Розвивальний потенціал комбінаторної мовленнєвої гри

Механізм комбінування є одним із основних механізмів мовлення, у тому числі творчого. Проте у творчості головне - відчуття, без яких будь-яка техніка буде мертвою. Тому важли­во розвивати в дітей чутливість, виразність і спостережливість, зацікавлене ставлення до світу і слова. Стимулом до творчих мовленнєвих дій, на думку багатьох дослідників, єслово або група
слів, близьких досвіду дитини. Чим менше слова пов’язані між собою, чим більш парадоксальним є зв’язок між ними, тим більше активізується дитяча фантазія, творча уява. Лише за повної свобо­ди мовленнєвих дій творчі здібності дітей розвиваються.

Одним із ефективних засобів стимулювання мовленнєвої творчості молодших школярів ми вважаємо завдання комбіна­торного характеру. Такі вправи передбачають перестановку чи підстановку. їх виконання не потребує від учня спеціальної підготовки, знань. Проте новоутворення, отримані з допомогою комбінаторних дій, стимулюють творче мислення молодших школярів, підштовхують до цікавих, неординарних ідей. Про­понуємо такі комбінаторні мовленнєві ігри:

Словесні павутинки

Мета: розвивати мовлення, творчі здібності дітей.

Ігровий матеріал: картонний павук, аркуші формату АЗ із зображеннями сіток під різні завдання.

Ігровий задум. Маленьке павученятко отримало двійку із сіткоплетіння. Вчителька-павучиха пояснювала на уроці, як плести сітки зі слів. Щоб отримати п’ятірку, павученяті треба сплести сітку, але не просту, а зі слів... Допоможіть малюку,

Хід гри. Ведучий називає умову, відповідно до якої гравці мають назвати якнайбільше слів і завершують картки. На ви­конання відводиться 2-3 хвилини. Слова записуються на дошці чи у картки. Перемагає той, хто найшвидше впорається із зав­данням.

Далі учні об’єднуються у групи. Групи складають історії з дібраними словами (плетуть словесну сітку). Перемагає коман­да, історія якої містить найбільше дібраних слів.

Ігрові завдання: сплетіть сітку зі слів, які:

а) починаються першою літерою цього слова;

б) римуються із закінченням цього слова;

в) співпадають із ним за значенням;

г) спадають вам на думку, коли ви чуєте це слово.

Зразок:

На уроці читання, коли вивчається твір Т.Шевченка “Чер­вона калина”, учням 2 класу можна запропонувати сплести сітку за схемою 1, а потім “сплести розповідь” про калину.

Можливі слова: красива, кудлата, кущ, корисна, квітне, кумедна, коріння, кривий, квіти, кислий, колір, криваво-черво­ний, кидати, кашель, класти, коровай. Із ними треба створити колективну розповідь про цю рослину, наприклад:

“Калина - це киш. У неї є гілки і коріння. Стовбуру калини кривий, проте вона красива, особливо весною. Коли калина квітне, вона схожа на кумедне кидлате дівча. Квіти калини білого кольори, ягоди - криваво-червоні. Вони кислі, проте ко­рисні. їх кидають у чай і п'ють від кашлю. А ще калину кла­дуть на весільний кор овай

Невгамовні прийменники

Мета: Закріпити поняття про прийменники, їх роль у мов­леннєвому потоці; долати стереотипне мислення, вчитися зна­ходити спільне у протилежних речах, поєднувати несумісне.

Ігровий матеріал: картки з найуживанішими прийменни­ками, малюнки різних предметів.

Ігровий задум. Одного разу Незнайко забув свій підручник із української мови на лавці у парку. Він пролежав там цілий день, а вночі відкрився на сторінці з темою “Прийменники” і... всі прийменники ожили. Дуже вони зраділи, що звільнилися, почали стрибати і танцювати сторінками книги. Стрибаючи і танцюючи, вони з’єднували між собою різні слова, утворюючи незрозумілі словосполучення. А вранці Незнайко знайшов за­лишений підручник. Проте прийменники продовжували стри­бати і вигадувати нісенітниці. Допоможи Незнайкові розібра­тися у тому, що накоїли прийменники.

Хід гри. Учитель просить учнів обрати серед малюнків два і поєднати їх із допомогою вказаних прийменників. Учні мають описати кожну ситуацію чи створити невеличке оповідання, яке б пояснювало утворені словосполучення. Перемагає найдотеп- ніше пояснення.

