Основний зміст морально-психологічного забезпечення 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основний зміст морально-психологічного забезпечення



Зарубіжний воєнний досвід свідчить про те, що закони збройної боротьби на сучасному етапі розвитку військової справи, як це завжди було в історії війн і воєнних конфліктів, перш за все, залежать від ходу і результатів бойової підготовки, від боєздатності та кількості військ (сил), рівня підготовки командирів, бойової майстерності особового складу, від наявності та можливостей бойової техніки і зброї, запасів і ресурсів, від морально-політичного, психологічного стану, дисциплінованості особового складу. Недооцінка будь-якого з цих факторів може призвести до поразки збройних сил у сучасній війні (збройному конфлікті). Це вимагає здійснення разом з оперативним (бойовим), технічним, тиловим і медичним забезпеченням такого виду забезпечення підготовки та застосування військ (сил), як морально-психологічне, яке є суттєвим фактором підтримання боєздатності військ, обов'язковою умовою успішного виконання бойових завдань і перемоги у сучасній війні.

 

МПЗ бойових дій – це комплекс заходів державного і воєнного керівництва щодо формування високого морально-психічного стану, бойових і психічних якостей усього населення України та її Збройних сил для забезпечення обороноздатності держави у воєнний час, максимального зниження бойових психічних втрат у військах, перехоплення і утримання морально-психічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових завдань.

Воно здійснюється на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях, організовується у всіх видах бойової діяльності, бойової служби та бойового чергування військ (сил) у воєнний час.

 

Об'єктами МПЗ є: цивільне населення України; особовий склад Збройних сил України (офіцери, прапорщики (мічмани), сержанти, старшини, солдати і матроси); цивільний персонал Збройних сил України; військові колективи; сім’ї військовослужбовців; конкретні види бойової діяльності; форми та способи застосування військ (сил).

Безперечно, особистість воїна, її духовний світ, психічні й психофізіологічні якості та військовий колектив, його соціально-психологічні риси та якості є конкретним і головним предметом морально-психологічного впливу.

Метою МПЗ у воєнний час є формування високого морально-психічного стану, бойових і морально-психічних якостей населення України та її воїнів, досягнення високої морально-психологічної стійкості та готовності військовослужбовців до збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості країни взагалі, забезпечення досягнення перемоги, перехоплення й утримання морально-психологічної переваги над противником, сприяння виконання конкретного бойового завдання-зокрема.

 

МПЗ включає:

- нформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю;

- психологічне забезпечення;

- соціально-правове забезпечення;

- культурно-освітню роботу;

- духовне виховання;

- інформаційно-психологічну протидію.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю– це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на основі своєчасного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх виконання.

Основними завданнями інформаційного забезпечення є:

- збір та аналіз інформації стосовно воєнно-політичної обстановки, соціально-психологічних умов у районах дислокації військ (сил) та їх бойового застосування;

- захист інформаційного простору навколо Збройних сил України;

- консолідаційна діяльність, формування у громадськості позитивного ставлення до Збройних сил України;

- формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання службового та громадянського обов'язку.

Психологічне забезпечення бойових дій – це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у військовослужбовців психічних, психофізіологічних і фізичних якостей, які забезпечують їх високу морально-психічну стійкість і готовність виконувати бойові завдання у будь-яких умовах обстановки.

Складовими психологічного забезпечення є:

- прогнозування морально-психологічного стану військ;

- здійснення психологічної підготовки військовослужбовців до бойових дій;

- психологічне супроводження бойової діяльності;

- психологічна допомога особовому складу, який отримав бойові психічні травми,

- надмірне психічне психофізіологічне і фізичне навантаження;

-психологічна і соціально-психологічна реабілітація та реадаптація військовослужбовців.

У контексті завдань МПЗ важливе значення має сукупність завдань соціально-правового забезпечення, яке організується у військових підрозділах з метою створення соціально-правових обставин для успішного і ефективного виконання військовослужбовцями своїх функціональних обов'язків в умовах бойових дій, реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних сил України, членів їх сімей, дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права, підтримання високої дисципліни, організованості та порядку.

