Розділ 6. Конституційно-правовий статус адвокатури.

За своєю історичною природою адвокатура у формі захисту виникла досить давно. Людини вижила не тому, що навчилася їсти або ходити, а тому що вміла захистити себе від собі подібних, хижаків і т. ін. Самозахист, а потім і охорона близьких людей, сородичів та соплемінників – найдавніше, біологічно обумовлене заняття людей. А торгівля жінок своїм тілом, і тим паче, журналістика виникли багато сторіч після.

Спочатку людина зуміла вижити за допомогою самозахисту і аж потім, окріпнув, навчилась розмовляти, писати, торгувати. Таким чином, сучасні засоби масової інформації досить однобічно вважать себе представниками найдавнішої професії.

Об’єктивно-історично це так. Зачатки адвокатури в формі захисту появилися тоді, коли виник напад, насилля або їх загроза, тобто практично в части появлення людини як біологічної, а не соціальної істоти.

Професійний захист, тобто більш наближене до адвокатури заняття, виникло з становленням ранньої цивілізації. Коли слабкий просить сильного допомогти йому, і той це робить, не тільки для того хто конкретно звернувся, але для всіх бажаючих. Спочатку заради власного задоволення або з цікавості, а вже потім – за гроші. От з цих соціальних витоків бере свій початок адвокатура. Найвищою формою організації захисту та представництва, тобто адвокатури, виявилось її офіційне визнання державою. Тому адвокатура народилась в народі, його житті, суспільстві, а “охрестилась” в якості такої – державою.

Рахувати, що адвокатура з’явилась разом з судами та на їх основі – невірно. Суди, як державні органи з’ясування справ з’явились історично не так давно у порівнянні з захистом, адвокатурою.

Таким чином можна зробити висновки, що адвокатура — це правова інституція, яка виконує важливу сус­пільну функцію, що полягає в захисті прав, свобод та законних інте­ресів громадян.

У сучасних умовах розвитку суспільства проблема прав людини набула глобального значення. Дотримання прав і свобод людини стало символом справедливості у внутрішніх і зовнішніх справах виключної більшості держав.

В Україні право на захист є конституційним принципом. Вперше в Конституції України 1996 року закріплено право громадян на пра­вову допомогу. Роль адвокатури в забезпеченні цього права та її ос­новні завдання викладені в Розділі II Конституції України, присвяче­ному правам, свободам і обов'язкам людини й громадянина.

Конкретно конституційний статус адвокатури визначено у ст. 59 КУ: "Кожен має право на правову допомогу. У ви­падках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура".

Забезпечуючи захист прав та законних інтересів громадян і юри­дичних осіб, адвокатура своєю діяльністю сприяє утворенню право­вої держави, оскільки згідно з Конституцією України права та сво­боди людини і їх гарантія визначають зміст та спрямованість діяль­ності держави.

Згідно з конституційним статусом адвокатури до її завдань нале­жать:

захист прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

представництво інтересів громадян і юридичних осіб як у відносинах з державою, так і між собою;

представництво в судах та інших державних і правоохоронних органах інтересів фізичних та юридичних осіб;

подання фізичним і юридичним особам, державним і громадським установам (об'єднанням) юридичної допомоги;

підвищення рівня інформованості населення у правовій галузі.

Організація і принципи діяльності адвокатури України визнача­ються Законом України

За законом адвокатура України є добровільним професійним гро­мадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм юридичну допомогу.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах вер­ховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму, конфіден­ційності.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками про­цесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором, його заступниками, прокурорами Авто­номної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Ад­воката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної, адміні­стративної відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та юридичним особам.

Згідно із Законом України "Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Він не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Адвокат подає допомогу на підставі угоди з клієнтом про подан­ня правової допомоги. До професійних прав адвоката згідно із законом належать пред­ставництво та захист прав і законних інтересів громадян та юридич­них осіб за їх дорученням в усіх органах, установах, підприємствах, організаціях; збирання фактів, які можуть бути використані як до­кази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні порушення. Наведений перелік прав адвоката при збиранні доказів не вичерпний. Зокрема, він може запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, органі­зацій, а від громадян — за їх згодою; ознайомлюватися на підпри­ємствах, в установах, організаціях з необхідними для виконання до­ручення документами, за винятком тих, таємниця яких охороняєть­ся законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.

