Тема 4. Правове регулювання зайнятості та працевлаштування



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 4. Правове регулювання зайнятості та працевлаштування



План

1. Поняття “зайнятість”, “зайнята особа” та їх правове регулювання.

2. Особливості правового статусу безробітної особи.

3. Правове положення частково безробітного.

4. Допомоги, гарантії, компенсації, які надаються безробітним.

5. Система органів з працевлаштування. Державна служба зайнятості, її функції.

Методичні вказівки

Зайнятість є економічним поняттям, оскільки вона становить один з основних елементів, що сприяють розвитку економіки кожної країни. Одночасно зайнятість є й гуманітарним поняттям, бо за її допомогою для трудящих забезпечується здобуття засобів до існування. Зайнятість є також умовою для розвитку здібностей і особистості людини. Студентам необхідно на підставі нормативно-правових актів дати аналіз понять “зайнятість”, “зайнята особа” та вказати, як вони співвідносяться з поняттями “право громадян на зайнятість” та “право на працевлаштування”.

Правовий статус безробітного включає основні права і обов’язки та їх гарантії. Слід зупинитись на законодавчому визначенні безробітної особи та порядку одержання статусу безробітного. Усі незайняті громадяни, які звертаються до Державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Зареєстрованим у Державній службі зайнятості громадянам протягом десяти календарних днів з моменту реєстрації підшуковується підходяща робота. При неможливості підшукання такої роботи громадянину надається статус безробітного і призначається допомога по безробіттю.

Студент повинен виділити ознаки та дати характеристику частково безробітного, проаналізувати погляди науковців з цього питання.

Необхідно розмежувати та вказати ознаки поділу допомог, гарантій, компенсацій, які надаються безробітним, на загальні та особливі, підстави, розміри та порядок їх надання.

Відповідно до чинного законодавства, громадяни вільно обирають види діяльності за умови, що вони не заборонені законодавством. Основні принципи державної політики зайнятості населення проявляються у забезпеченні рівних можливостей усім громадянам права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб. Для комплексного вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян створена Дер­жавна служба зайнятості як спеціалізована структура спеціальних органів, яка має відповідні повноваження. Громадяни України мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального (фермерського) господарства чи до іншого роботодавця, у тому числі до фізичної особи безпосередньо або до Державної служби зайнятості за сприянням у підшуканні роботи.

Завдання для самостійної роботи

1. Як співвідносяться поняття “право громадян на зайнятість” та “право на працевлаштування”?

2. Назвіть основні принципи правового регулювання зайнятості та працевлаштування.

3. Який порядок реєстрації безробітних громадян?

4. Назвіть ознаки підходящої та непідходящої роботи.

5. Яке юридичне значення допомоги по безробіттю?

6. В яких випадках здійснюється підготовка та перепідготовка незайнятих громадян?

7. Сприяння зайнятості та працевлаштуванню – це право чи обов’язок безробітних громадян?

8. У районному центрі зайнятості громадянинові Новікову, що звернувся за допомогою в працевлаштуванні, відмовили в наданні інформації про наявність вакантних робочих місць і запропонували відробити місяць на громадських роботах, попередивши, що у випадку відмови йому не будуть надані послуги центра зайнятості. Чи правильно вчинили працівники центра зайнятості? Чи мають право громадяни, що звернулися в центр зайнятості, на отримання відповідної інформації? Чи зобов'язаний непрацевлаштований громадянин виконати вимогу центра зайнятості про участь у громадських роботах?

9. Заволока, 62-річного віку, звернувся до служби зайнятості з проханням підшукати для нього підходящу роботу. Таку роботу йому підшукати не змогли, тоді він зажадав визнати його безро­бітним і виплачувати допомогу по безробіттю. Служба зайнятості відмовила Заволоці у наданні статусу без­робітного, пославшись на те, що він досяг пенсійного віку і може оформити пенсію. Заволока вважає таку відмову неправильною, оскільки він ще хоче працювати, а не бути пенсіонером. Як повинні бути вирішені вимоги Заволоки?

10. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці Геращенко була звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у віці 53 роки і 4 місяці. Після звільнення з роботи звернулася до служби зайнятості з проханням надати їй додаткові гарантії, передбачені статтею 5 Закону України про зайнятість населення – влаш­тувати на іншу підходящу роботу. В службі зайнятості Геращенко порадили оформляти пенсію за віком. Геращенко вважає, що така пенсія їй могла б бути призначена відповідно до п. «г» ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення” за півтора роки до настання пенсійного віку. А її звільнили за один рік і 8 місяців до настання цього віку. Як повинно бути вирішено спірне питання?

