Класифікація дидактичних засобів

 

КласДЗ	Дидактичні характеристики	Дидактичні засоби
Натуральні об'є­кти	Для безпосередньої передачі інформації	Конкретні об'єкти пізнавальної діяльності
Макети і моделі	Для віддаленої передачі інфо­рмації	Моделі конкретних об'єктів
Друковані на­вчальні матері­али	Для режиму безпосереднього модульного навчання	Модульні програми, підручни­ки, інші методичні матеріали
Дошки	Для передачі інформації у виг­ляді символів, схем, рисунків	Дерев'яні, пластмасові та ін.
Засоби для світ-лопроекції	Для показу рухомого і нерухо­мого зображення	Діапроектори, епідіаскопи, му­льтимедійні проектори
Засоби для від­творення звуку	Для запису і відтворення звуку у навчальних приміщеннях	Мікрофони, звукопідсилювачі, магнітофони
Аудіо та візуа­льні засоби	Для запису звуку і динамічного зображення	Відеокамери, відеомагнітофони
Дидактичні машини	Для передачі інформації і за­кріплення знань	Інформаційно-навчальні систе­ми, тренажери
Засоби обчислю­вальної техніки	Для проведення обчислюваль­них операцій	Мікрокалькулятори
Комп 'ютери	Для інформаційної підтримки, вирішення різноманітних скла­дних навчальних і науково-дослідних завдань, зв'язку з іншими суб'єктами модульно­го навчання	Комп'ютери, мережні системи, програмне забезпечення
Засоби масової інформації	Для передачі поточної та іншої інформації, реалізації навчаль­них програм	«Інтернст», телебачення, газе­ти, журнали, збірники науко­вих праць
Дидактичні прилади	Для підвищення продуктивності навчання і активізації навчаль­но-творчої діяльності студентів	Електронні прилади для прове­дення дадактичних ігор, алгори­тми активних методів навчання

Застосування методів у модульному навчанні

Методи навчання — це насамперед система способів управ­ління пізнавальною діяльністю учня. Існує безліч таких прийомів і способів, вони постійно поповнюються новими з урахуванням розвитку педагогічної науки. Виходячи з поставлених до методів основних вимог, їх можна розподілити на методи набування знань; формування вмінь і навичок; здійснення творчої діяльнос­ті; закріплення і перевірки знань [39, с 148].

ю⁴⁸⁸

Виходячи з функціональної спрямованості методи навчання поділяються на: і) методи одностороннього подання матеріалу (лекція, доповідь, звіт, пояснення); 2) методи ознайомлення з до­свідом роботи інших суб'єктів (обмін досвідом, стажування, практика, експеримент, інтерв'ю, зустріч з колегами); 3) методи проблемного навчання (аналіз подій, дослідження ситуацій; А) методи спонукання до творчого пошуку (дидактичні ігри, ро­льове моделювання виробничих ситуацій тощо); 5) методи ак­тивізації слухачів (дискусія, диспут, ділова гра, моделювання та ін.); 6) методи надання додаткової інформації (реферат, опис експерименту, складання звітів тощо); 7) методи контролю (се­мінар, консультації, колоквіум, залік, екзамен, опитування); 8) методи самостійної роботи (наукові і курсові роботи, допо­відь на конференції тощо,); 9) методи виховного спрямування (відвідування театру, кіно, виставки з наступним обговоренням).

За засобами досягнення цілей діяльності методи модульного навчання класифікуються так: 1) інформаційні методи (лек­ція); 2) операційні методи (вправи, практичні і лабораторні за­няття); 3) пошукові методи (евристичні, проблемні, дослідни­цькі); 4) методи самостійного навчання (слухання, навчання за текстом).

Інформаційні методи навчання спрямовані на формування педагогом у студентів нових знань. Використання цих методів у процесі модульного навчання підкріплює інформаційну функцію модуля. Наприклад, метод «бесіда» передбачає навчальний вплив педагога за допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять студентів до закономірних відповідей і як результат — до засвоєння системи фактів, понять, закономірнос­тей. Інший метод — лекція, яка пропонує усне викладення навча­льного матеріалу, що відрізняється від розповіді більшою місткі­стю, складністю логічних побудов, доказів і узагальнень. У модульному навчанні лекція із засобу передачі інформації пе­ретворюється на навчальне заняття, основна мета якого — дати установку студентам до самостійної роботи. У зв'язку з цим лек­ція повинна плануватися таким чином, щоб викликати у слухачів цікавість до проблеми, збагатити їх інформацією в конкретній га­лузі, визначити місце даної проблеми в суміжних галузях.