Зразок:

Наведемо приклад фантастичного оповідання, створеного учнями третього класу. Були обрані слова “собака” та “полич­ка”. У результаті поєднання слів із допомогою сполучників були утворені такі словосполучення: собака з поличкою, собака на поличці, собака під поличкою, поличка для собаки. Учні таким чином поєднали їх у розповіді:

“Маленький песик на ім’я Рекс дуже любив читати. У Рей­са була поличка, яка подобалась йому найбільше. Вдень Рекс був на цій поличці, а вночі спав під нею. Одного дня песик отри­мав листа від своєї бабусі. Вона захворіла. Рекс взяв поличку з собою і вирушив до бабусі. У дворі було багато дітей, які сміяли­ся з Рекса: “Собака з поличкою! Хіба бувають полички для со­бак?” Вони не знали, що Рекс умів читати”.

Що станеться, якщо...

Мета: підготувати учнів до складання завершеного тексту з дотриманням основних вимог до його структури; вчити шука­ти пояснення безглуздим, на перший погляд, твердженням, шукати логічне в алогічних речах; стимулювати творчий по­шук, розвивати фантазію.

Ігровий матеріал: 2 набори карток (іменники і дієслова) у торбинках.

Ігровий задум. Країна фантазії гине. Казкарі вигадали вже все, на що тільки спроможна людська фантазія. Необхідно вря­тувати країну дивовижними історіями та неймовірними приго­дами. У цьому можуть допомогти тільки чарівні торбинки...

Хід гри. Щоб створити свою неймовірну історію, учням по­трібно: витягнути з кожної торбинки по одній картці; згрупу­вати слова у фантастичному припущенні: що було б, якби...? І вигадати ймовірні події. Перемагає той, хто вигадає найцікаві­шу історію. Переможця можна визначати оплесками.

Зразок:

Наведемо приклад такого оповідання, яке було створене учнем третього класу на основі гіпотези “Що було б, якби коти уміли літати?”

“Одного сонячного ранку мій кіт Том зник. Я не знав, що робити. Але потім я побачив велику зграю пташок високо у небі.

Вони голосно кричали. Потім я побачив чотири ноги і рудий хвіст. Це був мій Том! Бідненький котик! Він вчився літати! Нін бився з тими жахливими птахами. Я думаю, що він хотів спіймати пару кажанів чи пташок, і тому почав літати. Я взяв віник із довгою ручкою і допоміг моєму котові розігнати птахів. Із того часу мій котик може літати. Він полює на мух, кажанів і пташок. Він може потрапити у дім, коли хоче, через вікно чи через димар. Він дражнить собак і летить геть. Учора я бачив його на даху, він навчав інших котів літати”.

Веселий потяг

Мета: вправлятися у складанні речень, навчитися визна­чати місце слова у реченні залежно від його синтаксичної функції.

Ігровий матеріал: намальований потяг із вагончиками.

Ігровий задум. Веселий потяг-речення вирушає у дорогу. Щоб його шлях був успішним і без прикрих пригод, необхідно добре скріпити вагончики-слова між собою (варіант II - гарно приєднати їх до букви-потяга).

Хід гри. Склади речення, щоб кожне наступне слово почи­налося на літеру, якою закінчувалося попереднє слово (варіант 11: склади якомога довше речення, всі слова якого починаються на одну й ту саму літеру).

Зразок:

Варіант 1

ПівеІІь НавчиВ ВовкА Автомобілем Маневрувати.

МишкЛ, АпетитнО ОблизуючиСь, СхрумалААбрикоС.

ЖабкА АгресивнО ОглянулА Апетитний Йогурт.

ВедміДь ДимаР РозвалиВ Вовнової їдальні.

Варіант II

Сашко, сонний син сантехніка Сергія Сергійовича Сергієн- іса, стояв серед степу, соромлячись свого сухореброго старого собаки.

Поетичний турнір

Мета: навчити узагальнювати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття та уявлення і формулювати їх декількома словами.

Ігровий матеріалі схема сенкану: І рядок - тема (іменник),

11 рядок - опис теми (2 прикметники), III рядок - дія, пов’язана з темою (3 дієслова), IV рядок - ставлення до теми (фраза з 4 слів), V рядок - синонім до теми (підсумок).

Ігровий задум. У Сонячному місті відбувається турнір по­етів. Поети складають вірші-сенкани (п’ятирядки). Візьми участь у конкурсі поетів.

Хід гри. За командою вчителя учні починають складати свої вірші про основне поняття, яке опрацьовувалось на уроці.

