Розвитку бібліотечної справи в україні до 2025 року

Проект

СТРАТЕГІЯ

РОЗВИТКУ БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ ДО 2025 РОКУ

«ЯКІСНІ ЗМІНИ БІБЛІОТЕК ЗАДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ»

 

 

ВСТУП

 

СУЧАСНИЙ СТАН БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ ТА ПРОБЛЕМИ, НА РОЗВ`ЯЗАННЯ ЯКИХ СПРЯМОВАНА СТРАТЕГІЯ

 

ПРІОРИТЕТИ ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕК В УМОВАХ ЯКІСНИХ ЗМІН

 

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ

 

ПЛАН ДІЙ

Короткострокові дії 2016-2017 рр.

Середньострокові дії 2018-2020 рр.

Довгострокові дії 2021-2025 рр.

 

ЗАХОДИ З МОНІТОРИНГУ

 

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

ВСТУП

 

Бібліотеки України є базовим елементом культурної, наукової, освітньої, інформаційної інфраструктури країни. Вони важливі для розвитку інформаційної та мовної культури суспільства, патріотичного, правового та екологічного виховання, формування стійкого інтересу до вивчення та розуміння національної історії та культури. Бібліотеки сприяють розбудові читаючої та мислячої нації.

 

Сталий розвиток демократичного громадянського суспільства, дотримання прав і свобод людини, примноження людського, соціального, інтелектуального, технологічного, природного та фінансового капіталів країни, реалізація державної політики неможливі без сучасних бібліотек.

 

Стратегія є рамковим документом, що формує бачення, визначає пріоритети, завдання та основні дії для досягнення якісних змін у бібліотечній справі України.

 

Стратегія створює підґрунтя для розробки державної політики та прийняття рішень у сфері культури, освіти та науки, включаючи рішення щодо фінансування бібліотечних закладів, спеціальних програм і проектів.

 

Метою Стратегії є визначення ключових проблем розвитку бібліотечної справи в Україні, пріоритетів діяльності сучасних бібліотек у забезпеченні сталого розвитку України, напрямів, завдань та основних дій, спрямованих на їхню реалізацію.

 

Стратегію розроблено як загальне бачення, що спільно реалізовуватиметься органами державної влади, місцевого самоврядування, бібліотечними закладами, установами освіти, науки і культури, професійними громадськими об`єднаннями.

 

Стратегії розвитку окремих бібліотечних мереж та бібліотек мають розроблятися відповідно до цієї Стратегії. При реалізації заходів слід обов`язково враховувати специфіку обслуговування людей з особливими потребами.

СУЧАСНИЙ СТАН БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ ТА ПРОБЛЕМИ, НА РОЗВ`ЯЗАННЯ ЯКИХ СПРЯМОВАНА СТРАТЕГІЯ

 

Бібліотечна справа України потребує низки комплексних системних організаційних, структурних і технологічних змін згідно із сучасними загальносвітовими тенденціями.

 

На сьогодні бібліотечна мережа України нараховує близько 40 тис. бібліотек різного відомчого підпорядкування, органів державної та комунальної власності, підприємств, організацій і закладів. Вона складається з мережі публічних (у т.ч. спеціалізованих для дітей, юнацтва), технічних, сільськогосподарських, медичних, академічних, освітянських бібліотек та бібліотек вищих навчальних закладів, а також бібліотек для сліпих.

Різноманітні потреби населення в інформації, освіті, культурі забезпечують 15987^* публічних бібліотек (з них 13253 – у сільській місцевості). Кожен третій мешканець України (понад 13,7 млн) є користувачем публічних бібліотек. Бібліотечний фонд публічних бібліотек універсальної тематики становить близько 235 млн одиниць. Доступ до Інтернету має 3,3 тис. (21%) бібліотек. Загальна кількість комп’ютеризованих робочих місць у публічних бібліотеках – 16,0 тис. (в середньому, один комп`ютер на одну бібліотеку). Книговидача – 266,3 млн примірників. Координуючими науково-методичними центрами є Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України для дітей, Державна бібліотека України для юнацтва. Загальна кількість працівників бібліотек – понад 36 тис. осіб.

