Економічна роль ринку, суб'єкти й об'єкти ринку, конкуренція. Попит, пропозиція, ринкова рівновага. Еластичність попиту та пропозиції

 

 

Ринок – це інститут або механізм, що поєднує покупців і продавців товарів або послуг, де покупці бажають і здатні щось купити, а продавці – зацікавлені в продажі товарів і згодні на обмін.

1) У залежності від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють ринки продавців (попит на товари перевищує їхню пропозицію) і покупців (пропозиція перевищує попит).

2) У конкурентній ситуації розрізняють ринки чистої конкуренції (велика кількість окремих продавців і покупців), монополістичної конкуренції (конкурують монополістичні об'єднання), олігопольні (на ринку майже рівні по потужності великі підприємства, між якими потенційно можлива конкуренція) і монопольні (на ринку панує тільки одне підприємство, що робить таку продукцію).

3) За характером товарного обміну розрізняють ринки товару, капіталу, робочої сили іцінних паперів; по взаєминам між продавцями і покупцями - ринки вільні (відкриті), закриті (прохід заборонений) і регульовані (регулюються державою); по методах та об'єктам товарного обміну - біржі, торги й аукціони; по національній границі - внутрішні і зовнішні; по типу клієнтури – виробничі, торговельні, державних організацій, кінцевих споживачів, міжнародні; по напрямках товарного руху – ринки закупівель і збуту товарів.

У залежності від міри відповідності продукції підприємства бажанням споживачів і їхніх можливостей задовольнити такі бажання розрізняють цільові ринки (одна або кілька груп споживачів, на які спрямована маркетингова програма підприємства), побічні ринки (сукупність споживачів, що час від часу купують продукцію підприємства, але не є його постійними клієнтами) і так названу зону байдужості (споживачі, бажання яких не відповідають можливостям підприємства з їх задоволенням).

Крім того, ринки розрізняються галузевою залежністю, географією, розміщенням, комплексом потреб, групами покупців і т.п.

Незважаючи на велику різноманітність видів ринку, в основі їхнього функціонування лежить ринковий механізм, що представляє єдність суб'єктивної й об'єктивної сторін.

Суб'єктивна сторона ринкового механізму являє собою взаємозалежну діяльність усіх суб'єктів ринку, побудовану на основі їхніх потреб, інтересів і цілей.

Основні суб'єкти ринку - це виробники, споживачі і держава.

Сектор "закордон" включає всі економічні взаємини, що виходять за межі даного національного господарства.

 

Закордон Держава

 

 

Виробники Споживачі

 

 

Домашнє господарство

Рис 2.1. Суб'єкти ринку

Об'єктивна сторона ринкового механізму полягає в дії об'єктивних економічних законів (закон вартості, закон конкуренції, закон співвідношення індивідуальної і суспільної вартості), керуючих товарним виробництвом і ринком через систему ринкових відносин і економічних категорій.

Головну роль у системі законів ринку грає закон вартості. Закон вартості – це закон товарного виробництва, закон ринку. Він змушує виробників скорочувати або припиняти виробництво одних товарів і збільшувати, розширювати виробництво інших, регулюючи обсяг і розвиток виробництва, закон вартості регулює і звертання товарів. Закон вартості в умовах ринку невблаганно диференціює виробників по їхніх доходах, по їхньому добробуті, розділяючи них на багатих і бідних, на підприємців і найманих робітників.

Одну з ведучих ролей у функціонуванні ринку і розумінні сутності ринкових відносин грає закон конкуренції. Економічною основою конкуренції є різниця між вартістю товару і витратами на його виготовлення (витратами на виробництво). Чим більше продавців і покупців того самого товару, тим сильніше конкуренція. У залежності від кількості виробників і споживачів, задіяних на ринку, їхніх взаємин, розрізняють зроблену і недосконалу конкуренцію.

Ринкова структура характеризується бездоганною конкуренцією, якщо виконуються наступні умови:

1) мається багато покупців і продавців даного товару, при чому кожний з них робить (купує) малу частку загального ринкового обсягу;

2) товар повинний бути зовсім однорідним з погляду покупців і всіх покупців повинні бути однакові з погляду продавців;

3) відсутні вхідні бар'єри для вступу в галузь нового виробника і можливості вільного виходу з галузі;

4) повна інформація всіх учасників ринку;

5) раціональне поводження всіх учасників ринку, що переслідують власні інтереси.

