Наземна охорона та оборона аеродрому

 

Наземна оборона і охорона аеродромів організовується з метою виключення діянь диверсійно-розвідувальних груп, повітряного (морського) десанту противника; військ противника прорвавших нашу оборону; терористичних угрупувань; забезпечення цілістності зброї, техніки і запасів матеріальних засобів; запобігання несанкціонованого зльоту літаків та вертольотів, а також для затримки літальних апаратів противника, які приземлилися

Охорона та оборона місць дислокації військової частини (підрозділу) авіації організовується на підставі рішення командира частини, як начальника оборони аеродрому та здійснюється силами та засобами роти (батальону) охорони з залученням особового складу інших підрозділів цієї частини. На основі рішення командира військової частини авіації на охорону та оборону місць дислокації оформляється у вигляді плану охорони та наземної оборони і пояснювальної записки до нього.

 

Охорона об’єктів може здійснюватися внутрішніми вартами, вартами воєнізованої охорони (ВОХОР), сторожовою охороною, патрульними.

Рота охорони здійснює охорону об’єктів несенням вартової та патрульної служб на території дислокації військових частин (підрозділів) авіації.

Кількість виділених для охорони сил та засобів залежить від важливості об’єктів, їх кількості і розмірів, умов розміщення, характеру місцевості та цнших умов обстановки.

Охорона літаків, військових об’єктів на аеродромі здійснюється вартами згідно з вимогами Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

На АРЗ охорона літаків здійснюється особовим складом воєнізованої охорони.

Охорона літаків чергового підрозділу і засобів наземного забезпечення польотів здійснюється особовим складом чергової зміни відповідно до Інструкції по організації бойового чергування, яка затверджена командиром військової частини авіації, виходячи з місцевих умов базування.

Підтримання внутрішнього порядку й відповідальність за збереження АТ та військових об’єктів на аеродромі в робочий час покладається на чергових стоянок частин і підрозділів, які щоденно призначаються наказом по частині.

Під час роботи особового складу на стоянках за збереження літаків, обладняння та майна підрозділу, яке знаходиться на стоянці, відповідає ІТС, за яким закріплені літаки.

Допускати сторонніх осіб до літаків і об’єктів без дозволу комнадира підрозділу, заступника командира підрозділу з озброєння та їх прямих начальників забороняється.

 

Наземна оборона аеродромів будується коловою та ешелонованою по глибині (основний принцип побудовиназемної оборони).

Основуназемної оборони аеродромів складають система опорних пунктів (оборонних позицій), рухомий резерв, зенітно-артилерійські засоби на вогневих позиціях та інженерні загородження.

Спорудження оборонних споруд включає влаштування вогневих позицій, протитанкових і протипіхотних загороджень, підготовку до оборони окремих об’єктів і споруджень. В першу чергу обладнуються оборонні споруди для прикриття пунктів управління і зон розосередження.

Наземна оборона здійснюється шляхом створення системи опорних пунктів (оборонних позицій) і розміщення на них бойових розрахунків зі стрілецько-кулеметним озброєнням. Основу бойових розрахунків складає особовий склад роти охорони.

В окремих випадках за планом військової частини авіації можуть виділятися частини

(підрозділи) сухопутних військ.

 

Опорний пункт представляє собою розвинуту в інженерному відношенні ділянку місцевості шириною по фронту до 400 м, розміщену на відповідному природному рубежі на віддаленні 1000-1500м від основних об’єктів, виключаючому можливість ураження всіх видів зброї піхоти і в першу чергу кулеметів.

Кожний опорний пункт обороняється одним взводом. Відстань між опорними пунктами складає 1200-1400м, що забезпечує вогневу взаємодію між взводами.

 

Крім того, в інтересах оборони використовуються варти, які охороняють окремі об’єкти, дозори, пости спостереження і внутрішній наряд. Для ефективного відбиття нападу противника організовується безперервна розвідка із застосовуванням дозорів, секретів, патрулів на бронетранспортерах або автомобілях.

 

Організація управління підрозділами в обороні в ході відбиття нападу противника

З метою зручності в управлінні підрозділами в обороні в ході відбиття нападу противника вся територія аеродрому розбивається на сектори, які прикривають найбільш важливі напрямки і об’єкти.

