Виховне зна чення психокорекційної казки 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Виховне зна чення психокорекційної казки



У житті кожної дитини важливе місце посідає казка. І, на­певне, взагалі не існує людини, яка була б байдужою до казки. Обмін історіями, як і життєвим досвідом, є природною формою взаємодії між людьми, тож глибоко помиляються ті, хто нази­ває казку “безплідним витвором уяви”. Казка - це пошук сенсу життя, глибинне пізнання світу та системи взаємостосунків у ньому. Казка - це певною мірою гра, яка супроводжує дитяче сприйняття вимислу і спонукає до моральної дії.

Саме в цій формі суспільної свідомості - формі казки - сто­літтями закріплювалися та акумулювалися народом знання: етнічна самосвідомість, історична пам’ять, міфологічні тра­диції, соціонормативні стереотипи. Казки віддзеркалюють еле­менти духовної та матеріальної культури різних епох, соціальні суперечності та світоглядні уявлення українців. Через казки від покоління до покоління передавалися морально-етичні, ес­тетичні та правові норми українців, саме у художніх образах українського фольклору розкриваються найкращі риси націо­нального характеру, наприклад - патріотизм, хоробрість, чес­ність, людяність.

Казка є найдревнішим педагогічним і психологічним ме­тодом передачі знання про світ, про філософію життя. Українська казка неодноразово ставала об’єктом доскіпливих науко­вих досліджень, її виховний та дидактичний потенціал в різні часи досліджували К.Ушинський, І.Франко, О.Потебня, С.Ру- сова, О.Олесь та ін. Про роль казки у навчанні та виховання мо­лодших школярів неодноразово зазначав видатний український педагог, вчений В.Сухомлинський, який писав, що без казки - живої, яскравої, яка б заволоділа свідомістю і почуттями дити­ни, не можна уявити повноцінного розвитку дитини. Завдяки казці дитина пізнає навколишній світ не лише розумом, а й серцем, відгукується на соціальні явища, виявляє своє ставлен­ня до взаємодії добра та зла.

Будь-яка казка, чи то народна, чи то авторська, орієнтована на певний соціально-педагогічний ефект: вона навчає, виховує, попереджає, надихає, наповнює вірою у власні сили та можли­вості, спонукає до діяльності. Та найбільший виховний потен­ціал, на нашу думку, мають психокорекційні казки, тобто каз­ки, метою яких є опосередкований вплив на поведінку дитини (під корекцією в даному випадку розуміється “заміщення” не­ефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також створення умов, за яких дитина свідомо замислилася б над дея­кими аспектами своєї поведінки, зазначає Т.Зінкевич-Євстігнє- єва).

Використання психокорекційних казок певною мірою об­межено віковими рамками (це діти старшого дошкільного та молодшого шкільного віку) та проблематикою (неадекватна по­ведінка та використання неефективних поведінкових моде­лей). Що ж можна відкоригувати? Наприклад, як стверджу­ють психологи, страх темряви, надмірну балакучість чи хвас­тощі, зазнайство, забіякуватість, дитячі примхи та безмірні забаганки, проблему вигнанця в групі тощо. У створенні пси­хокорекційних казок нам, дорослим (вчителям, вихователям та, врешті-решт - батькам) допоможе наш власний життєвий досвід, адже більшість із цих ситуацій ми вже пережили у ди­тинстві, тож у казковій формі можемо поділитися із дітьми своїми знаннями.

Створення таких казок не вимагає особливої психологічної підготовки, тому багато письменників, не усвідомлюючи, ство­рюють їх у достатній кількості. Щоб переконатися в цьому, розглянемо алгоритм побудови психокорекційної казки, що, як зазначає Т.Зінкевич-Євстигнєєва, доволі простий і передбачає такі кроки:

- Вибір Героя, що був би близьким до дитини за статтю, віком, характером.

- Розповідь про життя Героя в казковій країні таким-чи­ном, щоб дитина знайшла подібність зі своїм життям.

- Створення проблемної ситуації, схожої до ситуації, що має місце в реальному житті дитини, та наділення головного Героя почуттями, аналогічними переживанням дитини.

- Пошук Героєм можливих варіантів розв’язку проблем­ної ситуації (нашим завданням є через ускладнення ситуації запропонувати дитині альтернативні моделі поведінки шляхом прикладу інших героїв чи за допомоги “мудрого наставника” тощо).

- Усвідомлення Героєм неефективності початкової моделі поведінки і прагнення до змін.

Головне - посіяти в душі дитини зерно переосмислення. А для цього необхідно залишити її з питанням всередині.

Пропонуємо дві психокорекційні казки, спроектовані не лише на подолання дитячих капризів, а й на усвідомлення себе та свого місця в сім’ї (групі/класі), на розвиток емпатійних та рефлексивних вмінь, на формування в уяві дитини соціально прийнятних моделей поведінки у соціумі.

