Тема: Особливості педагогічного спілкування

Мета: сформувати у студентів уявлення про педагогічне спілкування, про функції та структуру педагогічного спілкування, про методи завоювання уваги на занятті та про особливості комунікативної культури вчителя.

План:

1. Поняття про педагогічне спілкування, функції педагогічного спілкування.

2. Структура педагогічного спілкування.

3. Педагогічне спілкування як творчий процес.

4. Методи завоювання уваги.

5. Комунікативна культура вчителя.

Рекомендована література:

1. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К., 1990.

2. Обозов Н.Н. Психологическая культура взаимных отношений. – М., 1986.

3. Петровская Л.А. Компетентность в общении. – М., 1989.

4. Рогов Е.И. Психология общения. – М., 2001.

5. Рувинский Л.И. Учителю о педагогической технике. – М., 1988.

 

1. Поняття про педагогічне спілкування.

Спілкування вчителя і учнів - це основа педагогічного про­цесу, головний засіб, з допомогою якого вчитель повідомляє про норми, цінності, зразки культури, безпосереднім носієм яких він є; це життєвий простір, у якому вчитель і учні стають інди­відуальностями.

Складовою педагогічної майстерності викладача є його мов­лення. Це інструмент професійної діяльності педагога, за допо­могою якого можна розв'язати різні педагогічні завдання: зроби­ти складну тему заняття цікавою, а процес її вивчення — при­вабливим; створити щиру атмосферу спілкування в аудиторії, встановити контакт, досягти взаєморозуміння зі студентами; сфо­рмувати в них відчуття емоційної захищеності, вселити в них ві­ру в себе.

Вимоги до комунікативних якостей мовлення викладача зумо­влені насамперед функціями, які він виконує в педагогічній ді­яльності:

а) комунікативна — встановлення і регуляція взаємовідно­син між викладачем та студентами, забезпечення гуманістичної спрямованості розвитку студентів;

б) психологічна — створення умов для забезпечення психоло­гічної свободи студента, прояву індивідуальної своєрідності його особистості; зняття соціальних затисків, які заважають цьому;

в) пізнавальна — забезпечення повноцінного сприймання на­вчальної інформації студентами, формування в них особистісно- го, емоційно-ціннісного ставлення до знань;

г) організаційна — забезпечення раціональної організації на­вчально-практичної діяльності студентів.

2. Структура педагогічного спілкування. В структурі педагогічного спілкування, з одного боку, виступає педагог, а з іншого — студентська група. У пси­хологічній структурі особистісного групового спілкування можна виокремити кілька етапів.

1. Підготовка педагога до спілкування. На цьому етапі педагог мусить спланувати процес і зміст спіл­кування з урахуванням цілей і змісту заняття. При цьому заздале­гідь обирається емоційний настрій на майбутнє заняття, виходячи зі складу і чисельності групи, індивідуальних особливостей студе­нтів, набутого досвіду спілкування. Обдумуються «ліричні відсту­пи» як можливе заповнення пауз, способи реагування на очікувану поведінку студентів тощо. За такої підготовки необхідно уникати повторення (те, що було вдалим в іншій аудиторії або на іншому потоці, зовсім не обов'язково буде вдалим цього разу). Шаблон у груповому спілкуванні дуже зменшує авторитет педагога.

2. Вступ до педагогічного контакту і початковий момент взаємодії з групою. На цьому етапі з'ясовується можливість реалізації задуманого плану спілкування. При встановленні контакту в спілкуванні ва­жливу роль відіграє не шаблонність, а оригінальність поведінки викладача.

Увійшовши до аудиторії, варто звернути увагу присутніх на щось незвичайне (а незвичайне є завжди і в усьому: в чисельності аудиторії, в розміщенні учнів, в підготовці методів навчання, в санітарному стані приміщення та ін.). Реакція на це незвичайне «тут і зараз» завжди сприймається аудиторією позитивно, за умо­ви, звичайно, що ця реакція доброзичлива, безпосередня і нестан­дартна.

3. Організація і управління спілкуванням у ході проведення заняття (лекції, семінару). На цьому етапі викладач здійснює задуману систему комуні­кацій, подає речові діяння, підбирає і реалізує адекватні ситуації, способи спілкування і передачі інформації, підтримує контакт з аудиторією.На третьому етапі реалізується комплекс комунікативної вза­ємодії суб'єктів педагогічного процесу на трьох рівнях: емоцій­ному, когнітивному і соціально-психологічному.Емоційний, поверховий рівень визначає зручність ситуації спілкування, але не характеризує змістовних його сторін.Когнітивний рівень пов'язаний з предметною стороною спіл­кування. На цьому рівні розв'язується пояснювальний процес стрижневий елемент особистісно-групового педагогічного спіл­кування.