Творчі ігри у виховній роботі з дітьми

Виховати дитину попи грою неможливі). Адже гра для дітей і міцною ниткою, яки зв'язує воєдино їхні знання, почуття й мрій нині фпмтииіі, через гру дитина пізнає навколишній світі себе у ньому. Само м грі нона пристосовується до складних життєвих колізій, які їй належить пережити у майбутньому.

Адаптація вчорашніх дошкільників до умов шкільного на- нчпшін буде успішнішою, якщо їх повсякчас супроводжувати- мя гри знайома, бажана, емоційно тепла, яка не втратила своєї «минущості навіть за умов зміни провідного типу діяльності. йі'Ім це не відбуватиметься автоматично. Великої ваги набуває ініда гогічна діяльність вихователя ДНЗ, а потім вчителя почат- коних класів у контексті пом’якшення адаптаційного періоду ди тини шестирічного віку.

Якщо для вихователя ДНЗ гра є безальтернативною формою організації дитячого життя, то вчитель початкових класів час- то густо сумнівається, а деколи й опирається могутній владі гри. І'((зв’язуючи дидактичні завдання, такий учитель поспішає пе­рі* вести дитину на рейки вербально-логічного освоєння навко­лишнього світу, забуваючи про її вікові потреби. Нерідко вчи­телі звертаються-таки до гри, втім традиційно обирають лише дидактичну. Виховний потенціал творчих ігор часто залишається нереалізованим у роботі з молодшими школярами, оскільки такі ігри вчителі вважають прерогативою дитячого садка.

У той же час зміст педагогічного процесу, за влучним засте­реженням О.Кононко, не повинен стати метою навчання і вихо­вання дітей, йому належить бути лише “матеріалом” для виявлення дітьми і вихователем власної творчої унікальності. Забез­печення дітям сприятливих умов для творчого пошуку і вияву своїх можливостей - важливий аспект ефективного здійснення педагогічної діяльності. Відповідно до цього основним напрямом роботи, як зазначає О.Кононко, педагога має стати розвиток влас­них творчих форм активності і відповідних форм дитячої актив­ності. Отже, що більше творчості вкладатимуть педагоги в ігрову взаємодію з дітьми шестирічного віку, то легше і органічніше вони увійдуть у нову для них освітню іпостась.

Неоціненної сили надає творчій грі її емоційна природа. Особлива цінність такої гри визначається також і тим, що в ній задоволення від процесу переважає над безпосередніми імпуль­сами. У грі діти забувають про втому, вони добровільно прийма­ють правила гри і дотримуються їх, незважаючи на труднощі. Рівень ігрової поведінки дітей завжди є вищим за рівень їх ре­альної повсякденної поведінки. Тому гра стає справжньою шко­лою життя, вчить дитину керувати власними вчинками. У грі відбувається формування рис характеру, необхідних для подо­лання труднощів у дорослому житті. Н.Кудикіна справедливо зауважує, що найголовнішою умовою забезпече нн я привабли­вості для дитини пізнавального змісту, який формується педа­гогами для збагачення дитячих ігор, є емоційність його подан­ня. Це сприяє розвитку пізнавального інтересу до предмета гри та, в подальшому, відтворення дітьми засобами творчої гри цінного пізнавального змісту. Збагачуючи ігри дітей молодшо­го шкільного віку, педагогові доцільно пам’ятати про вікові особ­ливості пізнавальної діяльності дітей і перевагу у збагаченні змісту ігор надавати тим методам і прийомам, які спираються на характерне для дітей молодшого шкільного віку емоційно- чуттєве сприймання дійсності.

Гра є абсолютно незамінною школою спілкування. Деякі види ігор, особливо творчі, налаштовують дітей на складні форми комунікативної взаємодії, адже сприяють розвитку найви­щих форм спілкування - емпатії та рефлекси. Завдяки їм, гра стає універсальним засобом творення найвищих чеснот особис­тості - співчуття, співпереживання, самовдосконалення.

Ігрова діяльність є важливим засобом соціалізації дитини. Саме в грі відбувається пізнання нею світу людських взаємин. Це допомагає дитині сприйняти себе як особистість, як пред­ставника певного суспільства, як носія відповідної культури. Гра споконвічно була для дитини засобом ціннісного освоєння світу та стосункових особливостей у ньому. Н.Щуркова спра­ведливо вказує, що, завдяки сутнісним рисам гри як базової активності предметної діяльності, ігрові методики дуже ефек­тивні в роботі з дитячою групою, особливо на первинному етапі, коли педагог задумав розвинути у дітей ціннісне ставлення до чогось, а дітям воно не властиве. Гра залучає учасників до пере­живання такого ставлення, даючи досвід такого переживання. Інтерес до гри закладений природою дитинства, підтримує ак­тивність вихованця та інтенсивність його духовних і фізичних сил. Тому гру, наділивши гострою фабулою, можна використо­вувати як соціально-психологічний тренінг.

