Виховний потенціал театралізованих ігор

Театралізовані ігри мають неабиякий виховний потенціал, оскільки вчать дітей активному співпереживанню. Ідентифі­кація з героями театралізованого дійства допомагає дитині за­глибитись у складний світ етичних та естетичних переживань, вивчити його ніби зсередини, освоїти морально детерміновану поведінкову програму тощо.

Театралізовані ігри класифікують за способом реалізації сюжету:

• Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти пере­бувають в образі дійової особи і виконують обрану роль.

• Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких дійовими осо­бами є визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового (на­стільного, пальчикового) театру тощо).

Гра-драматизація - це синтетичний вид діяльності дошк­ільників. Можлива тоді, якщо діти знають літературний текст, виразно інтонують, пробують відповідно рухатись, використо­вують свою міміку та жести, вміння створювати ігрове середо­вище, добираючи необхідні атрибути. Драматизація відбуваєть­ся на основі особистих дій виконавців ролей, а тому важливим є уміння виділяти характерні якості персонажів, яке формуєть­ся у процесі нагромадження знань про тварин, професії людей, стан природи та їх характерні ознаки. Наприклад, діти легко зображають лисицю хитрою, зайця - боязким, вовка - злим. Маючи відповідні уявлення, дошкільники легко відтворюють спосіб пересування різних живих істот, їх характерні пози. Герої будь-якого твору постають перед ними у різних ситуаціях та емоційних станах, які розкривають все те типове й індивідуальне в них. Дітей приваблює можливість зображувати в іграх людей - сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих. Ок­ремі персонажі літературних творів починають з’являтись вже в самостійних іграх дітей молодших груп.

Ігри-драматизації поділяються за способами зображення:

• драматизації з пальчиками (з ляльками бі-ба-бо);

• драматизація як гра самої дитини;

• імпровізація - за даною чи обраною темою дитина ство­рює образ за допомогою висловів, міміки, пантоміми.

Ігри-інсцеиізації синтезують усі види театрального дійства. Тут дитина не є дійовою особою, вона створює сцени, придумує ролі для іграшкових персонажів, діє за них. Існують різновиди таких ігор:

Настільні театралізовані ігри:

• Театр іграшок. Використовують найрізноманітніші іграшки - фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншо­го матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, голов­не, щоб іграшки твердо стояли на столі і не створювали пере­шкод при пересуванні дітей.

• Театр картинок. Всі картинки - персонажі і декорації - потрібно зробити двосторонніми, так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можуть бути досить різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Це забез­печується правильним співвідношенням ваги чи площини опо­ри з висотою картинки. Чим вище картинка, тим більшою чи вагомішою потрібна площина опори.

Дії іграшок і картинок у настільному театрі обмежені. Ви­користовуються і декорації (2-3 дерева - це ліс, зелена тканина - галявина).

Стендові театралізовані ігри:

• Стенд-книжка - використовується для ігор типу подоро­жей, щоб відобразити динаміку, послідовність подій за допомо­гою ілюстрацій, що змінюють одна одну. Закріплюють на нижній частині дощечки. На верхній розміщується транспорт, на якому здійснюється подорож. По ходу транспорту ведучий перегортає листки стенд-книжки, демонструючи різні сюже­ти, зустрічі, які трапляються на шляху.

• Фланелеграф - картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом з дітьми, це викликає у них величезне задоволення. Мож­на використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати “живі” картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, “переліт птахів”.

• Тіньовий театр - тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве дже­рело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, серди­того індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучан­ням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночас­но, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Наприклад, спочатку тягне дід ріпку, зак­ріпити фігуру на планці і виводити бабу і т.д. Фігури потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.

• Пальчиковий театр - це ігри-розваги, ігри-потіхи, каз­ки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за персонажа, зображення якого на руці. В ході гри дитина рухає одним або двома пальцями, проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Можна обхо­дитись і без ширми і зображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театру можна показати одно­часно декілька персонажів. Наприклад, у казках “Ріпка”, “Вовк і семеро козенят”, “Гуси-лебеді” тощо. Казки і інсценівки, в яких багато персонажів, можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.

• Ляльковий театр (Театр Петрушок, Театр маріонеток Театр естрадної ляльки чи театр “живої руки” - для вистав ха­рактерне вільне поєднання різних типів ляльок, а також різних прийомів і засобів - все це підпорядковано виявленню специфі­ки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все казкове - реальне і фантастичне. З великою радістю вони зуст­річають ляльок, сприймають їх так, ніби це живі істоти, з ціка­вістю спостерігають за їх діями. Діти люблять, коли герої вис­тави стрибають, говорять, виконують різні рухи. Це викликає в них жваву реакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових осіб і прагнення стати безпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим більше вони цікавляться сюжетами інсценівок, сто­сунками між дійовими особами, їхніми успіхами та невдачами. Тому ляльковий театр використовується не тільки як розвага для дітей, але й як засіб виховання високих моральних якостей та позитивних рис характеру.