Перша - “Казка про Слоненя та повітряні кульки” Н.Нікі- тіної - розрахована на роботу із дітьми дошкільного віку, тоді як друга - “Вередлива королева” Г.Смірнової - може бути ціка­вою як для старших дошкільнят, так і молодших школярів.

Наталя Нікітіна

Казка про Слоненя та повітряні кульки

Жило собі якось разом із мамою та татком маленьке Сло­неня. Мама та татко його дуже любили, вони разом гралися, ходили на прогулянки і купалися в річці (скажу тобі по-секре- ту, що наше Слоненя найбільше любило пускати водяні фон­танчики разом з мамою та татком зі своїх довгих хоботів).

Одного разу, прогулюючись парком разом з мамою та та­том, Слоненя побачило у Мавпочки велику повітряну кульку.

Вона настільки сподобалася нашому Слоненяті, що він захотів і собі таку кульку:

- Мамо, тату, я теж хочу собі таку кульку, купіть мені, будь-ласка!

Мама і татко дуже любили свого сина і вирішили купити йому велику повітряну кульку красивого жовтого кольору.

Слоненя було надзвичайно щасливе. Куди б він не йшов - завжди брав із собою жовту кульку, а коли лягав спати - то прив’язував її до свого ліжечка.

Наступної прогулянки парком наш Слоник побачив ма­ленького Ведмедика, якому батьки також купили повітряну кульку, але не жовтого, а зеленого кольору. Слоненя захотіло і собі таку ж кульку - тож мама і татко, щоб не засмучувати синочка, купили йому другу кульку.

Та незабаром Слоненя захотіло червону кульку. І синю куль­ку... Люблячі батьки не могли відмовити і купляли щоразу нову кульку. А Слонику все було мало - кожного разу він просив все нову і нову кульку...

У батьків вже зовсім не залишилося грошей, тож, щоб не відмовляти Слонику, їм довелося більше працювати. Вони по­верталися все пізніше з роботи, і вже не виходили на веселі про­гулянки. Слоник все менше й менше бачив своїх батьків і скоро залишився зовсім один серед своїх кульок, яких було так бага­то, що йому вже було тісно в своїй кімнаті.

Тоді Слоненя зібрало всі свої кульки і вирішило піти на вули­цю. Але кульок було так багато, що вони почали піднімати Сло­неня в небо. Ще одна мить і він полетить далеко-далеко!..

Слоненя злякалося - невже він ніколи більше не побачить своїх маму й тата? Він почав голосно кликати на допомогу - але мама й татко його не чули, адже вони заробляли гроші на нові кульки для Слоненя.

На щастя - маленьке Слоненя побачили горобчики - вони сміливо кинулися йому на допомогу і своїми гострими дзьобика­ми прокололи всі кульки.

Слоненя повільно опустилось на зелену траву, сіло і за­мислилося.

Як ти гадаєш, про що думало Слоненя?..

Психологи пропонують кілька варіантів організації психо- корекційної роботи:

- слухання - казку можна просто прочитати, не проводячи ніякого обговорення - таким чином, на думку психологів, ми даємо дитині можливість залишитися наодинці із самим собою та поміркувати;

- обговорення - обговоріть з дитиною сюжет казки, поведін­ку головних персонажів, ставлення дитини до тих чи тих подій (не навішуючи жодних ярликів та не даючи моральних комен­тарів - достатньо щиро висловити своє власне ставлення та ба­чення розв’язання проблемної ситуації);

- малювання - запропонуйте дитині намалювати найці­кавіші фрагменти казки - таким чином Ви отримаєте мож­ливість зафіксувати найцінніші враження і переживання ди­тини на аркуші паперу та проаналізувати, чому саме ці фраг­менти найбільше вразили дитину;

- інсценізація - сюжет казки можна розіграти за допомо­гою іграшок чи інсценізувати.

Та, на нашу думку, є кращий засіб актуалізувати процес особистісного та соціального зростання дитини - це залучення її до процесу творення.

Пропонуємо сценарій фрагменту психокорекційної казки Г.Смірнової, спрямований на корекцію дитячих капризів.

Вередлива королева

Голос за кадром - “Шановні покупці, наш магазин зачи­няється. Весь персонал іграшкового відділення чекає наступ­ної зустрічі з Вами”.

Левеня (потягується) - О-о-ох, всі боки собі відлежав.

Усі ляльки та іграшки потягуються.

Кетрін (із претензією) - Завжди він чимось не задоволений!

Левеня (зістрибуючи з полички?) - Вам, лялькам, цього не зрозуміти. Стоїте собі цілий день, нічого у вас не болить. Всі на вас заглядаються, милуються вами.

Кетрін (ображено)-А ось і ні! У мене і ноги, і руки болять! Думаєш, це так легко годинами стояти й не ворушитися?

