Співвідношення і взаємодія норм права з іншими соціальними нормами.

 

Нормы права Нормы морали

 

1) устанавливаются и санкционируются 1) складываются постепенно и выражают

государством и выражают его волю; общественную волю;

 

2) устанавливаются в особо определенных 2) содержатся в сознании людей и сами по

формах, законах, указах, постановлениях себе юридического значения не имеют;

и поэтому имеют юридическую значимость;

3) вводятся в действие и отменяются 3) складываются, распространяются и

официально, в точно установленное время; отмирают постепенно;

 

4) составляют единую систему и обладают 4) этим не обладают;

всеобщей и формальной определённостью

для всех;

 

5) обеспечиваются государственным 5) обеспечиваются и внутренними

принуждением; моральными мотивами;

 

6) содержат детальное поведение субъекта 6) выступают как общее правило поведения

 

Соотношение норм права и корпоративных норм

 

 

Нормы права Корпоративные нормы

 

1) формулируются от имени государства и 1) формулируются от имени данной

поэтому являются общеобязательными для общественной организации, обязательные

всех субъектов; только для её членов;

 

2) обеспечиваются государственным при- 2) обеспечивается внутренними побуждени-

нуждением, возможностью применения ями каждого члена организации, мерами

широкого круга санкций, вплоть до лише- общественного воздействия, высшее из

ния свободы, а в исключительных случаях которых исключение из организации;

смертной казни;

 

3) не зависят от норм общественных орга- 3) не могут противоречить или не соответ-

низаций, объединений. ствовать положениям содержащимся в

нормах права.

 

 

Особенности правовых норм:

- возникают в период формирования государственной организации общества;

- устанавливаются или санкционируются государством;

- выражают волю руководящей или значительной части общества;

- образуют внутреннюю согласованную систему;

- формулируют правила поведения в виде прав и обязанностей;

- имеют чётко определённые формы внешнего выражения;

- обеспечивается возможностью применения государственного принуждения;

- имеют общеобязательный характер для своих адресатов;

- представляет собой стандарт, модель поведения, которая рассчитана на неопределённое количество аналогичных ситуаций, которые повторяются. (с)

Суб’єкти та види правотворчості.

 

Суб’єкти правотворчої діяльності:

Ø правотворчість державних органів (наприклад, Верховною Радою);

Ø правотворчість органів місцевого самоврядування;

Ø правотворчість окремих посадових осіб (наприклад, Президент, міністр)

Ø встановлення нормативних актів громадськими організаціями уповноваженими на те державою;

Ø безпосередньо правотворча діяльність народу шляхом референдуму.

 

Органи держави, що мають право встановлювати нормативні акти:

1. Верховна Рада України.

2. Верховна Рада Республіки Крим.

3. Президент України.

4. Кабінет Міністрів України, Рад Міністрів Республіки Крим.

5. Міністерства, державні комітети, відомства.

6. Судові органи.

7. Генеральна прокуратура України, Генеральний прокурор Республіки Крим.

8. Обласні ради народних депутатів і обласні адміністрації на чолі з представником Президента України.

9. Ради народних депутатів і їхні виконкоми селищ, сіл, міст.

10. Відділи і керування виконкомів базового рівня або місцевої державної адміністрації регіонального рівня.

11. Керівники адміністративних державних підприємств, заснувань, організацій.

 

Види правотворчості – сукупність прийомів і засобів виявлення суспільних відносин, що потребують свого врегулювання, і їх фактичне впорядкування (коректування, узгодження) за допомогою юридичних засобів:

* безпосередня;

* делегована;

* санкціонована.

 

Принципи правотворчості.

 

Принципи правотворчості – основні ідеї, вихідні підстави, на яких будується правотворчість.

Основні принципи правотворчості:

демократизм – це основний початок, що лежить в основі підготування і затвердження нормативних актів. Він виражається в активній участі народних мас у процесі підготування і прийняття законів. Така участь здійснюється через Верховну Раду, суспільні об’єднання, трудові колективи шляхом врахування пропозицій громадян у процесі всенародного обговорення законопроекту;

повновладдя Верховної Ради народних депутатів;

законність – дана діяльність повинна здійснюватися в рамках і на підставі Конституції та інших законів;

професіоналізм – займатися подібною діяльністю повинні компетентні люди – юристи, управлінці, економісти і таке інше;

науковість – оскільки в процесі підготовки нормативних актів важливо вивчати соціально-економічну, політичну та іншу ситуацію, об’єктивні потреби розвитку суспільства тощо;

гласність і врахування суспільної думки – означає відкритість правотворчого процесу для широкої громадськості, нормальну циркуляцію інформації;

гуманізм правотворчої діяльності;

плановість;

інтернаціоналізм.

 

Стадії правотворчості.

Стадії правотворчості (по И. Я. Деригіну):

a) підготовча – тут здійснюється таке ухвалення рішення про необхідність підготування нормативного акта, визначення кола осіб, що будуть готувати нормативний акт, власне підготування проекту нормативного акта, обговорення тексту нормативного акта, узгодження нормативного акта з усіма зацікавленими органами, посадовими особами:

- ухвалення рішення про необхідність розробки проекту нормативного акта;

- підготування проекту;

- обговорення проекту;

- узгодження проекту;

- доопрацювання проекту;

b) прийняття нормативного акта:

- внесення проекту на обговорення правотворчому органу;

- обговорення проекту в правотворчому органі;

- прийняття нормативно-правового акта;

- обнародування (опублікування) або доведення до виконавців іншими засобами.

 

Стадії правотворчості (по М. М. Миколаєву та А. С. Пшонкіну):

v ухвалення рішення про підготування проекту нормативного акта;

v підготування тексту проекту нормативного акта;

v внесення проекту нормативного акта в офіційному порядку у правотворчий орган;

v обговорення і прийняття нормативного акта;

v опублікування прийнятого нормативного акта.