Сутність і види контролю. Технічний контроль.

Контроль – це вид (функція) управлінської діяльності, що полягає в спостереженні й перевірці відповідності функціонування підприємства встановленим стандартам і нормативам, прийнятим планам і управлінським рішенням; виявленні допущених відхилень у ході виробничого процесу.

Основним завданням контролю є забезпечення досягнення поставлених цілей.

Об'єктами контролю на підприємстві й у підрозділах є: виробничі процеси, діяльність персоналу, матеріальні й грошові потоки, витрата всіх видів ресурсів, результати діяльності.

Завданнями контролю діяльності підрозділів підприємства є:

- відповідність діяльності підрозділів підприємства встановленому регламенту й поставленим цілям;

- збір і аналіз інформації про стан об'єкта контролю;

- визначення відхилення фактичних показників роботи від планових і встановлення їхніх причин.

Частота контрольних операцій залежить від кількості й характеру підконтрольних показників, ступеня їхнього календарного узгодження й призначення результатів контролю. Відповідно до цього розрізняють такі види контролю: поточний, періодичний і одноразовий.

Поточний контроль здійснюєтьсящодня як систематичний моніторинг за рухом матеріальних потоків, незавершеного виробництва готової продукції. Цей вид контролю здійснюється за допомогою оперативного обліку в системі диспетчерського регулювання виробництва. Поточний контроль грає важливу профілактичну роль, забезпечуючи можливість оперативно реагувати на небажані відхилення в ході виробництва.

Періодичний контроль здійснюється у формі встановленої регулярної звітності підрозділів підприємства. Звіти в розрізі основних показників роботи підрозділів з поясненнями (аналізом) складаються щомісяця, поквартально й за рік. У звіті відбиваються планові й фактичні показники роботи підрозділу за звітний період, а також підсумку дані з початку року. Звіти підрозділів складаються на основі показників оперативного й бухгалтерського обліку.

Одноразовий контроль не має встановленої регулярності й змісту. Його мета й діапазон контрольованих показників визначається в кожному конкретному випадку керівництвом підприємства або підрозділи. Цей вид контролю здійснюється в таких формах: інвентаризація матеріальних і фінансових активів, ревізія діяльності, аудиторська перевірка.

У виробничих підрозділах контролю підлягають матеріали й продукція на всіх стадіях обробки, а також хід технологічних процесів.

Перевірка відповідності встановленим вимогам сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які комплектують вузлів і деталей, інструмента, які надходять на підприємство від постачальників, - це вхідний контроль.

Технічний контроль - це перевірка відповідності продукції або процесу встановленим технічним умовам. На підприємстві здійснюються два види технічного контролю: операційний і приймальний.

Операційний контроль полягає в перевірці відповідності виробничих операцій вимогам технологічної документації. Об'єктами операційного контролю є:

- технологічні параметри, які характеризують хід виробничих операцій (температура й тиск в апарату, швидкість руху окремих механізмів);

- показники якості продукції, що перебуває в процесі виготовлення, після завершення певної проміжної технологічної операції.

На основі операційного контролю здійснюються необхідні дії для усунення виявлених неполадок: переналагодження встаткування, заміна інструмента, регулювання технологічних параметрів. Операційний контроль носить профілактичний характер, його кінцевою метою є своєчасне виявлення порушень у процесі виготовлення продукції.

Приймальний контроль полягає в перевірці відповідності готової продукції вимогам, установленим нормативною документацією. Кінцевою метою цього виду контролю є недопущення випуску продукції, що не відповідає встановленим вимогам. Приймальний контроль теж має профілактичну спрямованість, однак оперативність втручання в хід технологічного процесу при його здійсненні значно нижче, ніж при операційному.

Диспетчерський контроль.

На більшості підприємств контроль і керування технологічними процесами здійснює диспетчерська служба. Крім керування й контролю технологічних процесів, диспетчерська служба здійснює розподіл матеріальних і енергетичних ресурсів, транспортних засобів, облік часу роботи машин і механізмів. Протягом чергування диспетчер одержує оперативну інформацію про хід виробництва і його забезпеченні. На основі отриманої інформації він здійснює оперативний контроль і регулювання ходу виробництва.

