Карта оцінювання організації проведення іспитів і заліків

Кафедра________________________________________

Викладач________________________________________

Навчальна дисципліна_____________________________

Форма контролю_________________________________

 

 

 

 

 

 

 

Критерії оцінки	Зміст критерію	Оцінка
критеріальна	загальна
Рівень організації проведення іспитів і заліків	1. Організація проведення консультації напе­редодні іспиту у визначений термін
2. Наявність питань для самостійної підгото­вки студентів до іспиту (заліку)
3. Наявність належно оформленої екзамена­ційної (залікової) відомості

Закінчення табл. 10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критерії оцінки	Зміст критерію	Оцінка
критеріальна	загальна
ill	4. Наявність достатньої кількості білетів (у 1,5 рачу більше, ніж студентів у групі)
5. Наявність білетів із запитаннями різних рі­внів складності для перевірки знань і умінь
6. Наявність чистих аркушів для підготовки студентами відповідей на білети
7. Своєчасність початку екзамену (заліку)
8. Дотримання регламенту проведення: екза­мену — 0,33 год на кожного студента (залі­ку — 2 год на академічну групу)
Методичний рівень	1. Застосування прийомів диференціації конт­ролю знань
2. Організація багаторівневого контролю із застосуванням тестів, теоретичних запитань, ситуаційних завдань
3. Визначення рівня засвоєння студентами на­вчального матеріалу (репродуктивний, діяль-нісний, творчий)
4. Визначення якісних характеристик контро­лю: а) повнота (наявність повного ланцюга системи знань); б) систематичність (упоряд­кованість і стрункість); в) науковість (глибоке засвоєння наукових понять, законів, теорій); г) міцність (можливість довгострокового збе­рігання в пам'яті накопиченої суми знань і за­собів діяльності)
Педагогічна майстер­ність викладача	1. Доброзичливе і поважне ставлення до сту­дентів
2. Терпіння і тактовність
3. Вимогливість
4. Справедливість і об'єктивність оцінки
5. Забезпечення вільного обміну думками
6. Зацікавленість в успіхах студентів

Методичні основи організації тестового контролю знань

Управління якістю підготовки фахівців багато в чому визна­чається системою зворотного зв'язку на етапах вхідного, поточ­ного, проміжного, підсумкового і відстроченого контролю, який називають ще контролем залишкових знань.

Викладач не повинен бути байдужим до того, як прочитані ле­кції і проведені практичні заняття відклалися у пам'яті студента. У даному випадку його має цікавити не сам акт проведення конт­рольної акції, а, насамперед, перевірка власного досвіду і спро­можності ефективно впливати на формування знань, вмінь, нави­чок, а також розвиток творчих здібностей студентів. Тому контроль знань — це ще й можливість удосконалювати форми, методи і засоби педагогічної майстерності. Успішне вирішення цих завдань багато в чому буде визначати загальний рівень якості вищої освіти.

Для проведення контролю знань студентів через обмеженість часу зручно використовувати тестові програми. Основна мета те­стового контролю (ТКЗ) — оцінювання рівня засвоєння знань студентів після вивчення дисципліни й одержання інформації для удосконалення процесу підготовки кадрів.

Відповідно до загальної мети можна виділити такі основні функ­ції ТКЗ: 1) діагностична; 2) навчальна; 3) організуюча; 4) виховна.

Функція діагностики випливає із самої суті контролю, спря­мованого на збирання, аналіз та інтерпретацію результатів оцінки для визначення реального рівня сформованості знань студента.

Навчальна функція спрямована на досягнення однієї з найваж­ливіших цілей — оволодіння студентами змістом освіти (певної дисципліни). Мається на увазі той факт, що студент при вирі­шенні тестового завдання ще раз повторює пройдений матеріал і краще закріплює отримані знання.

Організуюча функція педагогічного контролю виявляється в його впливі на організацію навчального процесу. Залежно від отри­маних результатів контролю викладач вносить відповідні зміни в навчальний процес, що виявляються в нових підходах, формах, методах та дидактичних засобах навчання.

Виховна функція. Тестова перевірка допомагає студентам удо­сконалювати свої знання, систематизувати їх, розвивати пам'ять, мислення, гуманізувати освітній процес і на цій основі формува­ти гармонійно-розвинуту творчу особистість.

Як один з елементів процесу навчання ТКЗ регламентується відомими загальними принципами педагогіки: 1) об'єктивності і справедливості оцінювання; 2) науковості; 3) ефективності й оперативності; 4) систематичності; 5) єдності вимог; 6) гласнос­ті та ін.