Існують також театри різних матеріалів:

• Театр повітряних кульок - наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями - очима, носом, вухами, бантиками тощо.

• Театр коробок - будь-які коробки однакових чи різних розмірів, оздоблюються деталями і з ними розігрується інсцен­івка. По такому ж принципу ляльок можна виготовити з плас- тикових пляшок, циліндрів і поролону.

• Театр рукавичок - лицева сторона рукавички (готової чи зшитої) формується заготовленими деталями, пришитими до основної тканини. Волосся, вуха, бороду вдало імітують нитки, бахрома. Прикраси, бантики, комірці не повинні перевантажу­вати рукавичку. Зворотній бік оформляється деталями (хустка, хвостик).

• Театр-пуф - інсценізація творів з допомогою персоніфі­кованих пуфиків - м’яких подушок-іграшок (тваринки, кома­хи тощо).

• Магнітний театр - дітей можна порадувати, здивувати, якщо пристосувати зроблені ними іграшки для магнітного те­атру. Для цього потрібно смужками паперу прикріпити до нижніх частин конусів і циліндрів шматочки металу. Металеві шматочки можна розмістити в отворах котушок. Зробимо підставку для показу такого театру. До фанери або твердого кар­тону приклеїти шматок тканини, для того, щоб діти не бачили як ми будемо пересувати магніт під підставкою. Встановити підставку можна на край двох зсунутих столів. Іграшки будуть “ходити”, “бігати”.

Театральні дійства можуть бути різноманітні і кожен твор­чий вихователь має можливість придумати свої види. Головне - це правильно організоване опосередковане і безпосереднє керів­ництво театралізованими іграми.

Система опосередкованих заходів - це:

• Читання літературного твору та обговорення.

• Переказування твору дітьми чи перегляд діафільму.

• Переказування або придумування твору за картинками.

• Переказування твору за ролями.

• Обговорення моральної поведінки героїв.

• Вправляння дітей у передачі характеру персонажу через міміку, жести, рухи, позу, ходу.

• Виготовлення атрибутів до гри.

Безпосереднє керівництво грою, що вже розпочалася, пе­редбачає три етапи:

8. етап. Вихователь допомагає задумати гру, вибрати твір. Надає допомогу у розподілі ролей, доборі матеріалів, костюмів, атрибутів, обстановки. Закріплює характерні риси героїв, мо­ральну сутність їх вчинків.

9. етап. Діти грають. Вихователь може брати участь у грі, виконувати роль. Словами ведучого він спрямовує гру, допома­гає, підказує текст, дії, події, засоби виразності.

10. етап. Педагог і діти обговорюють гру, визначають, що їм сподобалось, хто заважав, чому. Доцільно запропонувати по­міркувати, що треба зробити, аби в цю гру завтра пограти ще краще.

Важливим є за яких умов ці заходи будуть реалізовані. Ви­хователь має добирати адекватні засоби впливу на дітей, щоб пробуджувати вищі духовні почуття, бути прикладом мораль­ної поведінки.

Отже, театралізовані ігри: режисерські, ігри-драматизації та імпровізації (за класифікацією Л.З. Артемової) та інсценізації літературних творів у процесі літературних свят, концертів, ди­тячих вистав тощо мають широкі можливості щодо виховання дітей. Це не голе моралізування, наставляння, піднесення до зразків, які варті наслідуванню, а співстраждання, співпережи­вання подій, вироблення власного життєвого досвіду.

Театральне дійство викликає співчуття до героїв (наприк­лад, до зайчика, якого вигнала лисиця) і потребу, бажання до­помогти, заступитися, спонукають до добродійності за умов:

• якщо тематика і зміст театралізованих ігор має моральну направленість, містить зразки морального способу вирішення проблеми чи морально-етичні вправи, що спонукають знайти власний спосіб розв’язання ситуації;

• якщо опосередковане і безпосереднє керівництво театра­лізованими іграми - це система заходів, за допомогою яких діти засвоюють текст, ідею твору, характер персонажів та особли­вості їх взаємовідносин повинно враховувати моральні закони.

Пропонуємо варіант проведення театралізованої гри з дос­віду роботи дитячого театру “Добродій” (м. Хмільник Вінниць­кої області).

