Використання гри “так-ні” у днз

І батьки, і педагоги знають, що математика - це могутній фактор інтелектуального розвитку дитини, формування її пізнавальних і творчих здібностей. Відомо і те, що від ефектив­ності математичного розвитку дитини в дошкільному віці зале­жить успішність навчання математиці в початковій школі.

Чому ж багатьом дітям так важко дається математика не тільки в початковій школі, а вже в дитячому садочку, в період підготовки до навчальної діяльності? Чому загальноприйняті підходи до математичної підготовки дитини-дошкільника час­то не приносять бажаних позитивних результатів?

Сучасна традиційна система освіти, в тому числі і дошкіль­на, вимагає серйозної перебудови, оскільки в багатьох випад­ках має інформаційно-репродуктивний характер, формує лю- дину-виконавця, в той час, коли суспільству в нинішніх умовах потрібна творча особистість, з методологічним, системним, кре- ативним мисленням. Все це зумовлює той факт, що на зміну інформаційно-репродуктивному процесу навчання об’єктивно став приходити проблемно-творчий.

Останнє десятиліття показало, що адаптовані до дошкіль­ного дитинства розумові інструменти ТРВЗ (теорія розв’язуван­ня винахідницьких задач) та методи РТУ (розвиток творчої уяви) набувають все більшої популярності як серед багатьох педагогів, захоплених ідеєю розвитку творчих здібностей дитини, так і серед батьків. Зазначимо, що в основі ТРВЗ лежить перехід від методу проб і помилок у творчості до цілеспрямованого застосу­вання різних прийомів аналізу і розв’язку задач.

Одним з дієвих методів ТРВЗ-технології виступає метод дихотомії, який дозволяє достатньо швидко і якісно звузити поле пошуку необхідної інформації для розв’язання творчих завдань. Саме система творчих завдань є оптимальною формою оволодіння дошкільниками методами творчості. А оскільки ос­новним видом діяльності дітей цього віку виступає гра, то всі творчі завдання варто давати через ігри. Тому головним засо­бом роботи з дітьми щодо формування дихотомічного мислен­ня виступає гра “Так - Ні”.

Правила гри “Так-Ні”

Сутність гри зводиться до розгадки деякої таємниці, зада­ної ведучим (роль ведучого спочатку виконує вихователь, а зго­дом можна залучати дітей). Для цього учасники гри можуть за­давати ведучому питання, сформульовані в такій формі, щоб ведучий мав змогу давати такі відповіді: “Так”, “Ні”, “І так, і ні” (відповіді такого роду виявляють суперечність, що є ефек­тивним ключем до розв’язання багатьох задач), “Це не істотно” (цей варіант відповіді вихователь може використовувати в тому випадку, якщо отримана відповідь дасть неістотну інформацію і тим самим утруднить рішення задачі, або якщо необхідно ско­ротити дітям роботу, вказавши такою відповіддю на даремність продовження аналізу в даному напрямку), “Про це немає інфор­мації” (якщо у ведучого насправді немає інформації, або для ускладнення задачі в навчальних цілях).

На перших порах дітям буває важко ставити питання у та­кому вигляді, але саме це вже є вагомою частиною вправи, спря­мованою на формування вмінь чітко ставити питання, з тим, щоб отримувати потрібну інформацію для вирішення поставле­них завдань.

Гра “Так-Ні” з дітьми дошкільного віку найчастіше прово­диться колективно і може бути частиною заняття з розвитку елементарних математичних уявлень. Оскільки освоєння ма­тематичного змісту здійснюється в таких напрямах: кількість та лічба; величина; геометричні фігури та форма предметів; ор­ієнтування в просторі; орієнтування в часі, то й ігри, які ми пропонуємо, можуть бути використані на всіх етапах ознайом­лення дошкільнят з таємницями математики.

