Види адміністративних позовів

Всі позови різняться між собою залежно від змісту, від вимог, які в ньому містяться: скасування рішення органу владних повноважень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії або утримання від їх вчинення; встановлення наявності чи відсутності компетенції тощо.

Гадаємо, що такий спосіб класифікації можна застосовувати й в адміністративному судочинстві.

Отже, за способом процесуального захисту адміністративні позови поділяються на:

1) зобов’язуючі позови, які спрямовані на примусове здійснення вимог позивача. У них позивач вимагає від суду зобов’язати відповідача:

а) прийняти рішення або вчинити певні дії;

б) утриматися від вчинення певних дій;

в) виконати зупинену чи невчинену дію;

г) сплатити кошти на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю відповідача.

ґ) усунути обмеження у реалізації прав, свобод та інтересів суб’єктів.

Підстава зобов’язуючого позову складається з юридичних фактів, з якими пов’язане виникнення публічно-правових відносин і фактів, з якими пов’язане виникнення права на вимогу.

Предметом зобов’язуючого позову є матеріально-правова вимога, спрямована на поновлення порушеного права чи інтересів позивача.

Змістом зобов’язуючого позову є вимога позивача до суду про примус відповідача до виконання визначених у позові дій.

2) установчі позови, спрямовані на підтвердження судом наявності чи відсутності легітимності нормативних актів чи повноважень осіб, які беруть участь у справі. У них позивач вимагає від суду:

а) скасування або визнання нечинним рішення відповідача повністю чи окремих його положень;

б) визнання законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

в) визнання законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів владних повноважень;

г) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

ґ) встановлення легітимності результатів виборів чи всеукраїнського референдуму Центральною виборчою комісією України.

Підстава установчого позову складається з юридичних фактів, з якими пов’язане виникнення публічно-правових відносин та доказових фактів, на основі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність порушеного права.

Предметом установчого позову є матеріально-правова вимога, спрямована на недопущення порушення права та інтересів учасників адміністративного судочинства (позивача).

Змістом установчого позову є вимога позивача до суду про визнання наявності чи відсутності легітимності нормативних актів, а також суб’єкта владних повноважень;

3) застосовчі позови, спрямовані на примусове забезпечення виконання вимог законодавства за зверненням до суду суб’єкта владних повноважень. У них позивач вимагає від суду:

а) скасування реєстрації кандидата на пост Президента України;

б) дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності;

в) заборону чи інші обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;

г) анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії (об’єднання громадян);

ґ) заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії (об’єднання громадян).

Підстава застосування позову складається з юридичних фактів, з якими пов’язане порушення вимог законодавства та правоприпиняючих фактів.

Предметом застосовчого позову є матеріально-правова вимога суб’єкта владних повноважень, спрямована на припинення порушеного права та зміни правовідносин.

Змістом застосовчого позову є вимога позивача до суду щодо припинення та зміни правовідносин.