ДЕНЬ ІМЕНИННИКА

(Гра-присвята для дітей 6~7років)

Вчитель (вихователь): Прислухайтесь до назви нашого родинного свята. З іменем пов’язане воно. “У світі одне, але всім потрібне” - так визначила вагу людського наймення на­родна мудрість.

Іван Франко - видатний український поет дуже гарно ска­зав про ім’я. Він назвав ім’я вірним і невідступним товаришем людини, який супроводить її від колиски до могили. Та цей вірний друг і товариш, за словами поета, крокує поруч з нами “із заслоненим обличчям”: ми переважно не знаємо, яке його походження та значення.

Діти декламують по черзі:

1. е звіть мене Журавликом,

Щоб я не журився,

2. А звіть мене Веселиком,

Щоб я веселився. (А.М’ястківський)

3. Без імення ніхто між людей не буває - Хто б не родився на світ - родовита людина чи проста,

Кожного з них, породивши,

Іменням батьки наділяють.

• Ім’я - не костюм - не поміняєш.

• Ім’я - на цілий вік.

Вчитель: У нас близько 700 чоловічих і жіночих імен - чу­довий винахід людського розуму і життя. Наймення або ім’я індивідуалізує людину, робить її помітною для всіх. Ні час, ні відстань неспроможні затерти яскраве ім’я.

Отже, добре було б, якби кожний з нас хоча б трохи познайо­мився з історією імен. Із поезією людського наймення.

Що означають ваші імена? Сьогодні ми відкриємо деякі „зас­лонені обличчя імен”. Бо сьогодні:

Всі діти: День іменинника!

(Звучить вітальна пісня)

Ведучі:

1. Сьогодні іменини

У дружньої родини.

Найвеселіше свято,

Найщасливіший день.

2.Звучать на різних мовах Слова пісень святкових.

А зміст пісень святкових Один для всіх тепер.

3.Сьогодні ж іменини в великої родини.

Де всі брати - і я, і ти!

Усі одна сім’я - і ти, і я!

4.Нам в дружбі виростати,

То ж радість (горе) розділяти.

На цілий світ співати Слова дзвінких пісень.

І. Вшанування

Учитель: Час вшановувати наших іменинників, кожному щире слово сказати, подарунки подарувати, до небес підняти. (Звучить вітальна пісня). (Незвичний лототрон допоможе визначити, кому й коли приймати вітання. Витягуємо листівку-розмальовку. Ведучі голосно зачитують, кому вітання. Іменинник виходить у центр класу, сідає на “святковий" стілець:

листівку з сюрпризом - мішечком для подарунків і звучать по­відомлення про ім’я - хтось із учнів його робить).

Учитель: Час подарунки приймати.

• Від мами: хліб-сіль, щирі слова;

хліб - на добро, на багатство.

• Від друзів-одногрупників:

- повітряні кульки, щоб легко і весело жилося наступний рік у нашій групі;

- власноруч виготовлені малюнки, аплікації, поробки, бо найцінніший подарунок, зроблений своїми руками;

- твірші, пісні, танці.

3. 'і. Від вихователів - солодкий подарунок. Щоб навчання в групі не набридло і в наступному році, як не набридає дітям солодке.

4. Присвята-листівка.

З найкращими побажаннями В день народження

........................................ (кому)

Від однокласників, батьків, учителів.

5. Фотознімок на пам’ять.

Учитель: Зав’яжи мішечок, тримай хліб у руках, а ми підне­семо тебе до небес. Щоб від щастя ти побував на сьомому небі.

6.. Подяка від іменинника і його виступ (вірш, пісня, гра).

(Аналогічно відбувається вшанування усіх іменинників. Після привітань пісня “День народження” і запрошення до столу, на “торт зі свічками”).

Учитель: На гостини-іменини - запрошуємо. Я дозволю собі у цьому році на таких святах коментувати дії гостей і госпо­дарів. Озвучувати те, що, як правило всі помічають, але не гово­рять в слух.

Всі не забули одягнутися ошатно. Це прояв вашої уваги до іменинників. А господарів свята - до гостей. Адже не дуже при­ємно, коли тебе зустрічає постать у пом’ятій сорочці.

Гостя по одежі зустрічають, а по розуму проводжають.

День народження - особливий день, на нього чекаємо цілий рік. А тому і ставлення в цей день до “винуватців” має бути особливими. Ми спробуємо його таким зробити.

• Запрошення до столу. Нагадаю, що господар першим сідає за стіл, та їсти не починає, аж поки гості не почнуть. Пропонуй­те гостям тістечка, страви.