^*Відомості подано без урахування тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та територій Донецької та Луганської областей.

 

Мережа науково-технічних бібліотек Державної науково-технічної бібліотеки України разом з трьома методичними центрами – Державним закладом «Центральна Державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України», науково-технічною бібліотекою Державного центру науково-технічної інформації і бібліотечно-бібліографічного обслуговування Південно-Західної залізниці України та Центральною бібліотекою харчової і переробної промисловості – нараховує 109 бібліотек, сумарний бібліотечний фонд становить 7,8 млн примірників. Щорічно мережа обслуговує 141,0 тис. користувачів та видає 5,1 млн примірників документів, відвідування веб-сайтів бібліотек складає майже 1,5 млн звернень, а обсяг записів до електронних каталогів – 820,5 тис. Кількість працівників бібліотек мережі – 260 осіб.

Обслуговування фахівців аграрної галузі забезпечують 185наукових сільськогосподарських бібліотек ВНЗ I-IV рівнів акредитації, підпорядкованих Міністерству аграрної політики та продовольства України та науково-дослідних установ системи Національної академії аграрних наук (НААН) України. Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН України є координуючим науково-методичним центром для цієї мережі. Загалом сільськогосподарські бібліотеки обслуговують до 800 тис. користувачів, до послуг яких документний фонд, що налічує понад 21 млн примірників. Книговидача складає 17,8 млн прим. Кількість працівників мережі – близько 900 осіб.

 

Потреби медичної галузі забезпечують 700 бібліотек різних типів: обласні наукові медичні бібліотеки, бібліотеки медичних навчальних закладів різних рівнів акредитації, бібліотеки науково-дослідних інститутів та лікувально-профілактичних закладів України. Методичним центром є Національна наукова медична бібліотека України, підпорядкована Міністерству охорони здоров’я України. Фонди медичних бібліотек України всіх рівнів складають видання медичної та суміжної з медициною тематики на паперових та електронних носіях загальною кількістю понад 22 млн. прим. (у тому числі й електронні ресурси на оптичних дисках), користувачам видається щорічно майже 20 млн. прим. Кількість користувачів – понад 600 тис. осіб. Кількість працівників медичних бібліотек – понад 1700 осіб.

 

Бібліотечно-інформаційна мережа НАН України разом з двома науково-методичними центрами – Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського та Львівською національною науковою бібліотекою ім. В. Стефаника – нараховує 96 бібліотек. Сукупний бібліотечний фонд становить понад 32 млн прим. Щорічно мережа обслуговує майже 1 млн користувачів та видає понад 3 млн прим. документів, відвідування веб-сайтів бібліотек складає понад 15 млн звернень, а обсяг записів електронних каталогів становить майже 3 млн записів. Кількість працівників бібліотек мережі – понад 1600 осіб.

Мережа освітянських бібліотек України є найчисельнішою і об’єднує 18066 бібліотек Міністерства освіти і науки України та Національної академії педагогічних наук України, з них – близько 15000 бібліотек загальноосвітніх навчальних закладів. Методичним центром є Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського. Сукупний бібліотечний фонд складає 333,2 млн примірників документів. Загальна кількість користувачів – 7,7 млн осіб, кількість відвідувань – майже 202 млн. Користувачам видається 49 млн примірників документів щорічно. Кількість працівників – понад 20 тис. осіб.

 

До мережі бібліотек вищих навчальних закладів Українивходить 201 бібліотека різного відомчого підпорядкування. Загальний фонд документів – 120,7 млн примірників, з яких 2,3 млн – електронні видання. Кількість користувачів – 1,7 млн осіб, яким щороку видається понад 105 млн прим. літератури. Загальна кількість працівників бібліотек – близько 6 700 фахівців, з яких 5,5 тис. – з вищою освітою. Кількість автоматизованих робочих місць – 7 445. Наукова бібліотека ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка здійснює методичне керівництво бібліотеками вищих навчальних закладів та координує їхню діяльність.

 

Мережа бібліотек для сліпих при Українському товаристві сліпих складає 62 спеціалізованих бібліотеки для сліпих, загальний книжковий фонд яких становить понад 1 млн 162 тис. одиниць зберігання. Кількість читачів – 18,5 тис. осіб, з яких близько 10,8 тис. – інваліди зору. Книговидача складає 744,7 тис. прим. Кількість працівників – 92 особи.

