Європейська освітня інтеграція

МЕТОДИКА

ВИКЛАДАННЯ

У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

Київ—2007

вищих навчальних закладів

«Освіта — основа розвитку особистості,

суспільства, нації] держави, запорука

майбутнього України»

Національна Доктрина розвитку освіти

ВСТУП

У відповідності до сучасних соціальних замовлень підготовка фахівців вищої освіти повинна ґрунтуватися на методологічній основі. Магістри економічних спеціальностей, особливо спеціа­льності «Менеджмент організацій», повинні володіти не тільки знаннями, вміннями і навичками творчої діяльності у відповідній галузі, а й уміти навчати інших, розробляти методологічні основи управління навчально-освітнім процесом у системі підготовки і перепідготовки управлінських кадрів усіх сфер народного госпо­дарства країни.

Останнє положення є найбільш актуальною проблемою розви­тку вищої національної освіти. Для неї настав період активних пошуків таких дидактичних підходів і засобів, які могли б надати гарантоване досягнення цілей навчання [29, с 3].

На черговій конференції міністрів країн Європи, відповіда­льних за сферу вищої освіти (19 травня 2005 р., м. Берген, Нор­вегія), було схвалено приєднання України до Болонського про­цесу. У Комюніке було зазначено, що основним принципом розвитку освіти у країнах—учасниках Болонської співдружності повинно стати партнерство між навчальними закладами по всій Європі. При цьому особливо важливими умовами Євроосвітньої інтеграції є:

1) забезпечення якості навчання;

2) реалізація інтенсивної дослідницької діяльності;

3) визначення соціальної складової доступності вищої освіти;

4) забезпечення мобільності студентів і працівників ВНЗ.

Визначальними тенденціями розвитку світової освітньої сис­теми стають поглиблення її фундаменталізації, посилення гума­ністичної спрямованості, духовної та загальнокультурної складо­вої освіти, формування у студентів системного підходу до аналізу складних технічних і соціальних ситуацій, стратегічного мислен­ня, виховання соціальної та професійної мобільності. Необхід­ність підтримання високої конкурентоспроможності на динаміч-

З

ному ринку праці потребує також прищеплення прагнення і на­вичок до самонавчання, самовиховання і самовдосконалення протягом усього активного трудового життя.

В Україні розглянуті тенденції і особливості розвитку істот­но ускладнюються ще й тим, що вони відбуваються на тлі про­цесів глибокої трансформації не тільки суспільно-політичного устрою та соціально-економічного укладу, а й суспільної пси­хології, системи життєвих цінностей і орієнтирів, морально-етичної парадигми.

Освіта визнана однією з найголовніших складових загально­людських цінностей. Вектор сучасної політики і стратегії держа­ви спрямований на подальший розвиток національної системи освіти, адаптацію її до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське і світове співтовари­ства.

Останнім часом суспільство почало усвідомлювати принципо­во нову роль освіти у сучасному інформаційному світі, тому вона вже стала одним з найважливіших чинників політики.

Основою якісних змін у вищій освіті України є п'ять пріори­тетних напрямів [28, с 5]:

1) європейський рівень якості і доступності освіти;

2) духовна зорієнтованість освіти;

3) демократизація освіти;

4) соціальне благополуччя науковців і педагогів, реалізація формули: «Щасливий учень — щасливий учитель — щаслива держава»;

5) розвиток суспільства на основі нових знань.

В України реалізується програма навчання протягом усього життя людини. Країни—учасниці Болонського процесу підкрес­люють важливий внесок вищої освіти у впровадження довічного навчання в реальність. Вони вживають заходів, щоб спрямувати національну політику своїх країн до цієї мети і спонукати вищі навчальні заклади збільшити можливості щодо громадян навча­тися незалежно від віку, включаючи визнання попередньої осві­ти. Вони підкреслюють, що такі дії повинні бути невід'ємною складовою діяльності вищої освіти.

Структура освіти України за своєю ідеологією та цілями узго­джена зі структурами освіти більшості розвинутих країн світу. Україна досягла високого рівня реалізації двох стратегічних за­вдань: розширення доступу до отримання вищої освіти і досяг­нення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найповнішому задоволенню освітніх потреб громадян.

