Тема 6. Світова валютна система

ТЕМА 6. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

 

Структура сучасної валютної системи. Національна, міжнародна(регіональна) та світова валютна система. Основні елементи національної валютної системи. Основні елементи світової валютної системи. Поняття валюти та її види. Конвертованість валюти. Валютний паритет і валютний курс. Режим курсу валют. Міжнародна валютна ліквідність. Резервні валюти.

Еволюція світової валютної системи. Система золотого стандарту. Паризька валютна системи. Генуезька валютна ситеми. Бреттон-Вудська валютна системи. Ямайська валютна системи. Європейська валютна система.

Валютний ринок і його структура. Котирування валют. Основні валютні операції. Валютний ринок України.

1. Структура сучасної валютної системи: національна, міжнародна (регіональна), світова.

Міжнародні валютні відносини - сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає

Валютна система – Форма організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами.

В економічній літературі (Рязанова, Мороз) виділяють національну, міжнародні (регіональну) і світову валютні системи. Боринець “Міжнародні фінанси” виділяє тільки національну та світову (с.85).

Ø Національна валютна система – це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Ø Міжнародна (регіональна) валютна система -це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн (Мороз, с.46). Прикладом такої системи є створена.

 

Валютна система країн ЄС – це специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну ув’язку (Боринець, с.79).

Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно–розрахунковий оборот у рамках світового господарства (Боринець, с.85).

§ це спеціально розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин між всіма чи значною кількістю країн світу.

 

Світова валютна (грошова) система діє як грошова система окремої країни і виконує подібні функції.

 

Призначенням (функціями) будь-якої валютної системи є:

ü сприяння розвитку товарообмінних операцій

ü встановлення правил та механізмів для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами

ü здійснення платежів для покриття угод

ü забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів

Головне завдання світової валютної системи:

§ ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності;

§ створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці;

§ забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.

 

 

Ключові вимоги, які необхідні для успішного функціонування світової валютної системи:

§ Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

§ Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

§ Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів. Вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

Основна відмінність функціонування світової та міжнародної (регіональної) валютної системи від національної - це те, що міжнародні розрахунки звичайно припускають існування операцій з іноземною валютою мінімум для однієї зі сторін, яка приймає участь в угоді.

Основні елементи національної і світової валютних систем

Таблиця 6.1.

Національна валютна система	Світова та міжнародна валютні системи
Національна валюта	Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці
Умови конвертування національної валюти	Умови взаємного конвертування валют
Паритет національної валюти	Уніфікований режим валютних паритетів
Режим курсу національної валюти	Регламентація режимів валютних курсів
Наявність чи відсутність валютних обмежень, валютний контроль	Міждержавне регулювання валютних обмежень
Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни	Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності
Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу	Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу
Регламентація міжнародних розрахунків країни	Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків
Режим національного валютного ринку та ринку золота	Режим світових валютних ринків та ринку золота
Національні органи, що керують та регулюють валютні відносини країни	Міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання

Основні складові світової валютної системи:

§ світовий грошовий товар;

§ валютний курс;

§ валютні ринки;

§ міжнародна валютна ліквідність;

§ міжнародні валютно-фінансові організації.

 

Поняття валюти та її класифікація. Конвертованість валюти.

Світовий грошовий товар –

§ носій міжнародних валютних відносин (обслуговує міжнародні економічні, політичні та культурні відносини)

§ приймається кожною країною як еквівалент вивезеного нею багатства(першим було золото; далі кредитні гроші (векселі, чеки, депозити).

Валюта

§ В широкому розумінні означає грошову одиницю будь–якої країни (долар, фунт стерлінгів). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних організацій – готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн (Банківська енциклопедія, с.41).

Класифікація видів валют в залежності від:

1) емітента валютних коштів валюта поділяється на:

Ø Національна валюта

§ Грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова).

Ø Іноземна валюта

§ Грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках.

Ø Міжнародна (регіональна) валюта

§ Міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР, ЕКЮ (з 1 січня 1999року замінена на євро).