Основними завданнями соціально-правового забезпечення є:

- мобілізація внутрішніх сил військовослужбовців на виконання бойових завдань через активізацію мотивації їх діяльності;

- досягнення свідомого виконання особовим складом вимог Законів України;

- формування переконань у необхідності дотримання моральних принципів поведінки в екстремальних умовах воєнного часу, норм міжнародного гуманітарного права (права війни);

- підтримання високої дисципліни, організованості та порядку;

- реалізація соціальних гарантій особового складу Збройних сил України та членів їх сімей згідно з чинним законодавством.

Культурно-освітня робота - це діяльність, яка спрямована на формування у військовослужбовців засобами культури і мистецтва високого морально-психологічного стану, мобілізацію їх на виконання бойових завдань і задоволення їх духовних потреб.

Основними її завданнями є:

- підтримка та відновлення моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил особового складу, його мобілізація на виконання бойових завдань;

- формування товариських взаємин між воїнами всіх націй, національних і етнічних груп, різних конфесій України, виховання національної гідності та патріотизму;

- задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців і членів їх сімей.

Духовне виховання – система цілеспрямованих заходів щодо створення умов задоволення релігійних потреб військовослужбовців і працівників ЗС України відповідно до їх конфесійної належності.

Інформаційно-психологічна протидія це комплекс заходів щодо прогнозування, профілактики та зриву інформаційного і психологічного впливу (психологічних операцій) противника, нейтралізації його намагань дезінформувати і деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.Ця робота повинна мати випереджальний характер.

Основними завданнями протидії інформаційно-психологічному впливу противника є:

- оцінка сил і засобів психологічних операцій противника, визначення об'єктів і їх можливого впливу;

- роз'яснення військовослужбовцям мети, завдань, тематики, форм, методів,

- надійне перекриття каналів інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад Збройних сил України;

- безперервне, об'єктивне, психологічно доцільне, структуроване воєнно-політичне та бойове інформування військовослужбовців;

- розвідка, придушення або фізичне знищення сил (засобів) психологічних операцій противника.

Результатом МПЗ є високий моральний дух, чи високий морально-психічний станнаселення і військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил, який характеризує всебічну готовність і здатність як окремого військовослужбовця, так і всіх Збройних сил України до виконання поставлених бойових завдань воєнного часу по захисту територіальної цілісності та недоторканості України.

Таким чином, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових завдань шляхом створення високого морально-психічного стану власних військ і морально-психологічного приголомшення військ противника.

 

Питання для самоконтролю

1. Суть і мета забезпечення бойових дій.

2. Суть оперативного забезпечення.

3. Мета і шляхи здіснення технічного забезпечення.

4. Мета та види тилового забезпечення.

5. Суть та зміст інженерно-авіаційного забезпечення бойових дій.

6. У чому полягають особливості інженерно-авіаційного забезпечення польотів?

7. Основні напрямки щодо організації захисту особового складу при веденні бойових дій з зараженого аеродрому.

8. У чому полягає робота особового складу стосовно забезпечення бойових дій з зараженого аеродрому?

9. Мета та види медичного забезпечення.

10. Суть, мета та зміст морально-психологічного забезпечення.

 

 

Глава 7. Базування та перебазування військових частин (підрозділів)

Авіації ПС

§ 7.1 Базування військових частин (підрозділів) авіації ПС

 

Базування авіації - це розміщення військових частин (підрозділів) авіації на аеродромах і аеродромних вузлах, що забезпечує необхідні умови для підтримання постійної бойової готовності і ведення бойових дій.

Організація базування військових частин (підрозділів) авіації є основою високої бойової готовності і визначається рішенням старшого начальника в залежності від характеру виконання завдань, задумки майбутніх дій, наявності аеродромів та їх ємності, льотно-технічних даних літаків та умов обстановки. Базування авіації має забезпечити при любих обставинах організовано, в установлені терміни приведення військових частин (підрозділів) авіації в готовність до ведення бойових дій та успішне виконання покладених на них бойових завдань вдень та вночі в будь-яких погодних умовах.

