Діагностика ІМ згідно з рекомендаціями доказової медицини

 

Метод дослідження	Клас, рівень доказовості
Збір скарг, анамнезу і проведення клінічного обстеження	ІС
ЕКГ в 12 відведеннях у перші 10 хв	ІС
Здійснення загального аналізу крові, сечі, вмісту в крові цукру, креатиніну, сечовини, калію, магнію	ІС
Визначення в крові кількості тропонінів І, Т, КФК, КФК МВ фракції, АлАТ, АсАТ, міоглобіну протягом 24 год	IB
Ліпідний профіль крові протягом1 доби	ІС
Коагулограма: МНВ, АЧТЧ протягом1 доби	ІА
ЕхоКГ ири ІМ нижньої стінки і правого шлуночка, при гострій мітральній регургінації, розриві міжшлуночкової перетинки, внутрішньосерцевому тромбозі і гідроперикарді	ІС
Коронарографія при первинній та ургентній ангіопластиці КА, кардіогенному шоці з можливою реваскуляризацією	ІА
Вона ж перед хірургічним лікуванням розриву міжшлуночкової перетинки	IB
МРТ протягом ЗО хв при підозрі розшарування аорти	ІС
Вона ж для оцінки розмірів ІМ	Нема даних

 

Залежно від клінічних проявів захворювання виділяють невідкладну та планову коронарографію.

Невідкладну коронарографію проводять протягом 6-12 год після погіршен­ня стану. Показаннями для її проведення є:

— погіршення стану хворого, який перебуває в стаціонарі в зв'язку з прогре­суванням стенокардії навантаження;

— приєднання нападів стенокардії спокою;

— відсутність ефекту від максимальної антиангінальної терапії;

— погіршення стану хворого після проведення ендоваскулярної операції чи аорто-коронарного шунтування (виражений ангіонозний синдром, зміни на ЕКГ, підвищення маркерів ушкодження).

 

Планову коронарографію проводять:

— за наявності об'єктивних ознак ішемії (транзиторні зміни ішемічного характеру, зареєстровані на ЕКГ спокою чи за результатами добового моні-торування ЕКГ, або позитивний результат навантажувального тесту);

— за соціальними показаннями при мінімальних проявах та нечітких озна­ках ішемії, якщо професія хворого пов'язана з ризиком для життя інших людей (пілоти, водії), бойовими чергуваннями;

— у хворих після трансплантації серця (загальноприйнятий протокол пе­редбачає щорічне проведення коронарографії);

— перед операціями на клапанах серця у хворих старше 40 років;

— при проведенні диференціальної діагностики з некоронарогенними захворюваннями міокарда (атиповий больовий синдром, ГКМП чи ДКМП та ін.);

— хворим з безсимптомним або малосимптомним перебігом ІХС, проте з результатами неінвазивних досліджень, що відносять до факторів ризику не­сприятливого прогнозу.

Абсолютних протипоказань до проведення коронарографії немає.

 

Відносними протипоказаннями вважають:

— гостру чи хронічну ниркову недостатність;

— шлунково-кишкові кровотечі;

— виражену анемію чи коагулопатію;

— гостре порушення мозкового кровообігу;

— задокументований анафілактичний шок на контраст в анамнезі;

— відмову хворого від можливого подальшого лікування (ТБКА, АКШ);

— виражене ураження периферичних артерій, що обмежує артеріальний доступ;

— декомпенсовану серцеву недостатність, набряк легень;

— злоякісну артеріальну гіпертензію;

— інтоксикацію серцевими глікозидами;

— значні порушення електролітного обміну;

— лихоманку невідомого генезу та гострі інфекційні захворювання;

— бактеріальний ендокардит;

— загострення хронічного некардіального захворювання;

— полівалентну алергію.

Згідно зі стандартами хворі, яким планується проведення коронарографії, повинні бути ретельно обстежені. Необхідно зібрати скарги та анамнез, уточ­нити достовірність ангіонозного синдрому, визначити функціональний клас стенокардії, ознаки дестабілізації, анамнез життя та захворювання (фактори ризику, цукровий діабет, ознаки атеросклерозу іншої локалізації, тромбофле­біт, алергія, перенесені інфаркти чи інсульти тощо).