Сили, засоби і способи повітряної розвідки

Сили повітряної розвідки

Для рішення завдань повітряної розвідки в Повітряних Силах є розвідувальна авіаційна ескадрилья, яка входить до складу бомбардувально-розвідувальної бригади тактичної авіації а також окремий полк дистанційно керованих літальних апаратів (оп ДКЛА);

Крім того, для ведіння повітряної розвідки притягуються спеціально підготовлені нештатні розвідувальні авіаційні ланки (пари) бригад тактичної авіації. Крым того,вона також виконується усіма екіпажами всіх родів авіації одночасно з виконанням своїх бойових завдань.

 

Засоби повітряної розвідки

До засобів повітряної розвідки відносяться:

- літаки, вертольоти та дистанційно керовані літальні апарати (ЛА) – носії розвідувального обладнання;

- бортове розвідувальне обладнання;

- наземні технічні засоби для збору та обробки розвідувальних даних.

 

Коротка характеристика сил і засобів повітряної розвідки.

Розвідувальна авіаційна ескадрилья, яка входить до складу бомбардувально-розвідувальної бригади тактичної авіації, спроможна виконувати оперативну і тактичну розвідку.На ії озброєнні знаходиться літак-розвідник Су-24МР.

Літак Су-24МР призначений для оперативної розвідки з малих (200-1000 м включно), середніх (вище за 1000 м до 4000 м включно), великих (вище 4000 м до 12000 м включно) висот і являє собою модифікацію тактичного бомбардувальника Су-24М, бойові властивості якого були розглянуті в § 5.1.3. Розвідувальне обладнання літака роз­міщується в підфюзеляжних контейнерах різного типу.

Оперативний розвідник за один політ може виконати одне з наступних завдань:

- дорозвідати один-два об'єкти в інтересах ударів ракет і авіації;

- розвідати і визначити з малих і середніх висот координати двох-трьох об'єктів, віддалених один від одного на 50-100 км;

- сфотографувати з великих і стратосферних висот три-чотири об'єкти, віддалених один від одного на 100-150 км;

- виконати розвідку трьох-чотирьох дільниць, шосейних або ґрунтових залізниць загальною довжиною до 500 км з фотографуванням найбільш важливих об'єктів;

- розкрити до 30 працюючих РЛС, визначити їх призначення і приблизне місцезнаходження;

- виконати радіолокаційну розвідку двох-трьох об'єктів і визначити орієнтири на підходах до них;

- сфотографувати два-три маршрути загальною довжиною до 150 км;

- здійснити контроль результатів ударів по трьох-чотирьох об'єктах..

Бойові можливості ескадрильї по кількості об'єктів, що розвідуються в конкретних умовах бойової обстановки залежать від бойових можливостей поодиноких розвідників, її укомплектованості, бойового напруження і ступеня протидії ППО противника.

Ескадрилья виконує бойові завдання переважно поодинокими розвідниками і парами.

 

На озброєнні окремого полку дистанційно керованих літальних апаратів (оп ДКЛА) знаходяться безпілотні розвідувальні системи (комплекси) (БРС/К), які складаються з

безпілотного літака-розвідника (БЛР) і наземних технічних засобів, що забезпечують підготовку розвідника до пуску, його пуск, управління в польоті і привід до місця приземлення (посадки), приземлення, збір і обробку розвідданих.

Основним елементом БРС(К), який визначає її можливості і призначення, є

безпілотний літак-розвідник.

Безпілотні літаки-розвідники (БЛР), в порівнянні з тими, що пілотуються мають деякі істотні переваги:

- відсутність екіпажу і систем забезпечення його життєдіяльності, що дорого коштують;

- безаеродромний старт і посадка;

- можливість ведіння розвідки в зонах з високими рівнями радіації;

- простота конструкції та експлуатації;

- порівняно невисока вартість;

- великі можливості при перебазуванні по маневреності, маскуванню на марші і в позиційному районі.

Ці переваги дають можливість вирішувати багато завдань повітряної розвідки з меншими економічними витратами, спрощує базування і поповнення частин БЛР, а також дозволяє використати БЛР в умовах сильної ППО противника.

Однак, безпілотні засоби мають деякі недоліки. Основними з них є: не повністю використовуються ЛТД БЛР і його розвідувального обладнання через відсутність на ньому екіпажу, відносно великий час отримання розвідданих.

Для повітряної розвідки застосовуються: БЛР оперативного призначення "Стриж" і БЛР тактичного призначення "Рейс".

 

БЛР Ту -141 «Стриж » багаторазовий оперативно-тактичний розвідувальний безпілотний літальний апарат розробки ОКБ ім. Туполєва, який входить до складу комплексу ВР-2 «Стриж».

БЛР «Стриж» забезпечує ведення розвідки на глибину до 400 км. Він може виконувати повітряне фотографування, вести телевізійну, інфрачервону, лазерну, радіаційну розвідку.

БЛР «Стриж» являє собою крилату ракету з відокремлюваною носовою частиною (приладовим контейнером), де розміщується розвідувальне обладнання.