Крім того, базування військових частин (підрозділів) авіації організується з врахуванням реалізації бойових можливостей авіаційних комплексів, мінімального часу польоту до цілі, здійснення швидкого аеродромного маневру, а також забезпечити високу живучість військових частин (підрозділів) авіації й техніки при нанесенні противником ударів по аеродрому.

7.1.1. Основні поняття про аеродроми і аеродромні вузли.
Класифікація аеродромів

Аеродром - це комплекс спеціально підготовлених земельних ділянок, споруджень та обладнання, що забезпечують зліт, посадку, руління, розміщення та обслуговування літаків, вертольотів та інших ЛА і базування військових частин (підрозділів) авіації

Авіаційному з‘єднанню призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми військових частин (підрозділів) авіації та хибні (удавані) аеродроми.

 

Класифікація аеродромів

 

В залежності від роду авіації, злітно-посадкових характеристик ЛА, які знаходяться на озброєнні цих родів, умов ведення бойових дій аеродроми класифікуються за наступними ознаками:

 

1.За їх бойовим призначенням:

- основні – аеродроми, призначені для постійної дислокації військових частин (підрозділів) авіації в мирних умовах і ведення з них бойових дій в військовий час. Так, весною-літом 2014 року при здійсненні авіаційної підтримки бойових дій СВ в ході АТО основними аєродромами були: аеропорт міста Дніпро (Дніпропетровська) та аеродром Чугуєва, де базувалися штурмовикі Су-25, аеродром Миргорода, де базувалися бомбардувальники Су-24М, польові майданчики,де базувалися вертольоти Мі-8 і Мі-24.

- оперативні – аеродроми, які виділяються для створення авіаційних угруповань за задумом проведення перших операцій;

-розосередження – аеродроми, які закріплені за військовими частинами авіації для їх розосередження в особливий період з метою зниження уразливості від ударів противника з повітря;

- запасні – аеродроми, які виділяються військовій частині (підрозділу,екіпажу) авіації на випадок неможливості використання основних;

- маневру – аеродроми, призначені для короткочасного базування військових частин (підрозділів) авіації для забезпечення виконання покладених завдань;

- взаємодії – аеродроми, призначені для використання різними військовими частинами (підрозділами) авіації при виконанні єдиного завдання;

- підскоку – аеродроми, розташовані поблизу лінії бойового зіткнення з противником, які використовуються для проміжної посадки при польоті до цілі або поверненні з бойового завдання, якщо радіус дії ЛА не дозволяє виконати завдання з основного аеродрому;

- засади – аеродроми, які розташовані в безпосередній близькості від лінії бойового зіткнення з противником і використовуються для здійснення найбільш раптових бойових дій;

- передові – для тимчасового базування для збільшення глибини дії на об’єкти противника;

- тилові – для формування, переформування військових частин авіації, додаткової підготовки льотних екіпажів, ремонту АТ у військовий час;

- дозаправки – для заправки ЛА ПММ, а також для відпочинку льотного складу при виконанні дальніх перельотів;

- завантаження (розвантаження) військ, бойової техніки або матеріальних засобів для ТрА.

.

2. За відомчою належності:

- військові – аеродроми авіації ПС,ДСНС, ВМС та МВС;

- цивільні – аеродроми цивільних відомств;

- спільного базування – аеродроми військового і цивільного відомств.

 

3. За специфікою використання:

- навчальні – для проведення навчальних польотів в льотних ВНЗ;

- випробувальні – для забезпечення випробувальних польотів ЛА;

- трасові – для забезпечення перельотів по повітряних трасах;

- хибні(удавані) – для введення противника в оману відносно дійсного базування авіації

 

4. За ступенем обладнаності:

- постійні – ті, що мають ЗПС, РД і МС з штучним покриттям, капітальне спорудження і стаціонарне (пересувне) устаткування;

- польові – ті, що мають ЗПС, РД і МС ґрунтові або з штучним покриттям збірно-розбірного й перехідного типу, мінімум споруджень і пересувного устаткування.