 

Бібліотечні мережі мають як спільні, так і особливі проблеми, які потребують консолідованого вирішення.

 

Підготовка бібліотечних кадрів здійснювалася за напрямом «Книгознавство, бібліотекознавство та бібліографія» (освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр) з орієнтацією на підготовку фахівців для забезпечення роботи бібліотек та інформаційно-аналітичних служб.

 

Зведених статистичних даних щодо освітнього рівня бібліотечних працівників України не існує. У бібліотеках системи Міністерства культури України повну вищу освіту мають 39% працівників, у т.ч. лише близько 25% – вищу бібліотечну освіту. У мережі медичних бібліотек України працюють 65% фахівців з повною вищою освітою, у т.ч. 35% – з вищою бібліотечною освітою.

 

Підготовку бібліотечних кадрів здійснюють 24 навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації (училища і коледжі культури) та 5 навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації (університети та академії). Щороку ці навчальні заклади випускають до 420 бібліотечних фахівців різного освітньо-кваліфікаційного рівня. Підвищення кваліфікації працівників бібліотек здійснює Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв за державним замовленням Міністерства культури України.

 

В останнє десятиліття спостерігається значний внесок Української бібліотечної асоціації (УБА) в неформальну бібліотечну освіту та підвищення кваліфікації. УБА створила мережу тренінгових центрів для бібліотекарів, навчальні програми, бібліотечні школи, спеціальні семінари та дистанційні курси.

 

Невирішеними проблемами у бібліотечній освіті залишаються: орієнтація на оперативне оновлення змісту освіти, міжвузівська координація, врахування потреб практики та розвиток зв’язків з роботодавцями, залучення професійних громадських організацій до процесів ліцензування та акредитації діяльності з надання освітніх послуг.

 

Інституціональна мережа бібліотечної науки в Україні доволі розвинена і включає соціальні інститути, які забезпечують: виробництво наукового знання (дослідницькі центри, творчі колективи), формування та поповнення наукового співтовариства (ВНЗ, кафедри, наукові школи), наукові комунікації (журнали, інші видання, канали неформального спілкування), використання наукового знання в інших сферах діяльності, а саме: у практиці, системах управління та освіти.

 

Вітчизняними центрами наукових досліджень у галузі книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства є бібліотечно-інформаційні установи загальнодержавного значення, чотири з них мають статус науково-дослідних інститутів – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН України, Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського. Дослідження актуальних проблем розвитку бібліотечної справи проводяться також вищими навчальними закладами (Київський національний університет культури і мистецтв, Харківська державна академія культури, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтва, Рівненський гуманітарний університет), національними, державними та обласними науковими бібліотеками, бібліотеками різних систем і відомств.

 

Існує система фахових журналів та наукових збірників, у яких розглядаються теоретико-методологічні, організаційні та методичні проблеми бібліотекознавства та суміжних наук.

 

У Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, Харківській державній академії культури, Національній академії керівних кадрів культури і мистецтва, Київському національному університеті культури і мистецтв діють аспірантури, докторантури і спеціалізовані ради для захисту докторських і кандидатських дисертацій з бібліотекознавства, бібліографознавства і книгознавства, а також з суміжних галузей – документознавства і архівної справи. Щороку захищається близько двадцяти актуальних дисертаційних робіт, науковці активно беруть участь у відомчих і міжвідомчих дослідженнях, закордонних стажуваннях та обмінах. В усіх регіонах України проводяться міжнародні та всеукраїнські наукові конференції, науково-практичні семінари, круглі столи та тренінги.

 

Проте попри здобутки бібліотечної науки, актуальними проблемами її розвитку залишаються недостатня міжвідомча координація досліджень, та, як наслідок, низька ефективність наукового супроводу бібліотечно-інформаційної діяльності у цілому і недосконалість механізмів впровадження результатів наукових досліджень у практику; недостатня участь вітчизняних фахівців у міжнародних дослідницьких програмах і обмінах та відповідного залучення іноземних фахівців тощо.