Операційні методи навчання, призначені для формування вмінь і навичок діяльності студентів у типових ситуаціях. Напри­клад, метод «Роби як я» призначений для навчання практичним трудовим діям, придбання відповідних навичок і вмінь. При цьо­му студент спостерігає за операційними діями педагога (розраху-

нки, креслення, моделювання тощо), а потім копіює їх. Інший приклад — метод «Алгоритм» передбачає надання студентам не­обхідних інструкцій (операцій), які подаються у вигляді дерева цілей і використовуються студентами для виконання практичних завдань. Алгоритм — це системний план, у якому рішення роз­бивається на декілька простих операцій і вказується, в якому по­рядку вони повинні бути здійснені. Використання цього методу має сенс при досягненні репродуктивних цілей навчання, його застосування обмежується навчанням майбутніх спеціалістів і технічних виконавців щодо виконання певних трудових операцій.

Пошукові (евристичні) методи навчання застосовуються для формування і розвитку вмінь і навичок конкретної продукти­вної діяльності в нетипових, непередбачуваних ситуаціях. Про­аналізуємо найбільш поширені пошукові методи.

Метод «Ділова гра» передбачає імітаційне моделювання виро­бничих ситуацій, виконання типових операційних функцій керів­ників і спеціалістів віртуальних суб'єктів господарської діяльно­сті і прийняття рішень з вирішення проблемних ситуацій.

Метод «Дидактична гра» реалізується у разі впровадження у навчальний процес моделей відомих інтелектуальних ігор («Брейн-ринг», «КВК», «Що? Де? Коли?» та ін.), які використо­вуються як нетрадиційні форми для активізації навчально-творчої діяльності студентів у системі поетапного контролю знань за рахунок реалізації потреб молоді у змаганні, самовира­женні, успіху тощо.

«Мозкова атака». Суть цього методу полягає в тому, що для обговорення конкретної проблеми обирається група студентів, яка ділиться на дві підгрупи: «генератори ідей» та «критики». «Генератори ідей» висловлюють нові ідеї з рішення даної про­блеми, а «критики» оцінюють ідеї і вибирають найбільш оптима­льні з них. Головні принципи мозкової атаки: 1) не критикувати (можна висловлювати будь-яку думку без побоювань, що вона буде визнана невдалою); 2) стимулювати будь-яку ініціативу; 3) прагнути до найбільшої кількості ідей; 4) дозволяється зміню­вати, комбінувати, поліпшувати запропоновані ідей. По завер­шенню роботи «генераторів ідей» приступає до роботи підгрупа «критиків». Вона аналізує, оцінює, синтезує запропоновані ідеї і вибирає ті, які забезпечують рішення проблеми.

«Ділова корзина». Мета методу— активізувати діяльність студентів, зорієнтувавши їх на самостійне, творче рішення різно­манітних проблем за практичною тематикою дисципліни. У «ді­ловій корзині», в ролі якої може виступати невелика скринька.

10*

поміщуються завдання, написані на аркушах паперу. Частіше за все вони адресовані одній діючій особі, наприклад, керівникові підприємства. Студенти по черзі виймають з корзини завдання і самостійно виконують їх. Потім група, яка консультується з пе­дагогом, ще раз, але вже колективно, виконує всі завдання, що призводить до їх більш глибокого аналізу.

«Творчий діалог». Для організації навчання за цим методом викладач пише на дошці кілька запитань, які повинні спонукати групу до дискусії. Студенти самостійно формують підгрупи за спільністю думок щодо вирішення творчої проблеми. Через пев­ний час відбувається творчий діалог (дебати) між представника­ми різних підгруп. У кінці дискусії викладач підводить підсумки.

«Бесіда за Сократом». При достатній підготовленості студен­тів можливі і навіть бажані бесіди, в ході яких вони під керівниц­твом викладача або самостійно відшукують відповіді на пробле­мні питання. Такі бесіди мають евристичний характер. При цьому педагог може користуватися прийомом «запитання Сокра­та», тобто висувати студентам такий ланцюжок послідовних ці­леспрямованих питань, які допомагають їм (не помічаючи допо­моги) знайти правильні відповіді з існуючих проблемних ситуацій. «Запитання Сократа» можна використовувати і з іншою метою — завести студентів у кут, показавши неправильність їх суджень і тим спонукавши в них бажання дізнатися про необхід­ну для рішення проблеми нову інформацію.

