Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями

Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами.

Катерина

«Кохаются чорнобрьши та на з москалями»

Так московський кореспондент Сергій Фролов («Комсомольськая правда» від 24 серпня 1995 р.) назвав свій злісний випад з приводу нашого національного свята – Дня Незалежності.

— Щерб. 2001, 196.

Моя крале мальована

ГЬрнись лишень ти до мене, Та витнемо з лиха, Гарнесенько обіймемось, Та любо та тихо Пожартуєм, чмокнемося, Та й поберемося, Моя крале мальована. Бо я таки й досі За тобою чимчикую.

Слава

Колись Тарас Шевченко скрушно запитував «задрипанку» і «перекупку п'яну» славу:

Де ти в ката забарилась З своїми лучами?

Подібне запитання міг би адресувати цій ««кралі мальованій» і мій учитель Олекса Стратонович Романець: з вельми великим припізненням приходять до нього офіційні знаки пошанування і визнання.

МельничукБ. Олексі Романцю – 75 // Літературна Україна. – 1996, 25 квітня.

— Щерб. 2001, 197.

??? Кровавим потом і сльозами

Не нам на прю з тобою стати! Не нам діла твої судить! Нам тільки плакать, плакать, плакать І хліб насущний замісить Кровавим потом і сльозами. Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить.

Кавказ

 

...Отже, шановний «товаришу» Чиж, хто втоптав у землю гідністі моєї матусі, мами і тата моєї дружини, які все життя каторжно працю* вали на колгоспних полях, фермах і не втратили віри в життя у сої борній, незалежній, багатій, своїй українській державі: націонал^ патріоти, чи комуністично-соціалістичні захисники «радянського способу життя», в атмосфері якого культивувалися фальшивий колон тивізм, байдужість, безвідповідальність, нехлюйство, злодійство, бі зугарне пияцтво, формувались зденаціоналізовані раби, які змуше були «кривавим потом і сльо зами» створювати для колоніальн адміністрації «комуністичний рай» і водночас дякувати, співати І гімни за недоїдки з багатих столів? ЛузанчукВ. Сівачі духовної отрути // Час. – 1995, 10 листопада.

— Щерб. 2001, 197–198.

 

Кров за кров, і муки за муки!

Все б, здається; ні, на кару Сироти остались. В сльозах росли та й виросли; Замучені руки

Розв'язались – і кров за кров, І муки за муки!

Гайдамаки

«Кров за кров, і муки за муки –

"Шрас Шевченко про німця-ката» Назва «Агіт-вікна» (графіка) № 19, 1942 р., м.Боронеж. Художник Агніт-Следзевський Казимір.

— Щерб. 2001, 198–199.

 

Кров із ребер точать

Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають. Замість пива праведную Кров із ребер точать.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

 

Київ, 1941 року... Осінь, у двері стукає холодна, голодна зима. Один ми у і пінт втік, залишивши по собі тяжкі рани на тілі розп'ятої Батьківщини, другий окупант «кров із ребер точе» з нашого змордованого та нескореного народу... ТовстюкК. Спомини 11 Українське слово. – 1997, 15 травня.

— Щерб. 2001, 199–200.

 

...кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву І вам, синам, передали Свої кайдани, свою славу!

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

 

…маємо самі поставити на сторожі нашого народу історичну пам'ять – як ставив Тарас Шевченко своє слово, щоб таки не були ми «рабами незрячими гречкосіями», які лили кров «за Москву і Варшаву, і нам, синам, передали гної кайдани, свою славу». Терен В. Берегти національну пам'ять народу // Українське слово. – 1998, вересня.

— Щерб. 2001, 201.

 

Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?

Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?

І дурень, і мудрий нічого не знає. 201

Живе... умирає... Одно зацвіло, А друге зав'яло, навіки зав'яло... І листя пожовкле вітри рознесли.

Гайдамаки

 

Намарне я дошукувався бодай згадки про існування названих осередНІ української літератури на терені РСФСР... А мозок ненастанно палило запитання: «Куди ж воно ділооь Відкіля взялось!». Крикуненко Б. Міст до Атлантиди // Літературна Україна. – 1990, 10 трашш,

— Щерб. 2001, 201–202.

 

Лани широкополі

Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий.

Заповіт

 

А через всю Україну посеред щедрих степів і ланів широкополих бан- му|нио плине Дніпро-Славутич, мов та оспівана народом голуба стрічка в І «у їй косі, що спадає аж до пояса, – історичний символ і образ України. Шші Я. Воскреснемо! Передмова до збірки статей Михайла Г^ушевського «Про уіФИЇїіську мову і українську школу». – К., 1991.

Було, як тільки зазеленіють лани широкополі і Дніпро, і кручі, Миі нищ Віталійович не знаходить собі місця: «Пора до Тараса в гості...». Із пюгадів сина композитора Остапа Миколайовича Лисенка // Літературна Хрипла. – 1998, 21 травня.

Як довго ми ішли до волі! Нарешті Правда воскреса! Кругом лани широкополі. Блакитні, чисті небеса. ЦаприкаР. Воля // Українське слово. – 1998, 27 серпня.

Значення Дніпра визначається не тільки водогосподарчими по«казниками, але і його роллю у формуванні української нації і держави України-Руси. «Лани широкополі і Дніпро і кручі...» – ось географічні параметри, що визначали характерні риси української ментальносте. МсиссимчукВ. Річки та озера України // Час. – 1996, 12 лютого.

Лани й степи широкополі,

І тепле сонце, й ясний день

Погоять ваші рани-болі

Бальзамом визвольних пісень.

Лепкий Б. Поставлю слово // Літературна Україна. – 1997, 30 жовтня.

— Щерб. 2001, 202–204.