Світовий ринок товарів і послуг та особливості його розвитку у сучасних умовах.

Світовий ринок товарів і послуг — це сфера торгових відносин між різними країнами, що ґрунтується на основі розвитку міжнародного поділу праці.

Всесвітній ринок товарів і послуг сформувався на основі розвитку міжнародної торгівлі як форми економічних зв'язків між країнами, що спеціалізувалися на виробництві певних видів продукції.

Основними центрами торгових зв'язків на міжнародному ринку є

1. Міжнародні товарні біржі;

2. Міжнародні товарні аукціони;

3. Міжнародні ярмарки;

4. Торги;

5. Виставки і торгові доми.

У сучасних умовах на світовому ринку все більше торгують продукцією машинобудування, електронної промисловості, технологіями, послугами, патентами, ліцензіями.

Сучасний світовий ринок стає все більше регульованим. Його регулювання здійснюється СОТ, МВФ, МБРР, ТНК та регіональними спеціалізованими організаціями такими, як ОПЕК, Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Асоціація держав Південно-Східної Азії та інші.

 

38. Регулювання торгово-економічних відносин

За ступенем втручання держави в регулювання зовнішньої торгівлі можна виділити протекціоністську політику і політику вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі характеризується мінімальним державним втручанням у зовнішню торгівлю, тобто, коли торгівля розвивається на основі дії вільних ринкових цін, попиту та пропозиції.

Протекціоністська політика — це захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.

методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розподілити на:

• тарифні (засновані на використанні митного тарифу);

• нетарифні (квоти, ліцензії, субсидії, демпінг і т. ін.).

39. Сутність міжнародної-економічної інтеграції Економічна інтеграція — це процес усунення митних та інших бар'єрів, що традиційно існували між країнами. Образно кажучи, у приміщенні ліквідують внутрішні перегородки і замість численних комірчин роблять один великий зал.

На розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції діє багато факторів — політичних, економічних, науково-технологіч-них, соціокультурних, глобальних

40. Сутність та види ТНК, основні характеристики їх діяльності Транснаціональна компанія(ТНК) – це компанія, головне підприємство і власник якої знаходиться в одній країні, а філії чи дочірні компанії знаходяться, як в цій же країні, так обов’язково і в інших країнах.

Основні риси ТНК:

 

1.Володіння величезними матеріальним і фінансовим потенціалом.

 

2.ТНК є носіями передових досягнень в галузі науки та техніки.

 

3.Інтернаціональні у сфері функціонування та застосування капіталу.

Важливу роль ТНК відіграють в розвитку економік країн, що розвиваються. При цьому ТНК розвивають промисловість цих країн, надають доступ до своїх фінансових ресурсів і технологій, підготовку спеціалістів, а також сприяють просуванню національної продукції країн, що розвивають на зовнішній ринок.

 

Але з іншого боку, ці країни стають сировинним придатком ТНК, сюда вивозиться екологічно шкідливе виробництво, що змушує здійснювати з боку цих держав різноманітні форми контролю за діяльністю ТНК.

 

41. Сутність та основні ознаки процесу глобалізації сучасного світового господарства Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.

Сутність глобалізації.

Основною рисою процесу глобалізації є формування глобально функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли – ядра, які виступають своєрідним локомотивом світового господарства. В межах цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави.У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого – посилює нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку.

42. Сутність та форми міжнародного руху капіталу

міжнародний рух капіталу - це приміщення і функціонування капіталу за рубежем, насамперед з метою його самозростання. Вкладаючи капітал за рубежем, інвестор здійснює закордонні інвестиції.

Капітал вивозиться, ввозиться і функціонує за рубежем у наступних формах:

 

1.У формі приватного і державного капіталу в залежності від того вивозиться він приватними або державними організаціями і компаніями.

2. У грошовій і товарній формах. Наприклад, вивозом капіталу можуть бути машини й устаткування, патенти і ноу-хау, якщо вони вкладаються в статутний капітал створюваної за рубежем фірми, або можуть бути товарні кредити.

3. У короткостроковій (звичайно на термін до 1 року – банківські депозити і засоби на рахунках інших фінансових інститутів, короткострокові позики і кредити) і довгострокової формах (прямі і портфельні інвестиції, довгострокові позики і кредити).

4. У позичковій і підприємницькій формі. Позичковий капітал приносить його власникові доход в основному у вигляді відсотка по внесках, позикам і кредитам, а капітал у підприємницькій формі - переважно у вигляді прибутку..

43. Сутність, види та форми МЕД

Міжнародна економічна діяльність – це цілісна система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб’єктами господарського життя, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов'язані з використанням переваг міжнародного співробітництва, поділу праці та факторного розміщення.