Частування

• В чужому домі не будь примітливий, а будь привітливим.

• Про культуру поведінки за столом ви вже знаєте:

не вертися;не клади лікті на стіл; серветку поклади на коліна; страви спочатку пропонуй сусідам, потім собі; підтримуй розмову; не вставай, поки інші не встають.

Розваги

Танцювальний конкурс зі стільцями.

Конкурс загадок для іме н и н н и ків.

Вибрати помічника і нагодувати яблуком (хто швидше).

Під музику перетягнути мотузку.

Знайти пару (хто швидше з’єднає точки, у того вийде ма­люнок імен).

Гра “Вітальна”.

Домалювати із закритими очима малюнок.

Скласти з одного слова багато інших.

Ребуси.

Гра “Будь ласка” (Виконують завдання тоді, коли учитель каже “будь-ласка”).

Учитель: Завершується День іменинника. Сподіваюся усім сподобалось. А іменинники від сьогодні гордитимуться своїм ім’ям. Ніколи не захочуть його змінити на інше, бо зміна імені - зміна людини. Та й щоб вибрати вам ім’я ваші батьки не одну нічку думали. Розпитайте у них, як вас назвали. І запам’ятайте:

Повчання

Вчитель: У безконечному ряді живих істот тільки Людина наділена правом вибирати наймення собі, своїм дітям, усьому навколишньому світу.

Як свідчать міфічні оповідки зі Старого заповіту, навіть все­могутній добродій-Бог, за один день наліпивши з глини всякої всячини - “всіх тварин польових і всіх птиць небесних” не насмілився, однак, дати їм якихось назв, а “привів до людини, щоб побачити, як вона назве їх, таке і ім’я їм буде”.

Будьте завжди гідні свого імені та імені Людина.

Діти читають по черзі:

• Яке глибоке щастя-жить,

Будь гідним імені людини. (М.Рильський)

• Не економте доброти,

Не бережіть її назавтра.

• Не бійтесь вчасно проказати Своє “люблю”, своє “прости”.

• Не економте доброти -

Її примножите, віддавши.

Добро - то не “моє”, а “наше”,

Йому застою не знести.

Вчитель: Щоб не робили, дотримуйтесь у житті правила:

Всі разом: Дивись, не забудь: Людиною будь!

Організовані в такий спосіб ігри значно зближують дітей, учать доброзичливої уваги і толерантної взаємодії. Пережита ситуація успіху і доброзичливого ставлення однокласників (од- иогруїшикін) допомагає дитині адаптуватися до нових умов і знайти своє місце в дитячому колективі, коригує самооцінку, врешті уможливлює особистісне самотворення кожного вихо­ванця.

ІГРИ ДЛЯ ЗАНЯТЬ ТРВЗ ІЗ ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ВІКУ

Загальновідомо, що провідною діяльністю дітей 3-7 років є гра. У ній діти репетирують майбутні соціальні ролі і моделю­ють суспільні відносини, які вони спостерігають у повсякден­ному житті. Через гру дітям даної вікової категорії легко оволо­дівати новою інформацією. Саме тому великої популярності гра набула серед педагогів - вихователів ДНЗ та вчителів загально- оснітніх шкіл. Вони використовують ігри з найрізноманітні­шою метою. У даній статті пропонуємо варіант пристосування сюжетно-рольових ігор до оволодіння дітьми молодшого віку еле­ментами ТРВЗ (теорією розв’язку винахідницьких задач).

При створенні подібних до наведених нами ігор необхідно враховувати, вік дітей, з якими планується її проведення. Так дітей 4-5 років захоплює розігрування сюжету, а для дітей 6-7 років більш цікавим є елемент змагальності. Проте, у будь-яко­му випадку, матеріал запропонований у такій формі, дасть кращі результати, ніж нудні і безкінечні вправляння. Запро­шую до гри!

Гра “Рукавичка”

Мета: тренувати аналітичне мислення, уміння виділяти загальні ознаки шляхом порівняння.

Реквізит: малюнки різних об’єктів, наприклад: будинок, сумка, гітара, чайник, дерево, яблуко, олівець тощо. На кожну дитину - один малюнок.

Вступ: нагадування казки “Рукавичка” і пропозиція зігра­ти казку у зміненому вигляді.

Хід гри:

• 1 й варіант

Рукавичка - умовний об’єкт (шафа, килимок або просто частина кімнати). Кожна дитина одержує свій малюнок і грає за намальований об’єкт. Ведучий призначає першого гравця, який “знаходить” рукавичку і стає її господарем, а інші по черзі підходять до рукавички і відтворюють з господарем такий діа­лог:

5. Тук, тук, хто у рукавичці живе?