 

В умовах глобального інформаційного середовища для всіх сфер бібліотечної галузі – практики, науки, освіти, управління – велику роль відіграє міжнародне співробітництво. Воно важливе для запровадження міжнародних стандартів бібліотечно-інформаційної діяльності, обміну бібліографічними даними, електронної доставки документів, міжнародного книгообміну, корпоративної каталогізації та створення баз даних, реалізації спільних науково-дослідних проектів та ін.

 

В останнє десятиліття бібліотекарі України активізували свою участь у роботі професійних міжнародних організацій, у міжнародних навчальних і професійних обмінах, почали розвивати професійні зв'язки із зарубіжними книгозбірнями та спорідненими професійними асоціаціями, активніше проводити та брати участь у міжнародних конференціях. В глобалізованому світі міжнародні контакти розглядаються як обов’язкова умова отримання поглиблених знань зарубіжних бібліотечно-інформаційних систем для прийняття професійних рішень з урахуванням європейських і міжнародних вимог, для поширення інформації про Україну.

 

Бібліотекарі реалізували сотні проектів із залученням позабюджетного фінансування, спрямованих на актуалізацію діяльності книгозбірень та покращання бібліотечного обслуговування, за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження», Інституту Відкритого Суспільства в Будапешті, Британської Ради в Києві, Гете-Інституту в Києві, Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні, Європейської Комісії, представництва Всесвітнього Банку в Україні, неурядової організації «Рада міжнародних наукових і освітніх обмінів» (IREX) та ін. Найпотужнішим міжнародним проектом останніх років став проект «Бібліоміст» («Глобальні бібліотеки-Україна») Фундації Білла і Мелінди Гейтс, який реалізувала в Україні Рада міжнародних наукових і освітніх обмінів (IREX) спільно з Міністерством культури України, Українською бібліотечною асоціацією та публічними бібліотеками країни.

 

Членство Української бібліотечної асоціації у Міжнародній федерації бібліотечних асоціацій та установ (IFLA) дало можливість слідувати у фарватері міжнародного розвитку бібліотечно-інформаційної діяльності, вивчаючи та запозичуючи прогресивний міжнародний досвід, а також можливість впливати на розвиток бібліотечної справи в світі, ділитися кращими напрацюваннями вітчизняної бібліотечної теорії та практики, розповідаючи зарубіжним колегам про українські реалії та кращий досвід, беручи участь у міжнародних проектах і програмах. Представник Української бібліотечної асоціації був у 2010-2015 рр. членом комітету FAIFE – Комітету з вільного доступу до інформації та свободи висловлення.

 

Підвищення ролі бібліотек України у глобальному інформаційному середовищі гальмує відсутність належної законодавчої бази та міжнародних угод для ефективної міжнародної співпраці та обміну інформацією; низький рівень впровадження міжнародних стандартів бібліотечно-інформаційного обслуговування; брак знань і навичок міжнародної співпраці у персоналу книгозбірень; недостатнє представництво бібліотечних фахівців у міжнародних професійних організаціях.

 

Бібліотеки мають потужний потенціал для консолідації суспільства, спрямування його на дотримання європейських цінностей, інтеграцію України у європейське співтовариство, для підвищення якості життя, рівного доступу до інформації, знань і культурного надбання. Водночас існує низка серйозних проблем, що суттєво гальмують процеси трансформації та подальшого інтенсивного розвитку бібліотечної справи України. З-поміж них виділяємо:

1. Роль бібліотек у суспільних перетвореннях та забезпеченні прав і свобод людини недооцінена, що призводить до неефективної реалізації їхнього потенціалу як соціальних інституцій.

2. Невідповідність чинної нормативно-правової бази та стандартів потребам розвитку бібліотечної справи в цілому та діяльності окремих бібліотек зокрема, що унеможливлює інтеграцію українських бібліотек у глобальне інформаційне середовище.

3. Відсутність стабільної системи фінансування бібліотек у обсягах, достатніх для ефективної діяльності і розвитку.

4. Невідповідність існуючої бібліотечної мережі сучасним потребам суспільства, місцевих громад та окремих громадян.