Зразок:

Наведемо приклади сенканів, складених учнями третіх класів на різних уроках:

Отже, дидактичні ігри на основі комбінаторних дій стиму­люють розвиток творчого мовлення дітей, оскільки накопичені образи уяви, підкріплені емоційними враженнями, у сприят­ливій, творчій, вільній атмосфері спонукають учнів до мовлен­нєвої діяльності. Дитина, яка яскраво фантазує, легко перено­сить це вміння на словесну творчість і створює виразні образи в казках, історіях, оповіданнях.

 

Розділ 4. Математичні ігри в ДНЗ і початковій школі

ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ МАТЕМАТИЧНИХ
УЯВЛЕНЬ ЗАСОБАМИ ГРИ

Адаптація дитини до шкільного життя, активне включен­ня в навчальну діяльність значною мірою визначаються загаль­ним рівнем її розумового розвитку, якістю оволодіння прита­манними певному вікові знаннями, вміннями, способами пізна­вальної діяльності, які згодом допоможуть вивчати ті чи ті шкільні предмети.

Одним із важливих навчальних предметів у школі є мате­матика. Тому математична підготовка дошкільників має бути предметом особливої уваги педагогів і батьків. Вчитель же по­чаткової школи зобов’язаний уважно враховувати набутий дітьми у дошкільному дитинстві математичний досвід.

Основу з основ математики становить поняття числа. Од­нак число, як і інші математичні поняття, це абстрактна кате­горія, тому досить часто виникають труднощі в тому, щоб пояс­нити дитині, що таке число і цифра. У математиці важливим є но якість предметів, а їхня кількість. Операції з числами поки що важкі і не зовсім зрозумілі дошкільникам, тому доцільно навчати лічбі на конкретних предметах.

Формуванню у дитини математичних уявлень сприяє вико­ристання різноманітних дидактичних ігор. Такі ігри вчать розуміти деякі складні математичні поняття, формують уявлен­ня про співвідношення цифри і числа, кількості й цифри, роз­вивають уміння орієнтуватися в просторі, робити висновки. При використанні дидактичних ігор варто застосовувати різні пред­мети й наочний матеріал, який сприятиме тому, що заняття будуть проходити у веселій, цікавій і доступній формі.

Навчальна гра є цінним засобом виховання розумової ак­тивності дітей, вона активізує психічні процеси, даючи мож­ливість несміливим, не впевненим у собі дітям здолати свої ком­плекси й нерішучість, викликає жвавий інтерес до процесу пізнання. Під час гри діти охоче долають значні труднощі, тре­нують свої сили, розвивають здібності і вміння. Вона допомагає зробити будь-який навчальний матеріал захоплюючим, викли­кає в учнів глибоке задоволення, створює позитивний робочий настрій, полегшує процес засвоєння знань.

Навчальна гра - це гра, де ігровий процес супроводжується засвоєнням гравцями змісту навчання. Це - гра за змістом, на­вчання за формою. Проте вона завжди має лишатися грою. Зв’я­зок зі змістом шкільного навчання досягається в ній не в ре­зультаті механічного введення навчального матеріалу в канву вже готової гри, а шляхом спеціального проектування змісту власне навчальної гри.

Типологія навчальних ігор розрізняє ігри-змагання, про­блемні, імітаційні, рольові ігри.

Ситуаційні ігри утворюють самостійний тип навчальних ігор. Вони характеризуються як власним змістом, так і влас­ного формою, основу якої складає принцип індивідуального на­вчання. Будь-яку ситуаційну гру можна назвати проблемною ситуацією.

Ігри-змагання є однією з форм організації процесу ігрового навчання. Цей процес можливий, якщо організоване командне змагання і всі команди змагаються у виконанні конкретного виду практичної діяльності, що завершується одержанням од­ного певного результату; якщо всі учасники змагаються у вико­нанні дій, що передбачає ця діяльність; якщо змагання органі­зовано у вигляді взаємного поопераційного контролю правиль­ності виконання дій кожним учнем з боку інших учасників змагання; якщо у ході гри та по їх завершенні проводиться підра­хунок результатів і виявлення переможців.

Імітаційні ігри - це ігри, в яких імітується предметний зміст людської праці, її проблемний характер. На виході іміта­ційного процесу одержуємо не гру взагалі, а навчальну гру.

Навчальна спрямованість та ігрова форма дозволяють сти­мулювати оволодіння у невимушеній формі конкретним на­вчальним матеріалом.

Навчальна гра має свою стійку структуру, що відрізняє її від будь-якої іншої діяльності. Основними структурними ком­понентами навчальної гри є: ігровий задум, правила, ігрові дії, пізнавальний зміст, обладнання, результат гри.