Мета навчального посібника — надати слухачам магістратури цілісну і логічно-послідовну систему знань про дидактику підго­товки кадрів вищої кваліфікації, розкрити концепцію, основи те­орії, методики і методології викладання навчальних дисциплін у системі вищої економічної освіти.

Предмет дисципліни: системно організований навчальний процес підготовки кадрів вищої освіти за сучасними дидактич­ними принципами.

Завдання вивчення дисципліни:

• ознайомитись із законодавчими актами України про вищу освіту і концепцією її розвитку за Болонським процесом;

• ознайомитися зі структурою і змістом навчального процесу у вищому навчальному закладі, з особливостями роботи виклада­чів, завідувача кафедри, деканату, адміністрації;

• оволодіти педагогічними формами освітньої взаємодії зі студентами, навчитися творчо застосовувати знання і способи ді­яльності, засвоєні під час вивчення дисциплін управлінського циклу;

• навчитися планувати, організовувати і аналізувати різнома­нітні види навчальних і позааудиторних занять, використовувати найбільш ефективні методи навчання, виховання і розвитку сту­дентів;

• набути початкового досвіду ведення науково-методичної роботи, дослідно-експериментальних форм педагогічної діяль­ності;

• ознайомитися з кращим педагогічним досвідом викладачів ВНЗ України, апробувати найбільш ефективні прийоми і методи навчання, що застосовуються в системі викладання навчальних дисциплін.

Основні форми вивчення дисципліни: лекції, семінарські і прак­тичні заняття, ділові і дидактичні ігри, тренінги, дискусійні фор­ми розгляду виробничих ситуацій, складання і рішення тематич­них кросвордів, наукові семінари, дебатні турніри, реферативні читання, навчальні конкурси, тестування. Заключний контроль — залік. Система дидактичного забезпечення — модульно-рейтингова технологія навчання.

Зміст навчального посібника апробовано автором у Харківсь­кому НАУ ім. В. В. Докучаева у 2002—2006 pp. за модульно-рейтинговою та кредитно-модульною технологіями навчання в системі адаптації навчального процесу до вимог Болонського процесу.

«Учітесь, читайте і чужому научайтесь й свого не цурайтесь»

Т. Г. Шевченко

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРА ТУРА

Лекційний курс

1. Виноградський М. Д. Управління персоналом: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 548 с.

2. Воронько О. Керівні кадри: державна політика та система управ­ління: Навч. посібник. — К.: УАДУ, 2000. — 156 с.

3. Егоршин А. П. Управление персоналом. — Н. Новгород, 2005. — 607 с.

4. Щекин Г. В. Теория и практика управления персоналом: Учеб. по­собие. — К.: МАУП, 1998. — 256 с.

Практичний курс

1. Зиновьев И. Ф., Панова Н. Н. Управление персоналом: Практ. по­собие. — Симферополь: Таврия, 1998. — 236 с.

2. Управління виробництвом: Методичні вказівки до самостійного вивчення дисципліни / Укл. В. М. Нагаєв / Харк. нац. аграр. ун-т. — Харків, 2003.— 60 с

3. Управління виробництвом: Збірник практичних завдань / Укл. В. М. Нагаєв / Харк. нац. аграр. ун-т. — Харків, 2003. — 34 с

Технічні засоби навчання

1. Епідіаскоп для демонстрації слайдів.

2. Комп'ютер для використання прикладних програм тесту­вання студентів; обробки матеріалу результатів модульно-рейтингового навчання.

3. Відеосистема для демонстрації навчальних відеофільмів і проведення ділових ігор.

Для оптимізації навчального процесу необхідно складати структурно-логічну схему узгодження дисципліни, що виклада­ється, з іншими дисциплінами. До робочої проірами бажано до­давати листок узгодження змісту цієї робочої програми з викла­дачами, які раніше викладали профільні дисципліни, а також дисципліни, які викладаються паралельно з нею.

Останнім етапом розроблення тематики і змісту курсу, що ви­кладається, є складання тематичного плану (приклад наведено нижче). Тематичний план являє собою тематику лекцій і практи­чних (семінарських) занять (табл. 2). При цьому в кожній лекції формулюються питання відповідно до кількості годин, відведе-

них на цю тему в робочій програмі. Бажано, щоб одна лекція бу­ла розрахована на дві академічні години (1 пара) і складалася з трьох тематичних питань, а семінарське заняття включало на більш п'яти проблемних питань.