СДР (SDR- Special Drawing Right) (спеціальні права запозичення (СПЗ) – міжнародні платіжні засоби, які використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ. ЕКЮ – регіональна міжнародна розрахункова одиниця, що була введена в 1979р. у межах Європейської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Валютного союзу країн ЄС (сьогодні це ЄВРО).

Ступеню конвертування валют

§ Вільно конвертовані валюти (обмін без обмежень на будь-які іноземні валюти - це долар, ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, німецька марка – використовуються для здійснення платежів за міжнародними угодами, активно купуються і продаються на головних валютних ринках).

§ Частково конвертовані валюти (у країнах, де зберігаються валютні обмеження – це валюти, які обмінюються тільки на деякі інші валюти і мають валютні обмеження не за всіма валютними операціями або тільки для нерезидентів). Вона поділяється на зовнішньо конвертовану і внутрішньо конвертована.

§ Неконвертовані валюти (замкнуті валюти, у країнах, де для резидентів та нерезидентів уведена заборона обміну валют).

Матеріально-речової форми

§ Готівкова (банкноти)

§ Безготівкова (форекс)

Принципу побудови

§ кошикового типу (СДР) складається з декількох валют

§ звичайна

Видів валютних операцій

§ Валюта ціни контракту

§ Валюта платежу

§ Валюта кредиту

§ Валюта клірингу

§ Валюта векселя

Конвертованість валюти – це здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Конвертованість за поточними операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточним міжнародним операціям, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів (вимога МВФ до країн-членів).

Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі та трансферти по міжнародним операціям, пов’язаними з рухом капіталу – прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти.

Повна конвертованість – відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями.

Внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, мати і робити операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою) (обмежена на Україні)

Зовнішня конвертованість – право резидентів робити операції з іноземною валютою з нерезидентами (існує на Україні).

Повна конвертованість

За поточними операціями За рухом капіталу

Для резидентів Для нерезидентів Для резидентів Для нерезиденті

Юридичні Фізичні Юридичні Фізичні Юридичні Фізичні Юридичні Фізичні

Внутрішня конвертованість

Зовнішня конвертованість

4. Валютний курс –

· Мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

· Коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку.

Функції валютного курсу

· Інтернаціоналізація грошових відносин

· Забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів.

· Використовується для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах.

· Використовується для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків.

· Перерозподіл національного продукту між країнами.

Багатофакторність валютного курсу відображає його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом тощо. При чому відбувається складне їх переплетення та висунення в якості вирішальних то тих, то інших факторів.

Фактори, що впливають на валютний курс:

· Темп інфляції

· Стан платіжного балансу

· Різниця процентних ставок в різних країнах

· Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції

· Ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках

· Прискорення чи затримка міжнародних платежів

· Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках

· Валютна політика

· Продуктивність праці

· Довгострокові темпи зростання національної валюти

· Місце і роль країни у світовій торгівлі

§ Вивіз капіталу

 

Золотий паритет

§ Співвідношення двох грошових одиниць за кількістю чистого золота, що було в них покладено. Цей вміст, або вага чистого золота в грошовій одиниці країни, встановлювався державою і законодавчо фіксувався.

Класичний механізм “золотих крапок”. Діяв при двох умовах: вільна купівля – продаж золота та його необмежене вивезення; межі коливань валютного курсу визначались затратами, пов’язаними з транспортуванням золота за кордон (фрахт, страхування, втрата процентів на капітал, затрати на апробування та ін.) іВідхилення валютного курсу від золотого паритету в умовах золотомонетного стандарту не перевищувало 1% від паритету в кожний бік.

 

Після краху золотомонетного стандарту виникає валютний паритет.

Валютний кошик

§ Метод співвідношення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют (визначається склад валют, їх доля в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі).