В обороні аеродрому створюється три-п’ять секторів, між якими організовується тактична і вогнева взаємодія. Для управління обороною кожного сектора призначаються начальники секторів оборони, які підкоряються начальнику наземної оборони аеродрому.

Організація управління наземною обороною аеродрому

 

Весь особовий склад, виділений для оборони, зводиться до взводів чисельністю по 20-25 чоловік. Всього може бути сформовано 12-13 взводів. Із цього складу 25-30% (3-4) виділяється в рухомий резерв, який створюється для посилення оборони окремих секторів на загрожуючих напрямках в ході бою і для боротьби з десантами противника. На озброєнні особового складу, виділеного для наземної оборони, знаходяться автомати, гранати, можуть бути кулемети. Придані підрозділи сухопутних військ мають штатне озброєння.

 

Успіх оборони аеродрому досягається: вмілим обладнанням опорних пунктів в інженерному відношенні і маскуванням, чіткою організацією системи вогню, створенням системи протитанкових та протипіхотних загороджень знанням завдань і порядку дії особового складу та вмілим управлінням особовим складом, чіткою організацією взаємодії всіх сил і засобів, які ведуть оборону аеродрома.

Злагоджені дії особового складу і обладнання аеродрома для наземної оборони відпрацьовуються в ході бойової підготовки військових частин (підрозділів) авіації в мирний час.

 

Маскування аеродрому

Маскування аеродромів є одним з основних видів забезпечення бойових дій військових частин авіації та спрямоване на підвищення їх живучості і збереження боєздатності в ході бойових дій.

Воно організовується і здійснюється з метою збереження боєздатності авіації, приховування даних і введення противника в оману відносно дійсного базування, складу, ступені бойової готовності і бойових можливостей військових частин авіації, системи управління і замислів командування на їх бойове застосування, забезпечення несподіваності дій.

Одним з найважливіших завдань маскування являється протидія технічним засобам розвідки противника.

Основними способами маскування є: приховування, імітація, демонстративні дії, дезінформація.

 

Приховування заключається в створенні умов, що ускладнюють отримання противником розвідувальних даних, в ліквідації або послабленні демаскуючих ознак, характерних для базування й бойової діяльності авіації.

Під демаскуючими ознаками розуміють такі ознаки,за якими противник може визначити наявністьта установити призначення або станоб’єкта.Отже,демаскуючими ознаками є ті, які дають можливість виявити та опізнати данний об’єкт.

Демаскуючі ознаки класифікуються по трьом групам: видові, експлуатаційні, специфічні.

 

Для аеродромів видовими ознаками є: ЗПС, РД, МС і внутрішні аеродромні дороги з штучним покриттям визначених розмірів і характерним взаємним розміщенням в плані, рівна поверхня льотного поля зі слідами експлуатації його літаками і засобами аеродромно-технічного забезпечення (АТЗ), характерні форми і розміри зон і споруджень службово-технічної забудови, казарменого і житлового містечок, літаки, вертольоти, засоби АТЗ, розміщення радіотехнічних, маскувальних і світлотехнічних засобів на аеродромі, укриття, щілини, траншеї і різні загородження, розміщенні в районі аеродрому і ряд інших ознак.

 

Експлуатаційними демаскуючими ознаками аеродромів є: зльоти, посадки і руління літаків, пересування засобів АТЗ, робота світлотехнічних і радіотехнічних засобів управління польотами, радіо і телефонні переговори, накопичення особового складу і техніки в місцях стоянки літаків, ТЕЧ АТ, пунктів прийому їжі, складів і т.д; теплові, світлові і звукові випромінювання електростанцій, котельній, двигунів літальних апаратів, автомобілів і т.д

.

Специфічні демаскуючі ознаки: зміна магнітного поля землі в місцях зосередження техніки, характерні радіолокаційні контрасти льотного поля, аеродромних споруджень і авіаційної техніки, наявність, контрастів електромагнітних випромінювань між об’єктами і фоном.

 

Наявність такої маси демаскуючих ознак не дозволяє приховати аеродромом, як об’єкт розвідки, однак проведення заходів по маскуванню дозволяє приховати багато об’єктів на аеродромі, в першу чергу, авіаційну техніку.