«Оцінно-ситуаційний підхід в оволодінні професійними навич­ками» (автор М. О. Бєсєдін). Метод дозволяє активніше залучати студентів до навчально-дослідної роботи, формувати навички на­вчально-творчої діяльності, завдяки чому в умовах виробництва у 6—8 разів підвищується оперативність прийняття управлінських рішень. Важливим позитивним моментом цього методу є його за­стосування в навчальному процесі як наукової компоненти на­вчально-творчої діяльності студентів. З педагогічної точки зору показники ситуацій можна використати як «опорні сигнали», що знайшли поширення у світовій викладацькій практиці з метою системного вивчення питання.

Сутність методу полягає у наступному. Студи виконують нау­ково-дослідну роботу на матеріалах оцінки виробничих ситуацій після проходження виробничої практики. Для цього, користую­чись методикою оцінно-ситуаційного підходу, переліком і зміс­том оцінених ситуацій, кожен студент самостійно або за допомо­гою викладача вибирає бажану для себе тему навчально-дослідницької роботи. Тема повинна включати одну або декілька

органічно пов'язаних за змістом ситуацій. Висвітлювати її необ­хідно на прикладі конкретного об'єкта господарювання. При цьому, виконуючи завдання, кожен студент стає автором оригі­нальних ідей, які мають певну практичну і наукову цінність. Кращі навчально-дослідницькі роботи заслуховуються на студе­нтських наукових конференціях і семінарах, а ті з них, які мають наукову новизну, оформляються для публікації у вісниках науко­вих праць вищого навчального закладу та спеціальних журналах.

Методи самостійного навчання. У процесі навчання за мо­дульною програмою особливу роль відіграють методи самостій­ного вивчення навчального матеріалу. Наприклад, «слухання» — метод сприйняття інформації органами слуху, її усвідомлення, переробка і засвоєння. З метою підвищення ефективності методу «слухання», доцільно робити помітки на папері, виділяти найцін­нішу і важливу інформацію. Аналогічно, метод «читання» — сприйняття письмової інформації органами зору, її усвідомлення, переробка і засвоєння.

Метод «навчання за текстом модуля» передбачає послідовні дії студента для міцного засвоєння навчального матеріалу. Спо­чатку аналізуються дидактичні цілі. Потім вивчається структура модуля (схема послідовності елементів навчання). Після цього студенти переходять до розгляду змісту модуля і його елементів. При вивченні змісту модульної програми слід звертати увагу на методичне забезпечення змісту модуля. Якщо структура модуля індивідуалізується стосовно кожного студента, зміст модуля ви­вчається за рекомендованою (індивідуалізованою) структурою. Доцільно послідовно ознайомитися зі змістом навчальних елеме­нтів (мет^, структура, зміст, завдання, методичні поради, конт­роль), але їх можна вивчати і окремо, якщо ці елементи незалеж­ні. Залежними елементами називаються такі, вивчення яких можливе лише після попереднього аналізу одного чи кількох ін­ших навчальних елементів.

Ознайомлення з кожним навчальним елементом починається зі з'ясування мети навчання. Якщо залишається деяка незрозумі­лість, необхідно звернутися до методичних вказівок і рекоменда­цій, у яких наводяться поради щодо вивчення даного навчального елемента. Кожний елемент модуля закінчується питаннями для самоконтролю. Самостійно відповівши на запитання, студент може перевірити правильність відповідей за ключем. У тому ви­падку, якщо якість засвоєння перевіряє педагог, правильні відпо­віді та методика перевірки якості засвоєння в модулі не вказу­ються.

Вибір методів для модульного навчання. Оптимізація педа­гогічного процесу за модульно-рейтинговою технологією безпо­середньо залежить від оптимального вибору методів навчання. Саме процес вибору і застосування методів навчання, як ствер­джував ще Я. А. Коменський, дозволяє не лише говорити про пе­дагогіку як про науку, а й підносити її в ранг мистецтва. Вибір методів повинен визначатися такими вимогами: 1) дидактичними принципами; 2) цілями і завданнями навчання; 3) змістом і мето­дами даної галузі знань; 4) пізнавальними можливостями студен­тів за рівнем освіти; 5) особливостями зовнішніх умов; 6) дос­відом, рівнем теоретичної і практичної підготовки викладачів.