БЛР Ту-141 «Стриж» має суцільнометалевий планер низькоплан, виконаний за схемою „безхвостка” з передним горизонтальним оперенням(ПГО). Трикутне крило з стрілуватістю по передій кромці 58⁰, має невеликі напливи в корневих частинах. Переднє горизонтальне оперення (ПГО) – переставляється на землі в межах від 0⁰ до 8⁰ в залежності від центрування літака, трапецивидної форми в плані, з кутом стріловатості по передній кромці 52⁰ .

Керування літаком здійснюється за допомогою двосекційних елевонів на крилі і керма напряму. Фюзеляж круглої форми діаметром в циліндричній частині 950 мм, що переходить в районі установки двигуна на овальну. Повітрозабірник ТРД дозвуковий, встановлений над фюзеляжем.

Нарівні з розвідувальним обладнанням на борту розвідника встановлюється відповідна апаратура управління, яка забезпечує політ по визначеному маршруту і відповідний режим роботи розвідувального обладнання.

Запуск БЛР здійснюється з рухомих пускових установок під кутом 10-20° до горизонту. Політ по маршруту виконується, як правило, з постійною швидкістю. Висота польоту витримується автоматично відповідно до заданої програми або змінюється по командах із землі.

Посадка літака-розвідника після виконання завдання здійснюється за допомогою парашутної системи (гальмівний і посадковий парашути),розташованої в обтічнику в хвостовій частині фюзеляжу над соплом ТРД.

Шасі виконано триколісним,що випускається при посадці. Літак може бути використано

до 5 разів.

 

Комплекс ВР-3 «Рейс» з БПЛА Ту- 143 був створений для ведення тактичної

повітряної розвідки на відстань до 60-70 км від лінії бойового зіткнення з противником з використанням фото, телевізійної та радіаційної бортової апаратури.

. Комплекс забезпечує відносну прихованість підготовки та пуску безпілотних літаків – розвідників з непідготовлених у інженерному відносності позицій, автономність бойового застосування, швидку зміну позицій та перебазування своїм ходом, можливість отримання розвід інформації по радіолінії у масштабі часу, який близький до реального.

Бойове застосування БПЛА «Рейс» здійснюється зі стартової позиції, яка включає самохідну пускову установку та транспортного – заряджальну машину на базі тягача БАЗ – 135 МБ.СПУ- 143 здійснює прицілювання та пуск літака – розвідника, а ТЗН-143 транспортування, евакуацію з місця посадки та підготовку для наступного застосування. Один Ту -143 може бути використаний до 5 разів. Час підготовки до пуску-15хв, до повторного пуску - 4 год.

Після виконання розвідки і повернення літака - розвідника в район посадки, відповідно до програми польоту, він виконує «гірку» різко набирає висоту, гасить швидкість і після розкриття основного парашута починається спуск БЛР у вертикальному (носом до низу) положенні,перевід апарата в горизонтальне положення і його приземлення в запланованому районі.

У теперішній час БПЛА «Рейс» використовують також у якості мішені для підготовки зенітних ракетних та військових частин (підрозділів) авіації ПС.

 

Основні характеристики БЛР

 

Тип БЛР	Спосіб розвідки	Швідкість, (км/г)	Н разв. м)	Глибина розвідки, (км)
"Стриж"	-телевізійна розвідка; -лазерна розвідка; -інфрачервона розвідка; -радіаційна розвідка		до 1000	до 400
"Рейс"	-повітряне фотографування; -телевізійна розвідка; -інфрачервона розвідка		до 1000	до75

БЛР "Рейс" може виконувати повітряне фотографування, телевізійну зйомку місцевості і передачу зображення в реальному масштабі часу, радіаційну розвідку. Літак забезпечує ведіння розвідки на глибину до 75 км і може бути використаний до п'яти разів. Посадка розвідника здійснюється парашутним способом.

 

Способи повітряної розвідки

У процесі виконання бойових завдань розвідувальна авіація застосовує різні способи ведення повітряної розвідки.

Під способом повітряної розвідки потрібно розуміти процес виявлення, спостере­ження (пізнання) і фіксацій результатів спостереження.

Основними способами повітряної розвідки є:

- візуальне спостереження;

- розвідка із застосуванням оптико-електронних засобів;

- розвідка із застосуванням радіоелектронних засобів.

 

Візуальне спостереження застосовується у всіх випадках, коли є умови для зорового спостереження об'єктів противника. Головна перевага даного способу полягає в тому, що він дозволяє швидко обстежити великі райони і негайно доповісти про здобуті розвіддані командуванню. Недоліками візуального спостереження є: суб'єктивність розвіданих, отриманих екіпажами, його велика залежність від рівня підготовки льотного складу, висоти і швидкостей польоту, а також від маскування об'єктів, часу доби і метеоумов.