Солдатик дарує Кетрін квітку, але та пихато викидає її геть.

Зайчик - Аякже, годинами, вас же постійно беруть, роз­глядають...

Лялька (зітхаючи) - Та на нас вже давно не звертають ува* ги. Відколи її привезли (вказує на Кетрін).

Кетрін - Не “її”, а Кетрін! Кетрін моє ім’я! Всі чули? А ще краще, якщо ви будете звертатись до мене “Ваша Величносте”, або ні, краще - “Ваша Королівська Величносте” (чепуриться, дивиться у дзеркальце; Солдатик їй допомагає).

Левеня (позіхаючи) - Робити нам більше нічого.

Зайчик - Те, що у тебе на голові корона, ще не означає, що ти королева.

Лялька (зітхаючи)-3 того часу, як Кетрін з’явилася в нашо­му магазині, тільки й чути “Яка красива! Яка красива лялька!”

Зайчик - Як на мене, то вона сама звичайнісінька лялька, тільки одягнена краще.

Кетрін (звертається до Солдатика) - Гей, Солдате, по- дай-но мені Автомобіль, я... я у відділ одягу поїду. Там, здаєть­ся, нову колекцію від Армані привезли.

Автомобіль - Нікуди я тебе не повезу!

Кетрін (гнівно тупає ніжкою) - Ні, повезеш!

Автомобіль - Не повезу!

Кетрін (гнівно) - Солдате!

Солдатик (підходить до Автомобіля і просить) - Відвези її, будь-ласка! А я... а я тебе натру до блиску!

Автомобіль - Нізащо!

Солдатик - Але ж вона просить...

Автомобіль (обурено) - Не просить, а вимагає!

Кетрін (обурено) - Це що, бунт?! Я, найкраща та найдорож­ча за вас всіх, тож ви повинні виконувати все, чого я забажаю! Солдате, а ну забери його геть, або... на металобрухт розбери!

Солдатик - Але ж, Ваша Величносте, він не зробив нічого поганого!..

Кетрін (тупає ніжкою) - Мені краще знати!

Лялька (занепокоєно) - Що ж це відбувається?

Зайчик - Ти цього не зробиш! Його ось-ось мають купити!

Левеня - Автомобіль вже майже рік чекає, коли за ним прийдуть діти!

Кетрін - Мене це хвилює менш за все. Коли я чогось хочу, нічого неможливого не існує! Чуєш, Солдате, виконуй негайно! Ще й... цього Зайця забери, до якоїсь коробки заховай!

Солдатик (опустивши голову) - Пробач, Кетрін, але я не можу...

Кетрін (здивовано) - Що?..

Солдатик (опустивши голову) - Пробач, Кетрін, але я не можу!

Кетрін (тупоче ніжками) - Ні, не пробачу!

Солдатик - Будь-ласка, не кричи.

Кетрін (продовжує тупотіти ногами) - Забери! Забери

їх!..

Солдатик - Зрозумій, адже вони - мої друзі.

Кетрін (продовжує тупотіти ногами) - Забери! Забери їх!.. (падає на підлогу) І сам можеш іти геть!..

Іграшки кілька секунд дивляться, як Кетрін б’ється в істе­риці. Потім Кетрін повертає голову до іграшок (так, щоб її не бачили глядачі).

Лялька (злякано) - Ой!..

Левеня - Ви тільки погляньте, що сталося з нашою “коро­левою”...

Ця казка, звичайно, має продовження. Але давайте зупини­мося і уявимо, яким може бути продовження пригод Вередливої Королеви. Повірте, скільки дітей буде в класі, стільки буде і вар­іантів закінчення, тобто - моделей поведінки. Та основна робота чекає на дітей попереду: мало придумати закінчення, його слід ще й презентувати однокласникам. Індивідуальне виконання роботи у письмовій формі навряд чи буде досить ефективним, тому варто об’єднатися у групи, пропонуючи учням самостійно обра­ти один, спільний варіант закінчення пригод Вередливої Коро­леви та визначитися зі способом презентації.

Ось декілька варіантів закінчення казки Г.Смірнової “Ве­редлива королева”, написаних учнями 3 класу однієї із Вінниць­ких шкіл:

1. “Солдатик не встиг заховати іграшки, бо настав ранок, і в магазин прийшли люди. Одна дівчинка побачила Кетрін. Вона захотіла мати цю ляльку і почала капризувати. Коли мама погодилася купити ляльку, дівчинка сильно схопила її і рап­том відірвала ногу. “Я вже не хочу цю ляльку!” - вигукнула вона і кинула Кетрін назад на поличку.

Кетрін стало дуже страшно. Тоді вона попросила у всіх іграшок пробачення, а Солдатик справив їй ніжку.”

