Нема на світі України, немає другого Дніпра

Нема на світі України, Немае другого Дніпра,

А ви претеся на чужину Шукати доброго добра.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

 

Українська національна ідея – свята і вимагає від нас усіх, що живемо на Богом даній нам землі, відповідного ставлення до неї. Нині вона змінилася, як міняємося й ми. Але в одному є незмінною. У нас немає ні «другої України, ні другого Дніпра». Без поваги до себе нас ніколи ніхто і ніде не поважатиме. Вовканич С. Щоб жить – ні в кого права не питаюсь // Час. – 1995, 22 грудня.

— Щерб. 2001, 267–268.

 

Нема ні пекла, ані раю

Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не я, І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані раю. Немає й Бога, тілько я!»

І мертвим, і живим і ненарожденним...

 

Давно вже ясно всім на світі: Немає правди на землі, І сонцем радості зігріті Однаково і добрі, й злі. Нема ні пекла, ані раю, Нікого й доля не карає. Окрім тих сиріт та калік, Що їх не займе й чоловік. Чернявський М. Монолог. –К., 1959. – С. 240.

— Щерб. 2001, 268–269.

 

Нема Січі» пропав і той, Хто всім верховодив!

Б'ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив... Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив!

До Основ'яненка

 

Куля і навіть шабля не брали нас у бою, тому що ніхто з нас не озиравши. А що ж ми тепер чуємо? Нема Січі, нема й Чорноморії; пропав і той, хто ними верховодив. А ми рідні козаки, їм відповідаємо: ні, не так. Лихоносов Б. Біля пам'ятника пращурам // Україна. – 1990. – № 51–52.

— Щерб. 2001, 269.

 

Не минайте ані титли, Ніже тії коми

Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

 

Коли б ти знав, як титлу й кому. Коли яку чіплять ікону, Кого кохати, з ким іти До шлюбу, де й коли помреш ти. А що, як вищезли б до решти Стихійний ритм серцебиття. Раптові зустрічі і втрати, – Чи ви б хотіли, друзі грати Зрежисуроване життя? Світличний І. А що коли б... // Вітчизна. – 1990. – № 6.

— Щерб. 2001, 269–270.

 

Не нам на прю з тобою стати!

Не нам на прю з тобою стати!

Не нам діла твої судить!

Нам тілько плакать, плакать, плакать

І хліб насущний замісить

Кровавим потом і сльозами.

Кавказ

 

… Євген Концевич … прикутий до ліжка, зробив те, на що не наважувались десятки, а то й сотні літераторів, став на «прю» із всемогутньою «імперією зла», відхилив її рожеві приманки. ДомчичВ. Талант, помножений на честь // Час. – 1997, 24 січня.

ФРАЗЕЛОГИЗм – пример

— Щерб. 2001, 270.

 

Неначе й не було мене

Бо вже б, здавалося, пора: Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене. Не похвали собі, громадо! Без неї, може, обійдусь, А ради жду собі, поради! Та, мабуть, в яму перейду Із москалів, а не діждусь!

«Хіба самому написать...».

 

Либонь дивиться козак Іван <Хоменко> з тієї високої високості, куди ввійшла його неспокійна душа, на нашу метушливу заклопотаність собою й сумно повторює Шевченкове: «Ніхто й не гавкне, не лайне, так ніби й не було мене». А він таки був, і дар душі його – поезія, таки є. Міщенко Д. Лебедина пісня козака Івана // Літературна Україна. – 1995, 24 серпня.

— Щерб. 2001, 271.

 

Неначе писанка, село..

Село! І серце одпочине: Село на нашій Україні – Неначе писанка, село.

Зеленим гаєм поросло.

Княжна

«Неначе писанка село...» – назва розповіді Скуратівського В. про українські писанки, вміщеної у настільній книзі для молодшого шкільного віку «Дванадцять місяців». – К., 1993.

— Щерб. 2001, 272.

 

Неначе цвяшок, в серце вбитий

Неначе цвяшок, в серце вбитий

Оцю Марину я ношу.

Марина

 

«Неначе цвяшок, в серце вбитий...» – назва статті // НовиченкоЛ, Стаття в журн. «Київ». – 1988. № 4.

— Щерб. 2001, 272.

 

Непробудимий Китай

В непробудимому Китаї,

В Єгипті темному, у нас, І понад Індом і Євфратом

Свої ягнята і телята На полі вольнім вольно пас Чабан, було, в своєму раї.

Саул

 

Може хтось із тих семисот тисяч китайців став домагатися в автора, чому його прізвище читається на Україні Загребельний, а не Тлаглебелні, як у них? І не тому домагатися, що Китай, як писав Шевченко в «Саулі», «непробудимий», а просто через те, що в китайській мові відсутній звук «Р», а «З» на початку слова ніколи не вживається. Загребельний П. На Вкраїні милій // Українська Гкзета. – 1996. – № 4.

— Щерб. 2001, 272–273.

 

Нерозумні діти

Сини мої, гайдамаки! Світ широкий, воля – Ідіть, сини, погуляйте, Пошукайте долі. Сини мої невеликі, Нерозумні діти, Хто вас щиро без матері Привітає в світі?

Шйдамаки

За народними приповідками, святий Михайло завжди приїздить па білому коні. От і цього року він не

А вітер шумите лакуючи велику людину України – Костянтина Мосієвича, бам| ста, підло вбитого німецькими наїздниками, а ми, «нерозумні діти», не збагнемо фальші історії, все надіємось, що її хтось нам шіИИ розкаже. Олійник В. Пам'яті Костянтина Мосієвича // Українське Слово. – І 15 січня.

— Щерб. 2001, 273–274.

 

Несите око

У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком – За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину.

Сон («У всякого своя доля...»)

 

Хто в рабській покорі, а неситим оком оглядає рідний край, та гарячково думає, що б і і. загарбати та продати (бо в домовину таки брати нічого не збИ«рається). Шевченком. Край талантів. Край печалі...(Шевченківське свято очима одного| організаторів) // Літературна Україна. – 1998, 4 червня.

— Щерб. 2001, 274.

 

Не стане знаку на землі

Погибнеш, згинеш, Україно, Не стане знаку на землі,

А ти пишалася колись В добрі і розкоші! Вкраїно!

Осія. ОіаваХІУ

 

…Україна завжди перебувала в небезпеці й біді. … Всі грабували, обідали, катували, убивали й нещадно палили... Щоб не було і знаку на землі від неї. Та Україна оживала й виростала з попелищ та руїни, як неопалима купина. Плачинда С. Україна в небезпеці // Літературна Україна. – 1991, 14 березня.

— Щерб. 2001, 276.