Нормативно-законодавча база України та міжнародна співпраця у галузі раціонального використання й охорони атмосфери

У 1992 р. в Україні був прийнятий Закон "Про охорону атмосферного повітря", спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зменшення шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливів на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку й законності у цій сфері.

Охорона атмосфери — це система місцевих, державних, міжнародних заходів, спрямованих на відтворення, раціональне використання та охорону якісних і кількісних характеристик повітря й циркуляції атмосфери, що є сприятливими для суспільства і всієї природи (рис. 8.5). З метою забезпечення охорони й ефективного використання атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають^*111:

*111: {Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 р. №2707-ХІІ(зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28 лютого 1995 р. №875/95-ВР, від 21 червня 2001 р. №2556-ІІІ) //ВВР. - №50. – С. 33.}

— установлення лімітів викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього;

— визначення лімітів використання повітря як сировини основного виробничого призначення;

— установлення нормативів плати і обсягів платежів за викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря та інші шкідливі впливи на нього;

— визначення нормативів плати за перевищення лімітів викидів, інших шкідливих впливів та видачу дозволів на використання атмосферного повітря;

— установлення нормативів плати за використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;

 

— надання підприємствам, установам, організаціям і громадянам податкових, кредитних та інших пільг під час упровадження ними мало- та безвідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологічних процесів, здійснення інших природоохоронних заходів відповідно до законодавства.

З метою удосконалення механізмів регулювання екологічної безпеки діяльність Департаменту регулювання екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України у 2002 р. була спрямована на гармонізацію нормативно-правової та інструктивно-методичної баз у галузі охорони атмосферного повітря з урахуванням вимог законодавства ЄС. Було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у зв'язку з ухваленням Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 24 жовтня 2002 p. № 198-IV, за яким передбачається внесення відповідних змін до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно технологічних нормативів допустимого викиду забруднювальних речовин, нормативів гранично допустимих викидів забруднювальних речовин із стаціонарних джерел, впливу фізичних та біологічних факторів транспортних та інших пересувних засобів і стаціонарних джерел, нормативів вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. було схвалено Концепцію реалізації державної політики щодо зменшення викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, що спричинюють підкислення, евтрофіка-цію та утворення приземного озону. Реалізація цього документа дасть змогу створити державну систему регулювання викидів забруднювальних речовин з метою забезпечення суттєвого зменшення їх потрапляння в атмосферне повітря.

Нині проблема охорони атмосфери Землі та космічного простору набула глобального характеру. Насамперед, це стосується охорони повітряного середовища від забруднення, збереження природного стану клімату та озонового шару навколо планети. У зв'язку з цим у Женеві в 1979 р. підписали Європейську конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, в якій відображено прагнення країн охороняти людину і повітря, що її оточує, від забруднення, вживати заходи щодо зменшення забруднення повітря та запобігання йому. Для здійснення контролю в цій галузі в межах Європейської економічної комісії ООН з проблем навколишнього середовища створено виконавчий комітет.

Протягом 1984—1994 pp. була ратифікована і набула чинності низка протоколів, зокрема, "Про довгострокове фінансування країнами, що підписалися, спільної програми спостережень і оцінки поширення забруднювачів повітря", "Про обмеження викидів летких органічних сполук та їх транскордонних потоків", "Про обмеження викидів сірки принаймні на 30%", "Про обмеження викидів азоту" та ін. У зв'язку з тим, що не всі країни керуються відповідними документами у господарській діяльності, окремі протоколи постійно переглядаються, корегуються згідно з часом та змінами на міжнародній арені. Наприклад, у 1994 р. знову повернулися до такого важливого питання в охороні атмосфери, як подальше зменшення викидів сірки (Осло, 1994).

Щодо охорони озонового шару, то в 1985 р. у Відні підписали Віденську конвенцію з охорони озонового шару, а у 1987 р. — Монреальський протокол про захист озонового шару. Також деякі проблеми, пов'язані з руйнуванням озонового шару, розглядалися у рішеннях Міжнародної конференції з проблем екології, що відбулася 1988 р. у Гаазі (Нідерланди). Проте є країни, які не поспішають або взагалі не хочуть ратифікувати такі документи та рішення. Так, окремі хімічні концерни США спонукають керівництво країни бойкотувати рішення Кіотського протоколу "Про зменшення викидів в атмосферу шкідливих для озонового шару хімічних речовин, скорочення їхнього виробництва та зміни технологій".

