Тема 6: Робочий час і час відпочинку

План

1. Поняття і види робочого часу.

2. Режим та облік робочого часу і порядок його встановлення. Ненормований робочий день. Гнучкий робочий час. Вахтовий метод роботи.

3. Надурочні роботи і порядок залучення до них.

4. Поняття і види часу відпочинку.

5. Види відпусток і порядок їх надання.

§ щорічна основна відпустка

§ щорічна додаткова відпустка, її види

§ Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням

§ творчі відпустки

§ соціальні відпустки

§ відпустки без збереження заробітної плати.

Методичні вказівки

Тривалість праці працівника визначається його робочим часом. Студентам передусім потрібно звернути увагу на чітке і правильне визначення правового поняття робочого часу – це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору повинен знаходитися на підприємстві, в установі, організації і виконувати свої трудові обов'язки.

Студентам необхідно детально зупинитись на нормах і видах робочого часу. Норма робочого часу – це встановлена законом кількість годин робочого часу за певний календарний період – день, тиждень, місяць. Існує три види робочого часу: нормальний, скорочений і неповний. Вивчаючи види робочого дня і робочого тижня, студент по­винен уміти проводити розмежування між кожним із цих видів, знати основні підстави і випадки встановлення скороченого ро­бочого дня і його відмінність від неповного робочого дня, дати характеристику кожного виду робочого тижня і визначити, як в залежності від виду робочого тижня може встановлюватись три­валість робочого дня на підприємствах, в установах, організа­ціях.

Законодавством передбачається можли­вість встановлення різного режиму, до елементів якого відноситься структура робочого тижня, початок і кінець робочого дня, час і тривалість перерви, встановлення неповного робочого часу, а також графіки змінності, гнучкі графіки робіт, вахтовий метод робіт тривалість і правила чергування змін. На основі чинного законодавства не­обхідно дати правильну характеристику існуючим режимам робочого часу, звернувши увагу на коло осіб, відносно яких може встановлюватися режим, специфіку виробничих умов, що викликають необхідність застосування того чи ін­шого режиму.

Велике значення при використанні робочого часу мають види його обліку. Студент повинен засвоїти, що поряд із щоденним або щотижневим обліком допускається за погодженням з проф­спілковим органом запровадження підсумованого обліку робо­чого часу. Так, на державних підприємствах сільського госпо­дарства підсумований облік може встановлюватись на період усього календарного року. Але тривалість робочого часу за обліковий період не може перевищувати нормальної кількості ро­бочих годин.

Вивчаючи питання про надурочні роботи як роботи понад встановлену тривалість дня, слід виходити з того, що вони, як правило, не допускаються. Надурочні роботи можуть проводи­тись тільки у виняткових випадках, вичерпний перелік яких дається в ст. 62 КЗпП України. При цьому студент повинен зас­воїти порядок одержання дозволу на проведення надурочних робіт, граничні норми їх застосування і коло осіб, які не можуть залучатись до таких робіт.

Студент повинен також засвоїти порядок залучення робіт­ників і службовців до чергування, вміти розрізнити чергування від виконання працівником звичайної своєї роботи і від наду­рочних робіт, а також порядок компенсації за чергування.

При вивченні часу відпочинку, студент повинен засвоїти його поняття та види. Під часом відпочинку в трудовому праві розуміється такий відрізок часу, протягом якого працівник звільнений від виконання своїх трудових обов'язків і який він може використовувати за своїм розсудом. Слід мати на увазі, що перерви в роботі є важливим фактором при виборі трива­лості робочого дня і робочого тижня, а система перерв повинна відповідати характеру виконуваної роботи.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повин­на бути не менше як сорок дві години, а кількість вихідних днів встановлюється залежно від виду робочого тижня. Студент по­винен засвоїти, що робота у вихідні дні забороняється. Залучен­ня окремих працівників допускається тільки з дозволу проф­спілкового комітету у виняткових випадках, вичерпний перелік яких дається в ст. 71 КЗпП України. Необхідно також знати випадки, коли допускається праця в святкові дні.

