Загальна характеристика чинників успішності операторської діяльності

На якість і ефективність виконання кожного з розглянутих вище етапів операторської діяльності впливають різноманітні чинники. Так, наприклад, якість прийому інформації залежить від виду й кількості індикаторів, організації інформаційного поля, психофізичних характеристик інформації, яка пред’являється, – розмірів зображень, їх світлотехнічних характеристик, колірного тону і колірного контрасту та інших. На оцінку й переробку інформації впливають такі чинники, як спосіб кодування інформації, об’єм її відображення, динаміка зміни інформації, відповідність її можливостям пам’яті й мислення оператора.

Ефективність ухвалення рішення визначається такими чинниками: типом вирішуваної задачі, кількістю і складністю логічних умов, що перевіряються, складністю алгоритму й кількістю можливих варіантів рішення. Виконання управлінських рухів залежить від числа органів управління, їх типу і способу розміщення, а також від групи характеристик, що визначають міру зручності роботи з окремими органами управління (розмір, форма, сила опору тощо).

Перші два етапи разом називають іноді отриманням інформації, останні два етапи – її реалізацією (обслуговуванням). Отримання інформації включає два рівні. На першому з них відбувається сприйняття оператором інформаційної моделі, тобто сприйняття фізичних явищ, які виступають в ролі носіїв інформації (положення стрілки на шкалі приладу, мигтіння лампочки, звук та ін). Після цього на другому рівні здійснюється декодування сприйнятих сигналів і формування оператором оперативного образу (концептуальної моделі) керованого процесу. Це дає можливість операторові співвіднести в єдине ціле різні частини керованого процесу і потім на основі прийнятого рішення здійснити ефективні управлінські дії, тобто правильно реалізувати (обслужити) отриману інформацію.

При вивченні операторської діяльності особливу увагу слід приділити виявленню й класифікації чинників, що впливають на її ефективність. Усі чинники поділяються на дві великі групи: суб’єктивні (тобто залежні від оператора) й об’єктивні (незалежні від нього). До суб’єктивних чинників належать: стан оператора, його індивідуальні особливості (медико-біологічні показники, морально-психологічні якості, психофізіологічні властивості) і рівень підготовленості до цього виду діяльності. Особливості впливу суб’єктивних чинників повинні враховуватися як конструкторами, так і організаторами виробництва при формуванні трудової діяльності операторів.

Об’єктивні чинники у свою чергу діляться на дві основні групи: апаратурні (тобто визначувані особливостями функціонування техніки) і зовнішні (не залежні від особливостей роботи апаратури). Апаратурні чинники посідають особливе місце в пропонованій класифікації, оскільки при правильному їх обліку в процесі проектування системи «людина – машина» може бути зведений до мінімуму їх негативний вплив на ефективність діяльності оператора. Для цього, наприклад, робоче місце оператора має бути організоване з урахуванням його анатомічних, фізіологічних і психологічних можливостей; потік інформації, який надходить, повинен відповідати пропускній спроможності людини; при необхідності підвищення надійності роботи оператора має бути передбачена наявність засобів контролю за його станом, результатами діяльності і т. ін.

До зовнішніх чинників належать умови зовнішнього середовища, об’єктивні умови обстановки й організація діяльності оператора. Урахування факторів середовища, нейтралізація дії шкідливих чинників повинні починатися вже при проектуванні системи «людина – машина» і тривати в ході її експлуатації. Якщо неможливо забезпечити нормальні умови для роботи оператора, то слід передбачити систему профілактичних заходів щодо захисту людини від шкідливої дії небажаних проявів зовнішнього середовища.

Організаційні чинники, до яких належать режими роботи й відпочинку операторів, організація групової діяльності, кількість робочих змін, питання взаємної заміни операторів та ін, виділені в окрему групу, оскільки їх якнайповніший і всебічний облік можливий у процесі експлуатації системи «людина – машина». Раціональна організація діяльності операторів забезпечує високу ефективність функціонування систем.

Проте низка умов не завжди залежить від діяльності організаторів виробництва. До їх числа відносять, наприклад, такі чинники, як ступінь відповідальності оператора за здійснювані дії, робота в незвичайних умовах, у нічний час тощо. Ці чинники можуть істотно впливати на ефективність роботи оператора. Основні методи нейтралізації їх шкідливої дії полягають у спеціальній підготовці операторів до роботи в незвичайних умовах.

Урахування розглянутих вище чинників при аналізі, дослідженні й особливо моделюванні діяльності оператора ускладнене тією обставиною, що їх число украй велике. Деякі автори налічують близько двох тисяч таких факторів і визначають «завдання урахування великої кількості чинників» практично нездійсненим.