Таблиця 2

ПРИКЛАД ТЕМАТИЧНОГО ПЛАНУ

З ДИСЦИПЛІНИ «КОНФЛІКТОЛОГІЯ»

(для студентів спеціальності «Менеджмент організацій»

освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр») Плани лекційних занять

 

 

Назва тематичного модуля	Кількість годин
лекції	практичні заняття	усього
1-й модуль «Загальна теорія конфлікту» 1.1. Розвиток конфліктології як науки та на­ вчальної дисципліни 1.2. Сутність конфлікту та його структура 1.3. Види конфліктів та причини їх виникнення 1.4. Динаміка конфлікту та механізми його виникнення	2 1 2	1 1 1	3 2 3
2-й модуль «Управління конфліктами» 2. 1. Процес управління конфліктами 2.2. Управлінські рішення в конфліктних си­ туаціях 2.3. Методи та форми управління конфліктами 2.4. Профілактика конфліктів в організації	1 1 2 2	1 1 2 2	4 4
3-й модуль «Психологія і соціологія конфлікту» 3.1. Психологія особистості у конфлікті 3.2. Групові особливості виникнення конфлі­ ктів в організації 3.3. Конфлікти в суспільстві 3.4. Конфлікти у сфері управління	1 1 1 1	1 1 1 1	2 2 2 2
Усього			ЗО

Плани практичних і семінарських занять 1-й модуль «Загальна теорія конфлікту»

1. Сутність конфлікту і його причини. Ділова гра «Скарга».

2. Конфліктні ситуації. Рішення ситуаційних задач.

3. Види конфліктів. Моделювання конфліктних ситуацій.

4. Структурна модель конфлікту. Семінарське заняття.

5. Модульна контрольна робота, тестування за темою модуля.

2-й модуль «Управління конфліктами»

1. Конфліктна ситуація у первинному виробничому підрозділі. Ділова гра.

2. Формули конфліктів. Рішення ситуаційних задач.

3. Трансактний аналіз конфліктів. Рольове моделювання виро­бничих ситуацій.

4. Конфліктогени в міжасобистісній взаємодії. Тренінг.

5. Управління конфліктами. Семінарське заняття.

6. Модульна контрольна робота, тестування за темою модуля.

3-й модуль «Психологія і соціологія конфлікту»

1. Ієрархія потреб особистості за А. Маслоу. Тестування.

2. Визначення соціально-психологічного мікроклімату у коле­ктиві.

Практичне заняття.

3. Переговорний процес в організації. Ситуаційно-рольова гра.

4. Технології ефективного спілкування і раціональної поведі­нки в конфліктах. Дидактичний тренінг.

5. Конфлікт в агропромисловому підприємстві. Ділова гра.

6. Тематична дидактична гра «Брейн-ринг».

7. Модульна контрольна робота, тестування за темою модуля.

3.3. Організація аудиторної роботи зі студентами

На основі навчальної діяльності (пізнавальної, творчої, наукової, самостійної тощо) у студентів з'являється визначене ставлення до різних навчальних предметів. Щоб студенти успіш­но оволоділи знаннями, вміннями та навичками, викладачеві не­обхідно організувати навчальний процес у відповідності до су­часних принципів мотивації і потреб особистості. Основними факторами, які мотивують студентів до високопродуктивної на­вчально-творчої діяльності, є: важливість предмета для профе­сійної підготовки і усвідомлення теоретичної та практичної зна­чущості тематики занять; усвідомлення студентом найближчих і кінцевих цілей навчання; висока педагогічна майстерність викла­дання дисципліни (емоційна форма викладання навчального ма­теріалу, демонстрація викладачем перспективних напрямів роз­витку наукових ідей у певній галузі, вирішення завдань, що

створюють проблемні ситуації в структурі навчальної діяльнос­ті); особистісні взаємовідносини (антипатія чи симпатія) з викла­дачем даного предмета тощо.