6. Я (називає себе, наприклад, гітара). А ти хто?

7. А я - (називає себе, наприклад, - яблуко). Пустиш мене до рукавички?

8. Якщо скажеш, чим ти на мене схожий, то пущу.

Гість повинен порівняти обидва малюнки, виявити загальні ознаки і назвати їх. Наприклад, і в гітари й у яблука є паличка. Після цього гість заходить до рукавички, а до господаря звер­тається наступний учасник гри. І так, доки усі не зайдуть до рукавички. Якщо хтось не зможе відповісти, інші діти можуть допомогти.

• 2 й варіант

Аналогічний першому варіанту, але господар постійно змінюється - гість, що ввійшов, стає хазяїном, а колишній господар стає “почесним”. І так, поки всі гравці візьмуть участь у “ротації”.

• й варіант

Тепер рукавичок і їхніх господарів кілька. А гості по черзі відвідують кожну з рукавичок.

Примітки:

9. Грати можна не тільки в групі, але і з окремою дитиною. Тоді ведучий і дитина поперемінно стають господарем і гостем рукавички, а замість малюнків можна використовувати навко­лишні побутові предмети.

10. Гра пройде жвавіше, якщо попередньо трохи потренува­ти дітей у називанні властивостей різних предметів.

Гра “Колобок”

Мета: тренувати аналітичне мислення, уміння виділяти відмітні ознаки шляхом порівняння.

Попередній етап: гра “Рукавичка”. На відміну від неї в даній грі дасться зорова опора тільки на один предмет порівнян­ня, інший потрібно уявляти нодумки.

Реквізит: картинки із зображенням різних тварин.

Вступ: нагадування казки “Колобок” і пропозиція продов­жити цю казку зустріччю Колобка з іншими тваринами. Проте у кінці казки Колобка все ж таки хтось з’їдає. Але хто? Ніхто не може описити його цілком. Але детективи знаходять злодія навіть за окремими ознаками... Так і ми спробуємо знайти “зло- діи", инаиіни лини» деякі його ознаки.

Хід гри: 1-й варіант

Кожна дитина тримає перед собою малюнок і грає за нама­льовану тварину. Ведучий призначає 3 -4 дитини у пошукову групу і видаляє їх з кімнати. Ті діти, які залишилися, визнача­ють за допомогою жереба або лічилки - кому бути “злодієм”, і діти називають його ознаки (наприклад, їжак: маленький, з оч- ісами-намистинками, може згортатися клубочком). Потім у кімнату повертаються детективи. Ведучий повідомляє їм озна­ки тварини, яка з’їла Колобка і закликає: “Шукайте!” Можна увімкнути жваву музику.

Інші діти можуть сидіти, стояти, бігати. Детективи про­бігають між дітьми, розглядають їхні малюнки і намагаються визначити злодія. Коли кожен детектив когось затримав, веду­чий говорить “Стоп!” і будь-який рух припиняється. Відбуваєть­ся розгляд затриманих.

Ведучий установлює порядок розгляду так, щоб справжній “злодій”, якщо його піймали, залишився останнім. Перший детектив указує на свого затриманого і говорить: “Він з’їв ко­лобка, тому що він... (називає відому йому ознаку, наприклад, “маленький”)”. Затриманий, якщо він не злодій, говорить, за якими іншими ознаками він відрізняється від злодія: “Ні, я не злодій, тому що... (наприклад, якщо “затримана” мишка: “Той, хто з’їв Колобка, має голки, а я - хутро”). Якщо затриманий не може назвати відмінність, його ведуть як того, хто з’їв Колобка. І так, доки не розглянули всіх затриманих. Справжньому “злодієві”, якщо його піймали, залишається добровільно зізна­тися. Детективів можна нагородити.

2-й варіант

Те ж, що в 1 -му варіанті, але кожному детективові повідом­ляється лише одна зі встановлених ознак. Тоді важче знайти того, хто спокусився на Колобка.

Гра “Три ведмеді”

Мета: тренувати увагу, уміння бачити ресурси розв’язан­ня проблем.

Попередній етап: ознайомлення дітей з функціями різних предметів. Навіщо ложка? Навіщо двері? Навіщо ніж?..

Введення в гру. нагадування казки “Три ведмеді”. Розповіс­ти, що побачивши безлад у своїх речах, маленьке ведмежатко розгубилось і не знало, що робити. Запросити дітей допомогти ведмежаті знайти вихід із ситуації, що склалася.

Хід гри:
ї й варіант

Ведучий сам бере на себе роль Ведмежати і звертається до інших:

-Ой!