5. Невідповідність кадрового забезпечення бібліотек, а саме: старіння кадрів, недостатня кількість кваліфікованого персоналу для реалізації сучасних напрямів діяльності бібліотек.

6. Відставання професійної базової освіти бібліотечних працівників від сучасних вимог суспільства, загального рівня розвитку інформаційних технологій та потреб бібліотек.

7. Недостатня ефективність наукового супроводу бібліотечно-інформаційної діяльності, відсутність механізмів широкого впровадження результатів наукових досліджень у практику, обмежена участь вітчизняних фахівців у міжнародних дослідницьких програмах та обмінах.

8. Незадовільний стан матеріально-технічної бази бібліотек: більшість приміщень, обладнання та техніки не відповідає сучасним вимогам обслуговування користувачів і збереження бібліотечних фондів, зокрема цінних та рідкісних видань.

9. Невідповідність формування бібліотечних колекцій та організації доступу до них сучасним потребам користувачів та вимогам суспільства, зокрема відсутність повноцінного комплектування новими періодичними та неперіодичними виданнями, електронними ресурсами.

10. Недостатні темпи та відсталість впровадження інформаційних технологій у бібліотеках, що ускладнює або унеможливлює виконання виробничих процесів та обслуговування користувачів на сучасному рівні.

11. Відсутність національних проектів та дослідницьких програм, що підтримуються державою, спрямованих на розвиток єдиного інформаційного простору в Україні та інтеграцію в глобальний інформаційний простір.

12. Недостатня внутрішня та зовнішня комунікація, неефективна координація дій та співпраця між бібліотеками різних відомств, між відомствами, у чиєму підпорядкуванні знаходяться бібліотеки, між бібліотеками та іншими культурними і науковими закладами (як-то музеї, архіви та ін.).

 

 

ПЛАН ДІЙ

 

ЗАХОДИ З МОНІТОРИНГУ

Моніторинг реалізації Стратегії розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року проводиться на базі розробленої та впровадженої автоматизованої системи за визначеними індикаторами досягнення результатів.

 

Результати моніторингу слугують підґрунтям для коригування змісту заходів середньострокового та довгострокового планів дій.

 

 

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

 

Документ підготовлено членами Міжвідомчої робочої групи з питань формування стратегії розвитку бібліотечної справи в Україні, створеної відповідно до наказу № 960 Міністерства культури України від 10.11.2014 р.: Бруй О.М., Вилегжаніною Т.І., Воскобойніковою-Гузєвою О.В., Гуцул Н. І., Нікіфоренко Л.С., Пашковою В.С., Сошинською Я.Є., Шевченко І.О.

 

При розробці стратегії були враховані пропозиції провідних бібліотек України, вітчизняних та міжнародних експертів.

 

Документ включає аналіз сучасного стану та визначає проблеми бібліотечної справи в Україні; вказує на пріоритети діяльності бібліотек в умовах якісних змін; деталізує стратегічні цілі, завдання та очікувані результати від їхньої реалізації; визначає план дій на короткострокову, середньострокову та довгострокову перспективу.

Проект

СТРАТЕГІЯ

РОЗВИТКУ БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ ДО 2025 РОКУ

«ЯКІСНІ ЗМІНИ БІБЛІОТЕК ЗАДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ»

 

 

ВСТУП

 

СУЧАСНИЙ СТАН БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ ТА ПРОБЛЕМИ, НА РОЗВ`ЯЗАННЯ ЯКИХ СПРЯМОВАНА СТРАТЕГІЯ

 

ПРІОРИТЕТИ ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕК В УМОВАХ ЯКІСНИХ ЗМІН

 

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ

 

ПЛАН ДІЙ

Короткострокові дії 2016-2017 рр.

Середньострокові дії 2018-2020 рр.

Довгострокові дії 2021-2025 рр.

 

ЗАХОДИ З МОНІТОРИНГУ

 

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

ВСТУП

 

Бібліотеки України є базовим елементом культурної, наукової, освітньої, інформаційної інфраструктури країни. Вони важливі для розвитку інформаційної та мовної культури суспільства, патріотичного, правового та екологічного виховання, формування стійкого інтересу до вивчення та розуміння національної історії та культури. Бібліотеки сприяють розбудові читаючої та мислячої нації.