Для ефективного взаєморозуміння між студентами і виклада­чем педагог повинен знати психологічну структуру студентської аудиторії. Адже кожна студентська група поділяється на нефор­мальні підгрупи за визначеними інтересами і має своїх неформа­льних лідерів. Викладачеві доцільно їх знати і вміти з ними взає­модіяти. Крім того, студент як особистість має свою психоло­гічну структуру, основними компонентами якої є спрямованість, можливості, характер, темперамент.

Психологи і викладачі-практики виділяють такі типи студен­тів: «негативісти» (все сприймають негативно); «позитивісти» (намагаються завжди підтримати викладача); «мовчуни», «все­знайки», «багатослівні». При цьому викладачеві необхідно вра­ховувати темперамент студента, його рівень загальної освіченості і вихованості, здатності до творчого пошуку та інші фактори. Відповідно до цих аспектів викладач будує свої взаємовідносини зі студентами і налагоджує аудиторну роботу. З метою удоскона­лення педагогічної майстерності викладачеві бажано вивчати фо­рми і методи проведення занять іншими лекторами, урізноманіт­нювати способи ділових контактів з аудиторією.

Викладач як організатор освітнього середовища повинен за­безпечити необхідні умови навчального процесу, щоб студенти мали можливість навчатися ритмічно і самостійно, постійно по­повнюючи свої знання. Бажано постійно вивчати потреби студе­нтів, їх прагнення і мотиви діяльності. Вивчати громадську дум­ку в процесі проведення аудиторних занять можна такими способами: спостереження (помічати схвальні репліки, відгуки, негативні емоції, відволікання від занять, наявність запитань сту­дентів); анкетування (рекомендується проводити на початку, усередині та після закінчення курсу). При цьому доцільно визна­чити погляди студентів за такими питаннями: відповідність на­вчального матеріалу тематиці курсу; значущість дисципліни у фаховій підготовці; характер викладання матеріалу (логіка, темп, емоційність, визначення головних питань); загальна характерис­тика особистості викладача (ерудиція, доброзичливість, культура мовлення тощо).

Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюєть­ся в таких формах: навчальні заняття; самостійна робота; практи­чна підготовка; контрольні заходи. Основними видами навчаль­них занять у вищому навчальному закладі є: лекції, практичні і

семінарські заняття, індивідуальні заняття, консультації. Інші ви­ди навчальних занять визначаються залежно від цілей і змісту навчання у порядку, встановленому вищим навчальним закладом. Законом України «Про вищу освіту» (ст. 50) передбачається ві­льний вибір методів та засобів навчання в межах затверджених навчальних планів.

3.4. Організація праці викладача

Робочий час викладачів вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації відповідно до «Положення про органі­зацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», за­твердженого наказом Міністерства освіти і науки України (№ 161 від 2 червня 1993 p.), визначається обсягом їх навчальної, мето­дичної, наукової й організаційної роботи.

Обсяг навчальних занять, доручених для проведення конкрет­ному викладачеві, виражений в облікових (академічних) годинах, становить навчальне навантаження викладача. Згідно Закону України «Про вищу освіту» (ст. 49), максимальне навчальне на­вантаження науково-педагогічних працівників не може переви­щувати 900 годин на навчальний рік при середньотижневому на­вантаженні 30 год. Види навчальних занять, що входять до навчального навантаження науково-педагогічного працівника відповідно до його посади, встановлює вищий навчальний заклад в індивідуальному плані викладача.

Види навчальних занять, що входять до обов'язкового обсягу навчального навантаження викладача відповідно його посаді, встановлює кафедра. Планування робочого часу викладачів здій­снюється на поточний навчальний рік і відбивається в індивідуа­льному робочому плані (табл. 3).

Обов'язковий, мінімальний чи максимальний обсяг навчального навантаження викладача в межах його робочого часу встановлює вищий навчальний заклад з урахуванням виконання ним інших обов'язків (методичних, наукових, організаційних). За необхідності викладач може бути залучений до проведення навчальних занять поза обов'язковим обсягом навчального навантаження, визначеного індивідуальним планом, у межах свого робочого часу.

Графік робочого часу викладача (табл. 4) визначається роз­кладом аудиторних навчальних занять і консультацій, розкладом контрольних заходів та інших видів робіт, передбачених індиві­дуальним планом викладача. Види і час виконання робіт визнача­ється в порядку, установленому ВНЗ.

