Еволюція технологічних укладів

Соціальні і економічні явища, розвиток виробництва протікають циклічно шляхом чергування підйомів і криз, але по спіралі, яка йде вгору. Кризові явища складаються з послідовних фаз, які змінюють одна одну і мають характерні риси та ознаки. Рух виробництва від однієї економічної кризи (підйому) до іншої складає цикл розвитку.

Перша економічна криза відбулася у 1825 р. в Англії, де у той час капіталізм став пануючим устроєм. Криза у 1847 р. охопила усі країни Європи. Перша світова криза відноситься до 1857 р. Це була сама глибока криза з часів початку капіталістичного розвитку. Світові економічні кризи відбувалися у 1900-1903 рр., 1907 р., 1920 р., але всі вони не йшли ні в яке порівняння зі світовою кризою 1929-1933 рр. Вона продовжувалася більше чотирьох років і охопила весь капіталістичний світ і усі сфери економіки. Тільки у США розорилися 109 тис. фірм. Результатом цієї кризи була затяжна депресія. Після деякого пожвавлення настала нова криза, характерна тим, що їй не передувала фаза підйому. Нова кризи хоча й була слабкіше попередньої, але протікала досить гостро. Загальний обсяг промислового виробництва у капіталістичному світі скоротився на 11%, а у США - на 21%, випуск автомобілів зменшився на 40%. Розвиток і загострення цієї кризи були зупинені другою світовою війною 1939-1945 рр.

У 20-х роках ХХ століття економіст-аграрник професор Н.Кондратьєв розробив теорію економічних циклів (зараз вона відома як теорія «довгих хвиль»). В основі підходу Н.Кондратьєва були результати обробки часових рядів таких економічних показників, як товарні ціни, відсотковий капітал, заробітна плата, обіг зовнішньої торгівлі, добича і споживання вугілля, виробництво чавуну і свинцю для чотирьох країн - Англії, Франції, Німеччини і США за період з кінця ХYІІІ до початку ХХ століття.

Н.Кондратьєв виявив існування великих циклів розвитку промисловості і сільського господарства (48-55 років) і малі (8-10 років). Цикл складається з підвищувальних та понижувальних хвиль. Перша хвиля відноситься до пожвавлення та підйому промисловості і сільського господарства, друга - до їх спаду. Малі цикли економічного розвитку укладаються в великі цикли. При цьому характер малого циклу залежить від того, на яку хвилю великого циклу він припадає. Якщо на таку, що підвищується, то ефект економічного підйому посилюється, а кризові явища послаблюються. Якщо на таку, що понижується, то криза посилюється, а виробництво знижується.

Н.Кондратьєв встановив, що на початку підвищувальної хвилі кожного великого циклу виникають глибокі зміни в економічному житті суспільства, які проявляються у значних інноваційних змінах (техніки, виробництва, у виникненні нових ринків збуту).

Згідно з теорією довгих хвиль науково-технічна революція розвивається хвилеподібно з циклами тривалістю приблизно в 50 років. На основі теорії Н.Кондратьєва можна передбачити спади і підйоми виробництва. Цінність цієї теорії полягає в тому, що вона є методологією прогнозування циклічності і характеру розвитку економіки.

Довгі підвищувальні хвилі пов’язані з корінними якісними зсувами у розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, у результаті чого відбувається зміна технологічного укладу. Технологічний уклад характеризується єдиним технічним рівнем складових його виробництв, які спираються на загальні ресурси кваліфікованої робочої сили, загальний науково-технічний потенціал і певні технології.

Відомо шість технологічних укладів. Хронологічну послідовність підвищувальних і понижувальних циклів можна представити наступним чином.

Перша хвиля (1785-1835 рр.) сформувала технологічний уклад, оснований на нових технологіях у текстильній промисловості і на використанні енергії води.

Друга хвиля (1830-1890 рр.) пов’язана з розвитком залізничного транспорту і механічного виробництва у всіх галузях на основі парового двигуна.

Третя хвиля (1880-1940 рр.) базувалася на застосуванні у промисловому виробництві електричної енергії, розвитку важкого машинобудування і електротехнічної промисловості на основі використання стального прокату, нових відкриттів в області хімії. Були впроваджені радіозв’язок, телеграф, автомобілі, літаки. Почали застосовуватися кольорові метали, алюміній, пластмаси. З’явились крупні фірми, картелі, трести. На ринку панували монополії. Почалася концентрація капіталу.

Четверта хвиля (1930-1990 рр.) сформувала уклад, оснований на подальшому розвитку енергетики з використанням нафти і нафтопродуктів, газу, засобів зв’язку, нових синтетичних матеріалів. Це ера масового виробництва автомобілів, тракторів, літаків, різних видів озброєння, товарів народного споживання. З’явились і широко розповсюдились комп’ютери і програмні продукти. Енергія атому використовувалась у військових, а потім і в мирних цілях. Було організоване масове виробництво на основі конвеєрної технології. З’явились транснаціональні і міжнаціональні компанії.

П’ята хвиля (1985-2035 рр.) спирається на досягнення в області мікроелектроніки, інформатики, біотехнології, генної інженерії, нових видів енергії, матеріалів, освоєння космічного простору, супутникового зв’язку і т.д. Відбувається перехід від розрізнених фірм до єдиної мережі крупних і малих компаній, з’єднаних електронною мережею на основі Інтернету, які здійснюють тісну взаємодію в області технології, контролю якості продукції, організації поставок точно у строк.

Шоста хвиля – нанофотоніка, наноматеріали, наногетерогенні системи, нанобіотехнології, наносистемна техніка, нанообладнання.

Кожен з укладів у своєму розвитку проходив різні стадії, які відрізнялися мірою його впливу на загальний економічний ріст у країні. Застарілі уклади, втрачаючи свій вирішальний вплив на темпи росту, залишали у складі національного багатства країни створені виробничі, інфраструктурні об’єкти, культурну спадщину, знання і т.п.

Кожен технологічний уклад є цілісним, внаслідок чого технічний розвиток економіки не може відбуватися інакше, ніж шляхом послідовної зміни технологічних укладів. Життєвий цикл кожного технологічного укладу включає три фази розвитку і визначається досить тривалим періодом існування. Перша фаза пов’язана з зародженням і формуванням нового технологічного укладу всередині попереднього. Спираючись на існуючий виробничий потенціал, новий технологічний уклад починає розвиватися. Друга фаза пов’язана зі структурною перебудовою економіки на базі нової технології виробництва. Швидкість дозрівання технологічного укладу залежить від технологічних і соціально-економічних умов. Для третьої фази характерна зрілість технологічного циклу. Ця фаза завершується повільним затуханням і відмиранням старіючого технологічного укладу.