Спілкування як сприйняття (перцепція) людьми один одного.

I. Перше враження.

1) Схема нерівності: соціальної, інтелектуальної, фізичної, вікової.

Основна ознака нерівності:

а) одяг (ціна, акуратність, кольори, розмір, силует одягу: строгий  - більш високий статус; 0 - більш низький статус; окуляри - більш інтелектуальна людина, і т.д.);

б) особливості поведінки (поза вразвалку, мовчання у відповідь, використання термінології – ознака переваги.)

2) Схема естетичне враження – людина, яка нам подобається зовні, є вище статусом.

3) Схема стосунків – людина, яка до нас ставиться добре, краще тієї, хто погано, або нейтрально.

Соціальний стереотип – це стійке уявлення про яке-небудь явище, що є в суспільстві.

II. Сприйняття людини в процесі спілкування.

· По положенню губів і бровей.

· По погляду зчитується інформація (хто говорить, менше дивиться на співрозмовника, чим той, хто слухає). У Японії прийнято дивитися на підборіддя, у індіанців - убік. Племена Вітути й Барроро при спілкуванні стоять спинами. У племені Луо при спілкуванні стоять спинами зять і теща.

· По жестах (Чим більше емоцій, тим більше жестів. Людина хоче, щоб його краще зрозуміли й почули.) У Болгарії «так» - погойдування головою, як у нас «ні». Почісування носа, вуха, ока - неправда. Дитина прикриває рукою рот і говорить «це не я». Інтерпретувати окремий жест неможливо, тому що він пов'язаний з контекстом.

· По позах. Відкрита - людина готова до прийняття інформації, а якщо вона прикриває своє тіло руками, ногами - закрита поза - не готова до прийняття інформації. Якщо людина відкриває руки - готова до взаємодії. Якщо подається всім тілом на вас - прояв зацікавленості. Рука під підборіддя й палець до скроні - критична поза. Пальці до голови - поза мислителя.

· По ході. Це індивідуальна характеристика людини. По ході визначається емоційний стан людини. Щастя - летюча, легка хода. Гордість - довгий крок. Гнів - важка хода. Страждання - руки не рухаються.

Оцінка іншої людини відбувається на підставі видів її дій і стереотипизації.

Спілкування як взаємодія (інтерактивний аспект спілкування).

Варіанти взаємодії:

1. Боротьба – зусилля людей, спрямовані в протилежні сторони.

2. Розтаскування – кожний тягне у свою сторону, зусилля теж протилежні.

3. Зміна порядку супідрядності – один давить зверху, а інший виштовхує першого.

4. Керування – один керує іншим за допомогою емоцій або знань.

5. Згода – разом ідуть до певної мети.

Одну і теж дію можна по-різному інтерпретувати. Інтерпретація дій відбувається в контексті.

Э. Берн автор підходу «Трансактний аналіз» (трансакція - це взаємодія). Його книги: «Ігри, у які грають люди», «Люди, які грають в ігри». Книга Харріса - «Я О.К. - ти О.К.».

Перлс виділив 3 позиції спілкування:

· Позиція дитина (плаче, скаржиться, просить пошкодувати).

· Позиція батько (суворий, контролюючий, «треба робити так»).

· Позиція дорослого (бере відповідальність на себе).

Перлс виділяє 2 головні позиції в спілкуванні:

· Господар становища - вимогливий, активний, «повинен».

· Підлегла сторона - слабкий, потребуючий підтримки. Виправдувальна характеристика - «я хотів як краще».

Харріс виділяє 3 позиції спілкування:

· Переслідувач - норми, правила, схожий на «батька».

· Позиція жертви - обставини не дозволяють щось робити.

· Позиція помічника - підтримка, порадник.

Джеймс виділяє 4 позиції в спілкуванні:

· Обвинувач - ти повинен, як ти міг, я не очікував від тебе.

· Плакатель - я нічого не можу, у мене нічого не вийде.

· Дистрактор (руйнівник) - а баба Яга проти - виходить за межі ситуації.

· Комп'ютер - неупередженість - посилається на книжки, подає інформацію, не висловлює свою точку зору.

 

Лекція №4

Тема: Вербальні і невербальні механізми спілкування (4 години).

Мета: сформувати у студентів уявлення про вербальну комунікацію, невербальну комунікацію та їх значення в процесі обміну інформацією між людьми.

План:

1. Вербальна комунікація.

2. Мова як знакова система та механізм спілкування.

3. Психологічні механізми невербального спілкування: загальна характеристика.

4. Класифікація основних сигналів тіла.

Вербальна комунікація використовує як знакову систему мо­ву найбільш універсальний засіб людського спілкування, який забезпечує змістовний аспект взаємодії і взаєморозуміння в про­цесі спільної діяльності. Точність розуміння слухачем змісту ви­словлювання може стати очевидною для комунікатора лише тоді, коли відбудеться зміна «комунікативних ролей», тобто коли ре­ципієнт стане комунікатором і своїм висловлюванням дасть знати про те, як він розкрив зміст інформації.

Спілкування вербальними засобами є не що інше як використан­ня живого слова в передачі інформації. Лише людині притаманно вербалізувати свої почуття, емоції, поведінку через слово, що дово­дить її до найвищого ступеня розвитку порівняно з іншими пред­ставниками тваринного світу. Мова є явищем не тільки лінгвістич­ним, а й психологічним, естетичним і суспільним, вона охоплює всі сфери суспільного життя: науку, освіту, мистецтво та ін.

У суспільстві виокремилися різні види мови.

1. Внутрішня мова— це мова для себе. Наприклад, розв'я­зуючи математичну задачу, ви думаєте, але ваших думок ніхто не чує. Відмітною рисою такого виду мови є те, що її не чують інші люди, і вона зрозуміла лише одній людині — вам.

2. Зовнішня мова — її ще називають усною, тобто та, яку чує людина, що перебуває поряд з вами. Це різновид мовлення, яке сприймається співрозмовниками на слух. Вона вважається еко­номною, тобто потребує менше слів.

3. Діалогічна або розмовна мова— мова щоденного вжитку, включає в себе діалектні та жаргонні вирази, що використову­ються в певній місцевості або представниками певної професії чи виду діяльності.

4. Монологічна мова — промовляється однією людиною при звертанні до іншої. Прикладами монологу можуть бути пояс­нення вчителя, відповідь учня, диктора та ін. Монологічна мова складна за своєю будовою: вона триває досить довго, не пере­бивається репліками інших та потребує попередньої підготовки.

5. Літературна мова — мова, що відповідає певним нормам і є свідченням мовної культури.

6. Штучні мови: азбука Морзе, мова глухонімих, шифри, комп'ютерні мови (завдяки яким відбувається спілкування люди­ни з комп'ютером).

7. Письмова мова дає змогу спілкуватися з представниками минулих та майбутніх поколінь.