Успішність соціалізації дитини в процесі гри обумовлена ти м, що характерними особливостями ігрової діяльності є висо­кі» Імпульсивність, динамічність перебігу психічних процесів, емоційно-чуттєва насиченість відносин між гравцями, атмос­фери дружби і відкритості. Саме у такий спосіб маленькому шко- и и ру легко інтегруватись у новий для нього дитячий колектив, І'ТПТИ його повноцінним членом, що уможливлює здійснення ефективного виховного впливу на дитячу особистість. У грі, особ­ин но колективній, відбувається подолання морального егоцен­тризму, притаманного дітям шестирічного віку. Виникає мож­ливість децентрації - зміни власної позиції на позицію інших, координація та переосмислення власної точки зору з урахувань ним протилежної. Наявність та достатній рівень розвитку та­ких рис сприяє згуртуванню дітей у повноцінний учнівський колектии.

Потрібно пам'ятати, що здатність до гри не розвивається спонтанно. Часто першокласники виявляються не готовими до участі у складному ігровому дійстві, оскільки їх ігрова культу­ра обмежується здатністю до копіювання подій навколишнього життя. Грамотний учитель має враховувати, що організація ігро­вої взаємодії з дітьми передбачає низку умов, дотримання яких допоможе вихованцям поступово опановувати найскладніші форми гри. Зокрема це:

• Наявність у дітей знань про навколишні предмети, події та явища реального світу. Педагогу важливо забезпечити не лише кількісне збільшення суми знань, а й домогтися глибокого, ос­мисленого, цілісного сприйняття вихованцями навколишнього світу завдяки активізації емоційно-чуттєвої сфери.

• Варіативний підхід до побудови змісту гри. В залежності від складності засвоєння знань варто поступово збагачувати й ігровий сюжет. Від механічного копіювання навколишніх подій доречно переходити до відтворення цілісних ситуацій з конк­ретними персонажами. Така гра розвиває здатність вільно ком­бінувати різні сюжетні лінії.

• Щире виконання дитиною ролі в грі. Великий вплив на дитячу особистість має ігровий образ. Тому педагогу варто за­безпечити широкий вибір різнохарактерних ролей та досить зважено підходити до їх розподілу між учасниками. Адже іден­тифікація з ігровим персонажем істотно вплине на осмислену координацію школярами власної поведінки, оскільки розігру­ючи роль, кожна дитина щиро переймається настроєм, почут­тями, переживаннями свого персонажа.

• Створення перешкод під час досягнення ігрової задачі. Вчи­телю рекомендується свідомо вносити в ігрове дійство ситуації морального вибору, які вимагають від дітей самостійності в суд­женнях, у прийнятті творчих рішень, і демонстрації конкретних навичок. За таких умов кожен вихованець матиме змогу реально оцінити й продемонструвати власні можливості, помітити певні недоліки в поведінці, як своїй, так і інших учасників гри.

- Зв’язок гри з морально-естетичним вихованням. Під час організації гри як виховної ситуації вчитель подає моральну норму не у вигляді поняття, а у вигляді конкретного вчинку, події чи наочної моделі. Одиницею такого відтворення реаль­ності стає динамічний рухливий образ. За умов емоційного сприймання ігрового сюжету у дитини значно посилюється інте­лектуальна діяльність, адже провідним типом мислення молод­ших школярів залишається наочно-образне. Далі усвідомлена емоційно забарвлена вимога стає спонукою до конкретного морального вчинку. У такий спосіб гра забезпечує повноцін­ний розвиток та функціонування усіх аспектів морального по­чуття - емоцій, мислення, волі.

- Позитивна оцінка найменших успіхів дитини в грі. Дот­римання цієї умови допоможе педагогу викликати у вихованців стійке прагнення до подальшої ігрової взаємодії. Дитина не боїться власних помилок і осуду вчителя. Конструктивне роз­гортання гри можливе лише за умови гуманно-особистісного 11 і дходу до вихованця.

Серед ігор, які мають найбільший вплив на духовне ста­новлення особистості, слід виокремити творчі ігри. Дослідни­ки характеризують ці ігри як такі, що придумують самі діти, підображаючи у них враження від пізнання навколишнього гніту (Т.ІІонімннськп). Ознаками творчої гри вважають на­явність уяилюпаної ситуації, творчий характер, наявність ро­лей, довільність дій, специфічні мотиви, соціальні відносини. 11,1 ігри не мають чітких правил, не обмежені певною кількістю учасників, часовим регламентом. Тут можливий вільний роз- ннток сюжету в залежності від розгортання творчого задуму.

