Як забезпечити безпеку пацієнта?

• При наявності у пацієнтів з ГЕРХ болів в грудній клітці необхідно виклю­чати захворювання серця, легень, хребта.

• Пацієнтам з симптомами рефлюкса не рекомендується прийом препара­тів, що знижують тонус стравоходу (АК, В₂-агоністи, а-адренергічні антагоніс­ти, теофілін, нітрати і деякі седативні засоби).

• Пацієнтам з симптомами рефлюкса не рекомендується прийом препара­тів, що можуть викликати медикаментозний езофагіт (НПЗП, препарати каль­цію, заліза, багато антибіотиків).

• Використання антагоністів Н₂-рецепторів гістаміну не знижує показники рецидиву пептичних структур стравоходу.

• Стандартні і навіть високі дози Н₂-блокаторів гістаміну непридатні у якості підтримуючої терапії ГЕРХ.

• Антациди у якості монотерапії не ефективні при лікування ГЕРХ.

 

Як забезпечити ефективність і безпеку лікування [24]?

• Діагностику Н. руїогі-інфекції не проводять у пацієнтів з відсутністю сим­птомів захворювання.

• Не рекомендують проведення подвійної терапії інгібітором протонової помпи і одним антибіотиком, тому що при використанні інгібітора протонового насосу у поєднанні з амоксациліном коефіцієнт ерадикації складає менше 50%.

• Не рекомендують пролонгувати призначення антисекреторних препа­ратів вище терміну проведення курсу ерадикаційної терапії, або у випадку збереження симптомів, більше 7-14 днів після закінчення курсу антибактері­альної терапії.

• Не рекомендують альтернативне використання амоксациліну замість тет­рацикліну і потрійної терапії на основі вісмута, оскільки це призводить до сут­тєвого зниження коефіцієнта ерадикації Н. pylori.

Профілактика ГЕРХ ще не розроблена.

 

4.4. ХРОНІЧНІ ЕНТЕРИТИ

Визначення. Хронічні ентерити — хронічне поліетіологічне запальне захворювання тонкої кишки, яке характеризується порушенням її функції (перш за все травної, всмоктувальної), структурними змінами слизової обо­лонки, а при тривалому перебігу захворювання — атрофією [18].

Етіологія. Причини розвитку хронічних ентеритів:

— перенесена дизентерія, стафілококова інфекція, сальмонельоз;

— хронічний гастрит з секреторною недостатністю;

— інфікування ієрсініями, хелікобактеріями, протеєм, синьогнійною па­личкою, вірусами;

— аліментарний фактор (переїдання, вживання недоброякісних продуктів, порушення режиму харчування, зловживання спиртними напоями);

— вплив деяких ліків (НПЗП, глюкокортикостероїди, цитостатики, імуно-депресанти, безконтрольний прийом антибіотиків);

— протозойна та глистна інвазії (лямблії, аскариди, стронгілоїди, опістор-хії тощо);

— вплив токсичних факторів (мишак, свинець, фосфор) або іонізуючого опромінення;

— супутні захворювання (хронічний панкреатит, гепатит, цироз печінки, туберкульоз, злоякісні новоутворення, ХНН, дифузні захворювання сполучної тканини тощо).

Основні патогенетичні ланки захворювання:

1. Пошкодження бар'єрного шару тонкої кишки призводить до зниження мембранних ферментів, які забезпечують етапи гідролізу харчових речовин, порушення функції транспортних каналів, через які всмоктуються продукти гідролізу, іони Н⁺, вода.

2. Порушення функції травних залоз, моторно-евакуаторної функції, змі­ни імунної системи, мікроциркуляції, генетичні фактори, зміни кишечної мі­крофлори (пов'язані з розмноженням бактерій в тонкій кишці), моторики та травно-транспортної переробки їжі, що призводить до порушення всіх обмінів речовин (особливо білкового та жирового).

3. Функціональні порушення в інших органах травлення (в печінці та під­шлунковій залозі порушується ферментативна активність, у кишечнику вини­кає дисбактеріоз), які вторинно підтримують кишечну дисфункцію.

 

Схематично патогенез хронічного ентериту наведено на рис. 4.4.

Інфекція Паразити

Токсичні та

Аліментарні фактори

— Дисбактеріоз

— Імунодефіцит

— Алергія

— Дисфункція гастроінтестинальної ендокринної системи

— Ензимопатії

 

Зміни в тонкій кишці:

— запалення

— дистрофічні

— атрофічні Порушення функції кишечника:

— травної;

— всмоктувальної;

— моторної;

— секретної

 

Екстраінтестинальні порушення

 

Рис. 4.4. Патогенез хронічного ентериту

 

Класифікація. Згідно з МКХ 10 перегляду виділяють такі рубрики хро­нічного ентериту:

К 52.0 Радіаційний гастроентерит і коліт К 52 .1 Токсичний гастроентерит і коліт К 52.2. Алергічний, аліментарний гастроентерит і коліт К 52.8 Інші неінфекційні гастроентерити і коліти (еозинофільний гастро­ентерит і коліт)