- Що з тобою?

- Хтось їв з моєї тарілки! (Ведучий називає якийсь пред­мет, яким тепер Ведмежа не зможе користуватись через витів­ки Маші). З чого ж я тепер буду їсти? (Називає функцію зіпсо­ваного предмета).

Діти називають ресурси для виконання даної функції, на­приклад: з коробочки, з листочка лопуха, з каструлі. Ведмежа за гарну пораду може нагородити.

2-й варіант

Те саме, що й у 1-му варіанті, але роль Ведмежати надається по черзі всім учасникам гри. Ведучий може до початку гри по­просити дітей, щоб вони загадали зіпсований Машею предмет. Потім він призначає Ведмежам одного з дітей. Відповідача мож­на призначати. Тоді він після вдалої відповіді стає Ведмежам і звертається до наступного учасника по ланцюжку гри. У такий спосіб забезпечується участь кожної дитини. Але іншим швид­ко набридає чекати своєї черги.

Можна не призначати відповідача, нехай на питання Вед­межати відповідають усі бажаючі, після чого роль Ведмедика переходить до наступного по ланцюжку гравця. Але тоді не усі будуть активно брати участь у грі. Можна об’єднати підходи, коли першою повинна відповісти призначена дитина, а інші можуть доповнити. Тоді Ведмежа може оцінити відповіді і об- рити ирвіцу, А той, хто дав найкращу відповідь, стає сам Ведме­жам.

Гра “За щучим повелінням”

Мста-, тренувати умінні) бачити ресурси розв’язання про­блем з переходом до ІКН (Ідеального кінцевого результату).

Попередній етап: те ж саме, що й для гри “Три ведмеді”.

Введення в гру: нагадування казки “За щучим повелінням”. Запросити дітей допомогти щуці виконувати бажання Ємелі.

Хід гри:

Ведучий бере на себе роль Ємелі і говорить:

- А тепер, за щучим велінням, за моїм бажанням, хочу, щоб (функція якогось предмета сама виконувалася, наприклад, хліб відрізався сам). Інші повинні запропонувати, як це зробити (на­приклад, хліб уже попередньо нарізаний до нижньої кірки).

Розвиток гри з переходом до протиріч: ведучий виводить дітей на протиріччя, що утворилося:

а) у результаті висування ІКР (наприклад, хліб повинен бути

розрізаним вже у крамниці, щоб покупцеві не треба було його різати, і хліб не повинен бути розрізаним, щоб не розпався на шматочки ще у крамниці. Рішення прийомом об’єднання: про­давати хліб у глибоких тарілках, обв’язати його стрічкою, за­горнути в папір); і

б) у результаті виявлення недоліків запропонованих рішень діти можуть самостійно або за допомогою ведучого формулюва­ти і вирішувати протиріччя, у залежності від їхніх умінь на да­ному етапі.

Гра “Червона шапочка”

Мета: розвиток творчої уяви.

Реквізит: папір і фломастери.

Вступ: нагадати казку “Червона Шапочка”, зокрема епі­зод, де Червона Шапочка дивується переодягненому в бабусю вовкові. Пропозиція зіграти епізод у зміненому вигляді: бабу­ся, довідавшись про підступництво вовка, перетворюється на який-небудь предмет, щоб уникнути сумної долі.

Хід гри:

Ведучий пропонує дітям предмет, у який перетворилася бабуся (наприклад: годинник, склянка, вікно, чобіт, гітара, свічка тощо) і просить назвати властивості цього предмета (на­приклад, склянка: прозора, порожня). Потім ведучий малює ба­бусю, пов’язуючи її частини тіла з предметом перетворення і використовуючи названі властивості (наприклад, бабуся-склян- ка: замість тулуба склянка, над ним голова у хусточці, внизу і з боків - руки і ноги). Когось з дівчаток ведучий призначає Чер­воною Шапочкою. Вона підходить до “бабусі” і запитує:

- Бабуся, бабуся, чому ти така (називає одну з властивос­тей, наприклад, прозора)? Інші діти повинні відповісти від імені бабусі (наприклад, щоб бачити, скільки я з’їла). І так, поки бу­дуть обґрунтовані всі дивацтва бабусі. Потім можна обговори­ти, як бабуся може захиститися від вовка.

Примітка. Деякі повороти в грі можна використовувати у виховних цілях, наприклад, бабуся-гітара, перебираючи стру­ни, змінює свій настрій. Тут можна розповісти про необхідність керувати своїм настроєм і навести доступні дитячому розумін­ню приклади, як це робити.