2. “Кетрін продовжувала плакати і на її лиці почала розт­ікатися вся фарба. На наступний день в магазині купили всі іграшки, а її заховали, бо стала негарною ця капризна лялька!!! Лише тоді зрозуміла Кетрін, як погано вона себе поводила з іншими іграшками. їй стало дуже-дуже соромно за те, що вона накоїла. А коли в магазин привезли нові іграшки, Кетрін вже сиділа та мовчала".

Способи презентації можуть бути різноманітними, наприк­лад:

- інсценізація - театралізація на класній “сцені”, що по­требує виготовлення елементів костюмів, масок та декорацій;

- настільний чи пальчиковий театр;

- слайд-шоу - виготовлення слайдів чи колажів, що ілюст­руватимуть розповідь дітей.

В якому випадку діти, які полюбляють час від часу (або ре­гулярно) капризувати, швидше опанують адекватні форми по­ведінки: після прослуховування казки, чи після залучення до активної казкотворчої діяльності з пошуку ефективної моделі поведінки для вередливої ляльки Кетрін? Відповідь очевидна.

На жаль, у межах традиційного 45-хв уроку створити опти­мальні умови для проживання такої казково-фантастичної ре­альності доволі складно. Саме тут на допомогу прийдуть інтег­ровані форми організації навчального процесу (наприклад - на уроці читання чи письма читаємо та придумуємо продовження казки, на уроках художньо-естетичного циклу - художня пра­ця чи малювання - виготовляємо необхідний театральний рек­візит та презентуємо результати роботи групи).

Ще одна форма організації дитячої спонтанної художньо- театральної творчості (та ще й у контексті Концепції Комплек­сної Казкотерапії) - театральний гурток.

Театральне мистецтво, як жодне інше, здатне найкраще зре­алізувати такі психокорекційні цілі, оскільки являє собою не­розривну єдність із музичним, хореографічним, образотворчим та літературним мистецтвом, а також відповідає віковим особ­ливостям психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку. Потреба в грі та казці, в активному русі, в реалізації різноманітних соціальних ролей як ніде інше може бути задоволена під час театральної гри. Дитина отримує унікальну можливість знову стати творцем певної казково-фантастичної реальності: починаючи зі створення сюжетної композиції (якщо ми залу­чаємо до цієї роботи дітей), через виготовлення декорацій, ля­льок і костюмів до авторського втілення на сцені, адже так, як вона відчуває цю роль, не відчує і не зіграє ніхто інший.

Атмосфера, яка пронизує кожну хвилину перебування ди­тини на службі у Мельпомени, задіює увесь творчий потенціал дитини і спрямовує її на розв’язання навіть таких питань, як формування соціально-прийнятного поведінкового досвіду лю­дини. Пропонуємо порівняти варіант закінчення казки Г.Смірнової “Вередлива королева” учнями 3-РН класу школи №32 м. Вінниці, створений на одному із занять шкільного теат­рального гуртка.

Автомобіль: Куди поділась її краса?

Зайчик: Ой, погляньте, у неї вся фарба з обличчя змилась.

Лялька: Хто її таку тепер купить? їй не місце на іграшковій полиці.

Кетрін: А що зі мною трапилось?

Солдатик (дає їй дзеркальце): Ось, поглянь...

Кетрін (дивиться у дзеркальце): Що сталося з моєю королів­ською вродою?

Левеня: Є лише один спосіб повернути твою вроду. Але він тобі не підійде.

Кетрін: (тупцяє ніжкою) Розказуй негайно!

Левеня (повертається до глядачів): Ось бачите, я ж казав, що він їй не підійде.

Солдатик: Левеня, розкажи будь-ласка.

Кетрін (дивиться на Солдатика і тихенько повторює): Будь- ласка...

Левеня: Ну гаразд, слухай. Колись дуже давно на іграш­ковій фабриці тобі забули дати серце, в якому знаходяться зер­нята ввічливості і доброти. Ти повинна віднайти його, щоб відно­вити свою вроду і повернутись до магазину.

Кетрін: А де ж мені його шукати, те серце?

Левеня: Іди на фабрику...

Кетрін: На... фабрику?..

Солдатик: Кетрін, я піду з тобою!

Кетрін (до Солдатика): Дякую, друже (до інших іграшок) - Бувайте, друзі!

Іграшки: Прощавай! До зустрічі! Хай тобі щастить!

II дія

(У другому кутку сцени - фабрика іграшок. За столом у біло­му халаті - Директор фабрики, щось лагодить. Посеред сцени - Хлопчик з Машинкою (Автомобіль-2), що направляється в бік фабрики іграшок. Виходять Кетрін та Солдатик).

Кетрін: Я так втомилася... Вже третій день йдемо без спо­чинку...

Солдатик: Дивись, іграшка! Може, вона знає, де фабрика? (підходять до Хлопчика).