Творчі ігри умовно поділяють на декілька підгруп. Якщо в процесі гри дитина самостійно перевтілюється в ігровий образ (вчителя, лікаря, продавця), то таку гру називають сюжетно- рулюиою- Коли ж у грі дитина не виконує певної ролі, а лише вирує “перевтіленими”, одухотвореними предметами (розігрує ні Йгьконі баталії іграшковими солдатиками чи життя в лялько- них родинах) - це режисерська гра. Ігри, в яких зміст відтво­рює події за сюжетом певного художнього твору (казки, опові­дними, легенди, вірша), називають іграми-драматизапіями. чи тивтриліііонаними дійствами. Ігри, які мають тривалий характер і проводяться етапно (за зупинками) часто називають іграми-подорожами.

Серед найбільш улюблених творчих ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку варто назвати сюжетно-рольові ігри.

Їх часто організовують у дитячому садку і майже забувають про них у початковій школі. Втім першокласник знову й знову по­вертається до сюжетно-рольової гри (на перервах, вдома), адже саме в такій грі відчуває себе “королем ситуації” і може само­стійно змінювати все - від сюжету до виконуваних ролей. Ці ігри стимулюють дитячу творчість, адже дитина самостійно відтворює в процесі ігрового дійства факти та події, які глибоко схвилювали її під час взаємодії з навколишнім світом. Роль пе­дагога в сюжетно-рольовій грі - мінімальна. Він може лише подати Певну ідею чи порадити гравцям вдалу сюжетну лінію. Тому сюжетно-рольові ігри є гарним діагностичним методом, а також перспективним засобом корекції дружніх взаємин між дітьми. Щоб діти отримували можливість особистісного само- творення, вНершому класі важливо організовувати такі ігри як під час уроків (“Школа”, “Магазин”), так і в процесі позаклас- ної виховної роботи (“Лікарня”, “Сім’я”, “День народження”, “Ми - пасажири” тощо). Ці ігри позитивно впливають на фор­мування етикетних уявлень дітей, владно корелюють дружні взаємини між дітьми, сприяють вихованню чуйності, дружби, взаємодопомоги.

Не менш ефективною виховною силою може стати гра-драматизація. Серед ігор, які варто пропонувати першокласникам, можуть бути інсценізації народних (“Колобок”, “Гуси-лебеді”, “Коза-дереза”, “Пан Коцький” та ін.) і авторських (“Пригоди Барвінка і Ромашки”, “Дюймовочка”, “Попелюшка”, “Золотий ключик” та ін.) казок. Виконуючи роль того чи того літературно­го героя, дитина ніби ідентифікується з його почуттями, особис- тісними позиціями, вчиться співпереживанню в активній ігровій формі. Сценарій і драматургія такої гри слугує лише канвою для дитячої вигадки, фантазїї, адже у виконання найменшої ролі дитина вкладає максимум творчості. Крім ігор на літературні сюжети, можна пропонувати першокласникам участь у театрал­ізованих дійствах на біблейські теми (“Свято Миколая”, “Свята ніч”, “Великоднє чудо”). Виховна цінність будь-якої театралізо­ваної гри полягає в тому, що, організовуючи такі ігри з дітьми, педагог має змогу шляхом продуманого розподілу ролей впливати на реальну позицію дитини через ігрову.

Особливою популярністю сьогодні серед вихователів і учителів початкових класів користуються ігри-подорожі. Традиційно така гра включає певну кількість ігрових зупинок. Кожна зупинка має власну назву, обумовлену характером діяльності, пе­редбачає виконання певних завдань, демонстрацію дітьми пев­них знань, умінь, навичок. Усі зупинки підпорядковані за­гальній сюжетній лінії. Мета гри-подорожі - підсилити, онови­ти дитячі враження, навчити помічати тендітну красу найскромнішого витвору природи, звертати увагу на те, що знаходиться зовсім поряд, але залишається поза нашою увагою. Тому темати­ка таких ігор надзвичайно різноманітна - від гри подорожі у “Зовсім поряд”, до далекої “Міжгалактичної прогулянки”.

Під час організації будь-якої творчої гри педагогу необхід­но добре знати та зважено враховувати як і її виховний потенці­ал, так і доцільність 'її використання відповідно до виховної си­туації та вікових особливостей вихованців. Вихователю ДНЗ важ­ливо насичувати роботу з дітьми 5-6 років належним розмаїттям творчих ігор для підготовки їх до майбутнього шкільного життя. Вчителю початкових класів також не слід забувати про незламне прагнення першокласників не лише вчитися, але й гратися. На роль “перехідної ігрової ланки” може підійти ком­плекс творчих ігор, об’єднаних одним тематичним концентром (наприклад, “Лісова школа”, “Природа - мій дім”, “Світ наших захоплень”, “Місто дитячої дружби” та ін.).