ІГРОВИЙ ПІДХІД ДО ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Важливе значення у формуванні морально-правових по­чуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозво­ляють передбачити емоційні наслідки власної поведінки, зав­часно переживати задоволення від її схвалення як “хорошої” або ж невдоволення від її оцінки як “поганої”. Дошкільник по­чинає відособлюватися від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту. При цьому поведінка дитини зорієн­тована ип дорослого (його вчинки та стосунки з людьми) як зра­зок для наслідування. Вирішальну роль у засвоєнні зразків по­ведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди да­ють іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо, ^'являється новий тип поведінки, яку можна назвати особистіс- іюю. Поступово розвивається певна ієрархія мотивів, їх супід­рядність, Діяльність дитини тепер зумовлюється не окремими спонуканнями, а Ієрархічною системою мотивів, у якій основні ти стійкі набувають провідної ролі, підпорядковуючи ситуа­тивні пробудження. Пов’язано це з вольовими зусиллями, по­трібними для досягнення емоційно привабливої мети.

На розвиток вольових якостей позитивно впливає гра. Відо­соблюючись від дорослого, дошкільник вступає в активніші взає­мини з однолітками, які реалізуються передусім у грі, де необ­хідно підкорятися певним правилам, обов’язковим для всіх, ви­конувати заздалегідь визначені дії. Дошкільник робить перші кроки у самопізнанні, розвитку самосвідомості. Об’єктами са­мопізнання є окремі частини тіла, дії, мовні акти, вчинки, пе­реживання та особистісні якості.

Досягненнями інших, оцінюють не лише наслідки своєї роботи, але й власні можливості, вчаться контролювати себе та ставити перед собою конкретні вимоги.Дошкільний вік характеризується виникненням нової соці­альної ситуації розвитку. У дитини вже з’являється коло еле­ментарних обов’язків. Змінюються взаємини з дорослими, на­буваючи нових форм: спільні дії поступово замінюються само­стійним виконанням дитиною вказівок дорослого. Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільнят виражаються в харак­терних для них видах діяльності, передусім у сюжетно-рольо­вій грі, яка створює умови для доступного в цьому віці освоєння зовнішнього світу.Одночасно з такими іграми вихователь повинен кожного дня в побуті, в режимних процесах спрямовувати зусилля на формування у дітей інтересу до однолітків, спонукуючи у них проявлення доброзичливості, турботу про тих, хто поруч. Вели­ке значення набуває виховання культури трудової діяльності, де формується відповідальність за доручену справу, розуміння значення результатів своєї праці для інших. Для цього можуть служити ігри-вправи, наприклад, “Ми чергуємо в їдальні”. У дошкільному віці поступово проходить перехід від сприйман­ня змісту окремих вчинків (добре - погано) до узагальнених по­нять про хорошу поведінку. Включаючи в життя дітей нові правила, вихователю необхідно постійно слідкувати за обов’яз­ковим їх виконанням. Для розв’язання програмових задач ви­ховання соціально-правової поведінки в громадських місцях можуть бути використані ігри-вправи: “Ми їдемо в транспорті”. Треба своєчасно потурбуватись про правильну орієнтацію дітей у найближчому оточенні. Дитина повинна знати свою домаш­ню адресу, бути знайомою з основними правилами дорожнього руху тощо. Тут можна використати ігри-вправи, як “Наша ву­лиця”. Особливо увага вихователя повинна бути спрямована на виховання потреб у виконанні правил особистої гігієни і в при­родній взаємодопомозі дітей у різних режимних процесах, у формуванні вольових якостей і культури поведінки.

Пропонуємо розробки ігор з формування основ правової куль­тури у дошкільників, які застосовуються на різних етапах на­вчання і виховання.

Дидактична гра “Правове поле”

Виховна спрямованість:

• формувати цілісне розуміння правового захисту кожної дитини, її прав та обов’язків в Україні; цілеспрямовано, по­слідовно збагачувати лексичний запас дітей;

• розвивати мислення, уяву, пізнавальну активність, роз­ширювати спектр пізнавальних дій;

• виховувати патріотичні почуття, любов і повагу до рідної країни, свідоме ставлення до себе як до особистості, вміння по­важати та захищати свої права та права інших людей.

Обладнання: картинки-схеми; піктограми.

Попередня робота: розповідь вихователя про всесвітню та українську правову систему (“Декларація прав людини”, Кон­ституція України); екскурсія в “Правову галерею” з розповід­дю вихователя про права і обов’язки кожної людини в Україні; бесіда за “Світовою книгою прав”.

Завдання: підібрати піктограми за ключем і кольором.