Хлопчик (розмовляє по мобілці): Так, мамо, я слухаю...

Кетрін (до Автомобіля-2): Вибачте, Ви не знаєте, де знахо­диться іграшкова фабрика?

Автомобіль 2: Знаю, тато цього хлопчика працює там ди­ректором. Ми зараз ідемо до нього.

Кетрін: Чи не могли б Ви підвезти мене до нього?

Автомобіль 2: Навіщо?

Кетрін: Мені... потрібно знайти серце, яке мені забули дати на фабриці.

Автомобіль 2: Гаразд, сідайте, я Вас підвезу.

Хлопчик (вже на фабриці): Тату, нам потрібна твоя допомога.

Тато: 0! Мені знайома ця лялька. Здається, я забув дати їй серце. Давайте виправимо цю помилку. Ось її серце, я зберіг його (Одягає Кетрін на шию сердечко).

(Хлопчик приносить Кетрін та Солдатика назад у магазин).

Кетрін: Дозвольте...

Солдатик: Привіт, друзі!

Зайчик: Хто це?

Лялька: Вона дуже схожа на нашу Кетрін.

Автомобіль: Так дійсно, це Кетрін і Солдатик.

Левеня: Погляньте, вона таки знайшла своє серце.

Кетрін: Так, я знайшла його. Дякую вам, друзі, що не зали­шили мене в біді і допомогли мені навчитися ввічливості.

Пісня про друзів
Поклони

Вистава за мотивами казки Г.Смірнової “Вередлива коро­лева” була показана гуртківцями своїм однокласникам на “Уроці Ввічливості”. Заслуговує уваги і вибір театрального жанру - учні обрали лялькову виставу, де головними діючими персонажами були... справжні іграшки, що ожили в руках своїй власників. І на певний час, час вистави, глядачі погодилися не помічати цієї умовності, повністю захопившись подіями, що розігрувалися на класній сцені.

Серед багатьох казок, що можуть бути використані у на­вчально-виховному процесі початкової школи, варто обрати “казки із продовженням”. Це може бути серія казок про приго­ди одного й того самого казкового персонажа або, наприклад, про іграшковий магазин, куди поступає нова партія іграшок...

Основна відмінність казкотерапії від інших методів поля­гає в тому, що педагогічний і психологічний вплив відбуваєть­ся на ціннісному рівні. Надто часто про базові життєві цінності - Дружбу, Любов, Доброзичливість, Добропорядність, Добро­дійство, Віру, Гідність, Співпрацю ми говоримо з дітьми своєю мовою, мовою дорослих.

Для нас, вчителів, вихователів, психологів та, врешті-решт, батьків, казка та гра мають стати перш за все мовою, за допомо­гою якої можна спілкуватися з душею дитини. Спілкуватися про розвиток самосвідомості і духу. Тому можна сміливо ствер­джувати, що казкотерапія - це дієвий засіб практичної реалі­зації особистісно орієнтованої системи навчання та виховання у початковій школі. Школярі, серед палітри запропонованих видів діяльності, обов’язково оберуть ті, що найбільше відпові­дають їхнім природним потребам. Організація взаємодії літе­ратурного, образотворчого та театрального мистецтв стимулю­ватиме здатність особистості до самопізнання та самовдоскона­лення, навчить вмінню підпорядковувати особистісні потреби соціальним запитам та моральним цінностям.

Адже якщо говорити з дитиною про ці найважливіші речі поза казковим контекстом, це буде виглядати надто дидактично. Каз­кові історії, легенди, міфи ненав’язливо несуть духовну інформа­цію про цінності у захоплюючих сюжетах, тому зерна розумного, доброго, вічного безперешкодно доходять до дитячої душі.


СЦЕНІЧНО-ІГРОВИЙ ПІДХІД ДО ЛІТЕРА ТУРНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

Грамотний педагог завжди знаходить необхідні резерви пожвавлення дитячої реакції на книгу та її героїв. Так, на­дійним засобом активізації роботи як дошкільників, так і мо­лодших школярів над літературним образом можна вважати сце­нічно-ігрову діяльність.

Читач, стежачи за авторською думкою, завжди вибудовує власне ігрове (рольове) самопочуття. Він подумки переносить­ся в іншій - художній - світ, створений уявою митця. У цьому світі читач займає певну позицію, грає певну роль. Він може услід за автором стати спостерігачем і співчувати героям. Він може також перенести власне “я” на образ героя, що формуєть­ся в його свідомості кодовими засобами твору або на позицію автора. При цьому позиція читача є змінною - вона може зміню­ватися залежно від стилю оповідання, від наявності в тексті еп­ічних, драматичних або ліричних компонентів. Одночасно чи­тач завжди залишається самим собою, інтуїтивно або усвідом­лено оцінюючи “гру”, що відбувається в його свідомості.