§ Розрізняють: стандартний кошик з зафіксованим складом валют на визначений період; регульований кошик зі змінним складом; симетричний (з однаковими долями валют); асиметричний (з різними долями валют)

Максимальна межа відхилення (точка ревальвації) (експортна точка)

Валютний курс = золотий паритет + витрати на перевезення золота

Валютний(золотий паритет)

Валютний курс

Мінімальна межа відхилення (точка девальвації) (імпортна точка)

Валютний курс = золотий паритет “-“ витрати на перевезення

Рис.1. Можливі відхилення валютного курсу від валютного паритету

Основні компоненти МВЛ

· Офіційні золоті резерви країни-запаси золота у злитках та монетах

· Валютні резерви країни - іноземна валюта резервна для міжнародних розрахунків

· Резервна позиція в МВФ (право країни – члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті в межах 25% від її квоти)

· Розрахунки в СДР та євро

Стан МВЛ виражається такими показниками:

¨ Якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їхнього курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн-емітентів резервної валюти;

¨ Відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного, зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів.

 

Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції:

§ виступає засобом міжнародних платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу;

§ є засобом валютних інтервенцій.

Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків

Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти

· Домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золото-валютних резервах.

· Розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном.

· Організований та місткий ринок позичкових капіталів.

· Лібералізація валютних операцій.

· Вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах

· Активна зовнішня та валютно-кредитна політика.

· Упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.

Резервні валюти (світові гроші) це:

· Національні валюти ведучих промислово розвинених країн – долар США, фунт стерлінгів, японська ієна, німецька марка, французький франк (дві останні були такими до 1 січня 2002р.)

· Міжнародні валюти (СДР)

· Регіональні (ЕКЮ, з 1 січня 1999р. – євро).

Р.Золотий стандарт.

Встановлено тверде співвідношення між паперовими грошима і золотом. Вартість однієї грошової одиниці визначається у чистому золоті, наприклад 1RM (рейхсмарка)=0.3584229 г чистого золота. Емісійні банки зобов’язуються в будь який час обмінювати паперові гроші на золото. Увесь грошовий обіг забезпечений золотом, інфляція неможлива.

Види валютних криз

Локальні валютні кризи

Вражають окремі країни чи групу країн навіть при відносній стабільності світової валютної системи. (Після другої світової війни періодично виникали локальні валютні кризи у Франції, Великобританії, Італії та інших країнах.

Циклічні валютні кризи (Прояв економічних криз)

Спеціальні валютні кризи. Викликані іншими факторами: криза платіжного балансу, надзвичайними обставинами і т.д. (При золотому стандарті валютні кризи виникали звичайно в періоди війн та циклічних економічних криз, але не доходили до гострих форм).

Немає чіткої межі між циклічними та спеціальними валютними кризами

ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА СИТЕМА.

Європейська валютна система – це міжнародна (регіональна система)

Створення Європейського співтовариства розпочалось з 1 січня 1958 р. на основі підписання Римської угоди у березні 1957 році ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.

Римська угода 1957р. не передбачала створення європейської валютної системи. Вона містила лише загальні положення щодо координації внутрішньої та зовнішньої грошової політики та створення для цього консультативного органу – Валютного комітету.

1967р. - започаткувалася процедура консультацій на випадок зміни валютних курсів і було створено Комітет управління центральних банків.

1968р. – на фоні майже перманентної валютної кризи розпочалося формування Європейської валютної системи.

Грудень 1969 року – Конференція керівників держав та урядів Європейського співтовариства у Гаазі. Було визначено поетапне створення економічного та валютного союзу.

1971р. – країни ЄС прийняли програму поетапного створення економічного та валютного союзу до 1980р. (“план Вернера”, який передбачав створення союзу в три етапи (Красавина,2000р.,с.98)

З1973р. до Європейського співтовариства приєдналися Великобританія, Ірландія, Данія,

5грудня 1978р. – Європейською радою було прийнято рішення про створення Європейської валютної системи.

13 березня 1979р. була створена Європейська валютна система.

1981р. – до Європейського співтовариства увійшла Греція,

1986р. -до Європейського співтовариства увійшли Португалія та Іспанія,

1995 р. – до Європейського Союзу ввійшли Австрія, Швеція, Фінляндія,

2004 р. – до Європейського Союзу ввійшли Чехія, Польща, Угорщина, Мальта, Кіпр, Словаччина, Словенія, Естонія, Латвія,Литва.