 

Прийоми маскування

Приховування демаскуючих ознак, які характерні для базування і бойової діяльності авіації досягаються використанням прийомів, які можна розділити на три групи:

- використання природних умов для маскування;

- використання технічних прийомів маскування;

- дотримання о./с. військових частин авіації вимог правил маскувальної дисципліни.

 

Використання природних умов для маскування включає:

- використання маскуючи властивостей місцевості;

- використання темного часу діб;

- використання поганої погоди і обмеженої видимості;

- використання інших природних умов, сприяючих приховування або зменшенню помітності об’єктів;

 

Технічні прийоми маскування засновані на застосуванні табельних маскувальних засобів, піротехнічних і димових засобів, використанні живої рослинності і підручних маскувальних засобів і матеріалів.

До технічних прийомів маскування відноситься:

- маскувальне фарбування;

- використання штучних масок;

- використання живої рослинності;

- виготовлення та установка макетів хибних споруд;

- застосування піротехнічних, димових і аерозольних засобів;

- зміна кольору і фактури поверхонь об’єкта і фону різними засобами;

- світломаскування і звукомаскування об’єктів;

- застосування табельних маскувальних засобів.

 

Маскувальна дисципліна передбачає певну поведінку і дії о. с., які виключають появу демаскуючих ознак, що полегшують виявлення і пізнання об’єктів, в тому числі посилення охорони і оборони аеродромів і споруд на них, обмеження кола осіб, що допускаються до об’єктів і документації.

Маскувальна дисципліна встановлюється наказом по авіагарнізону, в якому оголошується «Правила маскувальної дисципліни», в яких, наприклад, знаходяться відображення наступні положення:

- порядок виходу літаків на виконання завдання і повернення з нього (літаки на аеродромі не повинні тривалий час знаходяться незамаскованими);

- порядок рушення, місця стоянок і укриттів засобів АТЗ. Для чого, на кожному аеродромі розробляється схема маршрутів рушення о./с. і автотранспорту по аеродрому. На цій схемі вказуються:

- місця в’їзду на аеродром і виїзду з нього;

- місця стоянки засобів АТЗ польотів;

- місця пожежного і медичного постів;

- маршрути і швидкості руху автотранспорту;

- маршрути руху пішоходів.

У всіх випадках маршрути руху автотранспорту і пішоходів повинні бути визначені для кожного напрямку посадки літаків і не повинні перетинати ЗПС.

 

Види маскування

У відповідності до видів розвідки маскування поділяють на:

- оптичне;

- теплове;

- радіолокаційне;

- радіо і радіотехнічне;

- акустичне.

 

При оптичному маскуванні для протидії фотографічним, оптико-електронним і телевізійним засобам розвідки використовуються: маскуючи властивості місцевості, складні метеорологічні умови, час року і доби, рослинність, дотримання режиму використання джерел світла, надання об’єктам маскувальних форм, застосування штучних масок, маскувальне по

фарбування авіаційної і забезпечуючої техніки, споруджень.

Для оптичного маскування техніки можуть застовуватися табельні маскувальні засоби різних типів, які випускалися промисловістю.

Основними з них є:

- табельні маскувальні комплекти (МКТ, МКС-2,ТС-75 та найбільш сучасні);

- табельні маскувальні маски.

Табельний маскувальний комплект МКТ призначен для маскування бойової та спеціальної техніки від повітряної обо наземної оптичної розвідки противника на фоні рослинності, оголеного грунту та на снігу.

Комплект складається з маскувального покриття (сітки), чохла, прикілків і зшивних шнурів.

Комплекти бувають кількох типів:

- МКТ-Л – для маскування на фоні рослинності (лицьова частина) та оголеного грунту (зворотний бік);

- МКТ-С – для маскування на снігових фононах;

- МКТ-Т – для маскування на рослинному фоні.;

Табельні маскувальні комплекти МКС-2 таТС-75 призначені для приховування техники та інженерних споруд від оптичної розвідки противника в умовах тривалої експлуатаціі.

Покриття МКС-2 радіопрозоре, не буде горіти,волого та біостійке,стійке при дії на нього активного середовища (окислювачив, парів,спецпалива).

Основним способом застосування табельних маскувальних комплектів МКТ усіх типів, МКС-2, ТС-75 та ін. є улаштування з них масок-перекрить.