Пропонуємо варіанти організації творчих ігор, об’єднаних тематичним концентром:

ПРИРОДА – МІЙ ДІМ

Сюжетно-рольові ігри
Допоможіть, будь-паска!

(старша дошкільна група)

Виховний потенціал: Гра передбачає формування уявлень про необхідність допомоги беззахисним істотам. У процесі гри діти самостійно приймають належні рішення задля розв’язан­ня ігрової проблеми.

Педагогічна мета: Виховувати бережне ставлення до при­роди, розвивати здатність до емпатії та співпереживання.

Поради щодо часу та місця проведення: Гра проводиться в осінньо-зимовий період з переходом у відповідну трудову спра­ву (облаштування годівничок для птахів).

Можливі ролі: Горобець, дятел, іволга, чуйні рятівники.

Ігровий реквізит: Деталі костюмів для птахів, іграшковий посуд, пташиний корм.

Ігрові ситуації: Трьох вихованців обирають на ролі горобця, іволги, дятла. Іінші діти діляться на три групи відповідно назві “свого” птаха. Кожна група організовує “пташину їдальню”, на­магається зробити її найкращою. Виконавці ролі птахів одягають деталі костюмів та, імітуючи політ птахів, звертаються до дітей:

Горобець: Я - маленький горобець!

Зголоднів і змерз вкінець!

Літом я давав сигнал,

Від грядок ворон ганяв,

Будь-ласка, допоможіть!

Діти: Іди, наш друже, скоріш!

Зігрієм тебе й поїсиш!

(Рятівники запрошують зголоднілого птаха доїдальні, го­стинно пригощають, розважають).

Дятел: Я - дятел, мене почуйте!

Мерзну, діти, рятуйте!

Все літо я справно дерева клював,

Безліч шкідливих комах поїдав,

Будь-ласка, допоможіть!

Діти: Іди, наш друже, скоріш!

Зігрієм тебе й поїсиш!

(Запрошують дятла в обладнану їдальню).

Іволга: Я - іволга. Іволга я.

Зігрійте мене, дітвора!

Це ж я вам у літнім саду Співала про радість й журбу.

Будь-ласка, допоможіть!

Діти: Іди, співачко, скоріш!

Зігрієм тебе й поїсиш!

(Пригощають іволгу в їдальні приготовленими стравами. По закінченню гри діти облаштовують реальні годівнички на подвір’ї ДНЗ).

В гості до лісових друзів

(1 клас)

Виховний потенціал: Гра сприяє глибшому ознайомлен­ню дітей з особливостями життя тварин, передбачає колектив­не вирішення ігрової проблеми, вчить жити дружною сім’єю.

Педагогічна мета: Формувати у дітей здатність до спів­чуття, взаємодопомоги, співпереживання; розвивати навички колективної гри; виховувати інтерес, любов, співчуття до жи­вих істот.

Поради щодо часу та місця проведення: Найдоречніше організувати гру восени.

Можливі ролі: Лісові тваринки, мисливець.

Ігровий реквізит: Елементи костюмів тварин, іграшковий посуд, атрибути для ролі мисливця.

Ігрові ситуації

• а) Діти імітують життя в лісових родинах. Дорослі приносять дітям їжу, ті бавляться, пустують. Кожен має низку власних обов’язків, які виконує протягом гри (готує їжу, хо­дить у лісову школу, д/с та ін.).

б) Тварини готуються до зими. В залежності від способу зимування роблять запаси їжі, утеплюють домівку чи наїдають­ся досхочу заздалегідь.

• У родини їжачків свято. У молодшого синочка день на­родження. Вони запрошують усіх звірят до себе у гості. Кожна сім’я готує подарунок імениннику, складає привітання, ку­медні побажання тощо. Господарі запрошують гостей до столу, пригощають сімейними стравами.

• У лісі з’явився Злий Мисливець. Він полює на звірят, намагається когось полонити, знищити. У нього велика руш­ниця, металева клітка, пастки. Звірята ховаються, тікають, придумують разом, як перехитрити злодія. На допомогу лісо­вим звірятам можуть прийти діти з лісової школи чи Лісови­чок, які запропонують цікаві варіанти перевиховання злодія.

Досить суттєво домогтися щирого каяття Злого Мисливця у скоє­них злочинах та обіцянки ніколи надалі так не чинити. На за­вершення варто організувати ігровий екзамен на знання пра­вил поводження у лісі та створити “Пам’ятку для гостей лісу”.

Осінній базар
(1 клас)

Виховний потенціал: Гра сприяє закріпленню навичок поведінки дітей у масових місцях, вдало коригує стосунки в системі “продавець-покупець”; народжує естетичне задоволен­ня та емоційне піднесення під час контакту з природою.

Педагогічна мета: Формувати естетичне ставлення до на­вколишньої дійсності, виховувати інтерес та любов до мистецт­ва, потребу в спілкуванні за законами краси.