Під час організації навчальних ігор математичного змісту необхідно продумувати такі організаційно-методичні питання:

1. Мета гри. Які математичні вміння й навички учні опано­вують у ході гри? Якому етапу гри слід приділяти особливу ува­гу? Які виховні цілі переслідує дана гра?

2. Кількість гравців. Кожна гра потребує певної мінімаль­ної «бо максимальної кількості гравців. Скільки учасників гри є оптимальним у даному випадку?

3. Обладнання. Які дидактичні матеріали та посібники зна­добляться для гри?

4. Регламент часу. На який час має бути розрахована гра? Чи буде вона цікавою, захоплюючою? Чи виникне в учнів ба­жання повернутися до неї ще?

5. Формування колективних стосунків. Як забезпечити участь у грі всіх класу? Як спонукати їх до етичної взає­модії?

в. Позиція педагога під час гри. Як організувати спостере­ження за дітьми під час гри? Як надавати їм допомогу? Яку роль особисто виконувати в ігровій ситуації?

6. Засоби активізації інтересу дітей до гри. Як оцінювати роботу вихованців під час гри? Які додаткові зміни можна вне­сти у гру з метою підвищення активності дітей?

7. Підведення підсумків гри. Які висновки слід повідомити учням насамкінець (найвдаліші моменти гри, недоліки у грі, результат засвоєння математичних знань, оцінювання досяг­нень окремих учасників гри, зауваження тощо)?

зуміти деякі складні математичні поняття, формують уявлен­ня про співвідношення цифри і числа, кількості й цифри, роз­вивають уміння орієнтуватися в просторі, робити висновки. При використанні дидактичних ігор варто застосовувати різні пред­мети й наочний матеріал, який сприятиме тому, що заняття будуть проходити у веселій, цікавій і доступній формі.

Навчальна гра є цінним засобом виховання розумової ак­тивності дітей, вона активізує психічні процеси, даючи мож­ливість несміливим, не впевненим у собі дітям здолати свої ком­плекси й нерішучість, викликає жвавий інтерес до процесу пізнання. Під час гри діти охоче долають значні труднощі, тре­нують свої сили, розвивають здібності і вміння. Вона допомагає зробити будь-який навчальний матеріал захоплюючим, викли­кає в учнів глибоке задоволення, створює позитивний робочий настрій, полегшує процес засвоєння знань.

Навчальна гра - це гра, де ігровий процес супроводжується засвоєнням гравцями змісту навчання. Це - гра за змістом, на­вчання за формою. Проте вона завжди має лишатися грою. Зв’я­зок зі змістом шкільного навчання досягається в ній не в ре­зультаті механічного введення навчального матеріалу в канву вже готової гри, а шляхом спеціального проектування змісту власне навчальної гри.

Типологія навчальних ігор розрізняє ігри-змагання, про­блемні, імітаційні, рольові ігри.

Ситуаційні ігри утворюють самостійний тип навчальних ігор. Вони характеризуються як власним змістом, так і влас­ного формою, основу якої складає принцип індивідуального на­вчання. Будь-яку ситуаційну гру можна назвати проблемною ситуацією.

Ігри-змагання є однією з форм організації процесу ігрового навчання. Цей процес можливий, якщо організоване командне змагання і всі команди змагаються у виконанні конкретного виду практичної діяльності, що завершується одержанням од­ного певного результату; якщо всі учасники змагаються у вико­нанні дій, що передбачає ця діяльність; якщо змагання органі­зовано у вигляді взаємного поопераційного контролю правиль­ності виконання дій кожним учнем з боку інших учасників

змагання; якщо у ході гри та по її завершенні проводиться підра­хунок результатів і виявлення переможців.

Імітаційні ігри - це ігри, в яких імітується предметний зміст людської праці, її проблемний характер. На виході іміта­ційного процесу одержуємо не гру взагалі, а навчальну гру.

Навчальна спрямованість та ігрова форма дозволяють сти­мулювати оволодіння у невимушеній формі конкретним на­вчальним матеріалом.

Навчальна гра має свою стійку структуру, що відрізняє її від будь-якої іншої діяльності. Основними структурними ком­понентами навчальної гри є: ігровий задум, правила, ігрові дії, пізнавальний зміст, обладнання, результат гри.

Під час організації навчальних ігор математичного змісту необхідно продумувати такі організаційно-методичні питання:

8. Мета гри. Які математичні вміння й навички учні опано­вують у ході гри? Якому етапу гри слід приділяти особливу ува­гу? Які виховні цілі переслідує дана гра?

9. Кількість гравців. Кожна гра потребує певної мінімаль­ної або максимальної кількості гравців. Скільки учасників гри є оптимальним у даному випадку?