Гра-змагання “Абетка вічних правил”

Ііихоніїп спрямованість:

- форму нити розуміння головного обов’язку школярів - ста­ранно навчатися; збагачувати лексичний запас (шкільне при­ладдя, режим дня);

• розвивати пізнавальну активність дітей, спектр пізна­вальних дій;

• виховувати інтерес до шкільного навчання, дисципліно­ваність, організованість.

Попередня робота: розповідь вихователя про те, що кожна дитина в нашій країні має право на освіту і її головний обов’я­зок гарно навчатися у школі; екскурсія до школи з метою роз­ширити знання про клас, шкільні речі, спортивний зал, бібліо­теку; бесіда про правила поведінки у школі.

Гра-змагання складається з 5 етапів, кожен з яких спрямо­ваний на узагальнення і перевірку сформованості знань, умінь і навичок за темою “Режим дня школярика”.

1етап - гра “Дзеркало”.

Хід гри: діти стають у коло, в центр якого по черзі виходить одна дитина і показує рухи ранкової гімнастики під музику, всі інші діти мають чітко відтворити дані рухи.

2етап - гра “Мийдодір”

Обладнання: предмети ранкової гігієни (зубна щітка і пас­та, мило, стаканчик, рушничок), гребінець, яблуко, виделка, помада, іграшка, 4 столики)

Хід гри.

Діти розподіляються на дві команди. Перед кожною коман­дою на відстані стоять столики з набором предметів, з яких ко­жен гравець команди повинен вибрати той предмет, який по­трібен для ранкової гігієни, принести його і покласти на стіл, що знаходиться біля команди. Перемагає та команда, яка пра­вильно вибрала предмети ранкової гігієни.

3етап - гра “Смачний сніданок”.

Обладнання: нарізний хліб, шматочки масла, сиру, паке­тики чаю, цукор-рафінад, пластмасові кружки, ножі, ложеч­ки, тарілки, тепла вода, серветки, столики.

Хід гри.

Кожен гравець команди підбігаючи до столика повинен ви­конати одну дію по приготуванню (канапки і чаю) сніданку: перший гравець - намастити хліб маслом, другий - покласти шматочок сиру на хліб, третій - налити в кружку води, четвер­тий - опустити пакетик чаю, п’ятий - покласти цукор і розколотити, шостий - сервірувати стіл. Перемагає та команда, яка швидше і якісніше приготує сніданок.

4етап - гра “Веселий портфелик” (може бути як конкурс капітанів команд).

Обладнання: два портфелики, різне шкільне приладдя, іграшки, побутові предмети, столики.

Хід гри.

Гра проходить у формі змагання. Перед двома гравцями сто­ять портфелі. На столиках для кожного розкладені різні пред­мети. За сигналом гравці повинні зібрати портфелі. Але необх­ідно зібрати тільки шкільне приладдя, залишаючи непотрібні предмети та іграшки на столі. Перемагає гравець, який пра­вильно і швидко зібрав портфель.

5етап - гра “Одягни школярика”.

Обладнання: український національний одяг, карнаваль­ний костюм, шкільна форма, буденний одяг.

Хід гри.

Гравці кожної з команд повинні одягнути дівчинку чи хлоп­чика в одяг, в якому дитина повинна ходити до школи, вибира­ючи елементи шкільної форми серед запропонованого гардеро­бу (команди можна розподілити на дівчаток і хлопчиків, відпо­відно кожна команда одягає дитину відповідної статі). Пере­можцем стає та команда, яка правильно і акуратно одягне шко­лярика до школи.

Гра - подорож у “Країну Світлофорію”

Виховна спрямованість:

закріпити правила переходу проїжджої частини дороги у місцях, де наявні світлофори і за їх відсутності; знання учнів про дорожні знаки; вчити читати дорожні знаки;

розвивати спостережливість, уміння орієнтуватися на вулицях міста; навик безпечної їзди на велосипеді;

виховувати культуру поведінки на вулиці та бажання до­держувати Правил дорожнього руху; навички свідомої дисцип­лінованої поведінки на вулиці.

Обладнання: карта “Країни Світлофорії”, килим “Вулиці міста”, дорожні знаки, макети транспорту.

Хід подорожі

Вихователь: Сьогодні до нас у садочок завітав наш друг Світлофор-Моргайко. Він дуже хвилюється за вас. Чи добре ви знаєте правила дорожнього руху, щоб впевнено почувати себе на вулиці (відповідь дітей).

Світлофор: Я дуже радий, діти, що ви знаєте правила до­рожнього руху і хочу запросити вас у веселу подорож у країну Світлофорію.

Карта країни Світлофори