У 1992 р. на Конференції ООН із навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро 155 держав, у тому числі й Україна, підписали Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. Вона набула чинності 21 березня 1994 р., через 90 днів після отримання офіційного повідомлення від 50-ї держави, котра ратифікувала Конвенцію. Україна ратифікувала Рамкову конвенцію 25 жовтня 1996 р. і, за процедурами ООН, є її стороною з 11 серпня 1997р. Головна мета Конвенції полягає в пошукові шляхів стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би шкідливого антропогенного впливу на кліматичну систему. У Рамковій конвенції ООН про зміну клімату пропонуються ті межі, в яких уряди країн світу зможуть працювати спільно з метою здійснення нової політики і програм, спрямованих на захист кліматичної системи та її збереження для теперішнього і майбутнього поколінь.

У1997 р. у Кіото (Японія) було підписано Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, в якому передбачається контроль за викидами парникових газів від промисловості та автотранспорту у різних країнах — забруднювачах атмосфери. Це означає, що порівняно з 1990 р. викиди двоокису вуглецю зменшаться більше ніж на 5 % до 2012 р. Таким чином здійснюватимуться запобіжні заходи стосовно глобального потепління клімату. 15 березня 1999 р. Україна підписала Кіотський протокол. Згідно з угодою Україна бере на себе зобов'язання підтримувати рівень викидів парникових газів до 2008—2012 pp. на рівні 1990 р. (так само як Росія та Нова Зеландія), у той час як Швейцарія, більшість країн Центральної та Східної Європи та Європейський Союз мають скоротити викиди на 8 %, США — на 7, Канада, Угорщина, Японія та Польща — на 6 %.

4 лютого 2004 р. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату". Після прийняття цього документа голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Геннадій Руденко повідомив, що Україна використала чверть своїх квот (резерв України становить 600 млн т газів). На думку фахівців, навіть за найкращого розвитку промисловості до 2020 р, Україна не вкладатиме жодних коштів, щоб зменшити викиди. Згідно з останніми даними (в Україні це дані за 1998 р.) з 1990 до 1998 р. в Україні зменшилися викиди парникових газів на 51 % (із 919 млн т до 454 загалом). Нині Україна, яка разом з іншими країнами з перехідною економікою має шосту квоту в світі, може викидати в атмосферу майже 500 млн т еквівалента СО₂ на рік (станом на 1998 р. ця кількість становила 314 млн т порівняно з 704 млн т у 1990 p.).

Отже, 4 лютого 2004 р. Україна ратифікувала Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. У зв'язку з можливістю торгівлі квотами вважається, що для України це може бути дуже вигідно (800 млн т). Приблизний штраф у 2012 р. за 1 т забруднювальних речовин становитиме 100 євро. Це дає змогу Україні отримати закордонні інвестиції в екологічно чисті технології, зокрема, в енергетичному секторі, об'єкти якого викидають в атмосферу найбільше парникових газів. Тобто відбувається обмін лімітів на технології.

У грудні 2004 р. у Буенос-Айресі (Аргентина), через місяць після підписання Росією Кіотського протоколу, відбулася X Міжнародна конференція з проблем змін клімату, на якій обговорювалися проблеми глобального потепління. 16 лютого 2005 р. Кіотський протокол набув чинності після ратифікації 124 країнами, але найбільші забруднювачі атмосфери — США, Китай, Індія й Австралія — його не підписали.

Те, що Україна ратифікувала Кіотський протокол, сприятиме модернізації вітчизняної промисловості, сталому веденню сільського і лісового господарств, запровадженню програм з ефективного використання енергії та ресурсів. "Захід набагато охочіше купуватиме українську продукцію, адже вона виготовлятиметься на підприємствах, що працюватимуть за світовими екологічними стандартами. А це, у свою чергу, стимулюватиме українські підприємства впроваджувати екологічно чисті технології. Такі підприємства матимуть більше "чистих квот" і зможуть їх продавати іншим", — зауважив Г. Руденко. Отже, на його думку, в Україні буде створено власний ринок "чистих квот". "Ми не продаватимемо "чисті квоти" за кордон, а створюватимемо власний резерв, щоб збільшити темпи української промисловості. Під продаж іншим країнам виділятиметься лише від 5 до 15 % квот", — зазначив Г. Руденко (у 2004 р. у світі ціна на "чисті квоти" коливалася від 6 до 15 дол. США за 1 т).

Отже, зробимо деякі висновки. Для атмосфери загалом й атмосфери України зокрема характерними є такі важливі проблеми. Насамперед, це атмосферне забруднення, тобто несприятливі зміни стану атмосферного повітря, повністю або частково зумовлені діяльністю людини, що безпосередньо чи опосередковано змінюють розподіл енергії, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери та умови існування живих організмів. Ступінь змін і масштаб наслідків залежить від: 1) інтенсивності й характеру власне забруднення, 2) стійкості атмосферного повітря до антропогенного навантаження.