Поради щодо часу та місця проведення: Гра “Осінній ба­зар” може бути проведена в перші дні осені (бажано на вулиці). Рекомендується об’єднати в ігрове дійство кілька класів почат­кової школи.

Можливі ролі: Продавці торгівельних рядів, покупці.

Ігровий реквізит: Квіткові букети, рослинні композиції; овочі, фрукти; дитячі малюнки, фото, ілюстрації, аудіозаписи музичних творів.

Ігрові ситуації: Осінній базар може вміщувати роботу кількох торгівельних груп: “Квіткову вітрину”, де покупцеві пропонуються різноманітні букети квітів, осінні композиції; “Книжкову крамничку”, що складається з дитячих книжечок, саморобних альбомів-ілюстрацій; “Овочевіряди”, де продають­ся дари лісу, саду, городу; “Куточок мистецтв”, що є тема­тичною виставкою дитячих робіт, репродукцій картин, ху­дожніх ілюстрацій, фото. Тут діти можуть передивитись репро­дукції картин живопису осінньої тематики, прослухати музи­ку (народну і класичну), поспівати власних пісень та взяти участь у хороводі.

Продавці кожної групи можуть вигадати власну “платню” за придбання певної речі. Так, у “Квітковій вітрині” продавець може дати дитині такі завдання:

• детально опиши квітку чи листок, який ти хочеш придба­ти, не вказуючи на нього і не називаючи його;

• пригадай пісні, вірші, загадки, де згадується назва твоєї рослини;

• опиши аромат, який притаманний даній рослині.

У “Книжковій крамничні” певну річ можна придбати:

• відгадавши загадку, шараду, ребус;

• прочитавши вірша, скоромовку, приказку тощо.

В “Овочевих рядах” продавець може запропонувати розв’я­зати нескладну математичну задачу на кшталт:

• розмісти морквини в порядку зростання - від найменшої, до найбільшої;

або такі завдання:

• пригадай цілющі властивості петрушки, кропу, цибулі;

• запропонуй рецепт осіннього салату тощо.

Допомогти дітям підібрати такі завдання може вчитель,

який добре знає рівень засвоєння дітьми природничих знань. Кім того, вчитель теж може зіграти роль покупця чи продавця, що допоможе йому збагатити зміст гри безпосередньо в ігровій ситуації.

Ігри- драматизації
Гарбузова родина
(старша дошкільна група)

Виховний потенціал: Гра узагальнює уявлення дітей про багатство осіннього врожаю, формує шанобливе ставлення до пло­дючості рідної землі, допомагає осмислити зв’язки в природі.

Педагогічна мета: Формувати бажання жити дружною сім’єю в злагоді з природою.

Ігровий реквізит: деталі костюмів осінніх плодів та овочів; вінки з осіннього листя; корзинки зі свіжою чи іграшковою городиною, іграшковий тин тощо.

Учасники гри: Осінь, Гарбуз, Диня, Горох, Буряк, Перець, Кукурудза.

Умова: всім дійовим особам виразно передати інтона­цією і жестами життя гарбузової родини.

(Усі діти співають українську народну пісню “Ходить гар­буз по городу”):

Гарбуз: Вліз я на пліт без рук

Педагогічна мета: Формувати в учнів бажання жити і тво­рити в природі на радість собі та її мешканцям; зміцнення емо­ційних зв’язків у класі та родинах шляхом спільної творчої діяльності дітей і батьків.

Маршрут: Клуб “Деревознай” (вікторина) майстер­

ня “ Китипаночіса” (творча година) Царство лісової кра­суні (свято).

Станція 1. Клуб “Деревознай”

Попереднє домашнє завдання дітям (сім’ям): знайти будь- який матеріал (науковий, художній) про ялинку.

Засідання відкриває почесний член клубу — Лісовик (його роль може виконувати вчитель, хтось із батьків чи студент- практикант). Він пропонує дітям і батькам турнір допитли­вих “Що ми знаємо про ялину?”

Лісовик ставить запитання - діти і батьки намагаються відповісти (за кожну правильну відповідь гравець отримує фішку).

Запитання. Якого кольору ялинка? Можлива відповідь. Зеленого, голубого. Запитання. Чи трапляються ялинки інших кольорів та відтінків?

Можлива відповідь. Рідкісні види ялини бувають сизого, сріблястого кольорів.

Запитання. Скільки років живе ялинка?

Можлива відповідь. Близько 200-300років, інколи і до 500років.

Запитання. Якою може бути ялина заввишки, якщо її не зрубати маленькою?

Можлива відповідь. За сприятливих умов ялина може сяга­ти 25-30 метрів.

Запитання. А чи швидко росте ялина?