До основних маскувальних масок відносяться маски «Шатер», «УМК» (універсальна маска каркасна), «Зонт-1», «Зонт-2».

Табельні маскувальні маски призначені для маскування літаків,засобів АТЗ,споруд та інших об’єктів.

Табельні маскувальні маски випускалися з маскувальним покриттям типів МКТ-Л, МКТ-С та МКС-2.

До,складум масок крім маскувальних покриттів входять розтяжки,стояки,елементи, які деформуються та ін.

Теплове маскування полягає у використанні маскуючих властивостей місцевості, створенні водних та аерозольних завіс, застосуванні огороджуючих конструкцій для зменшення теплового випромінювання поверхні, створення хибних теплових цілей.

При радіолокаційному маскуванні використовуються захисні властивості місцевості, технічні засоби для імітації військових об'єктів, зміну радіолокаційної обстановки, радіопоглинаючі покриття і маски, екрани.

З метою радіотехнічного маску вання обмежується, вкрай до тимчасової заборони, робота радіоелектронних засобів, створюється хибна радіоелектронна обстановка, роботою радіоелектронних засобів імітуються об'єкти і забезпечуються демонстративні дії.

Акустичне маскування досягається зниженням рівня шуму працюючих машин і двигунів, застосуванням шумових завіс для приховання акустичних демаскуючих ознак, дотриманням режиму роботи шумостворюючих засобів, створенням хибної звукової обстановки.

 

Маскування об’єктів,які розташовані відкрито

Зменшення імовірності виявлення АТ та засобів АТЗ, які розташовані відкрито, досягається:

- їх розосередження на аеродромі;

- маскуванням і використанням маскуючих властивостей місцевості;

- маскуючою обробкою мість стоянки та фарбуванням чохлів;

- застосування технічних засобів маскування;

- застосування матеріалів, які є під рукою.

Основним прийомом маскування об’єктів,які розташовані відкрито є застосування табельних маскувальних засобів.

 

Заходи по введенню противника в оману про дійсне базування, стан і характер бойових дій військових частин авіації

Паралельно з заходами по приховуванню проводяться заходи по введенню противника в оману про дійсне базування, стан і характер бойових дій військових частин авіації.

Основними способами введення противника в оману являються імітація, демонстративні дії і дезінформація.

 

Імітація полягає в створенні хибних об'єктів і цілей шляхом використання макетів, радіоелектронних, піротехнічних та інших технічних засобів маскування.

Імітація досягається: створенням і роботою хибних аеродромів з правильною розстановкою імітаційного обладнання і техніки, розгортанням хибних пунктів управління авіацією, частковим розгортанням засобів ППО, організацією зв'язку між хибними пунктами управління і об'єктами, між хибними і реальними, а також із штабами частин і об'єктами, виділеними для забезпечення імітації перегрупування і бойових дій авіації, встановленням режимів роботи радіозв'язку, забезпечуючих приховане управління військами і виконання замислу оперативного маскування.

Так, наприклад,длявведенню противника в оманупро дійсне базування військових частин авіації на озброєнні авіації ПС ЗС України находяться макети літаків (наприклад, макети,які імітують літаки Су-24М та МіГ-29), цистерна Ц-1, що імітує 25 м³ табельний резервуар для палива. Макети спеціальної техніки повинні виготовлятися військами.

Для імітації радіолокаційних і теплових властивостей АТ і ЗНО ЗВ застосовується металеві відбивачі промислового виготовлення типу «Піраміда» і теплові імітатори типу КФП-1-100.

 

Демонстративні дії полягають в навмисному показі дій реальних частин на хибних напрямках шляхом перебазування окремих частин на нові аеродроми, виконанням польотів на хибних напрямках, переміщенням наземних ешелонів по хибних напрямках.

 

Дезінформація полягає в доведенні до противника таких відомостей, які б вводили його в оману відносно дійсного складу, групування і дій авіації, а також намірів командування.

 

Досвід другої світової війни, сучасних війн і конфліктів підтверджують значення заходів по введенню противника в оману. Особливе значення має створення хибних аеродромів і імітації на них роботи військових частин авіації.