 

5. За технічними характеристиками:

Технічними характеристиками є довжина ЗПС та нормативне одноколісне навантаження, під якими розуміється допустиме навантаження на покриття ЗПС від однієї одноколісної опори ЛА з тиском в пневмошині не більше 10 кгс/кв.м для аеродромів І і ІІ кл. і 8 кгс/кв.м для аеродромів ІІІ класу.

В залежності від цих характеристик аеродроми розділяються на:

- позакласові;

- І, ІІ, ІІІ класів;

- посадкові майданчики.

Класифікаційні показники аеродромів.

 

  Клас аеродрому
Посадкові показники Позаклас. І ІІ ІІІ Посад. майданчики
Нормативна довжина робочої площини льотної смуги (довжина ЗПС), м Більше 2500       300-800
Нормативне одноколісне навантаження 25 і більше       -

 

Крім характеристик ЗПС, аеродроми характеризуються радіосвітлотехнічними системами та обладнання для забезпечення зльоту, посадки літальних апаратів та керування ними в районі аеродрому, злітним і посадковим мінімумом за типами літальних апаратів вдень і вночі в важких метеорологічних умовах.

 

6.За типом покриття ЗПС:

- ґрунтові;

- зі штучним покриттям (бетонними, металевими, асфальтно-бетонними та ін.).

Знання класифікації аеродромів необхідно, як для бойової підготовки авіації ПС в мирний час, так і в ході підготовки до бойових дій і виконання бойових завдань.

Для кожної військової частини авіації один і той же аеродром може класифікуватися по різному. Так військовий аеродром першого класу з бетонним покриттям для військової частини авіації на якій вона базується є основним. В той же час, для інших військових частин авіації

різних родів авіації він може бути оперативним, розосередження, маневру, запасним, взаємодії, передовим або тиловим, дозаправки, завантаження або розвантаження військ.

Класифікація і всі необхідні дані про аеродроми занесені в збірники та переліки аеродромів. Ці книги є одним з основних довідників штурманської служби та знаходяться в кожній частині авіації Повітряних Сил.

 

 

7.1.2. Вимоги до базування військових частин (підрозділів) авіації на аеродромах

 

Як відомо, базування авіації - це розміщення військових частин (підрозділів) авіації на аеродромах, яке забезпечує необхідні умови для підтримки постійної бойової готовності та ведення бойових дій.

Базування бригади(ескадрильї) тактичної (транспортної) авіації на цих аеродромах має забезпечити:

- швидке приведення їх в бойову готовність;

- розосереджене та укрите розміщення літаків (вертольотів) та швидке вирулювання їх для зльоту (підльоту);

- можливість зльоту літаків при виході з строю ЗПС;

- укрите розміщення особового складу, техніки, пунктів та засобів управління, запасів пального та боєприпасів;

- зручність підвозу та зберігання матеріальних засобів;

- гарні санітарно-епідеміологічні умови в районі аеродрому.

Таким чином, базування військових частин авіації, з одного боку має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другого - забезпечувати живучість і боєздатність військових частин (підрозділів) авіації в ході бойових дій в умовах нанесення противником ударів по аеродромам.

 

Бригада тактичної (транспортної) авіації в мирний час дислокується на аеродромі постійного базування. За бригадою закріплюються оперативні аеродроми (аеродроми розосередження). Аеродроми розосередження займаються військовими частинами авіації за особливим розпорядженням в умовах реальної загрози розв’язання війни і можливого нанесення противником ударів по аеродрому постійного базування.

Для аеродромів розосередження можуть бути використані цивільні аеродроми, польові аеродроми та ділянки автострад.

У воєнний час бригаді тактичної (транспортної) авіації виділяється один-два основних аеродроми.

У ході бойових дій на певний проміжок часу можуть бути виділені такі аеродроми: запасний, маневру, взаємодії, підскоку, засади, дозаправки, а для військ транспортної та армійської авіації також завантаження (розвантаження) військ, техніки та матеріальних засобів.

Базування армійської авіації має свої особливості: в мирний час вертолітні бригади (полки) і ескадрильї базуються на аеродромах постійного базування.

