Поняття та структура суб’єктивного права.

 

Суб'єктивне юридичне право – правові норми і принципи як визначені юридично визнані можливості (волі) суб'єкта права задовольняти власний інтерес (наприклад, можливість задовольнити інтерес особи, що має пільги по податках, складається в одержанні цих пільг). Термін «суб'єктивне» означає, що наданими можливостями (правами і волями) суб'єкт за своїм розсудом може чи скористатися не скористатися, усі залежить від його волі (інтересу) і свідомості. Суб'єктивне юридичне право производно від об'єктивного, виникає на його основі й у його межах.

Між двома значеннями терміна «право» існує тісний взаємозв'язок. Поки норма права є загальної і поширюється на усі випадки конкретної сфери життя і діяльності людини, воно – об'єктивно. Коли норма права стосується визначеної ситуації і здійснюється в конкретному поводженні суб'єкта, вона – суб'єктивна. Наприклад, громадянин С. може скористатися суб'єктивним правом на пільгу по податках у силу того, що така пільга передбачена в нормах податкового права. Об'єктивне право складається з норм, що виражені в законі, норм, що «говорять» про суб'єктивні права взагалі – безвідносно до конкретного суб'єкта. (3 види суб'єктивних прав – 1) природні права, дані людині від народження, незалежно від того, закріплені вони в чи законі ні; 2) суб'єктивні права, що випливають з норм об'єктивного права, тобто встановлених державою (суб'єктивне юридичне право); 3) суб'єктивні права, що виникають у процесі установлення визначених відносин).

Велику частину своїх прав суб'єкт не може здійснювати, якщо він не визнаний державою юридично правоздатним, дієздатним і не стане носієм суб'єктивного юридичного права. Наділяючи громадян суб'єктивним юридичним правом, держава як би відкриває доступ до здійснення основних, невідчужуваних прав людини, даних йому від народження, від природи.

На схемі це можна зобразити так:

природні права людини норми об'єктивного права суб'єктивні юридичні права.

Природні права людини (його безпосередньо-соціальні права) перетворюються в суб'єктивні юридичні права й одержують офіційне визнання за допомогою загальнообов'язкових норм права, встановлених і охоронюваних державою у виді об'єктивного права.

Субъективное право - это вид и мера возможного поведения субъекта, которая подлежит обеспечению и охране со стороны государства. (с)

Субъективное право - это мера возможного поведения лица (включает 4 возможности):

- возможность действовать определенным образом;

- возможность требовать определенных действий от обязанного лица;

- возможность пользоваться социальными благами, закрепленными в субъективном праве;

- возможность обратиться к компетентному должностному лицу или органу за защитой своего субъективного права.

Основные права, свободы и обязанности человека - правила поведения личности, которые выражают интересы личности и общества в целом, отражают наиболее существенные связи личности с обществом и государством и закреплённые в конституции государства. (с)

Обязанность - это необходимость определенного поведения лица, установленная и гарантированная государством, в интересах общества и всех его членов.

Законный интерес - это субъективное право лица, которое в данных условиях не может быть гарантировано государством на конституционной основе.

Законные интересы личности - разрешённые нормативно-правовыми актами желания личности для удовлетворения своих потребностей, для владения теми или иными благами, социальными ценностями, услугами. (с)

Гражданство - политико-правовая связь личности с государством, в следствии которого на личность распространяется государственная власть, обеспечивается осуществление её прав, свобод, законных интересов и выполнение обязанностей как на территории страны, так и за её пределами. (с)