 

Сталий розвиток демократичного громадянського суспільства, дотримання прав і свобод людини, примноження людського, соціального, інтелектуального, технологічного, природного та фінансового капіталів країни, реалізація державної політики неможливі без сучасних бібліотек.

 

Стратегія є рамковим документом, що формує бачення, визначає пріоритети, завдання та основні дії для досягнення якісних змін у бібліотечній справі України.

 

Стратегія створює підґрунтя для розробки державної політики та прийняття рішень у сфері культури, освіти та науки, включаючи рішення щодо фінансування бібліотечних закладів, спеціальних програм і проектів.

 

Метою Стратегії є визначення ключових проблем розвитку бібліотечної справи в Україні, пріоритетів діяльності сучасних бібліотек у забезпеченні сталого розвитку України, напрямів, завдань та основних дій, спрямованих на їхню реалізацію.

 

Стратегію розроблено як загальне бачення, що спільно реалізовуватиметься органами державної влади, місцевого самоврядування, бібліотечними закладами, установами освіти, науки і культури, професійними громадськими об`єднаннями.

 

Стратегії розвитку окремих бібліотечних мереж та бібліотек мають розроблятися відповідно до цієї Стратегії. При реалізації заходів слід обов`язково враховувати специфіку обслуговування людей з особливими потребами.

СУЧАСНИЙ СТАН БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ ТА ПРОБЛЕМИ, НА РОЗВ`ЯЗАННЯ ЯКИХ СПРЯМОВАНА СТРАТЕГІЯ

 

Бібліотечна справа України потребує низки комплексних системних організаційних, структурних і технологічних змін згідно із сучасними загальносвітовими тенденціями.

 

На сьогодні бібліотечна мережа України нараховує близько 40 тис. бібліотек різного відомчого підпорядкування, органів державної та комунальної власності, підприємств, організацій і закладів. Вона складається з мережі публічних (у т.ч. спеціалізованих для дітей, юнацтва), технічних, сільськогосподарських, медичних, академічних, освітянських бібліотек та бібліотек вищих навчальних закладів, а також бібліотек для сліпих.

Різноманітні потреби населення в інформації, освіті, культурі забезпечують 15987^* публічних бібліотек (з них 13253 – у сільській місцевості). Кожен третій мешканець України (понад 13,7 млн) є користувачем публічних бібліотек. Бібліотечний фонд публічних бібліотек універсальної тематики становить близько 235 млн одиниць. Доступ до Інтернету має 3,3 тис. (21%) бібліотек. Загальна кількість комп’ютеризованих робочих місць у публічних бібліотеках – 16,0 тис. (в середньому, один комп`ютер на одну бібліотеку). Книговидача – 266,3 млн примірників. Координуючими науково-методичними центрами є Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України для дітей, Державна бібліотека України для юнацтва. Загальна кількість працівників бібліотек – понад 36 тис. осіб.

^*Відомості подано без урахування тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та територій Донецької та Луганської областей.

 

Мережа науково-технічних бібліотек Державної науково-технічної бібліотеки України разом з трьома методичними центрами – Державним закладом «Центральна Державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України», науково-технічною бібліотекою Державного центру науково-технічної інформації і бібліотечно-бібліографічного обслуговування Південно-Західної залізниці України та Центральною бібліотекою харчової і переробної промисловості – нараховує 109 бібліотек, сумарний бібліотечний фонд становить 7,8 млн примірників. Щорічно мережа обслуговує 141,0 тис. користувачів та видає 5,1 млн примірників документів, відвідування веб-сайтів бібліотек складає майже 1,5 млн звернень, а обсяг записів до електронних каталогів – 820,5 тис. Кількість працівників бібліотек мережі – 260 осіб.

Обслуговування фахівців аграрної галузі забезпечують 185наукових сільськогосподарських бібліотек ВНЗ I-IV рівнів акредитації, підпорядкованих Міністерству аграрної політики та продовольства України та науково-дослідних установ системи Національної академії аграрних наук (НААН) України. Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН України є координуючим науково-методичним центром для цієї мережі. Загалом сільськогосподарські бібліотеки обслуговують до 800 тис. користувачів, до послуг яких документний фонд, що налічує понад 21 млн примірників. Книговидача складає 17,8 млн прим. Кількість працівників мережі – близько 900 осіб.

