Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Етнографія і етнопсихологія дитинства
Першими в культурантропології процес розвитку особистості стали цілеспрямовано вивчати прибічники концепції «Культура і особистість», зокрема, А. Кардинер, який розглядав ранній період життя людини як час, коли формується основа її особистості. Наявність причинного зв’язку між ранніми дослідами дитини і характерною для культури базовою особистістю він доводив за допомогою прикладів із досліджень культурантропологів. Наприклад, на острові Алор жінки зайняті землеробством і тому мало уваги приділяють дітям: нерегулярно їх годують, не вчать говорити і ходити. У результаті в дітей формується суперечливе відношення до матері – туга за материнською турботою і одночасно недовіра і ворожість, що у свою чергу призводить до формування відповідної базової особистості – недовірливої, підозрілої, такої, що характеризується пригніченою ворожістю до зовнішнього світу. М. Мід була твердо переконана, що «саме культура є головним чинником, який учить дітей, як думати, відчувати і діяти в суспільстві» (М. Мід, 1988). Як і Кардинер, появу тих або інших рис вдачі вона безпосередньо зв’язувала зі специфікою соціалізації. Так, описуючи папуаське плем’я Нової Гвінеї мундугуморів, М. Мід підкреслює, що їх культура характеризується постійними сутичками, насильством і експлуатацією. Ці агресивні і люті канібали відносяться до дітей суворо, позбавляючи їх тепла і ласки. Дослідниця не втомлюється повторювати, що мундугумори не люблять дітей, і саме цим пояснює появу в них агресивних і ворожих рис вдачі. А в племені арапешів нормою, за спостереженнями М. Мід, являється властива не лише жінкам, але і чоловікам материнська дбайливість, прагнення підтримувати і леліяти дітей, привчати їх «до безперервного теплого відчуття безпеки», захищати від агресії і бійок. Саме обстановкою доброзичливості і вседозволеності, у якій росте маленький арапеш, пояснює дослідниця те, чому його агресивність не спрямована на інших людей, а з немовляти «поступово формується особистість добродушного, лагідного, сприйнятливого дорослого». Іншими словами, М. Мід приходить до висновку, що агресивність виникає через нестачу любові і турботи, а увага і ніжність прямо ведуть до доброзичливості і пацифізму.
На базі ретельних етнографічних досліджень американський культурантрополог Р. Ронер висунув концепцію соціалізації, що намагається пояснити і передбачити наслідки батьківського прийняття (позитивного ставлення) і відкидання (негативного ставлення) для поведінкового, когнітивного й емоційного розвитку особистості дитини – теорію батьківського прийняття/відкидання (R. Rohner, 1986). Р. Ронер виділив три типи можливого ставлення батьків до дитини (розуміння, тепле відношення і любов; ворожість і агресія; індиферентність), які різною мірою характеризують культури і взаємозв’язані з іншими вимірами батьківської поведінки, зокрема з батьківським контролем (мірою суворості/вседозволеності). Проте Р. Ронер підкреслює, що батьки у всьому світі зазвичай відносяться до своїх дітей із теплом і турботою (у середньому 101 культурі властивий досить високий рівень батьківського прийняття), і розглядає культури, що характеризуються відторгненням дітей батьками, лише як полюс набагато ширшого континууму. Нині виміри методів соціалізації, запропоновані Р. Ронером, використовуються під час дослідження сприйняття батьківського контролю і прийняття/відкидання в контексті загальноприйнятих у культурі патернів поведінки, іншими словами, вони розглядаються як елементи не об’єктивної, а суб’єктивної культури. Згідно з емпіричними даними, у культурах, де строгий батьківський контроль переважає – як, наприклад, у Кореї – він сприймається дітьми і підлітками як норма, а отже, як батьківська дбайливість, а зовсім не як відторгнення і відсутність любові. У тих же культурах, де, як у сучасній Німеччині, високо оцінюється поблажлива (permissive) поведінка батьків, строгий контроль сприймається дітьми як відторгнення (Kagitcibasi, Berry, 1989).
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 119; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.40.97 (0.125 с.) |