Обсяг навчальної роботи розраховується на основі норм часу, що Є обов'язковими. Для різних видів робіт норми часу встановлені у конкретних цифрах у визначених межах з максимальним обмежен­ням. Конкретні норми часу визначаються з урахуванням специфіки видів діяльності й особливостей викладання навчальної дисципліни.

Норми часу розраховуються, виходячи з астрономічної години (60 хв), крім таких видів роботи, як читання лекцій і проведення лабораторних, практичних і семінарських занять, де академічна година (45 хв) розраховується як астрономічна. Облік навчальної роботи викладачів здійснюється за фактичними витратами часу.

Методична, наукова й організаційна робота викладачів плану­ється в індивідуальному плані викладача на навчальний рік із конкретизацією обсягів і очікуваних результатів. Перелік основ­них видів методичної, наукової й організаційної роботи виклада­чів вищих навчальних закладів має орієнтований характер і за рішенням кафедри може уточнюватися.

Таблиця З

ФОРМА ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ ВИКЛАДАЧА

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН РОБОТИ ВИКЛАДАЧА

На______ /_______ навчальний рік

П.І.Б.___________________________________________

Вчений ступінь, вчене звання_______________________

Посада_________________________________________

1. НАВЧАЛЬНА РОБОТА

Викладач_______________________________ (підпис)

Зав. кафедрою___________________________ (підпис)

Розглянуто на засіданні кафедри «»_________ 200_ р.

Таблиця 4

ФОРМА ІНДИВІДУАЛЬНОГО ГРАФІКА РОБОТИ ВИКЛАДАЧА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН-ГРАФІК РОБОТИ ВИКЛАДАЧА

Закінчення табл. 4

На період відряджень, хвороби, підвищення кваліфікації (інших поважних причин) викладач звільняється від виконання усіх видів робіт, передбачених індивідуальним планом. Його навчальне на-

₄-ш

вантаження в цей період виконують інші викладачі кафедри за ра­хунок зменшення їх методичної, наукової й організаційної роботи шляхом залучення викладачів з погодинною оплатою праці.

КАРТА ОЦІНЮВАННЯ ЛЕКЦІЇ

Кафедра__________________________

Лектор___________________________

Навчальна дисципліна______________

Тема лекції_______________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критерії оцінювання	Зміст критерію	Оцінка
критеріальна	загальна
Змістов­ність лекції	І. Науковий рівень, відповідність новітнім досягненням науки і практики
2. Наявність узагальнень, переконливість
3. Відображення дискусійних питань, поста­новка наукових проблем
4. Відповідність лекції' змісту програми і на­вчальному плану
5. Виховна роль
Професій­на спрямо­ваність	і. Формування професійного світогляду сту­дентів на лекції
2. Розширення соціальної сутності проблем­них питань
3. Зв'язок лекційного матеріалу з професій­ними інтересами підготовки спеціалістів на­родного господарства
Методич­ний рівень	1. Застосування методів і прийомів активіза­ції пізнавальної діяльності студентів
2. Використання елементів зворотного зв'язку
3. Наявність міжпредметних і міжтематичних зв'язків при викладанні лекційного матеріалу
Структура лекції	1. Формулювання мети
2. Наявність плану
3. Наявність літературних джерел
4. Чітка композиційна побудова (вступ, осно­вна частина, закінчення)
5. Логічна послідовність і взаемозв'язок окре­мих частин лекції
6. Відокремлення кожного питання плану при послідовному викладенні лекції
7. Виділення головних ідей і моментів

Закінчення табл. 5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критерії оцінювання	Зміст критерію	Оцінка
критеріальна	загальна
Стиль лекції	1. Ясність, чіткість і доступність викладення думок
2. Темп викладення матеріалу
3. Наочність інформації (плакати, таблиці)
4. Оптимальне використання дошки
5. Застосування технічних засобів навчання
6. Наявність мовного контакту з аудиторією
Майстер­ність лек­тора	1. Рівень вільного володіння лекційним мате­ріалом
2. Емоційність, культура мовлення
3. Зовнішній вигляд
4. Поважне і тактовне ставлення до студентів
5. Уміння зняти напруження і втому аудиторії

4.2. Методика проведення практичних і семінарських занять

Практичне заняття — форма навчального заняття, на якому викладач організує детальне закріплення студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, в резуль­таті чого формуються уміння і навички практичного застосуван­ня знань теоретичного матеріалу шляхом індивідуального вико­нання студентами відповідних завдань.

