Свідок як учасник адміністративного судочинства

Свідком у суді може виступати кожна особа, яка володіє відомостями про обставини, що належить з'ясувати у справі. Термін "кожна особа" підкреслює прагнення законодавця надати можливість суду отримати якомога більше відомостей по справі для її повного та всебічного розгляду, та як наслідок цього в законі відсутні прямі обмеження за мотивами віку свідка, його родинних або інших близьких стосунків з особами, які беруть участь у справі. Аналіз положень ст. 65 КАС України, що регулює процесуальне становище свідка в адміністративному судовому процесі, дає змогу стверджувати, що свідком може бути дієздатна фізична особа, яка не перебуває на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі, а також здатна за своїм фізичним і психічним станом правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, та давати з цього приводу показання. Таким чином, перш за все законодавець підкреслив те, що свідком повинна виступати дієздатна фізична особа. Проте ст. 142 КАС України передбачає допит адміністративним судом малолітніх та неповнолітніх свідків, тобто свідком може бути і неповнолітня особа, яка не володіє повним обсягом дієздатності, але судом обов'язково враховується вік неповнолітнього, рівень його розвитку та здатність сприймати обставини, що мають значення для справи. Уявляється, що залучення неповнолітніх до участі в процесі як свідків можливе лише тоді, коли за якихось обставин цього не можна уникнути.

Незважаючи на те, що законодавець закріплює досить широке коло осіб, які можуть бути допитані як свідки, в ч. 2 ст. 65 КАС України зафіксований перелік осіб, які за різноманітними обставинами не можуть залучатися як свідки. По-перше, це недієздатні фізичні особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі та не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи та давати з цього приводу показання. По-друге, це — представники в судовому процесі, захисники у кримінальних справах, які не можуть свідчити про обставини, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням функцій представника чи захисника. Окремо у статті виділена така категорія осіб, як священнослужителі, що є новелою законодавства. З метою охорони таємниці сповіді, вони не можуть давати показання про відомості, одержані ними на сповіді віруючих. Таємниця нарадчої кімнати також захищається законом, тому професійні судді, народні засідателі та присяжні не можуть давати показання про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення.

Перелік осіб, які не можуть залучатися як свідки, не є вичерпним. Пунктом 5 ч. 2 ст. 65 КАС України передбачено також обмеження щодо інших осіб, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

Хоча родинні або інші близькі відносини не є обмеженням для залучення як свідків, законом передбачена можливість фізичної особи відмовитися від давання показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловіка; дружини; батька; мати; вітчима; мачухи; сина; дочки; пасинка; падчерки; брата; сестри; діда; баби; внука; внучки; усиновлювача чи усиновленого; опікуна чи піклувальника; особи, над якою встановлено опіку чи піклування; члена сім'ї або близького родича цих осіб).

Свідок має право відмовитись від давання показань тільки за тих підстав, що передбачені законодавством.

Залучення свідка до участі в адміністративному процесі можливо з ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі. Якщо притягнення свідка здійснюється з ініціативи осіб, які беруть участь у справі, останні заявляють клопотання про виклик свідка, де повинні зазначити його ім'я, місце проживання (перебування, роботи, служби) та обставини, щодо яких він може дати показання.

Основним обов'язком свідка є те, що він повинен з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Безумовно, мова йде про відомості, що стосуються справи. Свідок зобов'язаний завчасно повідомити суд у разі неможливості прибуття за викликом в судове засідання. Це, звичайно, звільняє свідка від несприятливих наслідків. Треба зазначити також, що законом передбачається допит свідка за виняткових обставин за місцем його проживання або в місці його перебування. Так, свідок, який не може з поважних причин з'явитися в судове засідання і проживає за межами територіальної підсудності адміністративного суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного суду за місцем його проживання. Свідок, який не може з'явитись у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його перебування.

До основних процесуальних прав свідка в адміністративному процесі належать: право користуватися послугами перекладача, письмовими записами, а також право на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду відповідно до ст. 92 КАС України. Так свідок має право на оплату проїзду, а також на отримання добових у разі переїзду до іншого населеного пункту. Свідок має й інші процесуальні права, передбачені КАС України.