Конфлікт і предмет конфлікту

Події п’єси розгортаються в результаті дії (вчинків) персонажів, які в свою чергу, породжують нові події. Давши поштовх всій дії п’єси, початкова подія викликає ланцюгову реакцію. Її пружина – боротьба, драматичний конфлікт. Події п’єси – результат цієї боротьби в її зовнішніх проявах. Але як визначити її суть? Як визначити внутрішні причини, що стають каталізатором тих чи інших подій? Необхідно проаналізувати подійний ряд.

Кожна подія відбулась в результаті конкретних дій. Яких? Хто і чому діяв у такий спосіб? Чому персонаж діяв саме так, а не інакше? Відповідаючи на ці запитання, ми докопуємося до внутрішніх причин, що спонукають героїв п’єси скоювати саме такі вчинки, а не інші. Поступово починають вимальовуватися групи людей, дії яких продиктовані схожими цілями, починає вимальовуватися боротьба, яку вони ведуть між собою, і те, навколо чого вона ведеться. Необхідно пам’ятати що в п’єсі немає персонажів, які перебувають поза конфліктом: усі персонажі втягнуті у боротьбу, і всі їхні вчинки підпорядковані логіці цієї боротьби.

Конфлікт виникає тоді, коли інтереси, прагнення персонажів стикаються на чомусь. Необхідно визначити: на чому зіштовхнулися інтереси персонажів, навколо чого ведеться боротьба, визначити її предмет. Прагнення, мотиви боротьби учасників – різноманітні, але всіх їх об’єднує предмет боротьби, – те єдине, чим фактично займаються учасники боротьби. В цьому розділі необхідно проаналізувати зовнішні прояви конфлікту – події, розкриваючи їх причину і джерело – конфлікт і предмет конфлікту, тобто визначити: які сили і навколо чого ведуть боротьбу. Ось, наприклад, як визначає конфлікт роману
Л. М. Толстого „Анна Карєніна” Вл. І. Немирович-Данченко: „Трагедія Анни. Трагічний конфлікт між почуттям, що її охопило та жорстокою, фарисейською, пануючою над нею мораллю її середовища і епохи”.

Драматичний конфлікт – це специфічна мистецька форма відображення протиріч у житті людей; відтворення у мистетцві гострого зіткнення протилежних вчинків, поглядів, ідей, почуттів, прагнень, інтересів… джерелом і основою драматичного конфлікту є протиріччя реальної дійсності, боротьба певних сил та тенденцій суспільного розвитку.

Аналізуючи боротьбу, конфлікт у п’єсі, варто визначити напрямки боротьби, зіткнень, а в процесі постановки неодноразово перевіряти, переосмислювати і уточняти ці прагнення героїв п’єси.

Найголовніше – знайти і визначити два основних прагнення, які свідомо борються (у вчинках героїв, в прагненнях, всередині персонажів).

Дія і контрдія

Отже в центрі п’єси – предмет боротьби, навколо нього й розгортаються усі події. Кожен з персонажів не байдужий до нього, переслідує свої цілі „має на нього свої плани”. Наявність однакових цілей об’єднує персонажів в групи: мета стає загальною, вони діють спільно. Прагнення основної групи персонажів до досягнення своєї цілі – дія п’єси. Але в п’єсі є такі герої, які по відношенню до предмета конфлікту мають іншу мету, протилежну основній групі. Їхні дії протистоять наскрізній дії і є контрдією п’єси.

Боротьба в п’єсі не затихає ні на мить. Весь час хтось атакує, а хтось захищається. Але це не значить, що завжди „в атаці” сторона, яка веде дію п’єси. В процесі боротьби сторони часто міняються ролями, переходять від „атаки” до „захисту” і навпаки. Не завжди однорідні й групи тих, хто бореться: співпадаючи по суті, відрізняються в деталях і вчинки персонажів кожної групи, через те часто виникають протиріччя всередині групи (паралельний конфлікт); часто персонажі переходять в „ворожий табір”. Через те необхідно не лише чітко визначити дію і контрдію, але й прослідкувати і вказати в яких конкретних вчинках персонажів вони виявляються, розкрити взаємодію між персонажами в процесі боротьби. Варто пам’ятати, що дія і контрдія зазначаються дієсловами.

Дія у п’єсі найчастіше виявляє себе як наскрізна дія вистави – шлях боротьби, спрямований на досягнення надзавдання. У визначенні наскрізної дії слід викоористовувати слово «боротьба». Логічно, що у протиборстві, боротьбі є інша сторона, з якою необхідно боротися: контрдія, яка заважає, протидіє вирішенню поставленої автором проблеми.

Дія і контрдія – це вияв протидіючих сил у драматичному конфлікті.

 

Тема п’єси

 

Здавалося, визначити тему п’єси дуже легко, але саме тут студенти припускаються важливої помилки: визначають тему абстрактно, відривають її від конфлікту. Що ми вкладаємо в поняття “Тема п’єси”? Б.Є. Захава пише: „Темою ми будемо називати відповідь на запитання: про що в даній п’єсі йде мова? Іншими словами: визначити тему – значить визначити об’єкт зображення, тобто те коло явищ дійсності, котрі знайшли своє місце в даній п’єсі”. Приступаючи до роботи над даним розділом „Постановочного плану”, дипломник вже вивчив специфіку зображуваного в п’єсі життя, вивчив ту сферу життєдіяльності людини, в якій відбувається конфлікт, а значить розкрив тему в тому її значенні, як це розуміє Б.Є. Захава.