10. Обладнання. Які дидактичні матеріали та посібники зна­добляться для гри?

11. Регламент часу. На який час має бути розрахована гра? ¹1 и буде вона цікавою, захоплюючою? Чи виникне в учнів ба- жаніїм повернутися до неї ще?

Л, Формування колективних стосунків. Як забезпечити участь у грі всіх учнів класу? Як спонукати їх до етичної взає­модії?

в. Позиція педагога під час гри. Як організувати спостере­ження:ж дітьми під час гри? Як надавати їм допомогу? Яку ролі, особисто виконувати в ігровій ситуації?

7. Засоби активізації інтересу дітей до гри. Як оцінювати роботу вихованців під час гри? Які додаткові зміни можна вне­сти у гру з метою підвищення активності дітей?

іЧ. Підведення підсумків гри. Які висновки слід повідомити утям насамкінець (найвдаліші моменти гри, недоліки у грі, результат засвоєння математичних знань, оцінювання досяг­нень окремих учасників гри, зауваження тощо)?

Формування завдань вчитель повторює кілька разів. По три представники від кожної команди радяться й формують поїзди, учні класу вболівають за них.

Учитель запитує: “Який поїзд довший? Який коротший? У якого поїзда вагонів більше? У якого менше? Як урівняти по­їзди за кількістю вагонів?”

Кількість вагонів та умови їх укладання можна змінювати 2-3 рази.

Дивовижна квітка

Дидактична мета. Визначення розміщення предметів за двома координатами - назвою рядка і стовпчика.

Засоби навчання. Картки зі стилізованим зображенням квітки маку на аркуші паперу, поділеному на квадрати.

Зміст гри. Учні за вказівками вчителя розфарбовують зоб­раження кожен на своїй картці. Починають виконувати завдан­ня від позначки.

Червоним кольором слід розфарбувати клітинки на перетині:

другого стовпчика і другого рядка;

другого стовпчика і третього рядка;

другого стовпчика і четвертого рядка;

третього стовпчика і четвертого рядка.

 

Блакитним кольором - клітинки на перетині:

першого стовпчика і першого рядка;

першого стовпчика і другого рядка;

першого стовпчика і третього рядка;

першого стовпчика і четвертого рядка;

другого стовпчика і першого рядка;

четвертого стовпчика і першого рядка.

Чорним кольором - третього стовпчика і третього рядка.

Переможцем гри вважається той учень, який першим роз­фарбує і правильно назве зображену квітку (мак).

Учитель, у свою чергу, може розповісти учням про цю квітку як один із рослинних символів України.

Рахівники зірок

Дидактична мета. Опрацювати спосіб порівняння груп предметів за їх кількістю під час виконання практичних дій з предметами.

Засоби навчання. Картка із зображенням різних геометрич­них фігур та кошиків для них.

Зміст гри. “Розсортувати” фігури по кошиках, зображених на картці, провівши лінію від кожної з них до відповідного ко­шика (див. малюнок).

А далі - групова робота учнів.

Завдання для першої групи: з’ясувати, яких фігур більше кругів чи зірок, зобразивши рядок зірок під рядком кругів (фігурп під фігурою) у зошитах.

Завдання для другої групи: порівняти кількість квадратів і трикутників.

Завдання для третьої групи: порівняти кількість кругів та півкругів тощо.

Учитель, обходячи групи учнів, сповіщає про правильно виконане завдання підняттям прапорця відповідного кольору, наприклад, червоного - першої групи, жовтого - другої групи, зеленого - третьої групи і т. д.

Ти - конструктор, я - конструктор

Дидактична мета. Уточнити відомості, які мають діти про геометричні фігури; навчати розпізнавати ці фігури у різних конфігураціях; розвивати уяву дітей шляхом укладання зобра­жень різних об’єктів з геометричних фігур.

Засоби навчання. Конфігурації з різних геометричних фігур; геометричні фігури.

Зміст гри. Гра складається з двох етапів - розминки і зма­гання з конструювання. На першому етапі вчитель показує уч­ням класу (або командам) різні конфігурації, укладені з гео­метричних фігур, і запитує, як називаються зображені об’єкти та з якої кількості і яких фігур їх укладено. Наприклад:

На другому етапі проводиться змагання з конструювання, маючи набір геометричних фігур й обираючи для певного зав­дання ті з них, на які вказує вчитель, учні - один біля дошки, а інші за партами - викладають будинок, катер, метелика тощо. Під час проведення цієї гри можна познайомити учнів з грою “Танграм”, а іншим разом провести змагання з укладання зоб­ражень різних об’єктів з фігурок танграму.