Практичні заняття проводяться відповідно до розробленого тематичного плану й охоплюють весь матеріал. Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення практичного заняття грунтується на по­передньо підготовленому методичному матеріалі (тестах для ви­явлення рівня знань студентів), практичних завданнях різної складності; наочному матеріалі; методичних вказівках; засобах оргтехніки. Назване методичне забезпечення готує викладач, якому доручено проводити практичні заняття, за погодженням з лектором дисципліни.

Практичне заняття включає проведення попереднього контро­лю знань студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення, рішення завдань з їх обговоренням і оцінюван­ням результатів. Оцінки, отримані студентом на окремих практи­чних заняттях, враховуються при виставлянні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

Практичне заняття повинно формуватися у відповідності з на­ступною такою: мета, вихідні дані, методичні вказівки, алгоритм рішення, завдання для самостійної роботи (за аналогією з розгля­нутим раніше алгоритмом), контрольні запитання студентам для закріплення матеріалу, оцінювання рівня сформованості умінь, обговорення ходу заняття і питання до викладача, видання дома­шнього завдання студентам.

У структурі заняття самостійна робота домінує. Викладач бере участь на стадії постановки завдання, при розробленні методич­них вказівок і здійснює контроль. При цьому практична робота може бути організована за допомогою комп'ютерів при виконан­ні задач на оптимізацію і з використанням спеціалізованих при­кладних програм.

Практичне заняття може проводитися у вигляді розрахункової роботи, ділової або дидактичної гри, аналізу виробничих ситуа­цій, роботи з документами, колоквіуму, дискусії, контрольної ро­боти. Нижче наведено форму плану-конспекту практичного за­няття, яку викладач може використовувати для його підготовки.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

з дисципліни:____________________________________

Тема заняття:____________________________________

Дата проведення:_________________________________

Цілі заняття:____________________________________

Головна проблема заняття:________________________

Обладнання (перелік наочних посібників, ТЗН, плакатів та ін.):

План заняття (перелік основних пунктів і час, який відводить­
ся на їх реалізацію):_________________________________

Хід заняття (докладний конспект):

• етапи і види діяльності студентів із щохвилинною структу­рою;

• формулювання завдань студентам на кожному етапі за­няття;

• результати виконання завдань, що передбачаються;

5* _б7

• посилання на матеріали за темою заняття (нумерація сторі­нок навчальних посібників тощо);

• рисунки, задачі (з розв'язанням), схеми, таблиці та ін.

Завдання студентам з рефлексії їх діяльності:__________

Форми контролю і оцінювання результатів заняття:_____

Домашнє завдання:________________________________

Список використаної літератури:____________________

Форма аналізу проведеного заняття, підсумки його обгово­
рення з колегами і викладачами_________________,_____

Семінарське заняття — форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними тема­ми. До заняття студенти готують тези виступів на підставі інди­відуально виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарсь­ких занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння фо­рмулювати і відстоювати свою позицію. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття викладач вносить до журналу.

У табл. 6 наведено карту оцінювання рівня організації проведен­ня практичного (семінарського) заняття за п'ятибальною шкалою.

Таблиця 6

КАРТА ОЦІНКИ ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Кафедра________________________________________

Викладач________________________________________

Навчальна дисципліна_____________________________

Тема заняття_____________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критерії оцінювання	Зміст критерію	Оцінка
критеріальна	загальна
Змістов­ність практично­го заняття	1. Відповідність теми практичного заняття змі­сту програми і навчальному плану
2. Відповідність змісту практичного заняття сучасним проблемам господарської практики в даній галузі
3. Рівень досягнення мети практичного заняття
4. Рівень повноти розкриття тематичних питань