Зроблена конкуренція існує тільки тоді, коли жоден із продавців або покупців не може вплинути на ціну товару, у противному випадку конкуренція стає недосконалою.

Функції конкуренції:

1) регулююча функція – конкуренція впливає на пропозицію товарів і послуг таким чином, щоб воно максимально відповідало запитам споживачів;

2) аллокаційнац функція, або функція розміщення – виявляється в тім, що ресурси і зроблені продукти завжди в остаточному підсумку концентруються там, де можуть забезпечити максимальну віддачу;

3) інноваційна й адаптаційна функції – інновації є життєвою необхідністю, тому що виробники змушені постійно домагатися підвищення віддачі й одночасно пристосовувати структуру виробництва до мінливих запитів споживачів;

4) розподільна функція – конкуренція розподіляє соціальний продукт, насамперед за критерієм дефіцитності того або іншого виробничого фактора;

5) контролююча функція – при наявності реальної конкуренції жоден постачальник або потенційний покупець не може домогтися пануючого положення на ринку і диктувати свої умови іншим його учасникам.

Економічною основою конкуренції є прибуток, тобто різниця між вартістю товару і витратами на його виробництво. Конкурентна боротьба на ринку полягає в завоюванні покупця, реалізації товару на вигідних умовах, в одержанні максимального прибутку за продану продукцію.

Чинність закону вартості і закону конкуренції зв'язано з чинністю закону співвідношення індивідуальної і суспільної вартості товару. Сутність цього закону полягає в тім, що всі товари або послуги на ринку реалізуються не по їхній індивідуальній вартості, а по суспільній, ринковій вартості. У результаті дії цього закону індивідуальні вартості однорідних товарів зводяться до єдиної галузевої або ринкової вартості, на якій формується ринкова ціна товару. При позитивній різниці між суспільною й індивідуальною вартістю утвориться надприбуток.

Попит – це кількість визначених товарів (послуг), що покупці можуть і готові придбати у визначених границях ціни. Величина попиту залежить від ціни на запитуваний товар, від цін на інші товари, що бажає придбати споживач, а також від частини доходу, що витрачається на мету споживання.

Чим нижче ціна товару, тим вище обсяг попиту на цей товар. У цій зворотній залежності ціни товару і величини попиту і виявляється чинність закону попиту. Закон попиту – це принцип, відповідно до якого існує зворотна залежність між ціною товару і величиною купівельного попиту на цей товар (за інших рівних умов).

На зміну попиту впливають не тільки ціна або тариф, але і нецінові фактори, такі як:

1) споживчі смаки;

2) число покупців на ринку;

3) доход;

4) ціни на сполучені товари;

5) споживчі чекання.

Крива попиту.

Попит зображується у виді графіка (рис. 2.2), що показує кількість продукту, що споживачі готові й у стані купити за деякою ціною з можливих протягом визначеного періоду часу цін.

Крива попиту має спадний напрямок. На зміну попиту впливають наступні фактори:

 

Ціна

 

 

 

 

С

 

О Величина попиту

Рис. 2.2. Загальний вид кривої попиту

● зміни в корисності речі (в оцінці її необхідності);

● зміна доходів суб'єктів ринку;

● розвиток (скорочення) пропозиції;

● зміна ціни на товар-замінник (при зниженні ціни на альтернативний товар попит переключається).

Якщо попит збільшується, крива зрушується вправо. Якщо попит зменшується, крива зрушується вліво. Збільшення попиту і зрушення кривої вправо відбувається в результаті збільшення індивідуального бюджету споживання, підвищення цін на товари-замінники або ціни на інші комплементарні товари, зміни структури споживання на користь даного товару.

Зменшення попиту і зсув кривої попиту уліво відбувається, якщо незмінними фактори впливу, що залишилися до цих пір, на попит починають змінюватися в протилежному напрямку, чим це було при зсуві вправо.

Еластичність попиту. Еластичність – це ступінь реакції одну перемінної на зміну іншої, виражена як відношення процентних змін.

Коефіцієнт еластичності:

(2.1)

де К_ел. – коефіцієнт еластичності;

С_р – зріст величини попиту;

Ц_с – зниження ціни.