При виборі методів особливо важливо враховувати мету і за­вдання розвитку особистості, а також чисельність групи. Виходя­чи з дидактичних цілей, необхідно мати на увазі, що в процесі навчання відбувається поетапне сходження студентів за рівнями засвоєння навчальної інформації. Тому в процесі модульного на­вчання для засвоєння змісту конкретного модуля необхідно під­бирати цілий комплекс методів, що застосовуються в конкретно­му дидактичному середовищі.

Індивідуалізація процесу навчання за модульно-рей­тинговою технологією

Індивідуалізація головним чином пов'язана з урахуванням ін­дивідуальних відмінностей студентів, таких як характер проті­кання процесів мислення, рівень знань і вмінь, працездатність, рівень пізнавальної і практичної самостійності, рівень вольового розвитку тощо.

У процесі модульного навчання найбільш повно розкривають­ся можливості індивідуалізованого виливу на особистість. Голо­вна їх особливість полягає в тому, що індивідуалізація навчання проводиться не шляхом інтенсифікації педагогічної праці чи зменшення кількості студентів у групі, а раціоналізацією педаго­гічного процесу, що забезпечується чітко побудованою педагогі­чною системою модульного навчання. Модульне навчання до­зволяє індивідуалізувати педагогічний процес у таких аспектах.

Зміст навчання. Індивідуалізація змісту може проводитися за індивідуальними цілями навчання або базовою підготовленістю студента.

Темп засвоєння. Специфіка побудови модульних програм до­зволяє студенту самостійно працювати в будь-який зручний для нього час, приділяючи необхідну увагу для досягнення намічених цілей навчання.

Методи навчання. У модулях найчастіше надаються альтерна­тивні варіанти управління навчальними діями, тому студенти са­мі легко можуть вибирати найбільш доцільні, з їх точки зору, ме­тоди діяльності.

Контроль і самоконтроль. Кожний модуль забезпечується си­стемою зворотного зв'язку, важливе місце в якій зазвичай займає тестовий самоконтроль, що є виключно індивідуалізованим.

Безпосередній вплив педагога на студента. Передача деяких своїх функцій модулю дозволяє педагогові ширше і глибше реа­лізувати індивідуальний контакт зі студентом. Цілеспрямоване спілкування є одним з найважливіших компонентів педагогічного процесу, тому взаємодії педагога і студента необхідно приділяти особливу увагу.

Індивідуалізуючи навчальний процес, необхідно приділити значну увагу комунікативній і виховній функціям. Виховна фун­кція спрямована на формування й розвиток різноманітних якос­тей особистості, а комунікативна — на безпосереднє спілкування педагога зі студентом, метою якого є реалізація решти функцій педагога, в тому числі й виховної.

Особливості організації самостійної роботи сту­дентів у системі модульного навчання

У процесі модульного навчання гнучке управління навчаль­ними діями через модуль, яке нерідко переходить у самоуправ­ління, позитивно впливає на формування вмінь і навичок само­стійної роботи студентів. При цьому відбувається інтенсивне формування як змістовної, так і організаційної самостійності. Ве­лике значення для підвищення рівня самостійності при модуль­ному навчанні має також високий рівень систематизації знань і вмінь; проблемне викладання навчального матеріалу, а також ак­цент на формування методів діяльності. Тому модульне навчання є ефективним засобом, що забезпечує плідну самостійну навча­льно-творчу діяльність студентів.

Представлення навчального матеріалу з будь-якої дисципліни сукупністю модулів зумовлено необхідністю розкладання будь-якої складної інформації на модулі (порції), усередині яких мате­ріал має завершений логічний зв'язок. Ця вимога пов'язана з особливостями механізму функціонування короткочасної пам'яті людини. При цьому засвоєння навчального матеріалу здійсню­ється студентами самостійно в процесі поетапної переробки ін­формації з наступним її закріпленням у довгостроковій пам'яті у випадку кількаразового повторення.