Для початкового етапу проведення ігор “Так-Ні” рекомен­дується виготовити певне обладнання - демонстраційну та роз- даткові (по кількості дітей у групі) стрічки. Для неодноразово­го використання демонстраційної стрічки можна зробити її з прозорого поліетилену і тканини з кишеньками, в які вставля­ються картки. Розміри демонстраційної стрічки: 12 см х 88 см (11 кишеньок); розміри роздаткової - 4 см х 33 см (11 кише­ньок). В якості вставних карток необхідно виготовити: картки із зображенням чисел від 0 до 10; картки із зображенням чисел від 0 до 100 (десятками та одиницями); картки з буквами; карт­ки із зображенням пір року, частин доби, назв днів тижня; на­бори картинок з різними фігурами; набори карток “Посуд”, “Іграшки”, “Меблі”, “Фрукти”, “Овочі”, “Тварини”, “Казкові герої” тощо.

/. ОСВОЄННЯ ЧИСЛОВОГО РЯДУ

У традиційній вітчизняній дидактиці існують різні підхо­ди до навчання дітей порядковій лічбі. Більшою мірою вони зво­дяться до тренінгів, у ході яких дошкільники вчаться відтво­рювати послідовність розміщення чисел. При цьому, як прави­ло, діяльність має репродуктивний характер, досить слабо мо­тивується і не завжди усвідомлена.

Використання гри “Так-Ні” дозволить дітям навчитися зву­жувати поле пошуку в числовому ряду, при цьому достатньо швидко засвоїти операції послідовної лічби (одиницями, десят­ками), сформувати уміння порівняння кількісних показників (розрізняти більше і менше число), виділяти середину числово­го ряду і освоювати проміжні числа, збагатити словниковий за­пас математичними поняттями і термінами, що позначають місце знаходження числа в ряду. Це відбувається на фоні стійкого інтересу дошкільників до даного виду діяльності та розвитку їх пізнавальних здібностей.

Алгоритм звуження поля пошуку в числовому ряду

1. Вихователь репрезентує числовий ряд, в якому загадано будь-яке число.

2. Вводиться основне правило гри: не допускається перелік чисел даного ряду.

3. Діти задають питання для пошуку цього числа в ряду.

4. Вихователем приймаються питання, що звужують поле пошуку (механізмом звуження є відсікання половини зазначе­ного числового ряду).

5. Виграє той, хто вийде на загадане число, задавши якнай­меншу кількість питань.

Послідовність освоєння дошкільниками числового ряду

“Освоєння числового ряду від 0 до 10”

Мета: вчити дітей роботі із зорово представленим число­вим рядом від 0 до 10; виявляти його середину з подальшим відсіканням половини множини (звужувати поле пошуку); ово­лодівати словами, що визначають місце числа в ряду; збагачу­вати словниковий запас поняттями “до”, “після”, “між”, “пе- ред.

Ігрова задача: відгадати число в ряду від 0 до 10, загадане ведучим, за допомогою алгоритму звуження поля пошуку.

Обладнання: демонстраційна і роздаткові стрічки.

Приклад проведення гри: ведучим загадано число 7.

Протокол питань, шо приймаються від дітей:

- Це п’ять (виділення середини)? - Ні.

- Це до п'яти? - Ні (паперова стрічка згинається, і та части­на, яка не бере участь у пошуку, забирається, в даному випадку це цифри від 0 до 4).

- Це вісім? - Ні.

- Це після восьми? - Ні (паперова стрічка складається так, щоб залишилися видно цифри 5, 6 і 7). Пізніше питання може звучати таким чином: “Це число знаходиться між 8 і 10?

- Це до 6? - Ні (залишаємо цифри 6 і 7).

Дітям дозволяється вгадати, це 6 або 7.

Ускладнення гри:

1. Засвоївши правила гри “Так-Ні” на паперовій стрічці з числовим рядом від 0 до 10, вихователь може запропонувати цю гру без складання стрічки, а згодом - без наочного зображення числового ряду. Якщо дітям відразу буде важко тримати в пам’­яті звужений числовий відрізок, то після кожного відсікання можна запропонувати дітям перед виголошенням наступного запитання називати відрізок числового ряду, що залишився для пошуку (згодом така необхідність зникає). Коли діти навчать­ся порівнювати числа в межах першого десятка, слова “перед”, “після” замінюються на “більше”, “менше”.

2. На паперову стрічку з 11 кишеньками встановлюються картинки 8 будь-якими об’єктами. Гра проводиться так само, як і з числовим рядом, але терміни “більше - менше” заміню­ються на “справа - зліва” від середини.