 

Цілі створення Європейської валютної системи:

v Встановити підвищену валютну стабільність всередині співтовариства і створити зону європейської стабільності з власною валютою у противагу Ямайської валютної системи, що заснована на доларовому стандарті,

v Стати головним елементом стратегії росту в умовах стабільності

v Спростити конвергенцію процесів економічного розвитку та надати новий імпульс європейського процесу

v Забезпечувати стабілізуючий вплив на міжнародні економічні та валютні відносини.

v Обмежити “Загальний ринок” від експансії долара.

 

Європейська валютна система –

· це міжнародна (регіональна) валютна система – сукупність економічних відносин, яка пов’язана з функціонуванням валюти в межах економічної інтеграції;

· це державно-правова форма організації валютних відносин країн “Загального ринку» з метою стабілізації валютних курсів і стимулювання інтеграційних процесів.

· це підсистема світової валютної системи(Ямайської).

Особливості західноєвропейського інтеграційного комплексу визначають структурні принципи ЄВС, які відрізняють її від Ямайської валютної системи:

¨ ЄВС базувалась на ЕКЮ, потім – на євро (12країн);

¨ На відміну від Ямайської ВС, яка юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовувала його в якості реальних резервних активів. Створений спільний золотий фонд за рахунок об’єднання 20% офіційних золотих резервів країни ЄВС в ЄФВС (Європейський фонд валютного співробітництва), який згодом перетворено на Європейський Центральний Банк;

¨ Режим валютних курсів заснований на спільному плаванні валют у формі “європейської валютної змії” у встановлених межах взаємних коливань (+ 2,25% від центрального курсу,для деяких країн (Італії) + 6% до кінця 1989р. Потім Іспанії. З серпня 1993р.у результаті загострення валютних проблем ЄС межі коливання розширилися до + 15%);

¨ В ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання центральним банкам кредитів для покриття часового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов’язаних з валютною інтервенцією;

¨ Як підсистема ЄВС несе на собі негативні наслідки нестабільності світової валютної системі і вплив долара.

 

“План Делора” (Ж.Делор – голова Комітету ЄС) (квітень 1989 р.)

· Створення загального (інтегрованого) ринку;

· Структурне вирівнювання відсталих зон та регіонів;

· Координація економічної, бюджетної, податкової політики;

· Створення наднаціонального Європейського валютного інституту у складі керуючих центральними банками і членів директорату для координації грошової та валютної політики;

· Єдину валютну політику, введення фіксованих валютних курсів і колективної валюти ЕКЮ.

На основі плану Делора була розроблена та підписана 12 країнами ЄС в Маастрихті (Нідерланди) у лютому 1992р.угода про Європейський Союз, яка передбачала в три етапи формування валютно-економічного союзу.

Маастрихтська угода:

Перший етап (1 липня 1990р. – 31 грудня 1993р.) - етап становлення економічного і валютного союзу ЄС (ЄВС – англ. EMU - Economic and Monetary Union).Підготовка до ведення євро.

Ø Відміна всіх обмежень на вільний рух капіталу всередині ЄС, а також між ЄС та третіми країнами;

Ø Забезпечення показників економічного розвитку всередині ЄС, приймались країнами програми, де визначались певні цілі та показники антиінфляційної і бюджетної політики, стабільність курсів валют у відносинах між країнами ЄС

Другий етап (1січня 1994 р. - 31 грудня 1998 р.) – більш конкретна підготовка країн-членів до введення євро.

Ø Створення Європейського валютного інституту, який визначав правові, організаційні і матеріально-технічні передумови, необхідні Європейському Центральному банку для виконання своїх функцій, починаючи з третього етапу введення євро.

Ø Заборона підтримки діяльності державного сектора шляхом кредитування центральними банками його підприємств, придбання центральними банками боргів держави;

Ø Відміна привілейованого доступу підприємств державного сектора до коштів фінансових інститутів;

Ø Заборона брати на себе зобов’язання державного сектора однією із країн-членів іншою країною-членом чи ЄС у цілому;

Ø показник бюджетного дефіциту повинен бути не вище 3% ВВП при нормальних умовах розвитку і величина державного боргу не вище 60% ВВП;

Ø Прийняття в деяких країнах-членах національного законодавства про надання їхнім центральним банкам статутної незалежності від їхніх урядів з тим, щоб прирівняти їхній правовий статус з аналогічним статусом ЕЦБ.