При вивченні питання про основні і додаткові відпустки слід засвоїти основні принципові положення законодавства про від­пустки. Відпустки надаються для відпочинку, тому заміна відпустки грошовою компенсацією може проводитись у випадку звільнен­ня працівника з роботи, або за бажанням працівника, при цьо­му тривалість наданої працівнику щорічної і додаткової відпус­тки не повинна бути меншою 24 календарних днів. Студент повинен засвоїти питання про соціальні відпустки: право на цей вид відпусток, їх тривалість та порядок надання. Поряд із щорічними черговими і додатковими відпустками на вимогу працівника можуть надаватись відпустки без збере­ження заробітної плати. Студент повинен чітко розмежовувати, коли надання відпусток без збереження заробітної плати є пра­вом власника або уповноваженого ним органу, а коли законом на власника або уповноважений ним орган покладається обо­в'язок при певних умовах на вимогу працівника надавати таку відпустку.

Студент повинен засвоїти також порядок надання відпус­ток, допустимі випадки їх перенесення, вміти обчислити трудо­вий стаж, що дає право на відпустку. При засвоєнні питань відпочинку працівників студенту не­обхідно звернути увагу на специфіку правового регулювання праці осіб, які поєднують навчання з продуктивною працею. Необхід­но знати види цих пільг і вміти розкрити їх зміст залежно від виду учбового закладу, від форми і періоду навчання.

 

Завдання

§ Чим характеризується робота змінами?

§ У чому полягає правова відмінність скороченого та неповного робочого часу?

§ Які категорії осіб забороняється залучати до надурочних робіт?

§ В яких випадках здійснюється робота в вихідні дні?

§ Як співвідносяться поняття “ право працівника на відпочинок” та “право працівника на відпустку”. В яких нормативно-правових актах закріплені гарантії реалізації цих прав?

§ Охарактеризуйте додаткові відпустки у зв’язку з навчанням.

§ Яке призначення учбових та творчих відпусток?

§ Яковлева працювала в організації прибиральницею, одержуючи оплату не рідше одного разу на місяць. Вона виконувала роботу в установлений час: частину приміщень за вказівкою коменданта прибирала до початку, а інші – по закінченні робочого дня організації. Через два роки Яковлева звернулася з заявою про надання їй щорічної відпустки. Директор організації відмовив Яковлевій у наданні відпустки, посилаючись на те, що вона працює за договором підряду; трудовий договір з нею не укладався і наказ про прийом на роботу не видавався, тому в неї немає права на відпустку. Які правовідносини склалися між Яковлевою і даною організацією?

§ Генеральний директор державного підприємства „Воля” з метою економії оплати праці видав наказ про оплату надурочних робіт в одинарному розмірі (за кожну годину надурочної роботи – годинну тарифну ставку). Чи правомірний такий наказ? Куди можна його оскаржити?

§ Ветлугіна, що працює за трудовим договором, звернулася до директора товариства з обмеженою відповідальністю з проханням установити їй неповний робочий день з оплатою за фактично відпрацьований час. Своє прохання вона мотивувала необхідністю догляду за дитиною, якій виповнилося 5 років. Директор відмовив Ветлугіній, посилаючись на те, що в статуті їхнього товариства нічого не сказано про можливість роботи на умовах неповного робочого часу. Чи правомірне рішення директора? Як, на Вашу думку, повинно бути вирішене питання про встановлення Ветлугіній неповного робочого дня?

§ У зв'язку з необхідністю здачі проекту в термін інженер-проектувальник I категорії Караєва в листопаді-грудні неодноразово затримувалася після роботи. Переробка за цей час склала у Караєвої 28 годин. Вона звернулася до завідуючого проектної майстерні з проханням компенсувати зазначену переробку. Завідуючий вважав неможливим здійснити оплату або надати відгул Караєвій, оскільки вона працювала додатково не за розпорядженням адміністрації, а за власною ініціативою. Яка Ваша думка, чи правий завідуючий проектної майстерні?

§ Сергєєв влаштувався на роботу у віці 17 років і 2 місяців. Після закінчення 11 місяців йому була надана щорічна відпустка тривалістю 24 робочих дня. Сергєєв звернувся до адміністрації з вимогою про надання йому відпустки в розмірі календарного місяця, оскільки він влаштувався на роботу, будучи неповнолітнім. Адміністрація відмовила Сергєєву з тієї причини, що в момент виникнення права на відпустку йому уже виповнилося 18 років і тому відпустка йому надається на загальних підставах. Як повинен бути вирішений спір?