У цьому розділі слід виявити: на чому зіткнулися інтереси, прагнення всіх без винятку дійових осіб, навколо чого ведеться боротьба, що є її головним предметом. Таким чином, тема п’єси в нашому розумінні – це „камінь спотикання”, суспільна причина, що визначає конфлікт, це те, навколо чого ведуть боротьбу дійові особи.

Тема п’єси – завжди може виступати у вигляді соціальної, політичної, філософської, моральної або іншої проблеми. Тема п’єси – „столиця боротьби” за виразом (П. М. Єршова), до якої спрямовані інтереси усіх дійових осіб. Але крім головного, основного конфлікту в п’єсі можуть бути і побічні конфлікти, а значить, і побічні теми, котрі також повинні бути визначені в даному розділі „Постановочного плану”.

Головна тема п’єси має бути не лише визначена, названа, але й обгрунтована студентом-дипломником як основне коло проблем, поставлених драматургом і розкритих на певному життєвому матеріалі.

Визначення теми, як проблеми, тобто питання, яке потребує вирішення, і варіантів цього вирішення як мінімум два. В самому «зерні» теми як проблеми закладено авторську точку зору на проблему, певна позиція в драматичному конфлікті.

 

Ідея п’єси

Автор п’єси має свою життєву позицію, свою точку зору на предмет боротьби, яка може співпадати з точкою зору однієї з конфліктуючих сторін, а може й ні. Він може розділяти чиїсь погляди, чиїсь гнівно засуджувати і т. д., але він завжди має конкретне ставлення до предмету конфлікту і протилежних сторін боротьби. Авторська позиція, авторське ставлення до предмету конфлікту і сторін боротьби виражає ідею п’єси. Тут дипломник має використати матеріали першого розділу „Автор і епоха”.

Ідея п’єси – це головна думка автора, яка виявляє ставлення автора до зображуваних ним проблем дійсності. Ідея знаходиться у тісному зв’язку з темою п’єси, вона виявляє те, як автор прагне розв’язати хвилюючу його проблему.

Ідея тісно пов’язана з темою, вона розкриває яяк автор намагається вирішити тему, яку сторону у драматичному конфлікті він підтримує, це авторський вирок відображеній у п’єсі реальності.

Визначаючи ідею, студент має пам’ятати, що справжній глибинний смисл твору, обраного для постановки, повинен зачепити не лише думку, а й серце постановника. Ідея – це думка, яка «подряпала» серце митця, вона суб’єктивна і відображає також життєву позицію постановника, так само, як і авторську позицію.

 

Композиція п’єси

Боротьба, що розвивається в п’єсі обмежена визначеною сферою людської життєдіяльності і часом. Боротьба в п’єсі чітко побудована: кожен вчинок персонажу, кожна подія займає своє точно визначене місце у розвитку конфлікту. В даному розділі необхідно дослідити логіку боротьби, визначити основні етапи її розвитку, які вже намічені в основних подіях п’єси.

Кожна п’єса має свій початок і свій кінець. Початок боротьби, її виникнення в результаті перших активних дій однієї з сторін – зав’язка п’єси. Не складно помітити, що зав’язка – основна подія п’єси.

Виникнувши, боротьба охоплює всіх дійових осіб, весь час наростаючи, має свої підйоми та падіння. Атакує то одна, то інша сторона, часом настає тимчасове перемир’я, а потім – боротьба спалахує з новою силою, і доходить до своєї найвищої точки – кульмінації. Тут необхідно застерегти студентів від розповсюдженої помилки, коли до кульмінації відносять головну подію. В кульмінації боротьба досягає найвищого свого напруження, але її результат іще невідомий. Чому кульмінація тримає глядача в стані найвищої напруги? Та тому, що зараз має вирішитись: в якому напрямку буде далі розвиватись боротьба.

Фінальна подія – це результат конфлікту, це те, чим закінчилася боротьба – це розв’язка.

Основні етапи боротьби не відокремлюються один від одного демаркаційною лінією. Кожна наступна подія зароджується всередині попередньої, розвивається в часі. У багатьох п’єсах кожен етап розвитку боротьби не обмежений жорсткими часовими рамками. Події п’єси взаємопов’язані логікою конфлікту що розвивається, кожен його етап органічно продовжує попередній, і через те необхідно пам’ятати, що їх розмежування у процесі аналізу до певної міри умовне.

Від зав’язки до кульмінації і розв’язки – великий наповнений подіями часовий проміжок. Необхідно визначити ті події, котрі ведуть від зав’язки до кульмінації і розв’язки, визначити поворотні моменти боротьби і події в результаті яких вони відбулися, визначити місце кожної події в логіці розвитку конфлікту. Таким чином, у даному розділі дипломної роботи необхідно визначити:

Експозицію. Обставини, в яких розвивається конфлікт, умови і передумови його виникнення, знайомство з конфліктними сторонами. (Початкову подію).

Зав’язку. Перше зіткнення. Початок конфлікту. (Основну подію).

Розвиток дії. Розвиток боротьби в конкретних вчинках дійових осіб і в їх результаті – подіях.

Кульмінацію. Найвищу точку в розвитку конфлікту. (Центральну подію).

Розв’язку. Вирішення конфлікту. Фінальну подію п’єси.

Цей розділ дипломної роботи найтіснішим чином пов’язаний з розділом 1.4. – Основні події п’єси, адже названими частинами композиції не можуть бути якісь інші події, крім тих, які вже визначені режисером як основні етапи розвитку конфлікту.