Закінчення табл. 6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критерії оцінювання	Зміст критерію	Оцінка
критеріальна	загальна
Структура практично­го заняття	1. Визначення теми практичного заняття
2. Визначення мети діяльності
3. Надання методичних вказівок для самостій­ного виконання практичного завдання
4. Надання переліку рекомендованої літератури для поглибленого вивчення окремих питань
5. Організація процесу навчання студентів
6. Організація зворотного зв'язку на етапах за­кріплення певного навчального досвіду
7. Організація об'єктивного контролю навчальної діяльності студентів у кінці практичного заняття
Методич­ний рівень	1. Застосування методів і прийомів активізації пізнавальної діяльності студентів
2. Роз'яснення складних місць навчального ма­теріалу
3. Надання наочної інформації і засобів оргтех­ніки
4. Наявність елементів управління ходом про­ведення практичного заняття
5. Використання елементів зворотного зв'язку на всіх етапах засвоєння навчальної інформації
6. Наявність методичних вказівок до самостій­ного виконання практичного завдання
7. Наявність тестів для самоконтролю знань
Професій­на спрямо­ваність	1. Формування професійного світогляду студе­нтів на занятті
2. Розширення соціальної сутності проблемних питань
3. Зв'язок практичного матеріалу з професій­ними інтересами підготовки спеціалістів народ­ного господарства
Майстер­ність викладача	1. Рівень вільного володіння практичним матеріа­лом
2. Уміння заохотити студентів до більш якісної навчальної діяльності
3. Уміння організувати дискусію та обговорен­ня навчального матеріалу
4. Культура мовлення
5. Поважне і тактовне ставлення до студентів
6. Уміння зняти напруження і втому аудиторії

Модель семінарського заняття в активній формі

Підготовка творчо обдарованих фахівців різноманітних сфер виробництва неможлива без активізації форм і методів навчаль­ного процесу. Однією з основних форм практичної підготовки є семінарське заняття, яке необхідно побудувати в активній формі процесу дієвого засвоєння студентами навчальної інформації за моделлю управління їх навчально-творчою діяльністю, тим са­мим інтенсифікувавши процес підготовки кадрів.

Мета проведення семінару в активній формі (САФ) — активі­зувати процес мислення студентів шляхом безпосереднього залу­чення їх до організації та керівництва заняттям. Ця дидактична форма також призначена сформувати і закріпити вміння з колек­тивної підготовки, обґрунтування, прийняття та оцінювання управлінських рішень, що є обов'язковим елементом творчої сформованості керівників і спеціалістів виробничої сфери.

Активна форма занять передбачає якісні зміни у взаємовідно­синах між викладачами і студентами: джерелом інформації стає не тільки викладач і відповідна навчальна і наукова література, а й сама аудиторія. Студенти з об'єкту управління стають суб'єктами, адже в цьому випадку вони самі навчають один одного. Викладач створює таку дидактичну систему, за якої учні самостійно органі­зовують проведення навчального заняття, виконуючи не тільки ре-трансляторські функції з передачі інформації, а й розробляють ал­горитм управління навчально-творчою діяльністю, що забезпечує загальне підвищення ефективності процесу засвоєння знань і фор­мування творчого досвіду особистості. При цьому відношення ви­кладачів зі студентами стають суб'єкт-суб'єктними.

В основі проведення САФ лежить моделювання конкретних ситуацій (виробничих, соціальних, економічних, політичних). Для майбутніх менеджерів активна форма навчання є найбільш ефективною не тільки у контексті придбання навичок взаємовід­носин в системі управління виробництвом, але й для виявлення резервів покращання методів і стилю керівництва.

Порядок підготовки і проведення семінарів в актив­ній формі

САФ включає дві частини: підготовчу і основну. Етапи підго­товчої частини (виконує викладач разом зі студентами):

1. Ознайомлення з темою семінарського заняття.

2. Призначення ведучого (з числа студентів) семінарського заняття і арбітра по ведучому (також з числа слухачів)

3. Розробка ведучим регламенту семінарського заняття.

Перші два етапи здійснюються викладачем заздалегідь, тобто до проведення семінарського заняття (наприклад, у кінці попере­днього заняття). Регламент семінарського заняття розробляється ведучим заздалегідь і самостійно, для чого він повинен уважно ознайомитися з темою семінарського заняття і вивчити питання, які повинні бути розглянуті за його планом. При розробленні ре­гламенту рекомендується скористатися формою, наведеною в табл. 7.

Таблиця 7

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ В АКТИВНІЙ ФОРМІ

 

 

№ п/п	Етапи семінарських занять	Тривалість виступу, хв.	Час