Перед тим, як визначити основні вимоги щодо методології складання тестових програм, зупинимося на термінології. Тест (англ. «test» — іспит) — завдання стандартної форми, що має за

мету визначити рівень засвоєння знань, розумового розвитку, спеціальних можливостей та інших якостей особистості людини.

Тест педагогічний являє собою сукупність завдань зростаючої складності, що дозволяють точно оцінити знання, уміння, навич­ки й інші характеристики особистості студента, які цікавлять пе­дагога. Наприклад, такі як повнота (наявність повного ланцюга системи знань); систематичність (упорядкованість і стрункість); науковість (глибоке засвоєння наукових понять, законів, теорій); міцність (можливість довгострокового зберігання в пам'яті нако­пиченої суми знань і засобів діяльності).

Відповідно до змісту завдань педагогічного контролю педаго­гічний тест повинен задовольняти такі вимоги: 1) чіткий ком­плекс тестових завдань; 2) оптимальний рівень складності; 3) на­дійність; 4) валідність; 5) можливість оцінювати знання студента за рівнем сформованості його творчого досвіду.

Тест повинен включати комплекс завдань різноманітних видів, для того щоб всебічно оцінити рівень засвоєння навчальної інфор­мації: розуміння, пізнання, відтворення, застосування, творчість. Особливо складно діагностувати творчий рівень, тому що творча діяльність заснована на сукупності умінь: інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних, методологічних, світогля­дних, комунікативних, автодидактичних тощо. Для цього необхід­но розробити комплекс тестових завдань зростаючої складності.

Рівень складності має бути таким, щоб студент розумів сут­ність і завдання тесту, а питання в тесті повинні відповідати складності контрольного матеріалу.

Надійність — одна з найважливіших характеристик тесту. Те­стова програма повинна дозволяти визначити й оцінити знання, уміння і навички з максимальною точністю.

Валідність показує цінність тестових завдань, які повинні бу­ти пов'язані з практичними або емпіричними показниками.

Для реалізації цих умов існує класична процедура складання тестів, що має таку послідовність етапів.

/ етап. Викладач повинен визначити мету тестування (що він хоче оцінити: Знання?, Уміння?, Якого рівня? тощо); виділити вимоги (критерії) до оцінюваних знань, умінь, навичок (розроби­ти шкалу оцінювання, модель інтерпретації отриманих оцінок). Наприклад, оцінка репродуктивного рівня знань за 5-бальною шкалою.

2 етап. Розглядається план тесту, визначається кількість за­вдань, встановлюється рівень їх складності. З погляду практич­ного підходу, якщо в якості критерію прийняти 5-бальну шкалу

и\і

оцінки, то кількість завдань у тесті повинна дорівнювати або бу­ти кратною п'яти. Тоді легко визначити результати оцінки: п'ять правильних відповідей — оцінка «відмінно», три правильних відповіді — оцінка «задовільно».

Що стосується оптимізації кількості варіантів можливих від­повідей, то їх не повинно бути від З до 5, адже при їх суттєвому збільшенні тест перетворюється в лотерею з вірогідністю 50 % на 50 %. Якщо в тесті налічується три альтернативні варіанти відпо­відей — маємо 33 % того, що студент вгадає відповідь; відповід­но: чотири варіанти— 25 %, а п'ять— 20%. Збільшувати кіль­кість альтернативних відповідей більше п'яти не рекомендується, тому що зниження відсотка можливості вгадування відповіді зменшується незначно, а час, що буде витрачено студентом на обмірковування, може набагато збільшитися (рис. 3).

Рис. 3. Залежність вірогідності вгадування правильної відповіді (В_1Ш) від кількості альтернативних варіантів у тесті (/V)

З етап — складання і підбір завдань. Тут необхідно керувати­ся такими вимогами: 1) кількість завдань у тесті повинна забез­печити рішення поставлених перед тестуванням цілей (тобто кі­лькість завдань повинна бути такою, щоб найбільш повно охопити досліджуваний матеріал); 2) форма завдань повинна бу­ти різноманітною і залежати від предмета тестування. Будь-який тест складається з таких елементів: 1) інструкція до тестування (наприклад: назвіть правильні відповіді, складіть схему тощо);

2) текст тестового завдання; 3) варіанти відповідей (якщо тести закриті). Відкриті тести передбачають вільну відповідь, а закри­ті — один правильний варіант і мають різноманітну форму по­становки задачі. Ось деякі з варіантів закритих тестів.

1. Тест на впізнавання (або «програмований контроль знань»). Він передбачає вибір студентом із декількох альтернативних ва­ріантів правильного. Основна перевага таких тестів — швидкість тестування і простота оцінки, а недолік — відповіді навмання.

