Молись, молися, сину, за вкраїну його замучили колись

І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: – Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись. –

В казематі. III

 

Молися богу за Вкраїну; Молися, сину мій! Щоб він підняв її з руїни. Щоб дав він волю їй! Бердяєв С. «До сина» (1903 р.) // Україна. – 1991. –16.

«Молися, сину, за Вкраїну його замучили колись» – назва есе – Шария-Волянська Л. // Літературна Україна. – 1996, 21 січня.

— Щерб. 2001, 225.

 

Молітесь, братія!

«Не плачте, братія: за нас І душі праведних, і сила Архістратига Михаїла. 225

Не за горами кари час. Молітесь, братія!»

Молились, Молились щиро козаки.

Шйдамаки

 

«Молітесь, братія» – кантата Кирила Стеценка.

— Щерб. 2001, 225–226.

 

Московська блекота

П'явки! п'явки! Може, батько Остатню корову Жидам продав, поки вивчив Московської мови. Україно! Україно! Оце твої діти, ТЬої квіти молодії. Чорнилом политі. Московською блекотою В німецьких петлицях Заглушені!.. Плач, Украйно! Бездітна вдовице!

Сон («У всякого своя доля...»)

 

Всюди пробереться печатне * нішо «правди, волі і науки», де стоїть на сторожі поліція і де зрада перевертнів поїть дітей «московською блекотою», як мовляв Шевченко. Не впинить животворної сили ніяка в світі сила, і зробить *»МШІ своє діло воскресення народного. Куліш П. Гадки. Гкз. «Правда». – Львів, 1869, ч. 11, 12//Україна. –1995. – № 14.

...Що стосується Мазепи, то може вистачить годувати українців ^ московською блекотою»? Косів М. Про духовне плебейство і не тільки // Час. – 1995, ЗО червня.

— Щерб. 2001, 226–228.

 

Моя ти зоренько!

Світе мій! Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите, ГЬлоднеє.

Марку Вовчку

 

Моя ти зоре, мій тривожний раю. От бач, любові наче й не було. Он доля йде. Постояла. Минає, Підбите злом волочачи крило. Засенко П. Моя ти зоре // Збірка «Князівство трав» – Київ, 1969.

— Щерб. 2001, 228.

 

Моя ти любо! усміхнись

Моя ти любо! Не хрестись, І не кленись, і не молись Нікому в світі! Збрешуть люде, І візантійський Саваоф Одурить! Не одурить Бог, Карать і миловать не буде: Ми не раби його – ми люде! Моя ти любо! усміхнись І вольную святую душу І руку вольную, мій друже, Подай мені.

Ликері

 

«Моя ти любо! Усміхнись...» – іилаган В. Стаття в журналі «Радянська жінка». – 1991. – № 4.

— Щерб. 2001, 228.

 

На Вкраїні милій

Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій.

Заповіт

 

«На Вкраїні милій...» – назва одного з публіцистичних роздумів Павла Загребельного. з якими він у 1996 році виступав в «Українській Г&зеті». – № 4.

Народився я і виріс на Вкраїні милій. В селі на Черкащині закінчив школу. Лист // Українська Газета. –1993. 21 жовтня.

— Щерб. 2001, 230.

 

На всіх язиках все мовчить

Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! У нас же й світа, як на те – Одна Сибір неісходима, А тюрм! а люду!.. Що й лічить! Од молдованина до фінна На всіх язиках все мовчить.

Кавказ

Російська імперія формувалась як тюрма народів, де «на всіх язиках шиї мовчить». Це породжувало численні колізії, розв'язувати які нинадилося часом силою зброї. Соціальне щільно перепліталося з національним. Складність ситуації полягала в тому, що під владою Петербурга опинилися народи, дуже різні за своїм рівнем соціального і культурного розвитку, історичними традиціями, конфесійною належністю, досвідом державного існування. Іірайчевський М. Конспект історії України // Старожитності. – 1992. – № 2.

— Щерб. 2001, 231.

 

Над Трахтемировим високо

Над Трахтемировим високо

На кручі, ніби сирота Прийшла топитися... в глибокім, 231

В Дніпрі широкому... отак Стоїть одним-одна хатина...

Сон («ГЬри мої високії...»)

«Над Трахтемировим високо» – назва науково-популярного фільму, УТ-2. –-1996, 6 березня.

«Над Трахтемировим високо» – передача на УТ-1. – 1992, 25 грудня і 1993,2 грудня.

— Щерб. 2001, 231–232.

 

Над чистим ставом

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

1, повиваючи, співала,

Свою нудьіу переливала

В свою дитину...

«Якби ви знали, паничі...»

ПРИМЕР НЕТ Це зовсім не випадково, що в Московському державному університеті є українське студентське земляцтво. …їх об'єднує почуття берези перед рідною хатою, верби над рідним ставом, а глибше беручи – почуття зв'язку з рідним народом і глибокої вдячності йому за те, що він їх виростив, виховав, «вивів у люди»... і почуття гордості. Рильський М. Почуття земляцтва // Вечірній Київ. – 1962, 10 березня. Цит. за статтею Леоніда Кореневича «Особий сектор. Таємна частина» 11 Мін | ттурна Україна.– 1995. 14 вересня.

— Щерб. 2001, 232–233.