Слід Чорнобиля у житті Близнюківщини. Участь близнюківців у війні у Афганістані. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Слід Чорнобиля у житті Близнюківщини. Участь близнюківців у війні у Афганістані.



Близнюківщина - невеликий кружечок на карті України, який не обминуло це лихо. 26 квітня 1986 р. вибухнув 4-й реактор Чорнобильської АЕС.

Близнюківці взяли активну участь у ліквідації аварії. 30. 05. 1986 р. ремонтно-транспортне підприємство (РТП) направило своїх водіїв з автомашинами для евакуації людей, майна, худоби з зони відчуження. Серед них були Нонь В. П, Куряченко В.М. Посильну допомогу у ліквідації наслідків аварії внесли будівельники, зв’язківці, медики. Роботу очолив Харченко О.М.

Силами району збудовано 10 будинків садибного типу для постраждалих від лиха.

Серед тих, хто виїхав до Чорнобиля - перший секретар райкому комсомолу Мухін Борис Володимирович. Ось запис з газети «Красная звезда» від 12 жовтня 1986 р.: «...неабиякі організаторські здібності при виконанні робіт на території ЧАЕС виявив старший лейтенант запасу Борис Володимирович Мухін. Він та підлеглий йому підрозділ, бійці якого рівнялися на свого командира, завжди були серед перших на очищення даху третього енергоблоку від радіоактивних уламків... Ціною свого здоров’я та життя Мухін Борис, як і багато інших, відвернув біду від мешканців земної кулі. Він здебільшого знав, що його чекає. Але ризикуючи собою, не думав про це, а тим більше, що йде на подвиг, творить його» [А.А. Синиця, персональне інтерв’ю].

Мухін Б. В. - відзначений кількома почесними грамотами, в тому числі й Міністерства Оборони СРСР, Чорнобильською медаллю.

Ліквідатори з числа призваних військовозобов’язаних запасу виконували в переважній більшості роботи, пов’язані з дезактивацією третього та четвертого енергоблоків, території прилеглої до станції, займалися хімічною обробкою різноманітних об’єктів у тридцятикілометровій зоні, населених пунктів, техніки та людей. Ліквідатори знали, на що йшли, і справа не в радянській ідеології. Масштабна катастрофа з тисячами обпалених доль не залишила їх байдужими.

За сумлінне виконання завдань одержали подяку комсомольці Грищенко В. з Бурбулатового, Грінченко Г. з Лукашівки, Водяницький М. з Криштопівки.

На адресу трудових колективів надходили листи - подяки від керівництва військових частин, що брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

За ці роки Близнюківська земля стала останнім притулком для багатьох громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У нас в районі проживають переселенці із Рівненщини, Житомирщини, Волині та Білорусії.

Після трагічного 1986 р. квітень вкотре крокує по землі, нагадуючи про те, що 26 квітня світова громадськість і всі ми з вами будемо відзначати сумну дату, коли впала з неба зоря велика на ймення Полин, і слово «Чорнобиль» стало символом найстрашнішої катастрофи людства [33].

Близнюківці приймали участь у війні у Афганістані. Двоє наших земляків загинуло. Це Бакай Микола Миколайович (с.Верхня Самара), Куликов Віктор Петрович (с.Олександрівка) [2].

У журналі «Современник» за лютий 2000 р. у рядках з рецензії письменника М.Чванова на двотомник спогадів В.Колошенка «Ангел-рятівник» сказано: «А скільки людських життів врятував В.П.Колошенко в Афганістані, хоч сам там не літав! Коли виявилося, що в результаті низької підготовки військових льотчиків з причини все тих же шор та обмежень їх одного за другим почали збивати, а другою причиною була перестрахована спеціально заблокована потужність моторів вертольотів і в Афганістані вони виявилися неспроможні літати в надто спекотних горах, коли потрібно було стрімко і буквально вертикально, вислизаючи з-під вогню, підніматися на величезну недосяжну для противника висоту з глибин ущелин.

Тоді згадали про нього і призначили керівником центру підготовки вертольотчиків, які відправлялися в діючу армію в Афганістан. В.Колошенко наказав викинути всі діючі смертельні для льотчиків інструкції - обмеження, викликавши чергову хвилю злоби авіачиновників і став вчити літати по-своєму: зухвало, сміливо, використовуючи всі технічні можливості кращих у світі бойових вертольотів.

Воістину гуманною людиною був наш земляк В.П.Колошенко. Готуючи кадри бойових дій, у нього на першому плані було забезпечити зменшення втрат людських життів. І це йому вдалося. Як свідчили очевидці, навчені Колошенком військові вертольотчики виходили з бойових завдань в Афганістані переможцями і в більшості своїй живими повернулися додому».

Взагалі близнюківці за весь період існування СРСР несли службу у лавах радянської армії у різних точках Землі, де СРСР тримав свої війська і мав вплив. Це: Куба, Єгипет, Афганістан, Угорщина, Чехословаччина, Німецької Демократичної Республіки та ін.. Про службу у цих місцях можна написати окрему книгу…

У кінці 80-х рр.. XX ст. у СРСР почалося «духовне потепління». Настав той момент, коли могла здійснитися мрія про відкриття Божого храму в селищі. І ця мрія здійснилася. Групою віруючих людей було придбано невеличкий будиночок, який був реконструйований в молитвенний будинок і зареєстрований як прихід.

Завдяки клопотанням отця Дмитрія, настоятеля Панютинського Покровського храму і отця Андрія, який на той час був благочинним, 16 червня 1989 р. в Близнюках відбулося перша архієрейська Літургія і Архієпископ Харківський і Богодухівський Іриней освятив храм.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 90; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.124.236 (0.172 с.)