Роль кафедри в управлінні навчальним процесом.

Навчальний план. Навчально-методичний комплекс. Розро­блення навчальних програм і узгодження їх з типовими. Те­матичний план: зміст і порядок затвердження, види нава­нтаження в організації праці викладача. Розподіл часу між усіма видами навантаження. Планування навантаження на навчальний рік і семестр. Форми роботи і завдання кафед­ри. Методи організації роботи кафедри. Роль кафедри в управлінні навчальним процесом.

3.1. Навчально-методичний комплекс

за спеціальністю «Менеджмент організацій»

Організаційно-методичне забезпечення навчального про­цесу ґрунтується на розробленні навчально-методичного ком­плексу спеціальності і відповідних дисциплін, який включає:

— типові і робочі навчальні плани;

— типові і робочі навчальні програми за всіма нормативними і вибірковими навчальними дисциплінами;

— план наскрізної підготовки спеціалістів;

— календарні графіки аудиторної та позааудиторної роботи студентів;

— програми навчальної і виробничої практик;

— підручники і навчальні посібники;

— методичні матеріали і завдання до семінарських, практич­них і лабораторних занять;

— індивідуальні семестрові завдання для самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін;

— методичні матеріали з виконання курсових і випускних (дипломних) робіт;

— контрольні роботи з навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу;

— методичні матеріали з проведення державних іспитів і за­хисту випускних (дипломних) проектів (робіт).

Усі ці документи повинні відповідати державному стандарту освіти України.

Зміст освіти — це науково обгрунтована система дидактич­ного і методичного оформлення процесу формування знань, вмінь і навичок, а також досвіду творчої діяльності особистості у відповідності з освітніми і кваліфікаційними рівнями.

Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки, освітньо-кваліфікаційною характеристикою, стру­ктурно-логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними документами і відобража­ється у відповідних підручниках, навчальних посібниках, ме­тодичних матеріалах, дидактичних засобах при організації на­вчального процесу.

Освітньо-професійна програма (ОПП) підготовки фахівців — це перелік нормативнихj вибіркових навчальних дисциплін із ви­значенням обсягу годин, відведених для їх вивчення, а також форм підсумкового контролю знань, вмінь та навичок студентів.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) — це основ­ні вимоги до професійних якостей, теоретичних знань, виробни­чих вмінь та навичок фахівців, які відповідають визначеному освітньому рівню і необхідні для успішного виконання професій­них обов'язків.

Структурно-логічна схема підготовки — це наукове і мето­дичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.

Зміст освіти складається з нормативної і вибіркової частин. Но­рмативна частина визначається відповідним державним стандар­том освіти, вибіркова частина — вищим навчальним закладом.

Державний стандарт освіти — це сукупність норм, що ви­значають вимоги до відповідного освітнього (кваліфікаційного) рівня. У відповідності до державного стандарту навчання студен­тів ведеться за навчальним планом, що складається на підставі

типового навчального плану, затвердженого Міністерством осві­ти і науки України.

Навчальний план — це нормативний документ, що визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчаль­них занять і їх обсяг, графік навчального процесу, форми і спосо­би проведення поточного і підсумкового контролю.

Перелік дисциплін, розподіл їх за семестрами, час, відведений на їх викладання, визначається залежно від спеціальності, спеціа­лізації, кваліфікації майбутнього фахівця, а також від загальної тривалості часу навчання.

Для конкретизації планування навчального процесу на кож­ний навчальний рік складається робочий навчальний план. Нор­мативні навчальні дисципліни визначаються державним стандар­том освіти. Дотримання їх назв і обсягу є обов'язковим для навчального закладу. Вибіркові навчальні дисципліни вводяться для поглибленої підготовки фахівців у визначеній сфері діяльно­сті, ефективного використання можливостей конкретного навча­льного закладу.

Розподіл дисциплін за навчальним планом йде з сферами: за­гальноосвітні, технологічні, соціально-економічні і гуманітарні, професійні (спеціалізовані) дисципліни. Загальноосвітні дисцип­ліни повинні займати до 15 % обсягу всіх дисциплін, технологіч­ні (відповідно до галузевої спрямованості) — 15—20 %, загаль­ноекономічні — 22 %.

Навчальним планом визначаються форми аудиторної, само­стійної та індивідуальної роботи студентів: лекції, практичні, ла­бораторні і семінарські заняття, самостійні та індивідуальні за­няття, курсові роботи (проекти), практики, підсумковий контроль знань студентів, дипломні (випускні) роботи, державні іспити. При цьому зазначається кількість навчального часу для засвоєння певного обсягу навчального матеріалу з урахуванням нормативів використання часу.