Виконуючи самостійну роботу за модулем, студентам спочат­ку необхідно старанно розібратися з дидактичною основою на­вчального матеріалу: визначити цілі, завдання, розібратися з ос­новними формулюваннями, термінами і поняттями. Після цього потрібно опанувати методичну складову досягнення цілей на­вчання. Студенти самостійно обирають відповідні методи і по­операційно досягають відповідного рівня сформованості творчо­го досвіду. На цьому шляху вони індивідуально виконують функцію самоконтролю, а в підсумку тестують свої знання, вмін­ня та навички перед викладачем, отримуючи відповідний рейтинг за бальною оцінкою.

Оволодіння уміннями і навичками самостійної роботи є необ­хідною передумовою для якісного засвоєння модульної навчаль­ної програми й успішної професійної діяльності. Установлено, що логічні та специфічні прийоми розумової діяльності форму­ються в певному порядку. Перед тим як стати розумовими, тобто максимально узагальненими й засвоєними, дії проходять декілька етапів. Перший етап — попереднє ознайомлення з предметом, де студенти отримують необхідні пояснення про мету діяльності. Другий етап має назву матеріальної дії, що виконуються в розго­рнутій формі (тобто поопераційно) з опорою на матеріальні (ма­теріалізовані) об'єкти. На цьому етапі студенти засвоюють тех­нологію діяльності. Третій етап полягає в перенесенні дії до плану голосної промови без опори на предмети, що забезпечує відбиток матеріальної дії в уявленні, тобто засвоєння нової дії. Четвертий етап іменується етапом зовнішньої промови про себе. Тут відбувається перетворення дії за параметрами її узагальнення і згорнутості, у результаті чого виділяються головні моменти. П'ятий етап — розумовий. Дії на цьому етапі виконуються у фо­рмі внутрішньої промови. Вона максимально скорочується й ав­томатизується. Внутрішня промова відбувається автоматично і в основному за межами самоспостереження.

Тільки за такої послідовності формування розумових дій сту­дент має можливість на високому рівні опанувати нові знання і набути можливості реалізувати їх на практиці. Найбільш важливу роль у цьому процесі психологи відводять етапу матеріальної дії, наявність якої істотно підвищує ефективність самостійної робо­ти. Тому за цих умов доцільно широко використовувати навчаль­но-дидактичні і матеріальні засоби (схеми, креслення, макети, моделі тощо).

При організації самостійної роботи важливо враховувати не тільки особливості розумової діяльності, а й фізіологічні дані

працездатності людини. Встановлено, що найбільша продуктив­ність розумової праці спостерігається з 9 до 12 години дня та з 16 до 20 години вечора. Доцільно використовувати ці інтервали часу для підвищення ефективності розумової діяльності. Для віднов­лення втрачених сил рекомендуються перерви в розумовій діяль­ності через кожні 45—90 хвилин роботи в умовах достатнього отримання свіжого повітря.

6.6. Положення про модульно-рейтингову технологію навчання

Це Положення розроблено автором за результатами впровадження модульно-реитингової технології у Харківському національному аграрному університеті ім. В. В. Докучаева і чи­сельних педагогічних експериментів, проведених протягом 1994—2006 рр.

Загальні положення

Впровадження в навчальний процес вищих навчальних закла­дів інноваційних педагогічних технологій є одним з основних на­прямків удосконалення системи вищої освіти. Сучасна дидактика повинна максимально сприяти формуванню творчої особистості майбутнього фахівця в різноманітних галузях народного госпо­дарства, стимулюванню його пізнавальної діяльності, підвищен­ню творчої активності на всіх етапах процесу одержання знань. Однією з перспективних педагогічних ідей у цьому напрямі є мо-дульно-рейтингова технологія, яка може стати дидактичною обо­лонкою різноманітних форм та методів навчально-творчої діяль­ності.

Метою впровадження модульно-реитингової технології в на­вчальний процес є стимулювання систематичної навчальної дія­льності студентів, виявлення й розвиток їх творчих здібностей, розширення рамок індивідуалізації та диференціації навчання, підвищення активності пізнавального процесу на основі реаліза­ції суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин між викладачем і студен­тами.

Реалізація цієї розробки у ВНЗ України дає можливість внести прогресивні зрушення у сферу викладання й вивчення різноманіт­них дисциплін, сприятиме всебічній інтеграції національної вищої освіти в європейську; дасть змогу впровадити новаторські ініціа­тиви в галузі педагогіки на рівні кращих світових стандартів.