Ігрове (рольове) самопочуття, внутрішня потреба юного чи­тача у вияві ставлення до подій, зображених автором; у співчутті та сприянні героям; у заміщенні їх собою вказують на можли­вий шлях роботи з художнім твором у школі. Це шлях педагог­ічно доцільної трансформації тексту задля посилення ролі чи­тача на тлі адекватного ігрового самопочуття.

Щоб “почути” голос; автора, потрібно допомогти читачеві теж стати “кимсь іншим”, прийняти позицію героя, мовою яко­го говорить автор. Таке перенесення вимагає трансформації тек­сту з епічного в драматичний (у форму діалогу чи монологу). В цьому випадку, розповідаючи про події твору від імені героя, учень повинен усвідомлено або інтуїтивно проаналізувати сис­тему цінностей персонажа, його позицію. Таке оперування тек­стом дозволить яскравіше підкреслити характер героя, вияви­ти ставлення до нього автора, а, значить, і авторську позицію щодо зображеного. Вправи в трансформації тексту, оформлені як сценічна дія, допомагають практично освоїти поняття сцен­ічної мори і сценічної дії. Підготовка навчальних спектаклів

або проектів вистав надає додаткові методичні можливості у вив­ченні художнього твору.

На думку митців, літературний твір, утілюючись у виста­ву, не просто набуває іншої форми, але й певним чином інтерп­ретується постановниками і виконавцями (К.Станіславський, О.Кнебель, Ю.Мочалов, Ю.Стромов та ін.). Ця теза є важливою не лише для театральної педагогіки, але й може стати методо­логічно цінною для освітнього процесу.

Ми виходимо з того, що сценічно-ігрова діяльність - це дієве вивчення літературного твору через його сценічне втілення з урахуванням вікових можливостей дітей. Це не постановка цілісного спектаклю для його показу на сцені, а лише імітація окремих етапів роботи над можливим (уявним) спектаклем.

Сценічно-ігровий підхід до вивчення літературного твору враховує особливості програм для ДНЗ і для початкової школи. Чільне місце у них посідають казки. Насичені дією, вони нада­ють великі можливості для сценічно-ігрових трансформацій. Діти вивчають чимало зразків усної народної творчості, при­родним для вивчення яких може стати пошук найбільш точної художньої манери виконання твору. Вистави за казками допо­можуть підкреслити особливості оповідної манери викладу.

Просте читання і навіть читання за ролями не дають мож­ливості дітям глибоко осягнути специфіку літературно-ху­дожніх образів. Для розуміння твору необхідно формувати у школярів “театральне бачення”, на розвиток якого спрямовані сценічно-ігрові вправи з драматичними творами. Інсценуван­ня п’єс допоможе зробити літературні твори доступнішими і цікавішими і для дошкільників, і для молодших школярів.

Сценічно-ігрова діяльність може охоплювати твори різних жанрів, підкреслюючи їхню специфіку в ході виконання ролей, способів обробки тексту для сценічного виконання, оформлен­ня уявної вистави. В основі впливу сценічно-ігрових вправ на сприйняття літературних творів лежить можливість такої діяль­ності трансформувати епічний текст у драматичний, а також активізувати емоції, переживання, виражати їх у зовнішніх діях, у жестах, рухах, інтонаціях, забарвленні голосу тощо.

Отже, сценічно-ігрова діяльність не суперечить читацькій - вона розгортається паралельно з нею, заглиблюючи процеси,

що відбуваються в свідомості читача під час сприйняття тексту і створює емпіричну основу розуміння специфіки мистецтва слова.

Використовуючи наявні методичні матеріали, в яких сха­рактеризовані театралізовані форми вивчення літератури, ок­ремі положення театрально-педагогічної системи К.Станіс- лавського, власний педагогічний досвід, нами виокремлені такі види вправ у межах організації сценічно-ігрової діяльності старших дошкільників і молодших школярів на матеріалах казок:

- Проба на роль (розповідь про події від імені героя, розповідь героя про місце дії; розповідь-портрет (опис зовнішності одного героя від імені іншого); розповідь-випадок (про подію, конфлікт тощо); розповідь-доля (складання автобіографії героя);

- Підготовка до інсценування (створення монологів і мізансцен);

- Складання діалогів на основі авторського тексту та інсценування епізодів;

- Створення режисерських коментарів (ремарок) до діа­логів, до епізодів, до окремих сцен тощо;

- Остаточна трансформація казкового тексту в драма­тичний і створення проекту вистави з його колективним об­говоренням;

- Виготовлення афіші до вистави.