При приведені військ в бойову готовність при реальній можливості розв’язання воєнних дій і в ході виконання бойових завдань вертольотній бригаді (полку) виділяється основний і запасний райони базування, вертольотній ескадрильї - майданчик базування.

Вертолітні бригади (полки) в районах базування розташовуються поескадрильно на двох чотирьох майданчиках на відстані 10-15 км. одна від одної в смузі бойових дій частини (підрозділу) СВ.

Крім того, поблизу лінії бойового зіткнення з противником можуть створюватися майданчики підскоку і організовуватися засади на напрямках припустимого руху противника. Майданчики підскоку віддалені від лінії бойового зіткнення на 10-20 км., а засади від припустимого місця атаки цілей на 2-6 км.

 

Базування авіації здійснюється ешелонами. В оборонних операціях аеродроми базування авіації розташовуються більш глибоко від противника, а в наступальних операціях вони наближаються до лінії бойового зімкнення з противником. Так, в обороні аеродрому і

майданчики базування, як правило, призначаються: для армійської авіації 50-80 км.; для винищувачів та літаків - штурмовиків 100-150 км.; розвідникам не менше 150 км.; бомбардувальникам - не менше 100 км. від лінії бойового зіткнення.

Частини транспортної авіації базуються на аеродромах, які знаходяться на більшій відстані від лінії противника. Такі нормативні відстані базування різних родів авіації дозволяють забезпечити своєчасне виконання бойових завдань авіаційними підрозділами та частинами і створити мінімально можливу уразливість від засобів ураження, що застосовуються противником по аеродромам.

Для базування військових частин авіації може бути призначен аеродромний вузол, який включає основні аеродроми бригад і хибні (удавані) аеродроми,які зв’язані між собою лініями зв’язку та шляхами сполучення.

В реальних умовах бойових дій нормативні відстані та виділення основних аеродромів кожній військовій частині авіації може бути не завжди реалізоване. Все буде визначатися станом і наявності аеродромів, можливістю доставки на них матеріальних засобів та боєприпасів, природно-кліматичними умовами. Гостро постає питання відновлення аеродромів, будівництва польових аеродромів та площадок.

В теперішній час всі військові частини авіації базуються на постійних аеродромах, які дозволяють успішно виконувати з них бойові завдання початкового періоду війни.

Загальний порядок використання цих аеродромів визначається Керівництвом по експлуатації аеродромів ЗС України та Інструкцією з виконання польотів у районі аеродрому.

Відповідальність за утримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності за організацію охорони, оборони, перепускного режиму, переміщення транспорту і особового складу на аеродромі несе командир військової частини авіації.

Він повинен забезпечити охорону літаків, обслуговування екіпажів (відпочинок, харчування), підготовку і випуск в подальший політ заявлений час, відповідно польотному завданню, з урахуванням підготовки екіпажів та мете умов.

При базуванні на аеродромі військових частин (підрозділів) авіації Повітряних Сил спільно з військовими частинами (підрозділами, групами) інших видів ЗС порядок їх взаємодії з військовою частиною (підрозділом) авіації ПС додатково визначається спеціальним наказом командира цієї частини та командира частини, що базується. Крім того, складається план спільного використання аеродрому.

 

Основні елементи аеродрому.

 

На кожному аеродромі мають бути наступні елементи:

1. Льотне поле;

2. Службово-технічна забудова;

3. Казармове та житлове містечко;

4. Під’їзні шляхи.

 

Льотним полем називається частина площі аеродрому, на якому розміщуються:

1. Злітно-посадкові смуги з боковими та кінцевими смугами безпеки;

2. Рульові доріжки, які розподіляються на магістральні, з’єднувальні, допоміжні та вивідні:

- магістральні РД з’єднують кінці ЗПС;

- з’єднувальні РД зв’язують МРД з ЗПС в місцях передбаченого закінчення пробігу літаків;

- допоміжні РД з’єднують окремі групи місць стоянки літаків (МС) та спорудження службово-технічної забудови, спеціальні майданчики з МРД або з ЗПС;

- вивідні РД з’єднують індивідуальні МС з допоміжними або МРД.