Форми міжнародної економічної діяльності:

· міжнародна торгівля товарами;

· -надання міжнародних послуг;

· -транскордонний рух капіталів;

· -міжнародний кредит;

· -міжнародні валютно-фінансові відносини;

· -міжнародна міграція робочої сили;

· -участь в діяльності міжнародних економічних організацій;

· -міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних сферах;

· -спільне розв`язання економічними засобами глобальних проблем розвитку.

Види зовнішньоекономічної діяльності:

o експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

o надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих,транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

o наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

o міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

o кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

o спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

o підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

o організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

o товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

o орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

o операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

o роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

o інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

o Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

44. Суть і значення міжнародного кредиту

Міжнародний кредит це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн. Суб’єктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, не фінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

Кредитні відносини складаються на принципах:

 

· повернення

· терміновості

· платності

· гарантованості

Основною сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Рух цієї форми капіталу пов’язаний з наданням суб’єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка.

45. Суть та класифікація послуг, їх значення та особливості розвитку на сучасному етапі -зазвичай, під послугами розуміють будь-який захід чи вигоду, які одна сторона може запропонувати іншій.

"Послуги — це зміна у становищі інституційної одиниці, яка відбулася внаслідок дій та за взаємною згодою з іншою інституційною одиницею".Виробництвопослугмаєсвоїособливості. Вономоже бути, а може і не бути пов´язане з товаром у йогоматеріальномувигляді. У зв´язку з цимрозрізняють два видипослуг:

— виробничі (матеріальні);

— невиробничі (нематеріальні).

А. Кірєєвпропонуєкласифікуватипослуги залежновід способу їх доставки споживачам:

а) послуги, пов´язані з інвестиціями, — банківські, готельні, професійніпослуги;

б) послуги, пов´язані з торгівлею, — транспортні, страхування;

в) послуги, пов´язаніодночасно з торгівлею та інвестиціями, — зв´язок, будівництво, комп´ютерні та інформаційніпослуги, особисті, культурні і рекреаційніпослуги.

В Україні з метою аналізузовнішньоекономічноїдіяльностівикористовуєтьсякласифікація з виділеннямтранспортних, інформаційних, інжинірингових, консалтингових, туристичнихпослугтощо (тобто класифікаціянефакторнихпослуг).

46. Суть, види та показники Міжнародної торгівлі

Міжнароднаторгівля – цеторгівля, яка передбачаєпереміщеннятоварів та послуг за межідержавнихкордонів. Їїщеможнатрактувати як відносиникраїн з метою вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів та послуг.

До товарів належать призначені для продажу продуктиінтелектуальноїпраці:
– патенти,
– ліцензії,
– ноу-хау,
– фірмові знаки та іншівидиекспортнихдокументів.

До міжнародної торгівлі послугами належать транспортні послуги, фрахт, міжнародний туризм, банківські, біржові та посередницькі послуги, страхові операції, рекламні заходи, ярмарки, обмін в галузі культури, інформації та інші "невидимі" блага.

Будь-якійдержаві для успішногофункціонування на всесвітньому ринку необхідномати свою зовнішньоекономічнуінфраструктуру — систему, яка можезабезпечитипросуваннятоварів та послугвідвиробника до споживача в іншійкраїні. У ційсистеміосновними є матеріально-технічна база (склади, якіобладнанінеобхіднимустаткуванням) та спеціалізованіорганізації для після продажного технічногообслуговування.Країна, яка не маєзовнішньоекономічноїінфраструктури, змушенабагатовитрачати для забезпечення доступу до зовнішньоекономічноїінфраструктуриінших держав (для оплати транспортування, страхових та банківськихпослуг, послугторговихдомівчикомпанійтощо).

47. Україна в Інтеграційних процесах

Необхідною складовою зовнішньої стратегії України стало питання про її ставлення до тих або інших міжнародно-економічних об’єднань та коопераційних, інтеграційних процесів. Виходячи з цього особливий інтерес становить оцінка окремих географічних векторів зовнішньоекономічної орієнтації України, з яких європейський є особливо важливим.Для Україниекономічнаінтеграція в європейськийекономічнийпростір є, найвищимичинниками в державі, пріоритетнимгеографічнимнапрямом і практичнимзасобомвходження у світовегосподарство.До складу Європейського Союзу входить 25 країн з населенням 380 млносіб. Як відомо, ЄС ґрунтується на чотирьохугодах, основоположною метою якихбулозабезпечення миру та стабільності в післявоєннійЄвропі та спільнийрозвиток держав-членів через економічнуінтеграцію.).

Метою інтеграції є нарощуванняобсягів та поширенняасортиментутоварів та послуг на основі і в результатізабезпеченняефективностігосподарськоїдіяльності.