Проілюструємо методику організації сценічно-ігрової діяльності молодших школярів на прикладі опрацювання каз­ки Г.-Х.Андерсена “Снігова королева”. Перераховані вище прийоми роботи потрібно вплітати в певний алгоритм підготов­ки театральної вистави:

‘ проба на роль (кастинг);

- складання та інсценування діалогу (школа партнерства);

- внесення ремарок у сцени (режисерська кухня);

- створення макету оформлення сцени (сценографічна май­стерня);

- створення театральних костюмів (костюмерна);

- створення ескізу театральної афіші (театральна ві­тальня).

У ході такої роботи діти повинні активно включатись у кон­курси, вікторини, захисти проектів. Ігрова основа таких форм роботи допомагає сформувати в учнів неабиякий інтерес до літе­ратурного матеріалу, а також творчо інтерпретувати літератур­но-художні образи, створені генієм великого казкаря.

На першому етапі слід провести кастинг з відбору акторів: дітям варто пропонувати завдання на кшталт:

- Прочитай виразно уривок казки із розстановкою логіч­них наголосів;

- Визнач, у якій ролі себе бачиш;

- Виокреми спільні риси у себе і героя, якого вибрав;

- Уяви себе трояндами в кімнаті Герди: створи монолог троянд;

- Розкажи про першу зустріч Кая зі Сніговою Королевою;

- Намалюй словами портрет Кая, будучи на місці Герди.

Об’єднавши другий та третій етапи підготовки, слід склас­ти та інсценувати діалоги та внести авторські ремарки у сцени. Діти самотужки складають діалоги і намагаються їх творчо пре­зентувати, наприклад:

Картина друга.

Дія четверта.

Надворі мете хурделиця. Кай і Герда сидять біля бабусі. Бабуся: Це білі бджілки рояться! (Спокійно, але голосно) Кай: А у них також є своя Снігова Королева? (Здивовано) Бабуся: Сів них. (Байдужо)

Герда: Вона більша від усіх? (3 жахом)

Бабуся: Так! Вона ніколи не лишається на землі, а відлітає на чорну хмару. Інколи вона пролітає вулицями міста і заглядає у вікна, от вони від того й вкриваються кри­жаними візерунками. (Повчально).

Герда: Як квітами! (Захоплено)

Кай: Егеж, я це бачив! (Гордовито)

. Герда: А може Снігова Королеви зайти сюди? (Злякано) Кай: Нехай спробує! Я їі посаджу в теплу піч і вона роз­тане! (Весело)

Бабуся: Давайте я розповім вам про щось інше (Погла­дила дітей по голові).

 

Одним з етапів повинно стати виготовлення ескізу театраль­ної афіші і організація захисту дитячих проектів. У підготовці афіші можна творчо використати мультимедійні технології, зок­рема графічний редактор (фотошоп) і з допомогою батьків вне­сти власні зміни у професійну ілюстрацію, як-то:

Проте афішу можна виго­товити й самотужки. Для цьо­го варто утворити групу “теат­ральних художників”, в обо­в’язки яких увійде:

- Створення ескізу афіші;

- Створення ескізів костю­мів;

- Розробка макету оформлен­ня сцени.

Звичайно, дітям важко са­мотужки виконати таку відпові­дальну роботу. Тому до роботи в групі слід запросити батьків (шефів).

Важливим етапом підготовки вистави повинен бути конкурс театральних костюмів, який полягатиме у презентації ескізів костюмів для героїв казки. Найкращі з них визначаються за такими ознаками:

- Гармонія костюму з рисами характеру героя;

-Втілення найкращих рис героя за допомогою деталей ко­стюму (наприклад, велике і гаряче серце Герди, яке допомогло їй бути відданою і безстрашною) (див. малюнки 2 та 3):

Після проведення вистави дітям варто запропонувати на­малювати ілюстрації та написати твори (або створити усні опові­дання) до казки Г.-Х. Анд ерсена, обравши одну з тем:

- Як би ти по-іншому назвав казку?

- Справжня дружба творить чудеса.

- Хто переміг Снігову Королеву?

Мал. 2. Герда Мал. 3. Кай

 

Таким чином, сценічно-ігрова діяльність позитивно впли­ватиме на літературно-творче виховання дітей, яке ми розуміє­мо як розвиток ціннісно-художнього ставлення дітей до літера­турних образів на основі етичної та естетичної рефлексії. Така діяльність гранично наближує вихованців до моральної суті ми­стецьких творів, учить глибоко розуміти красу літературного слова і надає можливість творчо інтерпретувати сприйняте з метою особистісного самотворення.


МИСТЕЦЬКІ ІГРИ В ДНЗ ТА ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Для дитини перебувати у площині мистецтва є природньою формою існування, адже діти взагалі близькі до “художнього” типу, для якого притаманні яскравість сприйняття, образна пам’ять, багатство уяви тощо. Тож педагог повинен доцільно поєднати мистецьку та ігрову діяльність з метою ненав’язливо­го, вдумливого прилучення особистості дитини до краси, ви­разності довкілля та мистецтва.