 

Потреби медичної галузі забезпечують 700 бібліотек різних типів: обласні наукові медичні бібліотеки, бібліотеки медичних навчальних закладів різних рівнів акредитації, бібліотеки науково-дослідних інститутів та лікувально-профілактичних закладів України. Методичним центром є Національна наукова медична бібліотека України, підпорядкована Міністерству охорони здоров’я України. Фонди медичних бібліотек України всіх рівнів складають видання медичної та суміжної з медициною тематики на паперових та електронних носіях загальною кількістю понад 22 млн. прим. (у тому числі й електронні ресурси на оптичних дисках), користувачам видається щорічно майже 20 млн. прим. Кількість користувачів – понад 600 тис. осіб. Кількість працівників медичних бібліотек – понад 1700 осіб.

 

Бібліотечно-інформаційна мережа НАН України разом з двома науково-методичними центрами – Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського та Львівською національною науковою бібліотекою ім. В. Стефаника – нараховує 96 бібліотек. Сукупний бібліотечний фонд становить понад 32 млн прим. Щорічно мережа обслуговує майже 1 млн користувачів та видає понад 3 млн прим. документів, відвідування веб-сайтів бібліотек складає понад 15 млн звернень, а обсяг записів електронних каталогів становить майже 3 млн записів. Кількість працівників бібліотек мережі – понад 1600 осіб.

Мережа освітянських бібліотек України є найчисельнішою і об’єднує 18066 бібліотек Міністерства освіти і науки України та Національної академії педагогічних наук України, з них – близько 15000 бібліотек загальноосвітніх навчальних закладів. Методичним центром є Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського. Сукупний бібліотечний фонд складає 333,2 млн примірників документів. Загальна кількість користувачів – 7,7 млн осіб, кількість відвідувань – майже 202 млн. Користувачам видається 49 млн примірників документів щорічно. Кількість працівників – понад 20 тис. осіб.

 

До мережі бібліотек вищих навчальних закладів Українивходить 201 бібліотека різного відомчого підпорядкування. Загальний фонд документів – 120,7 млн примірників, з яких 2,3 млн – електронні видання. Кількість користувачів – 1,7 млн осіб, яким щороку видається понад 105 млн прим. літератури. Загальна кількість працівників бібліотек – близько 6 700 фахівців, з яких 5,5 тис. – з вищою освітою. Кількість автоматизованих робочих місць – 7 445. Наукова бібліотека ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка здійснює методичне керівництво бібліотеками вищих навчальних закладів та координує їхню діяльність.

 

Мережа бібліотек для сліпих при Українському товаристві сліпих складає 62 спеціалізованих бібліотеки для сліпих, загальний книжковий фонд яких становить понад 1 млн 162 тис. одиниць зберігання. Кількість читачів – 18,5 тис. осіб, з яких близько 10,8 тис. – інваліди зору. Книговидача складає 744,7 тис. прим. Кількість працівників – 92 особи.

 

Бібліотечні мережі мають як спільні, так і особливі проблеми, які потребують консолідованого вирішення.

 

Підготовка бібліотечних кадрів здійснювалася за напрямом «Книгознавство, бібліотекознавство та бібліографія» (освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр) з орієнтацією на підготовку фахівців для забезпечення роботи бібліотек та інформаційно-аналітичних служб.

 

Зведених статистичних даних щодо освітнього рівня бібліотечних працівників України не існує. У бібліотеках системи Міністерства культури України повну вищу освіту мають 39% працівників, у т.ч. лише близько 25% – вищу бібліотечну освіту. У мережі медичних бібліотек України працюють 65% фахівців з повною вищою освітою, у т.ч. 35% – з вищою бібліотечною освітою.

 

Підготовку бібліотечних кадрів здійснюють 24 навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації (училища і коледжі культури) та 5 навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації (університети та академії). Щороку ці навчальні заклади випускають до 420 бібліотечних фахівців різного освітньо-кваліфікаційного рівня. Підвищення кваліфікації працівників бібліотек здійснює Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв за державним замовленням Міністерства культури України.