3. Місця стоянки літаків (вертольотів), які являють собою ділянки (майданчики) для розміщення та обслуговування літаків (вертольотів). Вони можуть бути індивідуальними (на один літак або вертоліт) та групові (на декілька літаків або вертольотів);

4. Майданчики для посадки вертольотів (літаків) вертикального зльоту та посадки;

5. Технічні позиції та майданчики для підготовки літаків (вертольотів) до вильоту:

- технічна позиція №1 для огляду та розрядки зброї;

- технічна позиція №2 для підготовки до повторного вильоту (ЦЗ);

- технічна позиція №3 для технічного огляду літаків (вертольотів) перед вирулюванням

на ЗПС;

- майданчики для розміщення наземних засобів забезпечення польотів;

- майданчики для стоянки чергових та літаків, які перелітають, і вертольотів.

6.Майданчики для розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів, які знаходяться в межах льотного поля (РСП, курсових та глісадних радіомаяків).

 

Службово - технічною забудовою (СТЗ ) називається комплекс споруджень та обладнання, які призначені для забезпечення:

1. Управління польотами, розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів;

2. Передпольотної підготовки та відпочинку особового складу;

3. Технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки;

4. Стоянки, технічного обслуговування та ремонту наземної техніки;

5. Зберігання авіаційного та іншого палива, мастил, озброєння, боєприпасів, авіаційно - технічного майна та ін.;

6. Експлуатаційного утримування та ремонту льотного поля та аеродромних споруджень;

7. Захисту о.с. та техніки;

8. Охорони та оборони аеродрому.

 

Основні спорудження та обладнання СТЗ

Для рішення цих завдань основними спорудженнями та і обладнанням СТЗ є:

1. Командний пункт бригади (КП брТА), який має бути розміщений в місці, що забезпечує необхідні умови маскування та захисту від різних засобів ураження, на відстані 3-5 км. від центру ЗПС, як правило, поза зон розосередження.

Біля КП брТА розміщуються:

- метеостанція;

- засоби зв’язку;

- пост радіаційного та хімічного спостереження;

- КП підрозділів забезпечення (батз, бз РТЗ).

2. Командно-диспетчерський пункт (стартовий командний пункт) розміщується на аеродромі, як правило, по центру відносно до ЗПС на відстані 250-300 м. від кордонів льотно поля та 100-150 м. від МРД і групової МС з урахуванням забезпечення гарного огляду льотного поля та ЗПС;

3. Споруди засобів зв’язку, РТЗ і метеозабезпечення;

4. Будівлі висотного спорядження, які мають розташовуватися в районі КДП та технічної позиції підготовки літаків;

5. Службово споруда з навчальними класами та споруда тренажерів;

6.Споруди ТЕЧ брТА - розміщується поблизу РД в районі однієї із зон розосередження;

7.Спорудження технічної позиції підготовки ракет знаходяться в районі однієї із зон розосередження ескадрильї та складу авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів;

8.Авіаційний тир для пристрілки озброєння ЛА;

9.ПУ ІАЗ і батз розміщуються в районі технічної позиції підготовки літаків;

10. Споруди автопарків батз, бз РТЗ;

11.Споруди охорони та оборони аеродрому (збірні кулеметні споруди (ЗКС), окопи, ходи сполучення, вишки для чатових та інше);

12.Склади (авіаційно-технічного майна, авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів, авіаційного та автомобільного пального);

13.Споруди в зонах розосередження літаків, метою яких є розосередження АТ та запасів матеріальних засобів на військових аеродромах.

Зона розосередження являє собою частину аеродрому, на якій розміщуються індивідуальні МС літаків (сховища) і група споруд службово - технічної забудови.

За сучасними вимогами зони розосередження мають розташовуватися на відстані не менше 1,5-2 км. від кінців ЗПС. Така відстань виключає істотне знищення літаків при вибуху ядерного боєприпасу в районі центру ЗПС.

В районах розосередження літаки розташовуються в простих сховищах або в спеціальних (залізобетонних укриттях).