Пропонуємо художньо-естетичні (мистецькі) ігри, які мож­на використовувати у роботі з молодшими школярами та дітьми старшого дошкільного віку.

Упізнай листочки одного дерева (старша група ДНЗ).

Дидактична спрямованість — закріплення вивчених дітьми віршів та пісень, формування в дошкільників умінь ана­лізувати мистецькі твори й визначати їх настрій.

Розвивальні та виховні цілі — активізація уваги, спосте­режливості, забезпечення усвідомлення сприйняття мистець­ких творів, виховання емоційної культури дітей.

Ігровий реквізит - плакати із зображенням дерев, фотореп­родукції двох пір року, роздаткові картки у формі листочків, наприклад, берези і дуба.

Хід гри: педагог розпочинає гру з цікавої, емоційно насиче­ної вступної бесіди, як-то: “Сьогодні ми помандруємо до казко­вого лісу, де всі дерева весело розмовляють і колишуть листоч­ками. “А як сьогодні яскраво світить сонечко!” - промовляє то­поля. “І пташки так дзвінко співають!” - говорить клен. “А віте- рець-пустунець так ніжно колише наші листочки!” - сказала вільха.

- Подивіться, діти, лише береза і дуб стоять засмученими. Як ви гадаєте, чому їм сумно? Злий чарівник забрав всі листоч­ки берези і дуба. Допоможемо їм?”

Педагог об’єднує дітей у дві групи і дає однакову кількість зелених листочків берези та жовтогарячих листочків дуба; над зображенням берези розміщує фоторепродукцію літа, над зоб­раженням дуба - осені.

Умови гри: уважно слухати пропоновані фрагменти віршів та музичних творів, продовжити рядки віршів та заспівати фраг­мент пісні, розрізнити осінній та літній настрій, причепити відповідний листочок на плакат.

Примітка: у грі використовуються вже знайомі дітям літе­ратурні та музичні твори.

 

 

Допоміжний художній матеріал:

Сонце світить, шепче листя,

На полянці я один.

Під кущем, в траві росистій,

Хто дзвенить: дінь-дзінь?

(Муз. М.Красєва, Сл. Н.Френкель „Конвалія")

Фотографія на пам’ять (старша група ДНЗ) Дидактична спрямованість — формування в дітей умінь визначати головну думку пропонованого мистецького твору й втілювати її у певний графічний образ.

Розвивальні та виховні цілі - розвиток художньо-образно­го мислення дошкільників, поглиблення графічних навиків, виховання зосередженості, колективізму.

Ігровий реквізит - малюнки до знайомих дітям творів му­зичного мистецтва та літератури.

Хід гри:

Підготовчий етап: Педагог у цікавій формі пропонує дітям зображати вивчені мистецькі твори за допомогою малюнків та логотипів, створювати їх “фотографію”: “Дуже часто, коли люди хочуть пригадати якусь подію у своєму житті, що вони роблять? Так, переглядають відео чи фотографії. Тож ми, щоб пригадати певний вірш чи пісню, будемо малювати їх “фотографії” (педа­гог демонструє можливі варіанти логотипів), як-то:

Задивилось сонечко на маленьку Сонечку:

Сонечка умита, Сонечка одіта:

Чисті черевички, у косичках - стрічки.

Усміхнулось сонечко до малої Сонечки.

(Грицько Бойко “Сонечка умита")

Потім педагог залучає дітей до ролі “фотографів” та вчить створювати схема­тичні малюки до пропонованих мистецьких творів.

 

Основний етап відбувається, коли діти назбирали певний асоціативний багаж “Портфелю фотографів”. Умови гри: педа­гог пропонує укласти фотоальбом за певними розділами, як-то: “Світ казки”, “Голос води”, “Віночок літа” тощо, тобто обрати малюнки зі створеного “портфелю” відповідно до визначеної теми.

Вирости музичну ромашку (старша група ДНЗ)

Дидактична спрямованість — набуття дітьми уявлень про висоту звука. Розвивальні та виховні цілі — активізація уваги, спосте­режливості, розширення музичної, слухової пам’яті, вихован­ня слухацької культури, формування ініціативності, поглиб­лення вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Ігровий реквізит - плакати із зображенням маленької та великої ромашки, фоторепродукції квіткової галявини, карт­ки у формі краплин дощу.

Хід гри: педагог розміщує на планшеті зображення малень­кої ромашки і розповідає казочку: “На зеленій галявині жила собі маленька ромашка.

На стрункій високій ніжці Біля річки, на лужку,

У косинці-білосніжці Стрів я квітоньку таку.

Ясним оком жовтуватим Посміхалася мені.

Я хотів ЇЇ зірвати,

А бджола сказала - “Ні!”

(Марія Познанська “Ромашка”)



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 407; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.87.17.177 (0.177 с.)