Диспетчерський контроль – це процес, що забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва за допомогою систематичного обліку й контролю за виконанням виробничих завдань, підготовки виробництва, наявності ресурсів, оперативного усунення виникаючих відхилень.

Диспетчерський оперативний контроль здійснюється в таких напрямках:

1. Контроль за виконанням плану випуску продукції в заданій номенклатурі й асортиментах і її відвантаженні.

2. Контроль міжцехового пересування заготівель деталей, вузлів і напівфабрикатів.

3. Контроль оперативної підготовки виробництва.

4. Забезпечення безперебійної роботи встаткування.

5. Спостереження за роботою відстаючих ділянок і цехів.

6. Виконання термінових позапланових замовлень або завдань.

У процесі роботи диспетчерський відділ зв'язаний з усіма виробничими підрозділами, службами й відділами. Вказівки диспетчера є обов'язковими для всіх структурних підрозділів. У різних типах виробництва диспетчерський контроль має відчутні особливості, обумовлені, у першу чергу, составом об'єктів спостереження й контролю.

Диспетчерський контроль в одиничному виробництві здійснюється щодо планів-графік виконання окремих замовлень, які повинні забезпечувати систематичну перевірку своєчасності випуску заготівель, деталей і вузлів на кожному етапі виготовлення; їхню комплектацію для остаточного монтажу й випуску готового виробу у встановлений строк.

Диспетчерський контроль у серійному виробництві забезпечує своєчасність випуску партій заготівель і деталей на всіх етапах виробництва, ступінь виконання складальних робіт згідно із затвердженими графіками робіт, чітку організацію переналагодження встаткування.

Диспетчерський контроль у масовому виробництві забезпечує запланований ритм роботи потокових ліній і норм заділів на всіх стадіях виробничого процесу.

Особливе місце в системі керування якістю продукції займає технічний контроль. Він являє собою систему методів, засобів і заходів, у результаті яких ідентифікується якість готової продукції, напівфабрикатів і сировини вимогам стандартів і міжцехових нормативів, а також забезпечується виготовлення високоякісної продукції згідно цим нормативним документам і стандартам.

Завдання технічного контролю:

• установлення якості готової продукції;

• попередження впливу, випадкових і суб'єктивних факторів на якість продукції;

• забезпечення дотримання заданого технологічного режиму.

Функції технічного контролю виконує служба технічного контролю підприємства, що може містити в собі відділ технічного контролю, центральну лабораторію, лабораторії цехів, групи контролю й ін. Служба технічного контролю підкоряється безпосередньо директорові підприємства.

На підприємствах технічний контроль здійснюється по двох напрямках: контроль якості сировини, напівфабрикатів і готової продукції; контроль параметрів технологічного режиму.

Технічний контроль охоплює всі стадії виробництва й повинен бути профілактичним, оперативним, точним, обов'язковим. При його організації необхідно визначити вид контролю (попередній проміжний, остаточний), форму (лабораторний, інструментальний, візуальний), методи (суцільний, вибірковий), частоту (періодичність), органи контролю, документацію по контролі й економічні санкції при недотриманні стандартів і норм.

Найважливішим показником економії матеріальних ресурсів є зниження матеріалоємності продукції, що характеризується часток матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

Значним резервом економії матеріальних ресурсів є якість матеріалів, які поставляються сировини,, напівфабрикатів і ін. Воно повинне задовольняти пропонованим до них вимогам, зазначеним у договорі поставок. Застосовувані на практиці методи по забезпеченню якості прийнятих товарів можуть бути класифіковані.

1. Методи прийому партій поставок:

а) суцільний контроль;

б) вибіркові методи контролю:

• приймальний вибірковий контроль партій поставок по кількісних ознаках;

• безперервний вибірковий контроль по якісних ознаках;

• приймальний вибірковий контроль по якісних ознаках із пропуском партій;

• приймальний вибірковий контроль по якісних ознаках;

• ревізійний вибірковий контроль.

2. Методи приймального контролю:

• апробація встановленої постачальником системи методів і операцій по забезпеченню якості;

• апробація застосовуваної постачальником методики контролю якості закуповуваних товарів;

• облік і визначення поліпшення показників якості товарів даного постачальника;

• порівняльна оцінка якості товарів різних постачальників.

Контроль якості товарів, які поставляються, і строків виконання замовлень здійснюється службою складського господарства підприємства-одержувача.