Жанрові та стильові особливості п’єси

Жанр п’єси продиктований формою і характером конфлікту. Конфлікт відбувається у визначеній сфері людських відносин, його носіями є конкретні люди чи групи людей. Сфери людської життєдіяльності, в котрих протікає конфлікт і сили, які в ньому беруть участь, визначають його характер. Ось чому ми говоримо про філософський, психологічний, побутовий, внутрішній та інші види конфлікту.

До прикладу, конфлікт у п’єсі І. Карпенка-Карого „Безталанна” відбувається в сфері сімейно-побутових відносин і за характером є побутовим, а в драмі М. Куліша „97” ведуть непримириму боротьбу з куркулями бідняки: конфлікт має яскраво виражений соціальний характер. Жанрова природа сучасної драматургії часто не визначена самим автором, літературна, або поєднує надзвичайно протилежні погляди на характер конфлікту.

Далеко не у всякій боротьбі можна побачити її різноманітні сторони: одна й та ж сама подія може викликати у людей різне ставлення – сміх у одних, гнів у інших, іронію у третіх і т. д. Все залежить від того, хто і як дивиться. Ось це - „як дивиться”, - емоційне ставлення автора до конфлікту і визначає його форму. Студенти повинні врахувати, що в п’єсі можуть бути події, що викликають різноманітні почуття: сміх і сльози, гнів і співчуття, але всі вони забарвлені емоційним ставленням автора до конфлікту в цілому, через призму авторського ставлення і необхідно розглядати всі події.

Події п’єси у кожного автора набувають свого способу існування. „Один і той же життєвий факт різні художники розповідають по-різному. Правда життя у них одна, а художня правда різна”. Правда сатиричної комедії інша, ніж правда соціальної драми, а правда трагедії – не така, як правда водевілю. Але навіть в межах одного жанру, навіть в творах одного автора існують різноманітні способи відображення життя.

Кожен автор в кожному конкретному випадку пропонує свої правила, свою систему умовностей, свої умови гри. Ці умови гри закладені в манері відбору запропонованих обставин і манері відношення до глядацького залу. В одному випадку автор байдужий до дрібниць побуту і місця події, зосереджуючи увагу на світоглядній позиції героїв, публіцистично-чуттєво визначаючи своє до них відношення; в іншому – розкриваючи тонкі психологічні нюанси у взаємовідносинах персонажів через ретельно відібрані побутові дрібниці; в третьому – взагалі нехтує зовнішньою правдоподібністю, – запропоновані обставини гіперболізовані, кожна деталь доведена до символу і т. д.

Жанр, як усталена форма композиції п’єси, створена драматургом в залежності від мети (оспівати, засудити, осміяти, тощо) і авторського погляду на зображувані явища дійсності.

Визначення жанру має бути обгрунтованим, логічно випливати з проведеного аналізу засобів і способів відображення дійсності автором. Студент має визначити авторське розуміння жанру п’єси, а не своє розуміння і бачення жанру вистави.

В кожній конкретній п’єсі автор користується певним ключем для відбору запропонованих обставин. Ось цей ключ, спосіб відбору запропонованих обставин і визначає жанрові і стильові особливості твору, визначає міру умовності п’єси, відношення до глядацького залу.

Цей розділ „Постановочного плану” – найбільш складний. Дипломнику слід дотримуватись наступної технологічної послідовності роботи:

- визначення характеру конфлікту;

- визначення форми конфлікту. (Емоційне ставлення автора до конфлікту і конфліктуючих сторін).

Спосіб відбору запропонованих обставин. (Художні, психологічні і драматургічні прийоми, якими користувався автор для написання п’єси).

Визначаючи жанр п’єси, слід базуватися на 3-х основних драматичних жанрах (драма, комедія, трагедія).

Масштабність конфлікту, його характер дозволяє дипломнику визначити основний жанр п’єси, а спосіб вирішення конфлікту та засоби виразності, якими користується автор – додатковий (наприклад – драма може бути соціальною, філософською, романтичною, психологічною і т.д.).

Поетика та мова п’єси вказують на стильові особливості творчої манери автора, його індивідуальний почерк.

Стиль п’єси – це єдність основних художніх ознак, особливостей, відмінностей та індивідуальних рис, які відбивають світоглядну позицію автора.

Аналіз мови п’єси, мови персонажів, словникового запасу, образності та метафоричності тексту п’єси – окремих реплік та ремарок, наявність чи відсутність мовних характеристик – це обов’язкова частина даного розділу дипломної роботи.

Професіоналізм у мистецтві режисера найбільш яскраво виявляється в пошуку правдивого і неповторного жарнового вирішення, яке відповідає стилю епохи і неповторному почерку драматурга. Жанр твору завжди має свої неповторні інтонації, почути які повинен режисер, відчути індивідуальність автора та жанрове забарвлення твору.

Найбільш складна проблема – гармонійна єдність жанрового та стильового вирішення. Шлях до цього у відчутті справжніх істинних взаємовідносин дійових осіб, ємоційного фону наскрізної дії та температури драматичного конфлікту.