§ Селіванова перебувала у відпустці без збереження заробітної плати до кінця календарного року по догляду за дитиною. У травні вона звернулася у відділ кадрів і, пред'явивши довідку-виклик для здачі курсових іспитів, просила надати їй навчальну відпустку. Однак їй було відмовлено, оскільки вона вже перебуває у відпустці. Чи правильно вирішив керівник кадрової служби? Як може бути вирішене дане питання?

 

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В. М. Вакуленко, О.П. Товстенко. – К.: Юрінком Ін-тер, 1997. – 1040 с.

3. Про внесення змін, що стосуються відпусток, до Кодексу законів про працю України: Закон України від 18 вересня 1998 року // Голос України. – 1998. – 9 жовтня.

4. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.

5. Порядок, тривалість і умови надання щорічних від­пусток працівникам, які навчаються у вищих учбових закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 634 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 933.

6. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 // Офіційній вісник України. – 1997. – Число 16. – С. 73; Число 35. – С. 14.

7. Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів: Постанова Кабі­нету Міністрів України від 30 червня 1998 р. № 982 // Урядовий кур'єр. – 1998. – 9 липня.

8. Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 45 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 2.

9. Рекомендації про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці: Затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 (із змінами, внесеними наказом Мінпраці та соціальної політики України від 5 лютого 1998 р. № 18) // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1997. – № 12. – С. 27-28; 1998. – № 3. – С. 38.

10. Про практичне застосування частини першої стат­ті 5 і частини четвертої статті 24 Закону України "Про від­пустки": Роз'яснення Міністерства праці України від 12 лютого 1997 р. № 10/2-493 //Людина і праця: Інформацій­ний бюлетень Міністерства праці України. – 1997. – № 2-3.

11. Про затвердження Показників і критеріїв умов праці, по яких надаються щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих чинників: На­каз Міністерства охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 р. № 383/55 // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 3.

12. Про затвердження Порядків застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість пра­цівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особ­ливий характер праці: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 р. № 16 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 2.

13. Про нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої від­пустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки, які надаються у календарних днях, якщо працівник з незалежних від нього причин працював в режимі неповно­го робочого тижня чи перебував у відпустці без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням: Роз'яснення Міністерства праці України від 21 липня 1997 р. № 04-3022 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці України. – 1998. – № 1.

14. О дежурствах на предприятиях и в учреждениях: Постановление Секретариата ВЦСПС от 2 апреля 1954 г. // Справочник профработника. – М., 1983.

15. Воеводенко Н.К. Регулирование труда работников с ненормированным рабочим днем // Советское государство и право, 1974. - № 8. – С. 121-124.

16. Гончарова Г.С., Жернаков В.В., Жигалкин П.И. Научно-практический коментарий Закона Украины “Об отпусках”. – Харьков: Консум, 1997.

17. Глазырин В. В. Рабочее время и время отдыха иностранного гражданина // Право и экономика. – 1998. – № 5. – С. 64-66.

18. Кисилев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 263 с.

19. Лазарев В. Ежегодный отпуск рабочих и служащих // Человек и труд. – 1996. – № 7.

20. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Харків: Фірма “Консум”, 1998. – 480 с.

21. Прокопенко В.І. Час відпочинку. – К.: Політвидав України, 1981. – 78 с.

22. Прокопенко В.І. Трудове право України. Підручник. – X.: Консум, 1998. – С. 286-326.

23. Процевский А.Й. Рабочее время и рабочий день по советскому трудовому праву. – М.: Госюриздат, 1963.

24. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. В 2-х т. Симферополь: «Таврида», 1998.

25. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник. – 2-е изд., перераб и доп. – М: Юристъ, 1998.

26. Трудовое право. Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 1996.

27. Трудовое право. Учебник / Под ред. С.В. Смирнова. – М.: Проспект, 1996. – С. 158-202.

28. Трудовое право Украины / под ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Х.: «Одиссей», 1999. – 480с.

29. Хохрякова О. С. Реформа законодательства об отпусках: теоретические проблемы // Советское государство и право. – 1991. – № 5. – С. 43-51.

30. Хохрякова О. С. Комментарий к законодательству об отпусках. – М., 1994.