Проблема „наближення до Європи” значноюміроюполягає у правовійплощині.Адженалежить внести зміни та доповнення не менш як до 4 тис. національнихзаконодавчихактів,відповідно до 150 конвенцій Ради Європи, 60 міжнароднихєвропейськихугод, 1,5 тисячіншихактів ЄС.

На міжнародному рівні базовим правовим документом, який регулює процес європейської інтеграції України, є Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, яка складається з 9 розділів та 100 статей.

Фактично Угода встановила загальні принципи двостороннього співробітництва у сферах торгівлі, руху капіталів, здійснення взаємних платежів, кооперування в промисловості та агропромисловому секторі, науково-технічному співробітництву. В УгодідекларуєтьсяпідтримкаЄвросоюзомринковогореформуванняукраїнськоїекономіки. На нашу державу булопоширенозагальну систему преференцій для країн, щорозвиваються. Угода визначила порядок застосування режиму найбільшогосприяння, а такожнаціонального режиму для європейськихкомпаній в Україні та вітчизняних у країнах ЄС. Українаотрималаквоти на експорт з найбільшзахищенихвідімпорту в ЄС товарнихпозиціях – текстилю, виробівзісталі та ін.

Українаспівпрацює з багатьмакраїнами шляхом розвиткудвосторонніхміждержавнихвідносин з прикордоннимикраїнами, Росією, країнамиСхідноїЄвропи, країнами ЄС, США, Японією, Китаєм, країнами, щорозвиваються, країнами ОПЕК, НІК, Індією, країнамиЛатинської Америки і Африки.

СпівдружностіНезалежних Держав (СНД). Воно є добровільнимоб’єднаннямсувереннихкраїн як самостійних і рівноправнихсуб’єктівміжнародного права з метою регулювання за допомогоюміжнародно-правовихзасобів, міждержавнихдоговорів й угодполітичного, економічного, гуманітарного, культурного, екологічного й іншогоспівробітництва держав-учасниць. СНД не маєнаціональнихповноважень.

ОрганізаціюЧорноморськогоекономічногоспівробітництва (ОЧЕС) було створено 25 червня 1992 р. у Стамбулі в ходізустрічі на найвищомурівні глав держав і урядів Азербайджану, Албанії, Болгарії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини та України шляхом прийняттяДекларації та підписанняБосфорської заяви, в якійбуловираженобажанняперетворитиЧорне море в регіон миру, свободи, стабільності і процвітання через взаємнеспівробітництво.

Щодоміжнароднихекономічнихінституційних структур, то Україна є членом СБ, МВФ, МОТ, ЮНІДО, ПРООН і багатьохіншихспеціалізованихекономічнихустанов ООН, входить до складу таких регіональнихоб’єднань, як СНД, ОЧЕС, ЦЕІ та інших, сприяєрозвитковіінтеграційнихпроцесів у Балто-Чорноморськомурегіоні і т.д. Нинінагальнимзавданням стало входження до ГАТТ/СОТ, ФАО і т.п.

48. Факторирозвитку міжнародної економічної інтеграції

Інтеграція в перекладі з латинськоїмовиозначаєз'єднанняокремихчастин в єдине, ціле.

Міжнародна економічна інтеграція здійснюється під впливом таких об'єктивних факторів як зростання інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток НТР, зростання рівня відкритості національних економік.

Міжнародний поділ праці, як зазначалося в попередніх темах, був причиною і умовою розвитку міжнародних економічних відносин як таких, а в наш час він став одним із вагомих чинників міжнародної економічної інтеграції.

Науково-технічна революція вимагає від країн світової співдружності більш тісної взаємодії з метою вирішення актуальних проблем сучасності

49. Фінансова Глобалізація

Економічна й фінансова глобалізація – ключовий процес розвитку світової економіки кінця ХХ – початку ХХІ ст., наслідком якого стала нова якість економічних зв'язків, яка дозволяє називати глобальну економіку принципово новим явищем, яке не мало аналогів в економічній історії. Таким самим новим явищем є глобальний фінансовий ринок. Восновіглобалізації – зміни на фінансових ринках.

50. Форми іноземних інвестицій

Форми іноземних інвестицій.
Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.
Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:
- прямі іноземні інвестиції;
- портфельні іноземні інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обўєктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами часткаіноземноїучасті в акціонерномукапіталіфірми, щодає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%.

Портфельніінвестиції – вкладення в іноземніпідприємстваабоцінніпапери, якіприносятьінвесторовівідповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такимиціннимипаперамиможуть бути акціонерніабоборговіцінніпапери (простівекселі; борговізобовўязання; інструменти грошового ринку та інші).

