Режими роботи у науково-дослідних організаціях

Склад робітників у науково-дослідних організаціях і зміст праці вчених досить неоднорідні. У таких організаціях поряд з науковими працівниками трудяться інженери, техніки і лаборанти. Труд вчених може включати типові і оригінальні роботи, роботи організаційного характеру. Тому для таких організацій розклад для всіх працівників не може бути універсальним. При розробці нових робочих графіків і режимів роботи враховуються важливі економічні фактори: витрати на освітлення і обігрів, витрати на оренду приміщень, харчування, оплату автостоянок, телефону, факсу, комп’ютера і т.д. Крім того, нестандартні режими роботи розглядаються як надійні методи стимулювання результативності. Так, за даними німецьких економістів, до 20% працівників розглядають такий графік роботи як головний фактор позитивної мотивації.

У звичайному стандартному режимі люди працюють п’ять днів на тиждень (40 годин) з 9.00 до 18.00 з перервою на обід. Поряд з перевагами такий режим має і недоліки: перевантажений міський транспорт, пробки на шляхах, черги біля ліфтів, пікові навантаження споживання електроенергії. Люди часто відчувають стреси при спізненні на роботу.

Порівняно новими режимами і типами графіків вважаються часткова зайнятість, стислий робочий тиждень (підсумований робочий день), гнучкий графік.

Часткова зайнятість або часткове наймання - це робота, пов’язана з виконанням посадових обов’язків, але з меншими витратами робочого часу.

Стислий робочий тиждень - це такий графік роботи, за яким протягом тижня відпрацьовується певна кількість годин за меншу кількість днів. Так, певним режимом роботи кількість годин може відпрацьовуватися не за п’ять днів, а за чотири - по 10 годин щоденно, або за три дні - по 12 годин щоденно.

Гнучкий графік - це такий розклад роботи, при якому працівник сам обирає час приходу-уходу, але в певних межах, які встановило керівництво.

У науково-дослідних організаціях найбільш часто застосовується графік, який може мати кілька варіантів:

- щоденний вибір часу початку і закінчення роботи;

- змінна тривалість робочого дня;

- виділення загального (присутнього) часу, встановленого керівництвом, коли службовці

повинні бути на роботі.

 

На практиці використовуються також інші режими і типи графіків - в залежності від зростання ступеню гнучкості:

• гнучкий цикл (вибір працівниками часу приходу-уходу, але протягом певного періоду, наприклад, тижня, місяця);
• ковзний графік (дозволяє міняти час приходу-уходу, але при цьому необхідно відпрацювати повний робочий день - 8 годин);
• змінний день зі змінною тривалістю робочого дня, але так, щоб за тиждень було відпрацьовано 40 годин або за місяць - 160 годин;
• дуже гнучкий графік (вимагає присутності працівників у загальний час, наприклад, по понеділках і п’ятницях з 10.00 до 14.00);
• гнучке розміщення (дозволяє змінювати не тільки години роботи, але й розклад місця роботи - дома, у філіалах, бібліотеках і т.д.).

Кожному з перелічених типів притаманні позитивні і негативні моменти. Так, ковзний графік і змінний день найбільш ефективні у галузевій науці, де існує ненормований робочий день. Однак виникають проблеми, пов’язані з необхідністю роботи в бібліотеці чи неможливістю виконувати зосереджену відповідальну роботу у приміщенні, де знаходяться багато співробітників. Дуже гнучкий графік і гнучке розміщення характерні для НАН України. Ці типи графіків вважаються перспективними, особливо коли працівник з’єднаний електронними засобами зв’язку з головним офісом. Однак робітники, які працюють на дому, відчувають незадоволення з-за відсутності звичних контактів. Гнучкий графік не можна використовувати, якщо період роботи пов'язаний з функціонуванням обладнання або ж коли робітники виконують досвідні і експериментальні роботи.