Спосіб проведення гри - колективна творча справа, змаган­ня тощо.

Пропонуємо розробки дидактичних ігор, які можна вико­ристати на заняттях з математики зі старшими дошкільника­ми.

Тема “Многокутник”

Мета заняття: дати дітям уявлення про многокутник, його ознаки, сторони, кути, вершини; тренувати лічбу в межах де­сяти.

Матеріали: п’ятикутник, обручі, цифри, фішки, два набо­ри геометричних фігур однакової форми та кольору (для вихо­вателя); набір геометричних фігур; дві картки, на яких геомет­ричні фігури розташовано в різній послідовності (для дітей).

Склади візерунок

Маляти об’єднуються в пари. Перед ними - набори геомет­ричних фігур і по дві прикриті картки, на кожній - ряд із семи по-різному розташованих геометричних фігур.

Жеребкуванням у парах обирають ведучого: один із гравців боро який-небудь предмет і ховає його в руці. Якщо другий ма­люк відгадає, у якій руці предмет, він стає ведучим.

Ведучий борг одну з карток і починає називати геометричні фігури а ряді. Другий гравець розкладає фігури відповідно до інструкції. Коли малюк розкладе геометричні фігури, діти пе­ревіряють, чи правильно він виконав завдання.

Далі ведучим є той, хто розкладав геометричні фігури. Він Пере другу картку.

Назви предмет

Діти об’єднуються у дві команди. Перша команда називає пря- мокутпі предмети, друга - квадратні. За кожний названий пред­мет малята одержують фішку. Наприкінці гри з’ясовується:

12. скільки предметів назвала кожна команда;

13. я іса команда назвала більше предметів;

14. скільки всього чотирикутних предметів назвали малюки разом.

/ Іримітка. На це запитання зможуть відповісти ті діти, які лічать не тільки в межах десяти, але значно далі.

Знайди пару

І Іа столі лежать два набори геометричних фігур однакової фор­ми та кольору. На підлозі в різних місцях кімнати - обручі, у і і,оитрі яких розташоваи і цифри й одна з тих фігур, що є на столах.

Правила гри. Малюки бігають кімнатою. За сигналом вони беруть зі столу по фігурі, знаходять свою пару (гравця з такою ж фігурою) і стають біля обруча з цифрою й відповідною фігурою. Вихователь уточнює: яка в обручі цифра, стільки пар має сто­яти біля обруча.

Запитання дітям:

Чому ви стоїте біля цього обруча?

Скільки всього пар коло обруча?

Скільки всього гравців біля обруча?

Примітка. Біля обруча можуть стояти різні пари: квадратів різного розміру або кольору; трикутників різної конфігурації, розміру або кольору тощо.

Тема “Швидко і повільно’’

Мета заняття: навчати складати фігуру з восьми трикут­ників; закріплювати назви геометричних фігур (трикутник, многокутник); тренувати лічбу в межах десяти; закріплювати поняття “швидше”, “повільніше”, назви пір року й місяців.

Матеріали: для вихователя - предмети одного кольору, форми, розміру, розставлені по кімнаті; для дітей - квадрат, розрізаний на вісім однакових трикутників (для кожного ма­люка, причому колір і розмір квадрата мають бути однаковими в усіх дітей).

Хто більше запам’ятає?

У грі беруть участь кілька малюків. їм пропонується протя­гом 10-15 секунд побачити довкола себе якомога більше пред­метів однакового кольору, розміру чи форми.

За сигналом один гравець починає називати предмети, інший його доповнює.

 

Запам’ятай, хто де стоїть

ІГятеро-шестеро дітей шикуються в ряд. Лічилкою обирати. ведучого:

До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!

Кицька їде на таксі,

Кошенята ж почіплялись

І задарма покатались.

Ведучий 15-20 секунд дивиться на гравців, запам’ятовую­чи, хто за ким стоїть. Потім, відвернувшись від малят, він каже, хто за ким стоїть. Далі ведучим стає інший малюк.

На прогулянці

І Іпкресліть на землі навпроти лавки лінію, за яку поставте дітей. Запропонуйте малюкам дострибати на двох ногах до лав­ки 111 еля цього запитайте, хто з дітей переміг і чому (Одні діти стрибали швидше, інші - повільніше).

Ускладнення гри. Запропонувати малятам стрибати на одній мові. Протягом дня звертайте увагу малюків на сезонні зміни в природі: листя облітає з дерев, сонячних днів стає менше, час­тіше йдуть дощі. Запитайте, яка зараз пора року, який місяць. 11» гадайте дітям загадки про осінь:

Невидимка ходить в гаї,

Всі дерева роздягає.