3. В кишеньки вставляються картки з кількісним зображен­ням однорідних об’єктів. Вихователь ставить за мету навчити порівнювати кількісні показники.

Освоєння числового ряду від 0 до 100 десятками

Мета: вчити дітей роботі із зорово представленим число­вим рядом від 0 до 100, складеним з десятків; виявляти його середину з подальшим відсіканням половини множини (зву­жувати поле пошуку); оволодівати словами, що визначають місце числа в ряду; закріплювати поняття “до”, “після”, “між”, “перед”, “попередній” і “наступний” десяток.

Ігрова задача: відгадати число в ряду від 0 до 100, загадане ведучим, за допомогою алгоритму звуження поля пошуку.

Гра проводиться аналогічно до попередньої.

Освоєння числового ряду від 0 до 20 з введенням одиниць Мета: вчити дітей роботі із зорово представленим число­вим рядом від 0 до 20 з введенням одиниць; виявляти його сере­дину з подальшим відсіканням половини множини (звужувати поле пошуку); оволодівати словами, що визначають місце чис­ла в ряду; закріплювати поняття “до”, “після”, “між”, “перед”, “попереднє” і “наступне” число.

Ігрова задача: відгадати число в ряду від 0 до 20, загадане ведучим, за допомогою алгоритму звуження поля пошуку.

Фіксований числовий ряд

Мета: закріплювати поняття “попередній - наступний”; учити дітей самостійно позначати межі числового ряду.

Ігрова задача: на демонстраційній стрічці дитина само­стійно виставляє числовий ряд, загадує одне число і пропонує іншим дітям його відгадати, ставлячи питання за допомогою алгоритму звуження поля пошуку.

Ускладнення гри: ведучий (дитина) самостійно по пам’яті, не використовуючи демонстраційної стрічки, обирає числовий ряд, загадує число, пропонує відгадати.

Плутанина

Мета: закріплювати знання числових множин, розміщен­ня чисел по відношенню одне до одного.

Ігрова задача: відгадати число, якщо створено проблемну ситуацію: на числовій стрічці переплутана послідовність чисел.

Приклад проведення гри:

Варіант 1. Накреслити порожню лінійку з тією ж кіль­кістю кишеньок і заповнити їх числами по порядку. Далі опе­рації пошуку відомі дітям.

Варіант 2. Не переставляючи переплутані числа, здійсню­вати пошук загаданого числа, використовуючи терміни “спра­ва - зліва” від середнього числа.

2. ОСВОЄННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ПРОСТОРУ

У дошкільному віці формуються поняття, пов’язані з орієн­тацією в просторі. Діти з трьох років можуть засвоювати інфор­мацію про наочно-просторове оточення, отримувати узагальнені знання про деякі системи відліку і способи просторової орієн­тації, що дозволяє швидше адаптуватися в навколишньому світі. Ігри цього блоку спрямовані на те, щоб навчити дітей зву­жувати поле пошуку об’єкта в просторі; знаходити точку відліку в просторі (по відношенню до себе або іншого об’єкта); розвива­ти уміння давати словесну характеристику просторовій ситу­ації; використовувати при розв’язанні задач орієнтування на лінії, на площині, в об’ємному просторі; збагатити словниковий запас прийменниками, прислівниками та іншими части­нами мови, що відображують знання про предметно-просторове оточення.

Алгоритм звуження поля пошуку в просторі

1. Вихователь загадує предмет, розміщений у будь-якому просторі (лінійному, площинному, об’ємному).

2. Вводяться правила гри: не можна перераховувати об’єкти; при пошуку використовувати слова, що позначають місцезна­ходження об ’ єкта в просторі.

3. Діти ставлять питання для пошуку об’єкта в просторі.

4. Вихователем приймаються питання, що звужують поле пошуку (механізмом звуження є відсікання частини простору).

5. Виграють ті, хто вийде на загаданий об’єкт, задавши як­найменшу кількість питань.

Послідовність освоєння дошкільниками просторових орієнтувань

При освоєнні просторових орієнтувань педагогу необхідно будувати роботу так, щоб у дітей формувалося уміння орієнту­ватися спочатку в лінійному просторі (одномірному), потім у площинному (двомірному), а потім в об’ємному (тримірному про­сторі). Навчання орієнтуванню в різних видах простору має свої специфічні особливості.

