Показання до хірургічного лікування пептичної виразки

Відносні показання:

• безуспішність безперервного медикаментозного лікування протягом 3 міс. з використанням сучасних противиразкових препаратів;

• виразки великої кривизни кардіального відділу шлунка, що рецидивують 2-3 рази на рік;

• кальозні виразки, що не рубцюються упродовж тривалого часу;

• прониклі виразки, що не піддаються консервативному лікуванню;

• неодноразові шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;

• рецидиви після зашивання перфоративної виразки

 

Абсолютні показання:

• перфорація виразки;

• профузна кровотеча;

• малігнізація виразки шлунка;

• стеноз воротаря, деформація і рубцеві зміни шлунка і дванадцятипалої кишки, які супроводжуються вираженим порушенням евакуаторної функції.

Первинна профілактика пептичної виразки спрямована на поліпшення харчування, покращення умов та якості життя.

Вторинна профілактика — це проведення протирецидивного лікування пептичної виразки з використанням сучасних протисекреторних засобів в оптимальних дозах.

 

4.3. ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНА РЕФЛЮКСНА ХВОРОБА

Визначення. Гасшроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) (рефлюкс-езофагіт, або рефлюксна хвороба) — це хронічне захворювання, обумовлене первинним порушенням функції стравоходу, послабленням антирефлюксно-го бар'єру нижнього стравохідного сфінктера, уповільненням випорожнення шлунку та подразненням і запаленням стравоходу за рахунок зворотного над­ходження шлункового вмісту.

Поширеність ГЕРХ мало вивчена, що зумовлено варіабельністю клінічних проявів. У різних країнах вона зустрічається у 5-15% населення, однаково час­то у чоловіків і жінок [5, 27].

Етіологія і патогенез.

У розвитку захворювання мають значення такі фактори:

1. Порушення захисних факторів:

— антирефлюксна функція нижнього стравохідного сфінктера;

— езофагальне очищення (кліренс);

— резистентність слизової оболонки стравоходу внаслідок порушення ендотеліальної регенерації;

— своєчасне видалення шлункового вмісту.

2. Функціональні причини:

— порушення моторики шлунка;

— зниження тиску та довжини нижнього стравохідного сфінктера; нор­мальна секреція соляної кислоти в секреті шлунка;

— сповільнення секреції слини;

— дуоденогастроезофагеальний рефлюкс жовчі [2].

3. Зменшення антирефлюксного бар'єра, первинне зниження тонусу нижньо-стравохідного сфінктера, збільшення епізодів його спонтанного розслаблення, повна або часткова деструкція при килі стравохідного отвору діафрагми.

4. Агресивні фактори шлункового вмісту (соляна кислота, пепсин, жовчні кислоти, панкреатичні ферменти — трипсин, фосфоліпаза А₂) на фоні знижен­ня резистентності епітелію стравоходу, порушення холінергічної іннервації стравоходу.

5. Тютюнопаління, переїдання, напої, що містять кофеїн (кава, чай, какао, пепсі-кола, кока-кола), соки, апельсини, лимони, грейпфрути, молоко, цибуля, хрін, перець, часник, алкоголь тощо підвищують кислотоутворююу функцію шлунка і знижують тонус нижнього замикача стравоходу.

6. Прийом лікарських препаратів, які чинять пряму пошкоджувальну дію (аспірин, НПЗП, солі калію, сульфат заліза, глюкокортикостероїди, алендронат).

7. Прийом лікарських препаратів, які володіють опосередкованою дією та знімають тиск з нижнього стравохідного сфінктера (теофілін, нітрати, АК, бензотіазепіни, допамінергічні засоби, трициклічні антидепресанти, антихо-лінергічні препарати).

8. Переконливих доказів про безпосередній зв'язок ГЕРХ з НР-інфекцією немає.

 

Рубрикація захворювання за МКХ-10

К 21.0 Хвороба, супроводжувана гастроезофагеальним рефлюксом К 21.0 Хвороба, супроводжувана ГЕРХ з езофагітом Рефлюкс-езофагіт

К 21.9 Хвороба, супроводжувана ГЕРХ без езофагіту Езофагеальний рефлюкс

 

Клінічна класифікація ГЕРХ

1. Ерозивна /ТГР.А'(ендоскопічний позитивний варіант, ГЕРХ з езофагітом)
Ступінь езофагіту визначається відповідно з Лос-Анджелеською класифі-
кацією:

• ступінь А: одне (чи більше) ураження менше 5 мм, обмежене одною складкою слизової оболонки стравоходу;

• ступінь В: одне (чи більше) ураження слизової оболонки більше 5 мм, об­межене одною складкою стравоходу;

• ступінь С: одне (чи більше) ураження слизової оболонки, яке розповсю­джується на 2 складки (чи більше), але займає менше % кільця стравоходу;

• ступінь В: одне (чи більше) ураження слизової оболонки, яке займає біль­ше У* кільця стравоходу.

2. Неерозивна ГЕРХ (неерозивна рефлюксна хвороба).

3. Стравохід Баррета (кишечна метаплазія неповного типу, в дистальному відділі стравоходу).

Таблиця 4.9