51. Види Валютних операцій

Валютні угоди - цеоперації з обмінуціннихпаперівводнійвалюті на цінніпапери в іншійвалюті за договірним курсом на певну дату.

Валютні операції поділяються на такі види:
* касові або готівкові (операції "спот"), при яких покупець отримує від продавця іноземну валюту (платіжні документи в іноземній валюті) одразу ж після платежу у національній валюті;
* строкові (форвардні операції), при яких відбувається купівля-продаж іноземної валюти на заздалегідь узгоджений термін з передачею її до закінчення цього терміну за курсом, що зафіксований у момент укладання угоди;
* операції "своп", які об'єднують дві операції - готівкову і строкову,
* арбітражні, при яких учасники операції використовують відмінності у валютних курсах на різних валютних ринках з метою отримання прибутку.

52. Характеристика Валютного ринку

Валютні ринки – цеофісніцентри, де відбуваєтьсякупівля – продаж іноземних валют на основіпопиту та пропозиції. Призначеннявалютного ринку – забезпеченняреальноїсвободивибору і дійвласника валют.

Функції валютних ринків:

- забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

- диверсифікаціявалютнихрезервівбанків, підприємств, держав, регулюваннявалютнихресурсів;

- отримання спекулятивного прибуткуучасниками ринку у виглядірізницікурсів валют;

- регулюванняекономіки.

Операціївалютноїбіржі:

- укладаннядвосторонніхугодміж членами біржінакупівлю – продаж іноземноївалюти;

- організаціярозрахунків у національній та іноземній валютах забіржовимиугодами;

- організаціяоперацій ЦБ щодопідтримки курсу національноївалюти;

- вираженняринкового курсу іноземноївалюти до національної.

Членами валютноїбіржіможуть бути лише банки, яким видана ліцензія на проведеннявалютнихоперацій, абофінансові установи, якимнаданозаконодавством право на проведеннявалютнихоперацій.

53. Характеристика сучасного міжнародного руху капіталу

Міжнародний рух капіталу для сучасного світового господарства є найважливішою формою міжнародних економічних відносин. Суб’єкти світового господарства сьогодні тісно пов’язані між собою не тільки опосередковано – через обмін товарами, але й прямо – через капітал.Останні десятиліття підприємницький капітал починають вивозити і країни, що розвиваються (насамперед, нові індустріальні країни Південно-Східної Азії).

На межі 70-80-х років суттєві зміни відбулись і в сфері імпорту підприємницького капіталу:

1) США стали найважливішим імпортером капіталу. Така ситуація зумовилась посиленням позицій фірм Західної Європи та Японії, що прагнуть дістатися ринку США;

2) розвивається тенденція щодо орієнтації іноземного капіталу на індустріально розвинуті країни. У цілому на їх частку припадає в сучасних умовах 3/4 імпорту підприємницького капіталу, а на частку країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн – лише 1/4. Зниження частки країн, що розвиваються як об’єктів прикладення іноземного капіталу тісно пов’язане зі змінами галузевої структури зарубіжного підприємництва. У сучасних умовах основними його напрямками є обробна промисловість (у першу чергу наукоємні галузі) та сфера послуг. Необхідні умови для інвестицій подібного типу існують, насамперед, в економічно розвинених країнах, а також в нових індустріальних країнах.

54. Центри міжнародної міграції

1) Західна Європа:

а) міграція населення із країн Східної Європи;

б) міграціянаселенняізкраїнколишнього СРСР.

2) США – найбільший центр тяжінняміжнародноїміграціїробочоїсили:

а) наявністьемігрантів (до 35%) населення;

б) імміграціянаселеннязавдякиполітикизалученняіноземнихвисококваліфікованихспеціалістів, вчених (50-60рр.)

в) залученнятворчихпрацівників (артистів, художників, скульпторів)

3) Міграція у нафтодобувнікраїни (країни ОПЕК у 60-70рр.)

а) мігрантівбільшенараховувалосьніжмісцевихжителів;

4) Міграція в країниЛатинської Америки (Аргентина, Бразилія, Чилі) характеризуються:

а) міграцієюсільськогосподарськогонаселення;

б) міграціяробітниківсферипослуг;

в) міграціяізкраїнколишнього СРСР, та СхідноїЄвропи.

5) Міграція на Африканський континент:

а) міграція у межах самого Африканського континенту;

б) залученняіноземнихвисококваліфікованихспеціалістів з різнихкраїн у ПАР у 70-80рр.

6) Міграція у новііндустріальнікраїни (Південна Корея, Гонконг(Сян-Ган), Тайвань, Сінгапур у 80-90 рр.);

а) залученняінженерно-технічнихробітників;

б) залученнявисококваліфікованихпідприємців та бізнесменів.