Порівняльна характеристика традиційного і дистанційного навчання

 

Ознаки порівняння	Традиційне навчання	Дистанційне навчання
«Центр» освітньої парадигми	Університет, викладач, його професійні знання, жорстко визначені освітні технології	Студент та вибрані ним методи, технології і засоби навчання
Сутність процесу навчання	Репродуктивні технології від­творення результату освіти з використанням спрощених проблем	Постановка студентами реаль­них проблем виробничого (на­уково-дослідного) характеру, де­тальне вивчення методів і засо­бів їх розв'язування
Роль викладача	Практично єдиний доступ­ний експерт у даній галузі та єдине джерело інформації	Радник і помічник для студента
Роль студента	Пасивно накопичує знання від викладача	Активна (студент сам ставить реальні завдання або одержує їх від організації і шукає під­ходи до їх розв'язання)
Навчальна прог­рама	Жорстка, статична	Гнучка, динамічна
Термін навчання	Жорстко регламентується	Визначається самим студентом
Підручник з курсу	Друкований, пасивний, ста­тичний	Електронний, постійно понов-нюється новою інформацією, мультимедійний з можливістю виклику зовнішніх програм, необмежені джерела глобаль­ного інформаційного простору
Технічні засоби навчання	Лабораторії і комп'ютерні мережі, що надаються уні­верситетом	Університетські комп'ютерні класи і лабораторії, домашній комп'ютер, мережа «Інтернет»
Додаткові інфор­маційні джерела з курсу	Локальні, лімітовані	Глобальні світові інформаційні джерела, необмежені
Період активної освіти в житті	Університетська освіта, як правило, один раз у житті у віці 18—ЗО років	Постійна освіта протягом усьо­го активного життя (від 18— 65 років)

Як свідчить соціологічний аналіз, впровадження дистанційно­го навчання у вищій школі надає великі можливості для подаль­шого розвитку традиційних форм освіти і піднесення їх на новий якісний щабель. Однак повноцінне розгортання ДН постійно на­трапляє на недостатній рівень матеріальної і програмно-апаратної бази, методологічного і навчально-методичного забез­печення у ВНЗ, а також на відсутність бюджетного фінансування досліджень.

Для того щоб впровадити в освітні нововведення (у тому числі і дистанційне навчання), вищі навчальні заклади повинні змінити чинну парадигму освіти, в центрі якої стоїть університет, викла­дач та його професійні знання на нову — в центрі якої повинен стояти студент та його потреби до освіти. Освіта повинна стати доступною для будь-якої людини, у будь-якому місці, у будь-який час і з будь-якої спеціальності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Форми активізації навчального процесу.

2. Дидактичні засоби активізації процесу навчання.

3. Педагогічні освітні технології.

4. Соціологізаторська і біхевіористська педагогіка.

5. Програмоване навчання.

6. Теорія поетапного формування розумових дій П. Я. Галь-періна.

7. Теорія управління процесом засвоєння знань Н. Ф. Тализіної

8. Алгоритмічний процесу педагогіці.

9. Суб 'єкт-суб 'єктні відносини в навчальному процесі.

 

10. Методи навчання.

11. Проблемно-пошукові методи навчання.

12. Логічні методи навчання.

13. Методи формування зацікавленості до навчання.

14. Ігрове проектування. Операційно-рольові і ділові ігри.

15. Методика розробки ділових ігор.

16. Організація проведення ділових ігор, і 7. Проблемне навчання та його організація.

 

18. Дистанційне навчання.

19. Характерні риси дистанційної освіти.

20. Технології дистанційного навчання.

21. Вимоги до викладачів при організації дистанційного на­вчання.

22. Порівняльна характеристика традиційного і дистан­
ційного навчання.

«Педагогіка є найбільш діалектична, рухли­ва, найбільш складна і різноманітна наука»

А. С. Макаренко

ОРГАНІЗАЦІЯ МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВОЇ ТА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