Для візуального спостереження вночі застосовують штучні джерела світла - авіабомби які світяться (САБ), і НУРС типу С-5-0, які можуть використовуватися також для позначення цілі. Досвід бойових дій авіації в Республіці Афганістан показав, що найбільш ефективними для освітлення цілей були бомби САБ-100 і САБ-250, час горіння яких становив 6-9 мін. Як бачимо застосування

штучних засобів світла дозволяє лише короткочасно освітлювати місце, тому,

як показує досвід, результати візуального спостереження вночі на 40-50% нижче, ніж в

денних умовах.

 

Повітряна розвідка із застосуванням оптико-електронних засобів поділяється на:

- повітряне фотографування;

- повітряну телевізійну розвідку;

- повітряну лазерну розвідку;

- повітряну інфрачервону (теплову) розвідку.

Повітряне фотографування ведеться з допомогою денних і нічних аерофотоапаратів (АФА) і дозволяє добувати найбільш достовірні, повні і об'єктивні дані про противника і місцевість, виявляти зміни в угрупуванні і положенні військ і об'єктів противника, отримувати фотодокументи, необхідні для забезпечення бойових дій військ, а також здійснювати контроль за їх бойовими діями. Крім того, повітряне фотографування дозволяє отри­мувати матеріали для складання і виправлення топографічних планів і карт.

Головна перевага повітряного фотографування полягає в тому, що воно забезпечує отримання найбільш повних, достовірних і документальних розвідданих.

Основними недоліками повітряного фотографування є витрата великого часу на отримання розвід документів і залежність від радіаційної обстановки, метеоумов і часу доби.

Повітряне фотографування поділяється на:

а) в залежності від часу доби:

- денне;

- нічне;

б) в залежності від положення оптичної осі об'єктиву аерофотоапарата:

- планове;

- перспективне;

- планово-перспективне;

в) в залежності від способу виконання фотографування:

- одиночне;

- маршрутне;

- площадне.

Повітряна телевізійна розвідка ведеться вдень при наявності оптичної видимості за допомогою бортових станцій, що забезпечують спостереження за об'єктами і місцевістю з негайною передачею зображення на наземний телевізійний приймальний пункт, розміщений як правило, в районі КП, командира, в інтересах якого виконується розвідка.

Основною перевагою телевізійної розвідки є забезпечення практично миттєвої передачі зображення місцевості і об'єктів, над якими пролітає літак-розвідник, на наземні приймальні пункти. Недоліки телевізійної розвідки: залежність від метеоумов в районі розвідки і часу доби, невисока по порівнянь з аерознімком чіткість, зображення, обмежена глибина розвідки, можливість створення радіоперешкод противником.

Повітряна лазерна розвідка ведеться за допомогою спеціальної бортової апаратури вночі з підсвіченням земної поверхні і об'єктів променем лазера (активний режим) і вдень без використання лазера (пасивний режим). Зображення місцевості і об'єктів реєструється на плівку на борту літака і одночасно може передаватися по радіоканалу на наземний пункт.

Позитивні якості лазерної розвідки: скритність, висока дозволяючи спроможність в порівнянні з повітряною радіолокаційною розвідкою і тепловою (нфрачервоною) розвідкою і більш висока поміхостійкість в порівнянні з повітряною радіолокаційною розвідкою. Недоліки: деяке обмеження по висоті ведення повітряної розвідки і залежність якості зображення

від характеру відбиття світла різними об'єктами (дзеркально відбиваючи об’єкти, наприклад літаки, спостерігаються з висоти, в дві-три рази більшої, ніж дифузно відбиваючи об'єкти).

Повітряна інфрачервона (теплова) розвідка дозволяє добувати дані про об'єкти, які володіють температурним контрастом по відношенню до місцевості, на якій вони

розташовані. Позитивною якістю цього способу є його незалежність від часу доби і

ступеня маскування об'єкта.

Розвідка виконується за допомогою апаратури, яка сприймає інфрачервоне

випромінювання, що після перетворення фіксується на фотоплівку, а також може передаватися по телевізійному каналу на наземний приймальний пункт.

 

Повітряна розвідка з застосуванням радіоелектронних засобів поділяються на:

- повітряну радіолокаційну;

- повітряну радіотехнічну;

- повітряну радіаційну;

- повітряну магнітометричну.

Повітряна радіолокаційна розвідка виконується за допомогою літакових РЛС, які дозволяють розкривати радіолокаційні контрастні цілі. Вона забезпечує отримання розвідданих у різних метеоумовах, у день і вночі.

Повітряна радіотехнічна розвідка виконується за допомогою літакових прийомо-пеленгаційних приладів і призначена для добування даних про РЕЗ противника.

Повітряна радіаційна розвідка виконується з метою встановлення радіаційної обстановки в районі бойових дій.

Повітряна магнітометрична розвідка дозволяє виявляти об’єкти, які володіють магнітною масою.

 

.

Питання для самоконтролю

1. Призначення та завдання розвідувальної авіації.

2. Вимоги до повітряної розвідки.

3. Види повітряної розвідки.

4. Сили і засоби повітряної розвідки.

5. Способи бойових дій розвідувальної авіації.

6. Способи повітряної розвідки. Дати ім характеристику.