2. Тест на достовірність передбачає відповіді типу «так» або «ні», «правильно» або «неправильно». Текст тесту дається у фо­рмі однієї відповіді, питання або формули; перевага — простота, а недолік — неможливість перевірити глибину знань.

3. Тестове завдання на доповнення. Цей тест складніший і йо­го на практиці називають «економічний диктант». Він має таку структуру: 1) інструкція: доповніть або підставте у формулу від­повідне значення; 2) текст тесту подається у вигляді речення, в якому наріжне слово або цифра відсутні і їх потрібно вставити, додати (наприклад: продуктом праці управлінського працівника є...). Тут є деякі дидактичні правила: а) в кожному завданні по­винно бути одне доповнення; б) доповнення краще приводити в кінці речення; в) запитання потрібно формулювати чітко, без двозначного тлумачення.

4. Тест на відповідність. Пропонується зіставити одне з од­ним визначені позиції, поняття, явища. Наприклад: інструкція для студента: «Встановіть відповідність між школами управлін­ської думки і хронологією їх діяльності». У цьому виді тестів є можливість більш глибоко перевірити рівень знань.

5. Тест на послідовність дій. У тестах цього виду необхідно встановити правильну послідовність, технологію, алгоритм або процедуру (прийняття управлінських рішень) тощо. Тест можна ускладнити, якщо в одній колонці помістити нумерацію етапів, а в іншій — їх найменування. Тести такого виду рекомендується застосовувати при контролі засвоєння методик, процедур, тобто якщо процес нагадує алгоритм. Цей вид тестів являє собою ще більш високий рівень складності, ніж попередні. Він дає можли­вість перевірити й оцінити знання, уміння й навички. До недолі­ків цього виду тестів відноситься небезпека запам'ятовування початкового варіанта дій як правильного, так і неправильного.

6. Тест на конструювання. Ці тести можна ефективно викори­стовувати для перевірки правильності побудови структур, графі­ків, розроблення моделей тощо. Наприклад, дається інструкція: побудуйте оргсхему або графік. Далі наводиться текст, що скла-

6*

дається з набору визначених понять, які студент має вишикувати в логічний ряд. Може бути полегшений варіант: дається готова схема, але без позначень. Студент повинен ці позначення перене­сти на схему. Тут уже можуть вирішуватися продуктивні і творчі завдання, але в такому випадку тест потрібно зробити відкритим, що збільшить час на тестування і перевірку результатів.

7. Тест у формі ситуаційного завдання. Цей вид тестів най­складніший. Він дає можливість всебічно оцінити роботу студен­тів над темами курсу, перевірити самостійність їх мислення при прийнятті рішень. Його структура може бути подана в такій фор­мі: а) інструкція для студента: «Проаналізуйте запропоновану си­туацію, прийміть і обґрунтуйте управлінське рішення»; б) в текс­товій частині пропонується управлінська ситуація. Сама від­повідь передбачає творчий варіант рішення задачі.

Дуже важливо використовувати в одній картці тестового кон­тролю різноманітні форми тестування і поступово підвищувати рівень складності завдань. Наприклад, тест можна побудувати за такою схемою: перше запитання — репродуктивного рівня (на впізнавання, де потрібно визначити відоме поняття за запропоно­ваним визначенням); друге завдання подане у формі тесту на кла­сифікацію; у третьому завданні можна запропонувати знайти ви­значення відповідного поняття; четверте завдання може бути подане в історичному аспекті (визначення прізвища відомого ді­яча в галузі науки, історичної події); п'яте завдання може подава­тися у формі визначення послідовності дій. Такий підхід дозво­ляє об'єктивно оцінити знання і врахувати різноманітні аспекти навчальної діяльності: уміння впізнавати і розуміти матеріал, класифікувати явища й процеси, визначати послідовність логіч­них операцій, систематизувати і синтезувати ситуації і процеси.

Організація процесу ТКЗ має враховувати такі вимоги.

1. Тестовий контроль залишкових знань повинен проводитися разом на потоці або в академічній групі.

2. Тестування повинна здійснювати комісія у складі виклада­чів, які викладали дисципліну (мінімум 2 особи), для об'єктив­ності результатів. При цьому студенти одержують картки-завдан-ня і картки для відповідей (рис. 4).

3. Час тестування повинен бути регламентований із розрахун­ку 1—1,5 хв на кожне запитання.

4. Кількість варіантів карток повинна бути у півтора рази бі­льшою, ніж кількість студентів в аудиторії.

5. Комісія перевіряє результати тестування за «ключем», від­мічаючи в картці студента правильні відповіді колом, а неправи-

льні закреслює. У графі «оцінка» проставляється цифрою і про­писом оцінка за кількістю правильних відповідей, ставляться підписи членів комісії.