Можлива відповідь. Ні, дуже повільно - по кілька санти­метрів на рік. Запитання. Скільки ж років треба чекати, щоб маленька тендітна ялиночка перетворилась на доросле струнке дерево. Можлива відповідь. Десь 25-30 років. Саме в цей час ялина зацвітає і вперше дарує свої шишки.

Запитання. Чи важко виростити ялину?

Можлива відповідь. Так, адже багато ялинок гине у перші роки життя - вони дуже слабенькі і ніжні, чутливі до заморозків і до сонячних опіків.

Запитання. А хто знає ялинчину рідню? Назвіть родичів ялини.

Можлива відповідь. Ялина належить до родини хвойних дерев. її родичі - сосна, ялиця, яловець, туя, тис, модрина тощо.

Запитання. На гілках звичайних дерев росте листя, яке восени опадає. А що росте на гілках ялини та її родичів?

Можлива відповідь. Вічнозелені голки.

Запитання. Як ще можна назвати ці голки?

Можлива відповідь. Хвоя, глиця, шпильки тощо.

Запитання. Чи потребує ялина охорони?

Можлива відповідь. Так, деякі п види (наприклад, ялина Глена) - під загрозою зникнення.

Запитання. Коли люди поводяться особливо жорстоко і без­жалісно щодо ялинок?

Можлива відповідь. Напередодні Нового року, коли зрубу­ють величезну кількість молодих дерев заради кількох днів ве­селощів.

Запитання. Чим можна замінити новорічну ялинку в на­ших помешканнях, врятувавши цим життя чудовому дереву?

Можлива відповідь. Можна створити новорічну ком­позицію, використавши для цього лише кілька гілочок ялини, які принесуть із собою запах лісу і створять святковий настрій.

Далі діти можуть ставити запитання один одному, викорис­товуючи заздалегідь підготовлений матеріал. Після закінчен­ня турніру його учасники підраховують фішки і визначають переможців, які отримують призи.

Засідання клуби продовжує лісовий Фотограф-Біограф. який пропонує дітям створити “сімейний альбом” ялинки. З цією метою учні мають скласти ланцюжок з попередньо виго­товлених малюнків чи фотографій, серед яких мають бути:

* зображення дерев хвойних порід;

- гілочок різних хвойних дерев.

Конкретне завдання дітям - утворити правильні ряди фотографій (за принципом лото), добираючи до фотографій дерев зображення відповідних гілок.

Засідання клубу завершує Ливо-книжка. яка пропонує дітям літературну зустріч з ялинкою на сторінках книжок.

Увазі дітей пропонуються два літературних уривки, в яких яс­краво відображено сумний і трагічний моменти — смерть ялинки:

А. “Василько з батьком підійшли до ялинки. їм обом жаль стало молодого деревця. Струнке, зелене, веселе, воно маяло гілочками, наче раділо гостям... Яким підійшов ближче, замах­нувся сокирою і вдарив по стовбурові. Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха, і кілька зелених птиць упало на сніг. Яким рубав, а ялинка тремтіла, як у пропасниці. Василькові здавалося, що вона от-от застогне. Аж ось деревце похилилося, хруснуло і, підтяте, впало на сніг... Василько мало не плакав з жалю” (Михайло Коцюбинський. “Ялинка”).

Б. “Ялинка лежала в кутку подвір’я між бур’яном та кропи­вою. Зірка з золотого паперу ще висіла на її вершечку і сяяла на сонці.

На дворі весело гралися ті самі діти, що танцювали навколо ялинки на святі і так раділи їй. Найменший побачив і зірвав золоту зірку.

- Подивіться, що залишилося на цій гидкій, старій ялинії - сказав він і наступив на її гілки так, що вони аж затріщали під його чобітками” (Ганс-ХристіанАндерсен. “Ялинка”).

Запитання і відповіді:

•В обох уривках хлопчики спостерігають смерть дерева, але ця картина викликає у них різні почуття. Спробуйте визна­чити ставлення першого і другого хлопчиків до ялинки - до­беріть потрібні слова із запропонованого ряду: грубість, співчуття, байдужість, співпереживання, жорстокість, жалість, зневага, каяття.

• Порівняйте почуття хлопчиків. Чиї почуття ви поділяєте?

З.Чи обов’язково, на вашу думку, зрубувати під Новий рік

ялинку? Як можна відсвяткувати новорічні дні, не завдавши ялинці болю? Запропонуйте варіанти святкування Нового року біля живої, не зрубаної ялинки.

(Засідання клубу завершується рішенням дітей виготови­ти для ялинки прикраси і незабаром вирушити до неї в ліс).

Станція 2. Майстерня “Витинаночка”

• Вступна бесіда (проводить учитель).

Чи можна зробити прикраси з паперу? Так, наш народ тра­диційно прикрашав своє житло мереживними витинанками. Гарні вирізанки з кольорового паперу слугували замість ска­тертини, серветки чи фіранки. їх наклеювали на піч, стіни, вікна. Люди охоче художньо витинали квіти, колоски, птахів.

