Стадія - встановлення бюджетних асигнувань головним розпорядникам на основі затвердженого бюджетного розпису.

Бюджетні асигнування згідно з Бюджетним кодексом надають­ся тільки тим розпорядника бюджетних коштів, щодо яких ці асигну­вання були передбачені в законі про бюджет. Встановлення бюджет­них асигнувань розпорядникам бюджетних коштів здійснюється на основі затвердженого бюджетного розпису, який визначає процес виділення коштів відповідно до структури призначень.

Бюджетні асигнування - це планові суми, у межах яких здій­снюються видатки з бюджету.

Міністерство фінансів України надає Державному казначей­ству України річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету. Органи Державного казначейства відображають ці дані на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в автоматизованому режимі і виділяють кошти на фінансування затвердженого бюджету відповідно до затвер­джених планів розпорядника бюджетних коштів. Для цього упро­довж трьох календарних днів витяги з річного розпису призначень та щомісячного розпису асигнувань загального фонду доводяться до головних розпорядників. Ці документи є підставою для затвер­дження своїх кошторисів та планів асигнувань розпорядниками бюджетних коштів.

2 стадія - затвердження кошторисів розпорядникам бю­джетних коштів.

Видатки Державного бюджету здійснюються на основі річ­ного розпису асигнувань, що складається за головними розпоряд­никами і доводиться до них органами Державного казначейства.

Розпис асигнувань є підставою для затвердження коштори­сів, планів асигнувань, планів використання бюджетних коштів.

Кошторис - це розподіл розпису асигнувань в межах однієї бюджетної установи. Він є основним плановим документом бю­джетної установи, затверджується розпорядником бюджетних ко­штів, встановлюючи відповідальність його за цільове використан­ня коштів бюджету. Контроль за здійсненням видатків розпоряд­никами коштів відповідно до затверджених кошторисів здійсню­ють органи Державного казначейства, звіряючи звіти щодо вико­нання кошторисів з розписами. Невід'ємною частиною кошторису є план асигнувань. Ці два документи затверджуються спільно.

План асигнувань - це помісячний розподіл асигнувань за скороченою формою економічної класифікації.

Усі бюджетні установи складають кошториси і плани асиг­нувань для кожної бюджетної програми. Підприємства, що не мають статусу бюджетних установ, отримують кошти з бюджету у вигляді фінансової підтримки безпосередньо через розпорядників за планами використання бюджетних коштів.

Видатки розпорядників бюджетних коштів постійно звіря­ються з бюджетним розписом і контролюються органами Держа­ного казначейства.

З стадія — взяття бюджетних зобов 'язань.

Розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюдже­тні зобов'язання за наступних умов:

- виходячи з потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року;

- з урахуванням необхідності погашення бюджетних зобов'я­зань минулих періодів;

- недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році.

Бюджетні зобов'язання беруться:

- за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асиг­нувань, установлених кошторисом (планом використання бюдже­тних коштів);

- за спеціальним фондом бюджету - в межах відповідних фак­тичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань, уста­новлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів).

Розпорядники бюджетних коштів за умови взяття бюджетного зобов'язання протягом 3 робочих днів з дати його виникнення пода­ють до відповідного органу Державного казначейства України:

- реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у двох примірниках;

- документи, які підтверджують факт узяття бюджетного зо­бов'язання.

Зобов'язання розпорядника бюджетних коштів сплатити кошти за надані товари (послуги) чи інші операції визначається як фінансо­ве зобов'язання, як право на здійснення бюджетного платежу.

Бюджетне фінансове зобов'язання — зобов'язання розпоря­дника або одержувача бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного пе­ріоду, тобто - кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством.

Прийняті бю­джетні зобов'язання реєструються в органах Держав­ного казначейства засобами програмного забезпечення у Книзі ре­єстрації бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів. Реєстрація бюджетного зобов'язання в органах Дер­жавного казначейства не дозволяє використовувати кошти бю­джету не за цільовим призначенням та обмежує виникнення забо­ргованості в процесі здійснення видатків. Будь-яке замовлення на придбання товарів та послуг без асигнувань, передбачених в кош­торисі, не вважається бюджетним зобов'язанням. Порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бю­джетних зобов'язань є підставою для призупинення бюджетних асигнувань.

На підставі платіжного доручення на погашення бюджетного фінансового зобов'язання, яке подається на паперових та електро­нних носіях, органи Державного казначейства України реєструють узяте розпорядником бюджетних коштів бюджетне фінансове зо­бов'язання.

4 стадія - отримання товарів, робіт та послуг.

Розпорядники бюджетних коштів:

- здійснюють контроль за фактичним отриманням придбаних товарів (звіряють замовлення, перевіряють та порівнюють з пер­винними зобов'язаннями);

- складають звіт про відповідність отриманих товарів замов­ленню.

5 стадія — здійснення платежів.

Здійснення платежів органами Державного казначейства України за бюджетними фінансовими зобов'язаннями розпоряд­ників бюджетних коштів проводиться лише за наявності в обліку органів Державного казначейства України їх бюджетних фінансових зобов'язань у межах помісячного плану асигнувань.

Розпорядник бюджетних коштів:

- одержує товари (роботи, послуги) і дає розпорядження про оплату;

- надає платіжне доручення Державному казначейству для здійснення платежу;

- казначейство робить проплату, якщо бюджетне зобов'язан­ня відповідає повноваженням і є в наявності кошти.

Органи Державного казначейства України можуть здійсню­вати попередню оплату за товари та роботи. За такими бюджетни­ми зобов'язаннями після настання терміну їх виконання розпоряд­ник коштів повинен подати до органу Державного казначейства України документи, які підтверджують бюджетне фінансове зобо­в'язання.

У разі нецільового використання коштів бюджету до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів застосовується механізм зменшення бюджетних призначень. Нецільовим визнається використанням бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. Оформлюється таке порушення контролюючим органом протоколом або актом ревізії.

6 стадія - використання товарів, робіт, послуг на вико­нання бюджетних програм.

Коли товари або послуги отримано та за них сплачено, вони готові до споживання. Товари легко оцінити, віднісши їх до запа­сів. Важливими є питання оптимального обсягу замовлення та на­скільки ефективно використовуються товари в процесі надання послуг? Тому здійснюється постійний контроль за забезпеченням співвідношення ціни та якості отриманих товарів та послуг.