Модульно-рейтингова технологія (МРТ) являє собою комбі­новану систему умов навчально-творчої діяльності (НТД) студе­нтів, серед яких виділяються: 1) структурований поділ навчаль­ного матеріалу на окремі тематичні блоки (модулі); 2) техно­логічна послідовність вивчення дисципліни; 3) система мотиваційних стимулів, елементів планування, організації та ко­нтролю за навчально-творчою діяльністю студентів.

За МРТ максимально індивідуалізується навчальна діяль­ність у різноманітних аспектах, розширюються рамки само­стійної роботи студентів, вводяться елементи змагання в на­вчальний процес, суттєво змінити характер взаємодії між викладачем та студентом і на цій основі інтенсифікувати на­вчальний процес.

Навчальний модуль — це логічно завершена частина навча­льного курсу дисципліни, яка має відповідне дидактичне забез­печення та методичні рекомендації для самостійної індивідуаль­ної навчально-творчої діяльності студентів і завершується контрольною акцією (модульним контролем).

Модульний контроль — це контроль рівня засвоєння студен­тами навчального матеріалу тематичних модулів за програмою дисципліни.

Рейтинг — це інтегральне кількісне оцінювання навчально-творчої діяльності студентів (активність і рівень знань, вико­нання лабораторно-практичних робіт, якість самостійної ауди-торної та позааудиторної роботи, участь в олімпіадах, науковій роботі кафедри тощо), яка визначається відповідною кількістю балів. Загальний рейтинг кожного студента визначає його місце в параді успішності і є стимулом до активізації пізнавальної ді­яльності.

Загальний процес управління НТД студентів організується за допомогою створення модульних програм. Мотиваційний ме­ханізм творчої й ритмічної роботи студентської аудиторії грунту­ється на заохоченні балами рейтингу, внутрішньому спонуканні майбутніх фахівців до творчої самостійної діяльності, реалізації принципів змагання, самовираження, індивідуалізації, можливос­ті самостійно планувати індивідуальну стратегію навчання.

З кожної дисципліни розробляються базові та елективні моду­лі. Базовий модуль містить мінімальнонєобхідну навчальну інфо­рмацію (обов'язкову для всіх студентів). Елективний модуль ви­значає елементи НТД студентів за варіативним принципом (можливість індивідуального вибору навчальної інформації з ме­тою підвищення власного рейтингу).

Організація модульно-рейтингового навчання

Концепція модульно-рейтингового навчання не передбачає обов'язкового семестрового екзамену для всіх студентів. Протя­гом вивчення певної дисципліни студенти складають модульну контрольну роботу (модуль). Кількість модульних контрольних робіт визначається у відповідності з кількістю навчальних моду­лів, що передбачається модульно-рейтинговою програмою. Під­сумкова оцінка визначається загальним рейтингом за результата­ми НТД студентів протягом усього семестру.

Процес оволодіння змістом дисципліни за МРТ передбачає комплекс контрольних заходів у системі вхідного, поточного, проміжного, підсумкового та позатермінового контролю знань. Одним з основних методів зворотного зв'язку в навчальному процесі є ігровий метод контролю з використанням нетрадицій­них ігрових форм: дидактичних і ділових ігор; рольового моде­лювання виробничих ситуацій; складання та рішення тематичних кросвордів; проведення семінарів в активній формі; дебатних ту­рнірів; комплексного тестування за рівнями знань тощо. Реаліза­ція цієї системи поточного контролю сприяє більш ефективному налагодженню міжтематичних і міжпрєдметних зв'язків у проце­сі засвоєння матеріалу, дозволяє максимально розширити творчі компоненти діяльності майбутніх фахівців. Основні вимоги щодо організації модульного й семестрового контролю сформовані за такими принципами.

Методика рейтингового оцінювання

1. Об'єктами контролю при рейтинговій системі оцінювання доцільно вважати: а) позааудиторну навчально-творчу діяльність студентів (виконання курсових робіт, складання кросвордів, на­писання рефератів тощо); б) роботу студентів на семінарських і практичних заняттях; б) виконання модульних контрольних ро­біт, складання заліку або іспиту.

2. Об'єкти контролю визначаються кафедрою на основі моделі засвоєння бази знань із певної дисципліни.

3. Перелік об'єктів контролю, його періодичність, методи, фо­рми, методика контролю та критерії оцінювання успішності на­вчання визначаються в модульно-рейтинговій програмі дисцип­ліни.