Види еластичності попиту:

1. Еластичний попит – це відношення процентної зміни величини попиту на товар до процентної зміни його ціни за інших рівних умов. Еластичний попит завжди має коефіцієнт еластичності більше одиниці (К_ел.>1).

Ціна

 

 

С

 

 

О Величина попиту

Рис. 2.3. Еластичний попит

Еластичний попит завжди забезпечує ріст доходу.

2. Нееластичний попит – величина попиту змінюється на менший відсоток, чим змінюється ціна, а загальний доход скорочується. Нееластичний попит завжди має коефіцієнт еластичності менше одиниці (К_ел.<1).

Ціна

 

С

О Величина попиту

Рис. 2.4. Нееластичний попит

При нееластичному попиті зниження ціни викликає скорочення доходу.

3. Попит з одиничною еластичністю, ситуація, при якій величина попиту і ціна змінюються на однаковий відсоток. При одиничній еластичності попиту коефіцієнт еластичності завжди дорівнює одиниці (К_ел.=1), тому що величина попиту і ціна змінюються однаковими темпами.

Ціна

 

7

 

1 С

О 1 7 Величина попиту

Рис. 2.5. Попит з одиничною еластичністю

Зміна ціни при одиничній еластичності на величину доходу не впливає, доход залишається незмінним.

4. Зовсім еластичний попит – ситуація, при якій величина попиту росте без зниження ціни, при колишній ціні, крива попиту розташована на графіку горизонтально (рис.2.6.). При зовсім еластичному попиті коефіцієнт еластичності дорівнює К_ел.= ∞.

Ціна

 

С

 

О Величина попиту

Рис. 2.6. Зовсім еластичний попит

5. Зовсім нееластичний попит, коли крива попиту строго вертикальна. Це значить, що величина попиту залишається незмінної, незалежно від коливання цін на товари. При зовсім нееластичному попиті коефіцієнт еластичності дорівнює К_ел.=0.

Цей попит також є абстрактною крайністю ринку, що важко зустріти в реальній дійсності. Доход падає разом зі зниженням цін.

Пропозиція – це можливість і здатність виробників (продавців) надавати товари для продажу на ринку. Виробники формують пропозицію товарів на основі попиту на них.

Закон пропозиції. В міру підвищення ціни товару пропозиція його росте, а в міру зниження ціни – пропозиція скорочується. Отже, зв'язок між ціною товару і його пропозицією - пряма.

Величина пропозиції – це пропозиція, оплачена платоспроможним попитом, це сукупність благ і послуг, куплена на ринку споживачем.

Ціна

 

 

С

 

О Величина попиту

Рис. 2.7. Зовсім нееластичний попит

Крива пропозиції. Залежність величини пропозиції від коливання ціни товару, можна зобразити графічно у виді кривої пропозиції (рис. 2.8).

Ціна

 

 

П

 

 

О Величина пропозиції

Рис. 2.8. Загальний вид кривої пропозиції

Величина пропозиції товару знаходиться в прямої залежності від висоти його ціни. Під впливом цінового фактора, відбувається зміна величини пропозиції уздовж кривій пропозиції. Крива пропозиції демонструє чинність закону пропозиції на основі прямої залежності ціни товару і величини пропозиції, крива пропозиції показує, по якій найнижчій ціні виробники готові продати свій товар.

Крім цінових факторів, на зміна пропозиції впливають і нецінові фактори:

1) зміна технології виробництва;

2) зміна ціни на ресурси;

3) зміна цін на інші товари;

4) ефект чекання.

Перетинання кривих попиту та пропозиції (рис. 2.9) визначає рівноважну ціну і рівноважну кількість продукції.

Ціна С П

надлишок

 

урівноважена

ціна

дефіцит

 

 

О Кількість

Рис. 2.9. Урівноважена ціна

Інтереси споживачів і виробників збігаються в крапці перетинання кривих попиту та пропозиції – урівноважена ціна. Стан ринку при цій ціні називається ринковою рівновагою. Ринкова рівновага – це ситуація, коли плани й інтереси покупців і продавців на ринку цілком збігаються, а величина попиту дорівнює величині пропозиції. Урівноважена ціна формується на ринку в результаті вільного і постійного коливання пропозиції та попиту на даний товар. Урівноважена ціна є одночасно і результатом і засобом взаємозв'язку і координації попиту та пропозиції, завдяки їй формується загальна вигода ринкової торгівлі.