Нормотворчість суб’єктів публічного адміністрування

Нормотворчість суб’єктів публічного адміністрування являє собою сукупність послідовно виконуваних дій, яких мають дотримуватись відповідні суб’єкти нормотворчості з метою дотримання законності у процесі створення підзаконних актів.

Нормотворчість суб’єктів публічного адміністрування, як правова категорія базується на принципах, серед яких слід виділити такі:

-законність;

- демократизм;

- гуманізм;

- науковість;

- професіоналізм;

- оперативність;

- планування;

- прогнозування;

- використання правового досвіду;

- техніко-юридична досконалість;

- єдиноначальність;

- галузевість.

Нормотворчість суб’єктів публічного адміністрування є багатогранною категорією, що потребує виділення її ознак:

є одним з рівнів нормотворчості;

регулює сферу суспільних відносин певної галузі суспільного життя на загальнодержавному та локальному рівні;

націлена на забезпечення реалізації Конституції та законів України;

здійснюється керівниками центральних органів виконавчої влади та інших суб’єктів публічного адміністрування такими способами: безпосереднім виданням відомчих підзаконних актів, санкціонуванням актів структурних підрозділів шляхом видання наказів, спільним виданням нормативних актів уповноваженими суб’єктами нормотворчості;

являє собою сукупність послідовно виконуваних стадій;

базується на певних принципах;

здійснюється шляхом створення нових норм права, зміни, доповнення, скасування існуючих;

результатом діяльності суб’єктів публічного адміністрування в процесі здійснення нормотворчості є відомчі підзаконні акти, які формулюються відповідно до правил юридичної техніки.

Нормотворче провадження регламентує порядок підготовки і прийняття підзаконних нормативно-правових актів різного рівня. Залежно від рівня, а точніше - від сфери організуючого впливу розроблюваних нормативних актів, прийнято виокремлювати такі нормотворчі провадження:

- з прийняття постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України;

- з видання наказів, інструкцій та інших актів міністерств, державних служб, інспекцій, агентств та центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом;

- з видання рішень місцевих державних адміністрацій;

- з видання локальних актів (наказів, положень, правил) керівниками державних підприємств, установ та організацій;

- з видання нормативних актів органами місцевого самоврядування.

Підзаконними нормативно-правовими актами є:

1) укази Президента України нормативного характеру;

2) постанови Верховної Ради України;

3) постанови Кабінету Міністрів України нормативного характеру;

4) правові акти нормативного характеру міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

5) правові акти нормативного характеру державних органів, які є суб'єктами нормотворення;

6) правові акти нормативного характеру місцевого референдуму;

7) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим нормативного характеру;

8) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим нормативного характеру;

9) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим нормативного характеру;

10) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, накази структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій нормативного характеру;

11) накази територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади нормативного характеру;

12) рішення нормативного характеру місцевих рад, акти їх виконавчих органів, розпорядження сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради.

Сучасна структура нормотворчого адміністративного провадження має такі стадії:

1) передпроектна стадія;

2) проектна стадія;

3) стадія прийняття проекту нормативно-правового акта;

4) засвідчувальна стадія;

5) інформаційна стадія.