Найдавнішим священним знаком вважається витинанка дерева з піднятими гілками. За часів ЇСиївської Русі така ви­тинанка мала особливе значення. Її називали “деревом жит­тя”. Що ж означав малюнок-символ такої витинанки? Могутній стовбур від землі до неба уславлював життєствердну силу при­роди та плодючість окремого сімейного роду. Кількість ярусів дерева означала кількість поколінь, які жили в одній хаті: дід і баба - коріння роду, батько й мати - його міцна основа, діти – густорослий вершечок роду, його прикраса і надія. Решту еле­ментів розташовували симетрично обабіч стовбура (ярусами) на гілках.

Нерідко на священному дереві мож^а було побачити зобра­ження півня ^— емблему сонця. Верхівка його традиційно уквіт­чувалась окремою розеткою - “сонечко”.

• Конкурс на кращий ескіз витинанки “Лерево життя ” (участь беруть учні та представники їхніх родин). Завдання: всією сім’єю Виготовити витинанку “Дерево життя мого роду”. Переможців нагороджують призами.

• Фабрика Ліда Морова.

Завдання - виготовити ялинкові прикраси:

• сніжинки різної конфігурації;

• гірлянди з ритмічним повторення^ квіткових розеток;

• гірлянди, які утворюють рядок дер^в, що зрослися гіллям;

• гірлянди “ялинки”, “зірочки”, “зайчики” тощо.

Домашня робота: підготуватися до свята ялинки - повто­рити вірші і пісні новорічної тематики; запастися кормом для звірів та шахів; виготовити прикраси ддя ялинки тощо.

Станція 3. Царство лісової кралуні (свято на лісовій

галявині)

Ведучі свята: Дід Мороз, Снігуронька, Зима (ролі викону­ють батьки).

Реквізит: ялинкові прикраси (гірлянди, іграшки, вити- нанки), годівнички, корм для звірів та птахів.

Хід свята:

(Дід Мороз і Снігуронька підводять дітей до ялинки, назустріч виходить Зима).

Зима: Хто це по лісі блукає? Хто і чого тут шукає?

Дід Мороз: Доброго ранку, Зима!

Ти не тривожся дарма: Діти зайшли на хвилинку

До доні твоєї - ялинки.

Снігуронька: Ми привели їх до вас

В передсвятковий цей час.

Хай пісня і сміх тут лунають

І царство зими звеселяють!

Зима: Спасибі за добреє слово,

Та поки триває розмова,

Я хочу у вас запитати:

Прийшли ви ялинку рубати?

Дід Мороз: Нам досить ялинчиних сліз!

Хай свідками буде нам ліс –

Деревам, кущам, звірині

Ми голосно скажемо:

Діти (разом): Ні!

Снігуронька: Прийшли ми сюди святкувати,

Сміятись, співать, танцювати.

Ялинка нам радість дарує,

Красою нам око милує.

Чи ж можна її ображати?

Не будем ялинку рубати!

Зима: Чому ж тоді день за деньочком

Все більше у лісі пеньочків?

Пиляють, ламають, рубають - На сльози ялин не зважають!

Дитина. Не гнівайся, Зимонько-мати!

Не будем ялинок чіпати!

Прийшли ми лише подивитись - Красуні-ялинці вклонитись.

Зима. Я вірю вам, любі малята!

Ялинку ідіть забавляти!

Вона, моя доня маленька,

Ще квола і зовсім слабенька.

Щоб не замерзла дитинка.

Зробила для неї перинку.

Снігуронька. А ми їй принесли дарунки - Мережив тонкі візерунки.

Ялинку прикрасимо враз В святковий, урочистий час!

І “Люкс” - лісове ательє - Ошатне вбрання їй зіш’є.

А допоможуть в цій справі Кравчики спритні та жваві.

{Кравчики з числа дітей демонструють усім прикраси) Крввчтаі(почерзі) Несем для красуні-ялинки Мережні, легкі пелеринки.

Ось тут - витинаночки ніжні,

Що схожі на зірочки сніжні.

Намисто у нас з горобини,

Червоні сережки з шипшини І, як розквітлі троянди,

На хвої засяють гірлянди.

Зима. Ну що ж, попрацюйте хвилинку -

Прикрасьте маленьку ялинку.

(Діти прикрашають ялинку).

Дід Мороз. Яке ж деревце чепурненьке —

Зелене, пухнасте, гарненьке!

Як гарно звисають сережки,

Намисто, гірлянди, мережки!

Бач! Віти до нас простягає - Із святом наступним вітає.

Снігуронька. Нумо співати і віршувати,

Нумо в таночку веселім кружляти!

(Діти утворюють хоровод, співають і танцюють).

Зима. Гарно співаєте, любі малята!