2 травня 1998р. Європейський Союз назвав країни-члени, які допускалися до переходу на євро з початку третьої стадії - Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція.

Критерії входження в ЄВС

Для вступу у Валютний союз необхідно дотримуватися визначених критеріїв за такими параметрами:

· стабільність цін;

· дефіцит платіжного балансу;

· рівень процентної ставки;

· стабільність обмінного курсу.

Стабільність цін – рівень інфляції в країні має не перевищувати середнього рівня інфляції в трьох найбільш стабільних у ціновому плані країнах більш ніж на 1,5%.

Дефіцит державного бюджету. Рівень державної заборгованості має не перевищувати 60%, а дефіцит державного бюджету – 3% валового внутрішнього продукту.

Рівень процентної ставки. Значення довгострокової номінальної процентної ставки не мало перевищувати середнього значення цього показника в трьох країнах із найстабільнішими цінами більш ніж на 2%.

Стабільність обмінного курсу. Відповідна валюта тієї або іншої країни мала перебувати щонайменше протягом двох останніх років у дозволених межах коливання щодо інших валют.

ВИСНОВКИ.

Структура валютного ринку

За суб’єктами

§ Міжбанківський (прямий і брокерський) (біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу)

§ Клієнтський

§ Біржовий

§ Торгівля через валютну біржу

§ Торгівля деривативами

За терміном операцій

§ Спот ринок (поточний)

§ Форвардний ринок (терміновий)

§ Своп ринок

За функціями

§ Обслуговування міжнародної торгівлі

§ Чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції)

За валютними обмеженнями

§ Вільні

§ Обмежені

Найбільше всього скоротилася торгівля на ринках “спот”, де середньоденний обсяг торгів скоротився з 568 мільярдів доларів до 387 мільярдів доларів. Обсяг торгівлі свопами скоротився з 734 млрд. до 656 млрд. доларів. І лише торгівля ф’ючерсними контрактами зросла незначним чином до 131 млрд. доларів.

Головними причинами скорочення обсягів міжнародного валютного ринку на думку експертів Банку Міжнародних Розрахунків були:

§ введення євро;

§ зростаюча доля електронного брокінгу на міжбанківському спот ринку;

§ процеси консолідації в банківській галузі;

§ більш значний рівень неприймання ризиків операторами ринку після фінансової кризи 1998 року;

§ консолідація в промислових галузях, що призвело до скорочення кількості клієнтів та зменшенню обсягів операцій.

Валютна пара долар-євро була найбільш торгуємою парою в 2001 році її частка склала 30% світового торгівельного обігу, пара долар/ієна складала близько 20% та долар/фунт стерлінгів - 11 %.

Роблячи підсумок, треба відмітити, що головною причиною появи і розвитку валютних ринків була необхідність обслуговування міжнародних економічних відносин. Спочатку валютні ринки обслуговували лише торгівельні операції, а потім з розвитком МЕВ почали обслуговувати і інші їх види. Без валютних ринків міжнародна економічна діяльність на сьогоднішній день не можлива, про що свідчать обсяги цього ринку - 1210 млрд. доларів на добу, що робить його найбільшим ринком в світі. Основними суб’єктами сучасних валютних ринків виступають держави, юридичні та фізичні особи, банки, валютні біржі та брокерські фірми.

Основними видами операцій, які виконують суб’єкти цього ринку є традиційні операції до яких відносять операції спот, форвард та ф’ючерсні операції та нетрадиційні валютні операції - свопи, опціони, а також процентні інструменти. Головню особливістю міжнародних валютних ринків останні три роки є тенденція до скорочення обсягів валютних операцій на всіх сегментах, викликана введенням євро, консолідацією в банківській та промислових галузях, зростанням частки електронного банкінгу та зростанням неприйняття ризиків операторами ринку після фінансової кризи 1998 року.