4. До критеріїв оцінювання об'єктів контролю відносять акти­вність та ініціативність самостійної позааудиторної роботи сту­дентів; міцність знань програмного матеріалу; високий рівень

вмінь та навичок розв'язувати типові задачі та виробничі ситуа­ції; відсутність помилкових дій, правильність та якість відповідей при поточному, модульному і семестровому контролі.

5. Для кожного об'єкта контролю кафедра встановлює ранжо-вану кількість балів, яка характеризує рівень якості засвоєння на­вчального матеріалу.

6. Найбільша сума балів, яку може набрати студент за се­местр, визначається сумою максимально можливих балів за кож­не завдання, яке є об'єктом контролю протягом семестру.

7. Рейтингова оцінка навчально-творчої діяльності студента (М) за окремим модулем визначається за формулою:

М = М₀ + Кі + К₂+...К„ + ДБ, (6.4)

де М₀ — початкова оцінка (ваговий коефіцієнт) модуля в балах рейтингу (залежить від змісту і значимості навчального матеріа­лу в практичній діяльності майбутніх фахівців);

Kj... K„— бальні коефіцієнти, що враховують аудиторну ро­боту студентів (приклад можливих варіантів наведено в табл. 16);

ДБ — додаткові бали рейтингу, які студенти можуть одержа­ти, виконуючи самостійно окремі види навчально-творчої діяль­ності (участь у наукових конференціях, олімпіадах, конкурсах, написання та захист курсових проектів тощо).

Таблиця 16

ПРИКЛАД БАЛЬНОЇ ШКАЛИ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ МОДУЛЯ

 

Оцінка	К,	Відвідування лекцій	К2
«5» (відмінно) «4» (добре) «3» (задовільно) «2» (незадовільно)	+ 10 +8 +6 0	Постійно Один та більше пропусків Відсутність на всіх лекціях модуля	+2 0 -1
Відвідування практичних занять	Кз	Ведення конспекту	К4
Постійно Один та більше пропусків Відсутність на всіх практич­них заняттях модуля	+2 0 -1	Змістовно, акуратно Змістовно Наявність конспекту Відсутність конспекту	+2 + 1 0 -1
Рівень творчої активності	К5	Термін складання модуля	Кб
КТА0,7...1,0 КТА0,3...0,7 КТА0,0...0,3	+3 +1	У строк Поза терміном Повторне складання	+1 -1

Індивідуальні прояви творчої активності студентів адресно оцінюються викладачем, а її рівень визначається кількістю та змістом актів позитивної активності (участь у вікторинах, скла­дання кросвордів, надання обґрунтованих пропозицій з удоско­налення навчального процесу тощо). При цьому визначається ін­дивідуальний коефіцієнт творчої активності студента (КТА) як відношення загальної кількості його індивідуальних актів творчої активності (АТА) до найвищого (АТА) у групі,

де ТА_СТ — фактична творча активність студента (визначається кі­лькістю і змістом актів навчально-творчої діяльності);

ТА_мах— творча активність студента за максимальними крите­ріями (найвищий рівень творчої активності учнів в академічній групі).

8. Для самооцінювання знань на кожному етапі вивчення дис­ципліни студенти мають можливість планувати свою індивідуа­льну стратегію навчання (залежно від попереднього рівня знань, можливостей щодо темпу засвоєння матеріалу, індивідуальних цілей навчання тощо). Приблизний план індивідуальної стратегії самоуправління НТД наведено в табл. 17.

Таблиця 17

ПРИКЛАД ПЛАНУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ НАВЧАЛЬНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Модульний контроль

1. Контрольні заходи мають забезпечити вимірювання та оці­нку рівня засвоєння студентами програмного матеріалу в процесі навчання за певними модульними блоками й змістом дисципліни в цілому.

2. Об'єктами оцінювання успішності навчання можуть бути як діяльність студента під час практичних і семінарських занять, ін­дивідуальної та самостійної роботи, так і результати цієї діяльно­сті за певні періоди (тиждень, місяць, семестр, рік тощо).

3. Розроблення об'єктів модульного контролю (контрольних завдань) передбачає визначення їх переліку, форм і змісту. Після визначення форми контрольних завдань розробляється їх зміст.

4. Систему оцінювання об'єктів контролю та шкалу оцінок контрольних завдань, тестів тощо розробляє ведучий курсу.

5. Розроблення об'єктів контролю має завершитися виданням необхідного методичного забезпечення, а також технологічної картки-пам'ятки, з якої кожен студент має можливість дізнатися про особливості МРТ і сформувати індивідуальну стратегію на­вчання.