В лісі сьогодні - справжнісіньке свято. Навіть зібралась в танок я сама...

Часом, тут юних поетів нема?

Дід Мороз. Є серед нас співаки і артисти,

Поети, художники і танцюристи.

(Діти танцюють, декламують вірші, співають пісні, при­свячені ялинці. Можна запропонувати конкурс снігової скуль­птури або дитячого малюнка на снігу).

Снігуронька. Тепер пропонуємо іншу забаву -

Покажем ялинці маленьку виставу. (Діти показують інсценівку вірша Олександра Олеся “Ялинка”).

Хлопчик. Раз я взувся в чобітки,

одягнувся в кожушинку, сам запрягся в саночки і поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг, ледве став ялинку брати, а на мене зайчик - плиг!

Став ялинку віднімати.

Я сюди, а він туди...

Зайчик. “Не віддам, - кричить, - нізащо!

Ти ялинку посади, а тоді рубай, ледащо.

Не пущу, і не проси!

І цяцьками можна гратись.

Порубаєте ліси - ніде буде і сховатись.

А у лісі скрізь вовки, і ведмеді, і лисиці,

 

освіти, потужно впливаючи на світоглядні установки та поведінкові програми вихованців щодо ставлення до вселюдських цінно­стей і стати своєрідним “спільним знаменником” виховних зу­силь вихователя ДНЗ і вчителя початкових класів.

ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В УМОВАХ СІМ'Ї

Робота з батьками з метою організації ігрової діяльності до­шкільників в умовах сім’ї передбачає, перш за все, усвідомлен­ня ними ролі гри у розвитку правильних формул поведінки, по­зитивних взаємин з дорослими, вихованні моральних якостей, засвоєнні способів навчання дитини в ході гри.

День малюка складається зі вживання їжі, відпочинку, про­гулянок, занять з дорослими і однолітками... Але основною діяльністю дитини дошкільного віку залишається гра. І саме грою доцільно заповнити весь день дитини, бо, граючись, вона всебічно розвивається, пізнаючи весь світ і себе у цьому світі.

Н.Чуб пропонує ігри, які батьки можуть використати для розвитку пам’яті, уваги, мислення, уяви дитини упродовж дня. Вже у віці від 3 до 6 місяців можна грати з дитиною у такі ігри:

• Це ручки, ие - ніжки. Ніжно торкайтеся різних частин обличчя дитини і при цьому промовляйте співучим голосом: сильні ручки, міцні ніжки, рум’яні щічки, гарні вічка, - ма­люкові це дуже подобається.

У цьому віці діти починають вивчати обличчя мами і тата. Можна придумати віршик, в якому називають різні частини обличчя і разом з дитиною торкаються носа, очей, чола тощо.

• Хто там и дзеркальиі? Сядьте навпроти малюка та по­кажіть йому веселі пички: висуньте язик, поворушіть бровами, наморщіть ніс, широко посміхніться, старанно прищульте очі. Дитина намагатиметься наслідувати Вас, оскільки у цьому віці будь-які обличчя буквально заворожують дитину.

У віці від 6 місяців до І року з дитиною можна грати у такі ігри: Розумні картинки. Візьміть кілька фотографій (дитини, друзів, членів родини, іграшок, Вашого собаки, киці), а також виріжте зі старих журналів зображення тварин, предметів, одягу тощо. Наклейте все це в альбом і час від часу переглядайте його разом з малюком, називаючи людину або предмет. Таку кни­жечку Вам точно не вдасться купити в жодній книгарні.

• Улюблена пірамідка. Пірамідка - одна з найулюбленіших іграшок у цьому віці. Спробуйте разом з дитиною скласти піра­мідку з кольорових кубиків, а потім покажіть малюкові, як ки­нути кубик і поламати башточку. Тепер йому знову захочеться скласти ще один стовпчик із кубиків, щоб ще раз подивитися, як він розсипається.

Від року до двох дитині можна пропонувати складніші ігри:

• Фарби для пальиів. У цьому віці малювати пальчиками малюкові цілком під силу. Для найменших продаються спеці­альні “їстівні фарби”, які не є небезпечними, навіть якщо ма­люк вирішить їх скуштувати. Покажіть дитині, що відбуваєть­ся, якщо вмочити у них палець і прикласти його до білого арку­ша паперу, навчіть живописця-початківця змішувати різні ко­льори, робити відбиток власної долоньки... Одного разу цілком достатньо, щоб дитина зрозуміла, що до чого!

• Чарівна коробка. Якщо ви купили телевізор (чи іншу по­бутову річ), то не поспішайте викидати коробку. З неї можна створити справжній будиночок або навіть казковий палац. Дітям дуже подобається ховатися у великій коробці (“ван­тажівці”, “кораблі”, “замку”), визирати з невеликого віконця, яке легко можна прорізати.