Крім сховищ в зоні розосередження літаків мають бути наступні основні будівлі і спорудження:

1.Ескадрильно-технічна будівля (ЕТБ);

2. Захищений склад авіапалива;

3. Захищене сховище 1-БК з майданчиком для підготовки АЗУ;

4. Сховище для зйомного обладнання літаків;

5. Сховище для о.с.;

6. Сховище для наземної техніки;

7. КП ае, який має знаходитися на віддаленні 150-200 м від МС, або в одному з ЗБУ;

8. Майданчики для випробування двигунів (на відстані від МС літаків не менше

100 м);

9. Майданчик для спецобробки АТ;

10.Місткість для збору відстою палива та відпрацьованого мастила.

 

Казармені та житлові містечка призначаються для розквартирування частин та підрозділів, які дислокуються на аеродромах, розміщення штабів та служб, а також для розміщення установ комунально-побутового та культурного обслуговування о.с.

Казармені та житлові містечка можуть бути трьох типів:

1. казармені;

2. житлові;

3. казармено-житлові (комплексні).

 

Казармені містечка розташовуються на відстані 2-3 км від центру льотного поля. В них розміщуються:

1. штаби;

2. службові та навчальні споруди;

3. казарми;

4. їдальні;

5. клуб;

6. медичний пункт з лазаретом;

7. вартове приміщення;

8.об’єкти побутового призначення (солдатські чайні, магазин, майстерня побутового обслуговування, баня, пральня та інше);

9. спортивні майданчики;

10.склади (продовольчого, речового та інших видів майна);

11. пожежне депо.

 

Житлові містечка розташовуються відокремлено на відстані до 6 км. від льотного поля або в найближчих населених пунктах. В житловому містечку розташовані житлові будинки, гуртожитки, готелі, школи, дошкільні дитячі заклади, медичні заклади, офіцерський клуб (будинок офіцерів), підприємства торгівлі та громадського харчування, спортивні споруди.

 

Об’єкти, які знаходяться на льотному полі, службово-технічній забудові та в казарменому і житловому містечках сполучаються між собою автомобільними дорогами.

Крім того, автомобільні дороги з’єднують аеродром з державною або місцевою сіткою автомобільних доріг.

При незначному віддаленні аеродрому від державних з.д., постійні аеродроми зв’язуються під’їзними залізничними шляхами з їх сіткою.

 

Для кожного аеродрому встановлюється район аеродрому - повітряний простір над аеродромом та прилегла до нього місцевість.

У цей повітряний простір входять наступні зони:

1. пілотажу (повітряного бою);

2. польотів на малій та гранично-малій висоті (ГМВ - до 200 м, МВ - вище 200 м до 1000 м);

3. польотів на дозвуковій швидкості;

4. для набору стелі;

5. очікування;

6. польотів по приладам під шторкою та в хмарах;

7. групових польотів;

8. вимушеного покидання літака;

9. скидання ПТБ, викидання вантажів та інше.

Район аеродрому, кількість аеродромних зон, їх розміри, розташування і призначення визначають в залежності від завдань, які вирішує розташована на аеродромі військова частина авіації.

Польоту в районі аеродрому виконуються відповідно до Інструкції по виконанню польотів в районі аеродрому, яка розробляється під керівництвом командира військової частини авіації з залученням фахівців військових частин (підрозділів) авіації, що базуються на аеродромі.

Для кожного аеродрому і аеродромного вузла розроблюється інструкція по проведенню польотів в районі аеродрому і аеродромного вузла.

Військовий аеродром має знаходитися в постійній готовності до експлуатації, що є основним завданням тилу військової частини авіації та батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Таким чином, розташування військових частин (підрозділів) авіації на аеродромі, з одного боку, має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другої - забезпеченню життєздатності об’єктів в умовах нанесення противником ударів по аеродрому.

 

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення аеродрому.

2. Як класифікуютьсяаеродроми?

3. Основні елементи аеродрому.

4. Які вимоги пред’являються до розміщення об’єктів авіаційної частини на аеродромі?

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 185; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.211.35.130 (0.179 с.)