Закон надає адвокату право мати одного або кількох помічників. Інститут помічника адвоката вже відомий українській адвокатурі — він існував до жовтня 1917 р.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між гро­мадянином (юридичною особою) і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У разі участі останнього у кримінальній справі за при­значенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної до­помоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави.

Таким чином, розглянувши питання діяльності адвокатури слід зазначити, адвокатура — поняття узагальнююче, яке не ототожнюється з поняттям адвокатури як об'єднання - юридичної особи. В Консти­туції України не визначено її правовий статус, але з окреслених у ній завдань адвокатури можна зробити висновок, що остання є од­ним з інститутів правової системи держави, який виконує завдан­ня, без здійснення котрих функціонування цієї системи неможли­ве. При цьому адвокатура не належить до жодної з гілок влади, передбачених ст. 6 Конституції України, і в певному сенсі має відігравати роль «дружнього посередника» між державою та/або іншими суб'єктами права в громадянському суспільстві.

В И С Н О В К И

Розглянувши основні засади організації та здійснення судової влади як висновок слід зазначити, що відповідно до ст. 124 КУ суд є єдиним органом, уповноваженим здійснювати правосуддя як особливу функцію держави. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі і суспільстві. Суд діє від імені держави і судові рішення ухвалює іменем України. Суддя є посадовою особою, носієм судової влади в державі і, розглядаючи справи, діє від імені суду.

Наявність сильної і незалежної судової влади, висока якість і ефективність правосуддя залежать від особистості судді, його світогляду, правосвідомості, юридичної підготовки, професійності, морально-етичних якостей тощо.

Від ділових, особистих, моральних якостей судді залежить, чи здатний він протистояти спробам незаконного втручання у роз­гляд справ або «телефонному», «мітинговому» праву та іншим не­законним засобам впливу на суд. Високі моральні якості і право­свідомість, глибоке знання і правильне розуміння законодавства, правильне застосування законів мислення у процесі пізнання істи­ни і прийняття рішення по суті, воля, витримка, вміння спокійно розібратися у складних питаннях, мужність, чесність, непідкуп­ність, справедливість - це далеко не вичерпний перелік якостей, якими має володіти суддя.

Як зазначається у Кодексі професійної етики судді, затвердже­ному V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 р., суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати при­сяги, завжди поводитись так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість і справедливість суду.

Як вже зазначалось, КСУ є складовою судової системи України який виконує досить важливі повноваження в аспекті становлення конституціоналізму в нашій державі, і його діяльність в умовах економічної і політичної нестабільності має все більше значення. Конституційна юстиція в Україні перебуває на стадії свого становлення і є чимало проблем і труднощів у діяльності КСУ. Але практика його функціонування вже свідчить, що він починає суттєво впливати на процес державотворення в Україні для добробуту народу.

Розглянувши конституційно-правовий статус прокуратури України можна зробити наступні висновки: слід визначити, що місце прокуратури в загальній системі державних органів однозначно не визначено: в ряді країн прокуратура є складовою виконавчої влади, оскільки перебуває у складі міністерства юстиції, в інших вона існує при судах, або є окремим державним органом, зокрема в Україні.

Що стосується конституційного статусу адвокатури, то нажаль слід конституювати, що адвокатура — поняття узагальнююче, яке не ототожнюється з поняттям адвокатури як об'єднання - юридичної особи. В Консти­туції України не визначено її правовий статус, але з окреслених у ній завдань адвокатури можна зробити висновок, що остання є од­ним з інститутів правової системи держави, який виконує завдан­ня, без здійснення котрих функціонування цієї системи неможли­ве.

Література.

1. Конституція України. – К., 1996 (із змінами і доповненнями).

2. Закони України:

“Про судоустрій і статус суддів ”

“Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р.

“Про прокуратуру” від 5 листопада 1991.

“Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 р.

3. “Про оперативно-розшукову діяльність” 18 лютого 1992 р.

4. Кравченко В.В. Конституційне право України: навч. посіб. / В. В. Кравченко; рец.: А. М. Колодій, М. О. Пухтинський. - 5-е вид., виправл. та доповн. - К.: Атіка, 2007 (К.). - 568 с.

5. Погорілко В.Ф. Конституційне право України: підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко; рец.: М. О. Баймуратов, В. М. Кампо; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київський університет права. - К.: Наукова думка; Прецедент, 2007 (К.). - 344 с.

6. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – 3- вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 512 с.