6. Після апробації МРТ важливо оптимізувати її окремі пара­метри для удосконалення моделі рейтинг-контролю. Робота з удосконалення МРТ має бути спрямована на поліпшення техно­логічного процесу навчання, підвищення рівня автоматизації об­числювальних робіт і забезпечення організаційно-методичними засобами, а також проведення соціологічних досліджень, пропа­ганди та роз'яснювальної роботи з впровадження педагогічної технології.

7. Об'єкти контролю, його періодичність, методи та критерії оцінювання успішності навчання визначаються в модульно-рейтинговій програмі дисципліни (розділ «Форми та засоби по­точного, проміжного та підсумкового контролю»).

8. Система оцінювання успішності НТД студентів має викону­вати навчальну, виховну, розвивальну, профілактично-поперед­жувальну та управлінську функції, що можливо лише за умов сис­тематичності, регулярності і неперервності модульного контролю.

9. Рейтингова система передбачає оцінювання в балах резуль­татів, яких студент досяг на кожному етапі поточного, проміжно­го або підсумкового контролю. Підсумовуючи всі набрані бали, складається індивідуальний рейтинг студента. Мета студента — набрати максимальну кількість балів за певний період вивчення дисципліни.

 

10. Модульний контроль проводиться протягом семестру за графіком технологічної картки-пам'ятки, затвердженою завіду­вачем кафедри.

11. Модульний контроль проводиться за навчальним матеріа­лом окремих модулів після завершення лекційних і практичних занять. Він містить три рівні складності запитань:

1) програма-мінїмум (оцінювання знань на рівні впізнавання та відтворення матеріалу дисципліни у формі тестування);

2) стандартна програма (оцінювання репродуктивного та ді­йового рівня знань на основі програмних запитань);

3) творча програма (оцінювання творчого рівня знань на ос­нові рішення ситуаційних практичних завдань в умовах невизна­ченості). Кожен рівень складності має відповідний ваговий кое­фіцієнт у балах рейтингу.

Перехід до вищого рівня складності здійснюється ступенево (складання студентом на «відмінно» завдання нижчого рівня складності).

12. Контрольні завдання з конкретного модуля повинні мати однакову складність, їх слід уніфікувати для конкретного напря­му базового рівня підготовки.

13. Викладачі, які працюють за МРТ, визначають базу знань із дисципліни, яка має бути засвоєна у відповідності до змісту кур­су, який вивчається.

14. Перелік основних елементів бази знань та рівнів їх засво­єння складає модель засвоєння бази знань дисципліни (приклад у табл. 18).

15. Тривалість проведення модульного контролю становить дві академічні години.

16. Критерії оцінювання контрольних завдань доводяться до відома студентів на початку семестру та перед проведенням мо­дульного контролю.

17. Модульний контроль проводиться в письмовій або у пись­мово-усній формі. Письмовий компонент модульного контролю обов'язковий і проводиться шляхом виконання контрольних за­вдань для перевірки засвоєння фактичного матеріалу відповідних модулів і розв'язування практичних задач.

18. Модульний контроль проводить лектор із даної навчальної дисципліни (можливо, за допомогою викладачів, які ведуть лабо­раторно-практичні заняття).

19. Виконання контрольних завдань здійснюється кожним студентом індивідуально у відведений термін за розкладом.

20. Під час контрольного заходу студенту забороняється в будь-якій формі обмінюватися інформацією з іншими студентами або використовувати матеріали конспекту чи навчальних посібників.

21. Присутні викладачі зобов'язані контролювати самостій­
ність виконання студентом індивідуального завдання та дотри­
мання встановленого порядку проведення контрольного заходу.
Якщо викладач виявить порушення встановленого порядку з бо-

ку студента, то останній усувається від проведення контролю, а його результат оцінюється нулем балів.

22. Перездача модуля відбувається відповідно з графіком ін­дивідуального відпрацювання практичних занять, затвердженим ведучим курсу.

Таблиця 18

МОДЕЛЬ ЗАСВОЄННЯ БАЗИ ЗНАНЬ З ДИСЦИПЛІНИ «_______»

 

 

Основні елементи бази знань	Рівні засвоєння *
репродук­тивний	дійовий	творчий
Терміни й поняття: закони, закономір­ності, правила, принципи, позначення тощо. Яв