НЕТОРГОВІ ОПЕРАЦІЇ

- купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;

- інкасо іноземної валюті та платіжних документів в іноземній валюті;

- випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;

- купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;

- оплата грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів;

- організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

 

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

- міжнародний банківський переказ;

- передоплата;

- підтверджений безвідзивний акредитив;

- відкритий банківський рахунок;

- консигнація.

 

ІНШІ ОПЕРАЦІЇ

- трастові операції;

- -консультаційно-інформаційні операції;

- спільна діяльність;

- страхові операції;

- управління грошовими коштами та іншим майном;

- угоди про переуступку права вимоги

- операції з монетарними металами:

§ купівля і продаж (в тому числі на термін)

§ прийняття в депозити,

§ відповідальне зберігання,

§ використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів номінал, яких висловлений в монетарних металах.

 

 

Валютні операції здійснюються з метою:

¨ Продати іноземну валюту чи, навпаки, придбати необхідну іноземну валюту для проплати імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т.п.;

¨ Запобігти можливих збитків, пов’язаних з несприятливими змінами курсів валют (операції хеджування)

¨ Отримати спекулятивні прибутки на різниці курсів валют.

Валютний арбітраж.

У своєму історичному значенні валютний арбітраж - валютна операція, що сполучає покупку (продаж) валюти з наступним здійсненням контругоди з метою одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок курсових коливань протягом визначеного періоду (часовий арбітраж).

Основний принцип валютного арбітражу - купити валюту дешевше і продати її дорожче.

Розрізняються:

I.

§ простий валютний арбітраж, здійснюваний із двома валютами,

§ складний (із трьома і більш валютами);

II.

· на умовах наявних

· термінових угод.

В міру розвитку грошово-кредитної і світової валютної системи форми валютного арбітражу мінялися

. При просторовому валютному арбітражі (на відміну від тимчасового) створюється закрита валютна позиція: оскільки покупка і продаж валюти на різних ринках здійснюються одночасно, тому валютний ризик не виникає. У сучасних умовах з розвитком електронних засобів зв'язку й інформації, розширенням обсягу валютних операцій курсові розбіжності на окремих валютних ринках стали виникати рідше, і в результаті просторовий валютний арбітраж поступився місцем часовому валютному арбітражу.

В залежності від мети розрізняється:

§ спекулятивний

§ конверсійний валютний арбітраж.

Спекулятивний арбітраж має на меті заробити на різниці валютних курсів у зв'язку з їхніми коливаннями. При цьому вихідна і кінцева валюти збігаються, тобто угода здійснюється за схемою: марка ФРН - долар США; долар — марка. Конверсійний арбітраж насамперед має на меті купити найбільше вигідно необхідну валюту. Фактично - це використання конкурентних котирувань різних банків на одному чи різних валютних ринках. Його можливості ширші, оскільки різниця в курсах може бути не такою великою, як при спекулятивному арбітражі, при якому вона повинна не тільки покрити маржу між курсами покупця і продавця, але і дати прибуток.

У сучасних умовах валютні курси на різних валютних ринках рідко відхиляються на величину, рівну чи перевищуючу різницю між курсами продавця і покупця, що дозволяє практикувати лише конверсійний арбітраж у просторі: банк здобуває необхідну валюту на тому валютному ринку, де вона дешевше. Сучасні електронні засоби інформації (Рейтер-монітор, Телерейт) дозволяють стежити за всіма змінами котирувань на ведучих валютних ринках. Накладні витрати по засобах зв'язку відносно скоротилися і не грають істотної ролі в умовах значного мінімального обсягу угоди (від 5 млн. дол. і більше).

Відмінність валютного арбітражу від звичайної валютної спекуляції полягає в тому, що дилер орієнтується на короткостроковий характер операції і намагається угадати коливання курсів у короткий проміжок між угодами. Іноді протягом дня він неодноразово змінює свою тактику. Для цього дилер повинен добре знати ринок і його вміти прогнозувати, постійно аналізувати результати діяльності інших банків, підтримувати контакти з іншими дилерами, спостерігати за рухом валютних курсів, процентних ставок, щоб визначити причини і напрямок коливань курсів.

 

ВАЛЮТНИЙ РИНОК УКРАЇНИ.

України