(Осінь)

Сріблясті павутинки,

Калини намистинки,

Із золота і міді Листки дерев відлиті,

А вранці наче солі Насипав хтось у полі,

У небі чиста просинь - Це все царівна... (осінь).

(А. Сваиіенко)

Спідничка яскрава й барвиста,

І жовтогарячі стрічки,

І темно-червоне намисто,

І жовті, як віск, чобітки.

Тиким ось до лісу заходить

Оце синьооке дівча.

І де злотокосе побродить,

Там ліс спалахне, як свіча.

(Осінь) (А.Свашєнко)

Поясніть, що вересень - перший місяць осені, а тепер на­став другий місяць осені - жовтень. Запитайте в малят, яким числом закінчився вересень, а з якого числа почався жовтень.

Тема “Вимірювання”

Мета заняття: учити вимірювати за допомогою умовної мірки довжину предмета, показувати 1/5,2/5 тощо; далі навча­ти розуміти кількісні відношення між числами першого десят­ка й “записувати” їх за допомогою цифр і знаків; навчати кла­сифікувати фігури за різними ознаками: розміром, формою, ко­льором.

Матеріали: цифри, групи іграшок, картки з кружечками, набір геометричних фігур (для вихователя); “Математичний набір”, смужка 15x2 см, мірка 3 х 2 см іншого кольору, олівець, ножиці, по одній геометричній фігурі різного кольору й розмі­ру (для дітей).

Біжіть до мене

Діти утворюють коло. Кожний має в руках одну геометрич­ну фігуру. Вихователь - у центрі кола. Він дає завдання: “Біжіть до мене ті, у кого червоні фігури”.

Малюки з червоними фігурами підбігають до вихователя й пояснюють, чому вони прийшли в коло.

Решта гравців перевіряє, чи правильно вони впорались із завданням.

Далі підраховують кількість дітей усередині кола, після чого вони повертаються в загальне коло.

Завдання:

15. біжать усі гравці з чотирикутниками;

16. біжать усі з великими фігурами;

17. біжать усі з багатокутниками.

Знайди стільки ж

У різних кінцях кімнати розміщено різні групи однорідних предметів (дві пірамідки, чотири м’ячі, два зайчики тощо). Ви­хователь тримає віялом у руках картки з кружечками й пропонує кому-небудь із дітей витягти одну з них. Малюк, вибравши картку, відшукує в кімнаті стільки іграшок, скільки кру­жечків зображено на картці. Гру повторюють кілька разів.

Гру можна змінити: на картках замість кружечків написа­ти цифри, і діти знаходитимуть потрібну кількість іграшок за зазначеною цифрою.

Тема “Вирівнювання”

Мета заняття: удосконалювати вміння дітей орієнтува­тись у просторі, збільшувати число на одиницю в межах двад­цяти; тренувати лічбу; учити виконувати завдання, які дають самі діти; навчати читати диктант за готовим малюнком; про­довжувати закріплювати часові уявлення.

Матеріали: для вихователя - цифри; м’яч; три обручі; яб­лука, вирізані з паперу (три цілих і шість половинок); для дітей - на кожну пару один зошит у клітинку, олівець і прикрита картка, на якій по клітинках намальовано метелика.

Хід заняття

Малята працюють парами. В однієї дитини - зошит у клі­тинку, олівець; у другої - прикрита картка, на якій є малюнок.

 

Лічилкою обирають ведучого.

Слухай, як Лічити слід:

Я кульбаба,

Ти кульдід.

Я - весна,

А ти - зима.

Був мороз,

Тепер нема! (А. Камінук)

Ведучий починає давати завдання по клітинках сусідові, причому робить це так, щоб малюнок не було видно.

18. Відлічи одну клітинку вправо, дві - вниз, одну - вправо, одну - вгору, одну - вправо, одну - вгору, одну - вправо, одну - вгору, одну - вправо, чотири - вниз, одну - вліво, одну - вниз, одну - вправо, чотири - вниз, одну - вліво і т. д.

Коли діти завершать роботу, запитайте, які малюнки в них вийшли.

Стань, де я скажу

Правила гри. Малята знаходять місце за вказівкою виховате­ля. Наприклад: “Таню, стань біля мене. Олег стане поруч із Та- нею, Василько стане попереду Тані, Оля - між Васильком і Оле­гом, Марійка стане за Олегом”.

Педагог викликає семеро-восьмеро малюків. Наприкінці пропонує кожному з дітей сказати, де він стоїть. Якщо малятам складно це зробити, педагог дає зразок відповіді: “Я стою за Олегом (попереду Тані)”.