Основними джерелами антропогенного забруднення атмосфери є теплоенергетика, промисловість, транспорт, нафто- і газопереробка, випробування зброї тощо. В Україні найбільша кількість викидів забруднювальних речовин в атмосферу спостерігається у таких містах, як Кривий Ріг (11,2 % від загального викиду), Маріуполь (8,6 %), Донецьк (5,0 %). Обсяги викидів на підприємствах Донецько-Придніпровського регіону становлять понад 83 % від загального обсягу по країні. Крім того, відбувається катастрофічне зменшення вмісту кисню в атмосфері, зумовлене багатьма причинами.

Дуже важливий той факт, що відбуваються якісні зміни: в атмосферу викидається все більше речовин, яких там раніше не було або було дуже мало. Тому в атмосфері може бракувати механізмів очищення від них. Окрім Донецько-Придніпровського регіону, високе забруднення атмосфери властиве також для обласних центрів. Чим більше забруднення, тим більша небезпека для здоров'я населення і стану навколишнього середовища.

Явище парникового ефекту — глобальна проблема атмосфери, яка стосується й України. Парниковим ефектом називається здатність атмосфери пропускати короткохвильове електромагнітне випромінювання від Сонця та затримувати (частково чи повністю) тепловий потік від земної поверхні, повертаючи його до Землі у вигляді "зустрічного випромінювання". Саме це явище призводить до глобального потепління клімату, яке може мати непередбачувані наслідки.

Деякі антропогенні забруднювачі руйнують озоновий шар атмосфери, що також є проблемою, притаманною Україні. Насамперед, це стосується вільних атомів хлору, які сприяють прискоренню процесу розкладання озону, оскільки атоми хлору залишають стратосферу дуже повільно. Але найбільше шкоди завдають хлорфторвуглеці — дуже леткі та нерозчинні у воді, які є переносниками атомів хлору в стратосферу.

До природних джерел, які сприяють виникненню кислотних опадів, належать вулканічна діяльність, грозові розряди і блискавки, біогенні виділення. Сірка міститься в таких корисних копалинах, як вугілля, нафта, залізні та інші руди. Тому сірчаний газ утворюється під час спалювання вугілля, нафти, видобування та переробки кольорових металів. Антропогенні джерела виділяють майже 93 % оксиду азоту, що в результаті взаємодії з водяною парою утворює азотну кислоту. Негативні наслідки випадання кислотних дощів в Україні полягають у зменшенні обсягів врожайності сільськогосподарських культур, деградації флори й фауни, отруєнні води у водоймах, зникненні лісів, збільшенні кількості захворювань серед людей, прискоренні руйнування пам'яток архітектури, житлових будинків тощо.

Завданням законодавства України про охорону атмосферного повітря є регулювання відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зменшення шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливів на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку та законності в цій сфері.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте атмосферу як зовнішню оболонку Землі.

2. У чому полягає сутність поняття "атмосферне забруднення"?

3. З чим нині пов'язано зменшення вмісту кисню в атмосфері?

4. Охарактеризуйте основні категорії найпоширеніших і небезпечних забруднювачів атмосфери.

5. Як ви розумієте явище парникового ефекту в атмосфері?

6. Які гази називаються парниковими?

7. Що є головним екологічним наслідком парникового ефекту і до чого він може призвести?

8. Яка функція атмосферного озону е найголовнішою?

9. Визначте сутність озонового екрана. Чому вважають, що він перебуває у небезпеці?

10. Що таке кислотні опади? З'ясуйте їх головні екологічні наслідки.

11. Назвіть основні заходи, спрямовані на розв'язання проблеми кислотних опадів.

12. Обґрунтуйте групи заходів, що належать до охорони атмосфери.

13. Яка участь України у міжнародній співпраці з раціонального використання і охорони атмосферного повітря?

Рекомендована література

1. Барановський ВЛ. Екологічна географія й екологічна картографія. — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — 252 с.

2. Гавриленко О.П. Основи екології та безпека життєдіяльності. — К.: Ніка-Центр, 2004. — 456 с.

3. Закон України "Про охорону атмосферного повітря" 16 жовтня 1992 p. № 2707-ХІІ (зі змінами і доповненнями, внесеними законами України від 28 лютого 1995 p. № 75/95-ВР, від 21 червня 2001 р. Ка 2556-ІП) // ВВР. — 1992. — № 50.

4. Методические указания по предупредительному санитарному надзору за районной планировкой. — М.: МЗ СССР, 1990. — 77 с.

5. Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. — К., 2003. — 195 с.

6. Окружающая среда в Европе: Третья оценка / Европ. агентство по охране окруж. среды. — Копенгаген, 2003. — 61с.

7. Шевчук ВЛ., Трофимова І.В., Трофимчук О.М. Проблеми і стратегія виконання Україною Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. — К., 2001. — 95 с.