Строки в адміністративному судочинстві

Під строком у праві зазвичай розуміють визначений законом, договором, юридичним актом період, встановлений для здійснення відповідних дій, реалізації прав або виконання зобов'язань, з настанням чи закінченням якого пов'язується певна дія або подія, що має юридичне значення.

Строки зумовлюються юридичними фактами (діями або подіями), настання або перебіг яких викликає певні правові наслідки щодо виникнення, зміни або припинення правовідносин та захисту порушених прав.

Юридичні строки за підставами їх встановлення поділяють на: а) визначені законом; б) визначені адміністративним актом; в) визначені угодою сторін; г) визначені рішенням суду.

Строки можуть бути імперативними або диспозитивними, визначеними або невизначеними, загальними або окремими.

Таким чином строки є юридичними фактами (подіями), які можуть викликати виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Отже, на підставі загальних підходів можна запропонувати таке визначення: строк у адміністративному судочинстві — це встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, іншим нормативним актом або призначений адміністративним судом або суддею період часу, в межах якого особа має (може) здійснювати певні процесуальні дії щодо реалізації прав або виконання зобов'язань у сфері адміністративного судочинства, або закінчення якого є юридичним фактом (подією), що викликає певні правові наслідки.

Строки в адміністративному судочинстві можна розділити на такі види:

а) строки при реалізації права на звернення до адміністративного суду;

б) строки при здійсненні провадження по справі;

в) строки при реалізації права на апеляційне оскарження;

г) строки при реалізації права на касаційне провадження;

д) строки при провадженні за винятковими обставинами;

е) строки при провадженні за нововиявленими обставинами;

є) строки при виконанні судових рішень в адміністративних справах.

Серед зазначених видів строків більшість належить до процесуальних (б—є). Строк же, який пов'язаний із реалізацією права на звернення до адміністративного суду, не є процесуальним, оскільки він встановлюється для забезпечення можливості захисту особою своїх прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах, що е правом особи, а не її обов'язком.

Строки в адміністративному судочинстві встановлюються Кодексом про адміністративне судочинство, іншими законами або адміністративним судом.

За загальним правилом строк визначається відрізком часу, що обчислюється роками, місяцями, днями, іноді годинами, може визначатися календарною датою або з вказівкою на певну подію, що може настати. Перебіг строку починається з дня, наступного після настання події, яка зумовлює його початок, або з дня, наступного після визначеної календарної дати.

Кодекс адміністративного судочинства не вказує особливості визначення порядку обчислення та перебігу строку, початок якого припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день. Разом з тим він вказує на особливості обчислення строку, закінчення якого припадає на такі дні, встановлюючи, що у цьому разі останнім днем строку є перший після нього робочий день. Уявляється, що такий же підхід поширюється і на обчислення початку перебігу строку.

Строк, який визначається роками, закінчується у відповідній місяць та число останнього року цього строку. Якщо строк визначається місяцями, то у цьому разі перебіг його закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо ж відповідний місяць такого числа немає, то строк закінчується у останній день цього місяця. Але у будь-якому разі діє загальне правило, за яким строк закінчується у перший робочий день після вихідного, святкового або іншого неробочого дня, що збігається із закінченням такого строку.

Дуже важливе значення має визначення часу закінчення строку у адміністративному судочинстві. КАС зазначає, що останній день строку триває до 24-ї години дня закінчення строку, але водночас вказує, що він може бути закінчений раніше у випадках, якщо протягом нього слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше. У такому випадку строк закінчується у момент закінчення цього часу. Разом з тим строк не буде вважатись пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку. При цьому факт пересилання має бути підтверджений штемпелем відділення зв'язку, квитанцією про відправлення або іншими відмітками, що дозволяють встановити дату відправлення.

Наслідки пропущення строків залежать від того, ким та за яких причин і обставин вони пропущені. За систематичне порушення строків без поважних причин суддя може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності, але суд зобов'язаний здійснити відповідні процесуальні дії щодо вирішення адміністративної справи. Якщо ж строки пропущені іншими особами, що беруть участь у справі, то позов може бути залишено без розгляду або встановлений законом або судом строк може бути поновлено чи продовжено залежно від обставин, що викликали пропущення строку.