Цю ж гру слід провести з іншою групою дітей.

Примітки.

19. Відповідати на запитання “Хто де стоїть?” можуть діти, які не беруть участі в грі. Вони ж можуть також давати завдан­ня.

20. Стежте за тим, щоб під час повторної гри малята не повто­рювали чиє-небудь місце розташування.

Тема “Склад числа чотири”

Мета заняття: ознайомити дітей зі складом числа чоти­ри; навчати складати число чотири з двох менших чисел; тре­нувати пряму та зворотну лічбу; учити складати фігури з лічиль­них паличок, а потім перетворювати їх.

Матеріали: фланелеграф; сині та жовті квадрати; куб, на гранях якого намальовані цифри; дрібний лічильний матеріал (для вихователя); червоні й жовті кружечки, лічильні палички, “Математичний набір” (для дітей).

У якій руці скільки?

Вихователь пропонує дітям перелічити кружечки, які він гримає в руках:

- Скільки всього в мене кружечків? (Чотири кружечки).

Педагог розкладає їх у дві руки й каже: “Ви маєте відгада­ти, скільки кружечків в одній руці, скільки в другій і скільки кружечків разом. Домовмося, що спочатку будемо говорити, «•кільки кружечків у лівій руці, а потім - скільки в правій. На- 11 риклад, два і два - разом чотири. Як я розклала?”

Малята намагаються вгадати, починають перелічувати можливі варіанти. Якщо вони не відгадали задуманий вихова­телем варіант, можна сказати: “Так може бути, але в мене не т»ис”.

Гра продовжується доти, доки малюки не відгадають. Гра­ниць, що правильно назвав, скільки в якій руці сховано кру­жечків, стає ведучим. Тепер він розкладає кружечки в обох ру­ках і викликає дітей доти, доки хтось не назве задуманий ним иаріант. Гру повторюють кілька разів.

Примітки.

■ Коли дитина розкладе кружечки, обов’язково перевірте, як нома їх розклала.

' Ий гад у йте малятам, щоб вони не забували говорити не лише еиі льии кружечків у кожній руці, але й скільки їх усього.

ПІД час гри, у ході первинного ознайомлення зі складом чис­ла, доцільнії залишити ми підказку псі варіанти складу числа.

' Матеріалом длм гри можуть бути невеликі предмети, на­приклад ґудзики, горіхи, камінці (тобто всоте, що дитина може сховати а руках).

Тема “Гроші"

Мсііиі чпиипгпя: провести бесіду на тему “Гроші вчора, сьо­годні, завтра"; тренувати лічбу в межах десяти; навчати скла­дати силует предмета з восьми трикутників.

Миінеріили: гроші (монети, купюри); два куби, на гранях ними намальовано числа від 1 до б і від 5 до 10 (для вихователя); но ОДНІЙ картці з кружечками; по вісім трикутників, зроблених Із квадрата (для дітей).

Гра з кубом

Гру проводять у колі. У руках у кожної дитини - картка. Після слів педагога: “Увага, почали”, - усі гравці передають картки по колу, за годинниковою стрілкою.

За командою “Стоп!” малята ховають картки, перед тим полі­чивши кількість кружечків на картках. Вихователь кидає куб і показує дітям одну з його сторін. Малюки, подивившись на грань, показують картку з відповідною кількістю кружечків, а потім пояснюють, чому вони її показали. Після цього гру повто­рюють, починаючи з передавання карток.

Сидячи за столом

На столі перед кожним малюком лежать вісім трикутників. Вихователь пропонує дітям спочатку перелічити їх і сказати, як можна назвати їх по-іншому (одним словом), а потім зроби­ти з трикутників будинок.

Нагадуємо правила роботи:

- використовувати всі деталі;

- можна тільки прикладати деталі одну до одної;

- складати лише один предмет.

Малята виконують завдання.

Зразки конструкцій будинків зображено на малюнку. Коли діти виконають завдання, попросіть їх порівняти будинки та з’ясувати, чи схожі вони.

 

Таким чином, навчання математики дітей дошкільного віку неможливе без використання захоплюючих ігор. А роль несклад­ного цікавого математичного матеріалу визначається з урахуван­ням вікових можливостей дітей та завдань всебічного розвитку й виховання. Саме такі ігри успішно формують елементарні мате­матичні уявлення, з якими діти прийдуть у перший клас почат­кової школи і які вчитель розвиватиме в подальшій роботі з дітьми.

РОЗВИВАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІГОР НА МАТЕМАТИЧНОМУ МАТЕРІАЛІ