Міністерства палива та енергетики України, Dragon Capital)

Статистичні дані про галузь
Загальний обсяг виробництва електроенергії в Україні (ТВт · год)
Експорт електроенергії (ТВт · год)
Валове внутрішнє споживання (ТВт · год)
Фактичне споживання електроенергії (ТВт · год)
Промисловість
Житлове господарство
Інші

Згідно з оперативними даними Міністерства палива та енергетики України, виробництво електроенергії в країні за січень

— серпень 2005 р. становило 121 млрд 808,2 млн кВт · год, що на 3,3 % перевищує показник за аналогічний період 2004 р. Теплові електростанції (ТЕС) у січні — серпні збільшили вироблення електроенергії на 1,3 %, до 48 млрд 284,0 млн кВт · год, атомні електростанції (АЕС) — на 4,6 %, до 58 млрд 289,8 млн кВт · год, гідроелектростанції (ГЕС) — на 13,6 %, до 9 млрд 623,2 млн кВт · год. Комунальні теплоелектроцентралі (ТЕЦ) і блок-станції скоротили виробництво електроенергії на 7,4 %, до 5 млрд 606,0 млн кВт · год. Виробництво електроенергії нетрадиційними джерелами становило 5,2 млн кВт - год (-8,8%).

Частка АЕС у структурі виробництва електроенергії в січні

— серпні 2005 р. дорівнювала 47,9 % (+ 0,6 % до січня — серпня 2004 p.), ТЕС — 39,6 % (- 3,8 %), ГЕС — 7,9 % (+0,7 %), комунальних ТЕЦ і блок-станцій — 4,6 % (- 0,5 %). Експорт електроенергії з ОЕС України в країни Східної та Центральної Європи становив 3 млрд 22,4 млн кВт · год, що на 9,9 % (272,8 млн кВт · год) більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Кабінет Міністрів України має намір створити державний концерн "Атоменергопром", що займатиметься атомною промисловістю, в якому сконцентруються всі потужності, що дасть змогу збільшити видобуток і переробку урану, а також у майбутньому створити завод із виробництва елементів ядерного палива. Концерн планують сформувати на базі департаменту ядерної енергетики й атомної промисловості, департаменту майнових відносин і реформування власності та державного підприємства "Енергоатом". Нині Національна атомна енергогенеруюча компанія (НАЕК) "Енергоатом" об'єднує чотири діючі українські АЕС з 15 енергоблоками і загальною встановленою потужністю 13 835 МВт. Це найбільший в Україні виробник електроенергії.

На сьогодні за допомогою атомних електростанцій потреби населення і промисловості в електроенергії забезпечуються більше ніж на 45 %. Проблеми, що виникають у сфері забезпечення безперебійної та сталої роботи атомної енергетики та підтримки необхідного рівня ядерної безпеки, є дуже важливими й з огляду забезпечення національної безпеки України.

Особливо гостро стоять питання, пов'язані з майбутнім атомної енергетики, зокрема, проблема щодо зняття з експлуатації та консервації ядерних установок. Адже до 2025 р. усі діючі ядерні енергоблоки атомних електростанцій України мають бути виведені з експлуатації та законсервовані. Особливості організації робіт зі зняття з експлуатації ядерних установок визначено у статті 39 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 p. № 40/95-ВР.

Слід зазначити, що донині Україна не мала власного досвіду зняття з експлуатації АЕС, і лише зіткнувшись з потребою закриття Чорнобильської АЕС, зрозуміла, які складні питання виникають під час зняття з експлуатації та консервації ядерних установок. Ситуація ускладнюється тим, що не визначено навіть джерела фінансування для здійснення відповідних заходів. Це дуже небезпечно з урахуванням того, що вже через 10 років розпочнеться виведення з експлуатації ядерних установок і протягом наступних 15 років усі діючі нині блоки мають бути виведені з експлуатації.

Як свідчить міжнародний досвід, виведення з експлуатації ядерних установок та їх консервація — дуже складне та витратне завдання. За даними МАГАТЕ, витрати на зняття з експлуатації реакторів на зразок ВВЕР становлять від 138 до 576 дол. США на кожну кВт · год електричної потужності. У середньому для блока потужністю 1000 МВт ці витрати дорівнюватимуть 360 млн дол. США, з них на здійснення підготовчого етапу припинення експлуатації потрібно 120 млн дол. США, на остаточне закриття — 50, на здійснення етапу консервації

— 40, на етап витримки — 20, на здійснення етапу демонтажу

— 130 млн дол. США.

Починаючи з 2011 p., Україна має забезпечити коштами заходи щодо зняття з експлуатації ядерних блоків атомних станцій. Ця сума становитиме 4 млрд 718 млн 892 тис. (табл. 5.13).

До речі, нині у світі експлуатується 440 ядерних реакторів; США в найближчому майбутньому планує запустити ще 20, а Китай —19.

Розвиток альтернативних відновлюваних джерел енергії реалізується у рамках Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії та малої гідро- й теплоенергетики (1997 р.). На сьогодні використання відновлюваних джерел енергії в Україні (крім великої гідроенергетики) становить майже 0,5 % загального споживання первинних енергоносіїв. Технічно можливий сумарний потенціал нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії України дорівнює близько 78 млн т умовного палива на рік (100 %), який за напрямами використання поділяється таким чином:

— вітроенергетика — 24,6 млн ту. п. (31,4 %);

— мала гідроенергетика — 2,24 (2,9 %);

— сонячна енергетика — 4,92 (6,3 %);

— біоенергетика — 21,2 (27,1 %);

— штучні горючі гази та метан шахтних родовищ — 18,2 (16,9%);

— інші напрями використання джерел енергії — 12,03 млн т у. п. (15,4%).

Серед основних видів нетрадиційної енергетики, визнаних пріоритетними в Україні, вирізняють: використання біогазової енергії, малу теплоенергетику, вітроенергетику, малу гідроенергетику, використання шахтного метану та штучних горючих газів, геліоенергетику, геотермальну енергетику. Серед резервів України зі збільшення обсягів потенціалу нетрадиційних джерел енергії є молода інноваційна сфера розвитку технології паливних комірок, за якою енергія з органічних видів палива безпосередньо перетворюється на електрику. Україна — єдина в Європі країна, котра володіє родовищем циркону — сировини для паливних комірок, що є третім за величиною у світі. Ці ресурси дають змогу Україні долучитися до міжнародної співпраці з розбудови нової екологічно безпечної енергетики та автомобільного транспорту XXI ст.

Таблиця 5.13. Кошти, потрібні для зняття з експлуатації та консервації