 

В останнє десятиліття спостерігається значний внесок Української бібліотечної асоціації (УБА) в неформальну бібліотечну освіту та підвищення кваліфікації. УБА створила мережу тренінгових центрів для бібліотекарів, навчальні програми, бібліотечні школи, спеціальні семінари та дистанційні курси.

 

Невирішеними проблемами у бібліотечній освіті залишаються: орієнтація на оперативне оновлення змісту освіти, міжвузівська координація, врахування потреб практики та розвиток зв’язків з роботодавцями, залучення професійних громадських організацій до процесів ліцензування та акредитації діяльності з надання освітніх послуг.

 

Інституціональна мережа бібліотечної науки в Україні доволі розвинена і включає соціальні інститути, які забезпечують: виробництво наукового знання (дослідницькі центри, творчі колективи), формування та поповнення наукового співтовариства (ВНЗ, кафедри, наукові школи), наукові комунікації (журнали, інші видання, канали неформального спілкування), використання наукового знання в інших сферах діяльності, а саме: у практиці, системах управління та освіти.

 

Вітчизняними центрами наукових досліджень у галузі книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства є бібліотечно-інформаційні установи загальнодержавного значення, чотири з них мають статус науково-дослідних інститутів – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН України, Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського. Дослідження актуальних проблем розвитку бібліотечної справи проводяться також вищими навчальними закладами (Київський національний університет культури і мистецтв, Харківська державна академія культури, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтва, Рівненський гуманітарний університет), національними, державними та обласними науковими бібліотеками, бібліотеками різних систем і відомств.

 

Існує система фахових журналів та наукових збірників, у яких розглядаються теоретико-методологічні, організаційні та методичні проблеми бібліотекознавства та суміжних наук.

 

У Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, Харківській державній академії культури, Національній академії керівних кадрів культури і мистецтва, Київському національному університеті культури і мистецтв діють аспірантури, докторантури і спеціалізовані ради для захисту докторських і кандидатських дисертацій з бібліотекознавства, бібліографознавства і книгознавства, а також з суміжних галузей – документознавства і архівної справи. Щороку захищається близько двадцяти актуальних дисертаційних робіт, науковці активно беруть участь у відомчих і міжвідомчих дослідженнях, закордонних стажуваннях та обмінах. В усіх регіонах України проводяться міжнародні та всеукраїнські наукові конференції, науково-практичні семінари, круглі столи та тренінги.

 

Проте попри здобутки бібліотечної науки, актуальними проблемами її розвитку залишаються недостатня міжвідомча координація досліджень, та, як наслідок, низька ефективність наукового супроводу бібліотечно-інформаційної діяльності у цілому і недосконалість механізмів впровадження результатів наукових досліджень у практику; недостатня участь вітчизняних фахівців у міжнародних дослідницьких програмах і обмінах та відповідного залучення іноземних фахівців тощо.

 

В умовах глобального інформаційного середовища для всіх сфер бібліотечної галузі – практики, науки, освіти, управління – велику роль відіграє міжнародне співробітництво. Воно важливе для запровадження міжнародних стандартів бібліотечно-інформаційної діяльності, обміну бібліографічними даними, електронної доставки документів, міжнародного книгообміну, корпоративної каталогізації та створення баз даних, реалізації спільних науково-дослідних проектів та ін.

 

В останнє десятиліття бібліотекарі України активізували свою участь у роботі професійних міжнародних організацій, у міжнародних навчальних і професійних обмінах, почали розвивати професійні зв'язки із зарубіжними книгозбірнями та спорідненими професійними асоціаціями, активніше проводити та брати участь у міжнародних конференціях. В глобалізованому світі міжнародні контакти розглядаються як обов’язкова умова отримання поглиблених знань зарубіжних бібліотечно-інформаційних систем для прийняття професійних рішень з урахуванням європейських і міжнародних вимог, для поширення інформації про Україну.

 

Бібліотекарі реалізували сотні проектів із залученням позабюджетного фінансування, спрямованих на актуалі