7. Шляхтун П.П. Конституційне право України: підручник / П. П. Шляхтун; рец.: А. І. Дмитрієв, М. І. Обушний, Н. М. Оніщенко. - К.: Освіта України, КНТ, 2008 (К.). - 592 с.

8. Цимбалістий Т.О. Конституційна юстиція в Україні: навч. посіб. / Т. О. Цимбалістий; рец.: О. В. Марцеляк, П. Б. Стецюк, М. П. Федоров. - К.: Центр учбової літератури, 2007 (К.). - 200 с

9. Коментар до закону “про судоустрій України” за заг.ред. Маляренка В.Т., ЮрінкомІнтер, К.: 2003

10. Лубшев Ю.Ф. Курс адвокатского права: Учебник 2-е издание. – М.: ООО “Профобразование”, 2004

11. Факас І.Б. Конституційно-правові принципи організації та діяльності судів загальної юрисдикції в Україні: автореферат дис.... канд. юрид. наук: 12.00.02: захищена 26.02.2009 / І.Б. Факас; наук. керівник В. Ф. Погорілко; офіц. опонент О. В. Марцеляк; фіц. опонент В. О. Боняк; Київський національний університет внутрішніх справ. - Защищена 26.02.2009. - К., 2009 (К.). - 17 с.

12. Бакірова І.О. Конституційне звернення та конституційна скарга: переваги та недоліки / І.О.Бакірова // Бюлетень Міністерства юстиції України: Офіційне видання: Міністерство юстиції України. - 2008. - № 1. - C. 93-103

13. Грицаєнко Л.Р. Прокурорська діяльність в Україні як особлива форма державної діяльності із захисту прав і свобод громадян / Л.Р.Грицаєнко // Судова апеляція. - 2008. - № 3. - C. 11-21

14. Колтунова А. Судова влада та засоби масової інформації / А. Колтунова, О. Овсяннікова // Юридична Україна / Київський регіональний центр Академії правових наук України: Юрінком Інтер. - 2008. - № 11. - C. 10-16

15. Кулаков В. Модель прокуратури як критерій визначення її місця в системі органів державної влади / В.Кулаков // Реформування органів прокуратури України: проблеми і перспективи: матеріали міжнарод. наук.-практ. конференції (м. Київ, 2-3 жовтня 2006 року). - К.: Академія прокуратури України. - 2006. - C. 78-81

16. Лужанский А.В. Звернення суду загальної юрисдикції до органу конституційної юрисдикції як складова правосуддя / А.В.Лужанский // Вісник Верховного Суду України / Верховний Суд України: ТОВ "Видавництво "Істина". - 2009. - № 6. - C. 42-48

17. Мачужак Я. Взаємодія Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції у питаннях захисту прав і свобод людини і громадянина / Я.Мачужак // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали міжнар. конф. (м. Київ, 16 травня 2008 р.). - К.: Ін Юре. - 2008. - C. 102-114

18. Неділь Ю.О. Проблема реформування судової гілки влади України / Ю.О.Неділь // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ: ДДУВС. - 2008. - C. 50-52

19. Полянський Ю.Є. Конституційне і законодавче регулювання правового статусу прокуратури України / Ю.Є.Полянський // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. - Одеса, 2007. - Т. VI. - C. 120-130

20. Радзієвська В.В. Конституційна скарга як важлива форма захисту прав і свобод людини у Конституційному Суді України / В.В.Радзієвська // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 1. - C. 103-106

21. Руденко В.Ю. Правозахисна функція органів прокуратури / В.Ю.Руденко // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 39. - C. 276-280

22. Соколова В. Конституційна реформа судової гілки влади: історія та сучасність / В.Соколова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 6. - C. 157-161

23. Стрижак А. Конституційний Суд України у системі органів державної влади України / А.Стрижак // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали міжнар. конф. (м. Київ, 16 травня 2008 р.). - К.: Ін Юре. - 2008. - C. 7-12

24. Ткаченко І.А. Проблеми формування судової гілки влади в Україні / І.А.Ткаченко // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ: ДДУВС. - 2008. - C. 83-87

25. Факас І.Б. Поняття та класифікація конституційно-правових принципів організації і діяльності судів загальної юрисдикції в Україні / І.Б.Факас // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 3. - C. 126-131

26. Хливнюк А.М. Щодо поняття "судова влада" / А.М.Хливнюк // Вісник Верховного Суду України: ТОВ "Видавництво "Істина". - 2009. - № 4. - C. 45-48