Освоєння лінійного (одномірного) простору

Мета: розвивати уміння звужувати поле пошуку об’єкта на лінії, орієнтуватися в лінійному просторі; збагачувати слов­никовий запас поняттями: “середина”, “справа - зліва”, “між”, “крайні”.

Ігрова задача: у лінійно побудованому ряду необхідно відга­дати предмет, загаданий ведучим. При цьому використовуєть­ся алгоритм звуження поля пошуку в просторі.

Обладнання: демонстраційна стрічка з картинками.

Приклад проведення гри:

Вихователь виставляє в ряд на демонстраційній стрічці дев’­ять карток, на яких зображені абрикос, яблуко, вишня, слива, груша, апельсин, персик, ківі, банан. Загаданий апельсин.

Питання, на які ведучий відповідає “так”:

- Це справа від груші?

- Це зліва від персика?

- Це апельсин?

Ускладнення гри:

- В ролі ведучого може виступати дитина, яка самостійно підбирає об’єкти для гри.

- Лінійний ряд можна скласти з геометричних фігур різно­го розміру (до 4 видів) або кольору. Можна використовувати кар­тинки із зображенням частин діб, пір року, казкових героїв.

- Вихователь може зробити набір предметів зі знайомих дітям класифікаційних груп. При цьому діти закріплюють на­зви об’єктів і групують їх за якою-небудь ознакою.

- Допускається збільшення лінійного ряду до 2 5 предметів.

- Можлива грапо пам’яті без зорового сприйняття об’єктів.

- Вихователь може запропонувати дітям для гри предме­ти, розміщені на вертикальній лінії. Тоді при відгадуванні діти використовують такі поняття, як “вище - нижче”, “на рівні очей”.

- Організовується гра, при якій вихователь і діти стоять навпроти один до одного, а лінійний ряд знаходиться між ними. Діти ставлять питання щодо звуження поля пошуку по відно­шенню до ведучого, використовуючи мовленнєві звороти на кшталт: “Цей предмет знаходиться праворуч від вас?”

Освоєння площинного (двомірного) простору

Двомірний простір освоюється дітьми на основі об’єктів, розташованих на горизонтальній і вертикальній площині.

Мета: розвивати уміння дітей звужувати поле пошуку об’єкта на площині, орієнтуватися в двомірному (площинному) про­сторі, використовуючи слова: “центр”, “права - ліва частина площини”, “верхня - нижня частина площини”, “дальня - ближня частина площини”, “кут”, “сторона” площини.

Ігрова задача: відгадати об’єкт, загаданий ведучим, за до­помогою алгоритму звуження поля пошуку в просторі, викори­стовуючи слова, пов’язані з орієнтуванням на площині.

Обладнання: горизонтальна або вертикальна площина з роз­міщеними на ній об’єктами.

Приклад проведення гри:

На площині столу розташовуються геометричні фігури, різні за кольором і розміром (до 15 штук). Вихователь пропонує

 

 

відгадати дітям фігуру, яку він загадав. Зазначимо, що на по­чатковому етапі фігури, що не беруть участь у пошуку, посту­пово забираються з площини, а ведучий і гравці знаходяться в однаковій позиції по відношенню до горизонтальної поверхні.

Питання, на які ведучий відповідає “так”:

- Це в ближній частині столу?

- Це в правій ближній частині столу?

- Це ближче до правого кута столу?

- Це червоний шар?

За чотири питання гравці знайшли загаданий об’єкт.

Ускладнення гри:

- Гра проводиться на вертикально розміщеній площині. При цьому вводяться нові позначення для орієнтування (“верх - низ” доїпки).

- Відбувається зміна місця знаходження граючих по відно­шенню до горизонтальної площини: ведучий і діти знаходять­ся навпроти один одного, тобто в “дзеркальному” положенні; ведучий і діти стають боком один до одного. При цьому вводять­ся правила: діти повинні ставити питання щодо звуження поля пошуку по відношенню до ведучого, використовуючи мовні зво­роти на кшталт: “Ця фігура знаходиться в правій частині столу по відношенню до вас?”, “Ця фігура розміщена в ближній правій частині столу по відношенню до вас?”