Так в період з січня 1943 р. по червень 1944 р. на хибні (удавані) аеродроми 17 ПА було зроблено 120 нальотів авіації німецьких ВПС і скинуто близько 3000 авіаційних бомб. В цей же час по діючим аеродромам ПА було здійснено 54 нальоти і скинуто 1120 авіабомб.

Необхідно відмітити, що ефективніть ударів авіації БНС по аеродромам Іраку в 1991 році була дуже знижена гарним маскованням іракців, які підставили під бомби і ракети надувні та пластикові макети бойової техніки.

 

Розробку та організацію заходів з тактичного маскування військових частин авіації

здійснюють штаби ПС ЗС України та Повітряного командування. До військових частин авіації спеціальними (бойовими) розпорядженнями доводяться в частині, що її стосується, заходи планів оперативного маскування ПС (Повітряного командування), які проводяться силами та засобами військових частин авіації, а також силами та засобами вищих штабів в інтересах військових частин авіації.

На підставі розпоряджень вищих штабів і рішення командира частини розробляється план маскування та протидії розвідці противника.

Контроль якості маскування аеродрому здійснюється з землі і з повітря. Ефективність маскування з повітря провіряється з літаків або з вертольотів візуальним спостереженням, повітряним фотографуванням і застосуванням радіотехнічних, радіолокаційних і інфрачервоних засобів повітряної розвідки.

Таким чином,суть маскування як раз у тому і полягає,щоб приховати демаскуючі ознаки дійсних об’єктів і відтворити їх при створенні хибних об’єктів і імітаціі їх діяльності.

 

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке протиповітряна оборона аеродрому?

2. Мета наземної оборони та охорони аеродрому.

3. Основний принцип побудови наземної оборони аеродрому?

4. Що складає основуназемної оборони аеродромів?

5. Основні способи маскування.

6. Основні прийоми макування.

7. Основні види маскування.

8. Як здійснюється маскування об’єктів,які розташовані відкрито?

 

 

§ 7.3 Перебазування військових частин (підрозділів) авіації ПС

Сучасні операції збройних сил будь-якої держави немислимі без авіаційної підтримки. Про це каже досвід Другої світової війни, сучасних війн і конфліктів в Кореї, В’єтнамі на Ближньому Сході, Афганістані, Іраку, Югославії, Сірії, участі авіації ПС ЗС України в АТО.

Для створення авіаційних угрупувань організовується перебазування військових частин авіації.Так для проведення Білоруської наступальної операції влітку 1944 р. було створено авіаційне угрупування в складі 4-х повітряних армій в кількості до 6000 літаків. Спочатку авіація зосереджувалась на аеродромах, значно віддалених від лінії фронту, а потім за 2-3 дня до початку операції непомітно, дотримуючись радіомовлення та на малих висотах маленькими групами перелетіла на передові аеродроми.

ВПС США та країни НАТО антиіракської коаліції для проведення операції “Буря в пустелі” склали авіаційне угруповання в кількості до 2000 літаків тактичної авіації та до 60 літаків стратегічної авіації. Перебазування виконувалося з континентальної частини США. Довжина маршруту склала до 12000-15000 км. Переліт через Атлантичний океан виконувався з невеликими дозаправками в повітрі. Оперативні аеродроми для тактичної авіації знаходилися на відстані 400-700 км від кордонів Іраку. В ході бойових дій, завоювавши панування в повітрі, частина тактичної авіації була перебазована значно ближче до кодонів з Іраком, а літаки стратегічної авіації були посаджені на аеродроми Саудівської Аравії.

Таким чином, перебазування військових частин (підрозділів) авіації є необхідною складовою частиною їх боєздатності. Частота зміни аеродромів базування військових частин (підрозділів) авіації різних родів авіації знаходиться в прямій залежності від їх призначення та завдань, що виконуються, а також характеру дії Сухопутних військ, Військово-морських Сил, в інтересах яких діє авіація.

Найбільш маневрені повинні бути підрозділи та частини армійської, штурмової та винищувальної авіації, транспортна авіація перебазовується лише в деяких рідких випадках.

Перебазування військових частин (підрозділів) авіації на нові аеродроми є досить складним процесом і потребує високого рівня професіоналізму управління штабів та офіцерського складу авіації ПС. Особливе навантаження при вирішені завдань перебазування полягає на підрозділи тилу та забезпечення.