3.2. Навчальний графік, робочі програми і тематичні плани

Навчальний графік — це інформаційно-розпорядчий документ, який визначає порядок і терміни проведення всіх видів навчальних занять у відповідності до навчального плану. Графік навчального процесу формує декан на основі навчального плану і

закріплення дисциплін за кафедрами. Його доцільно формувати відповідно до кадрових можливостей вузу і наявності навчальних аудиторій.

Графік може коригуватися залежно від зовнішніх факторів: зміни умов проходження практики, роботи інфраструктури вузу (заповнюваності бібліотек, достатності місць у гуртожитках) та ін. При цьому викладач повинен мати гнучкі форми викладання матеріалу з урахуванням забезпеченості бібліотеки навчальними і методичними посібниками, наявності технічних засобів навчан­ня, програмного і комп'ютерного забезпечення, можливості дис­танційного навчання тощо.

Місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст і вимоги щодо знань і умінь визначаються навчальною програ­мою дисципліни. Навчальна програма — це нормативний доку­мент, який визначає зміст дисципліни, методи аудиторної, само­стійної та індивідуальної роботи студентів, форми контролю знань, а також відповідні літературні джерела для досягнення високої продуктивності навчального процесу. Типові навчальні програми розробляє науково-методичний центр вищої освіти разом з педагогічними колективами провідних вищих навчаль­них закладів. Для кожної навчальної дисципліни, що входить до освітньо-професійної програми підготовки, на підставі типової програми дисципліни і навчального плану вищим навчальним закладом (відповідною кафедрою) складається робоча навчаль­на програма дисципліни, що є нормативним документом вищого навчального закладу.

Історично склалося два способи побудови навчальних про­грам. Один з них одержав назву концентричного, інший — ліній­ного. Відповідно до концентричного способу спочатку визнача­ється концептуальна одиниця базового навчального матеріалу певної дисципліни. Потім цей навчальний матеріал повторюється на кожному змістовному елементі вивчення курсу, але в більш розширеному вигляді. Наприклад, на початку викладання дисци­пліни викладач визначає проблему — оптимізація структури кад­рового складу підприємства. Далі, протягом вивчення змістовних модулів дисципліни, основна увага концентрується на даній про­блемі і визначаються складові її вирішення. За цим способом де­тальніше враховуються індивідуальні здібності студентів, але сповільнюється темп навчання. Сутність лінійного способу поля­гає у тому, що матеріал кожного наступного змістовного модуля дисципліни є логічним продовженням того, що вивчалося на по­передніх тематичних блоках. Обидва способи поширені у викла-

дацькій практиці і знаходять своє відображення залежно від осо­бливостей навчального курсу та стилю викладання.

Робоча навчальна програма дисципліни включає виклад конк­ретного змісту дисципліни, послідовність її вивчення, організа­ційні форми навчання, форми і способи поточного і підсумкового контролю, літературні джерела і технічні засоби навчання. Стру­ктурні складові робочої навчальної програми дисципліни: тема­тичний план, завдання для самостійної і індивідуальної роботи, методи поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури і технічних засобів навчання. Робочі про­грами затверджуються спочатку на кафедрі, а потім методичною комісією факультету.

Кожен навчальний заклад, самостійно формуючи навчальний план, повинен дотримуватися загальних вимог і орієнтуватися на типовий перелік дисциплін, коригуючи його відповідно до галу­зевої спрямованості і регіональної специфіки.

Від перших до старших курсів, звичайно, скорочується кіль­кість теоретичних занять, збільшується кількість і тривалість практичної підготовки. Термін канікул складає орієнтовно шість тижнів на рік — два тижні взимку і чотири тижні влітку. Кіль­кість іспитів не повинна бути більше п'яти в одному семестрі.

Відповідно змісту дисциплін, що викладаються, на перших курсах передбачається вивчення загальних наукових і гуманітар­них дисциплін. На старших курсах переважають професійно-орієнтовані і спеціалізовані дисципліни.

Кількість курсових робіт (проектів) і розрахункових робіт розподіляється рівномірно за часом навчання (крім останнього курсу, коли йде підготовка до дипломної роботі), а на практику планується приблизно третина навчального часу.

Робоча програма складається ведучим викладачем з прив'язкою до конкретного потоку студентів, для яких викладається дана дис­ципліна. Приклад робочої програми представлений у табл. 1.

Таблиця 1