11. Інженер Бобровник був звільнений з роботи у зв'язку із зміна­ми в організації виробництва і праці у віці 58 років. Служба зайнятості, до якої він звернувся зразу ж після звільнення, підхо­дящої роботи для Бобровника не підшукала. Через шість місяців після звільнення Бобровник звернувся до районного управління соціального захисту населення з проханням призначити йому пенсію за віком. У призначенні пенсії в управлінні соціального захисту відмо­вили з тих мотивів, що Бобровник ще не досяг пенсійного віку – 60 років. Цю відмову у призначенні пенсії Бобровник вважає такою, що суперечить п. «г» ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення”. Як повинен бути вирішений спір між сторонами?

 

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В.М. Вакуленко, О. П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 1040 с.

3. Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. (із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 171.

4. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1998 р. (із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 21. – Ст. 252.

5. Постанова Кабі­нету Міністрів України “Про затвердження положень щодо застосування Зако­ну України "Про зайнятість населення"” від 27 квітня 1998 р. № 578 // Ін­формаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 6.

6. Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробіт­них, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної під­готовки та перепідготовки: Затверджене пост. Кабінету Мі­ністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578 // Інформацій­ний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 6.

7. Положення про порядок подання матеріальної допомоги по безробіттю. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578 // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 7.

8. Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578 // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 7.

9. Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578 // Інформаційний бюлетень Міністер­ства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 7.

10. Положення про порядок організації сезонних робіт: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578 // Інформаційний бюлетень Міністер­ства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 7.

11. Положення про порядок надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяль­ністю. Затверджене постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 27 квітня 1998 р. № 578 // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 6.

12. Положення про державну службу зайнятості. За­тверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. № 47 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1993 р. і від 14 ве­ресня 1998 р. № 1435) // ЗП УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 50; ЗП України. – 1993. – № 10. – Ст. 200; Праця і зарплата. – 1998. – № 19.

13. Положення про організацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовах масового звільнення пра­цівників. Затверджене постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 31 грудня 1993 р. № 1090 // Праця і зарплата. – 1994. – № 1.

14. Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів: Затверджене постановою Ка­бінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 1314 // ЗП України. – 1995. – № 7. – Ст. 181.

15. Концепція професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації незайнятого населення: Схвале­на постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1996 р. № 150 // ЗП України. – 1996. – № 6. – Ст. 200.

16. Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за дер­жавним замовленням. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 // Урядовий кур'єр. – 1996. – 10 жовтня.

17. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження положень щодо застосування Закону України “Про зайнятість населення”” від 27.04.98 № 578 // Уряд. кур’єр. – 1998. – 7 травня.

18. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Українським союзом промисловців і підприємців та проф­спілковими об'єднаннями України на 1997- 1998 р. // Уря­довий кур'єр. – 1997. – 11 листопада.

19. Інструкція про порядок виплати громадянам матеріальної допомоги в період професійної підготовки, пере­підготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості. Затверджена наказом Мініс­терства праці та соціальної політики України № 161 від 28 вересня 1998 р. // Юридичний вісник України. – 1998. – 19-25 листопада.

20. Бойко Ю. Розмежування правового регулювання законодавства про працю та законодавства про зайнятість населення // Право України. – 1994. – № 10. – С. 39.

21. Данукин В.П. Трудоустройство и его формы в СССР // Советское государство и право. – 1979. – № 4.

22. Гаврилина А. Практика применения законодательства о занятости населення // Человек и труд. – 1995. – № 2. – С. 4-9.

23. Гаврилина А.К. Законодательство о занятости населения в государствах СНГ (аналитический обзор) // Право и экономика. – 1998. – № 6. – С. 111-115.

24. Жернаков В. Поняття примусової паці за законодавством України // Право України. – 1997. – № 10. – С. 35-39, 43.

25. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права // Право України. – 1999. – № 3. – С. 34.

26. Заржицький О., Сидоренко О., Башмаков В. Правове регулювання працевлаштування іноземних громадян в Україні // Право України. – 1997. – № 2. – С. 55-57.

27. Кисилев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 263 с.

28. Маркіна Т.Г. Окремі аспекти поняття зайнятості населення // Проблеми законності. Вип. 39: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С. 88-91.

29. Маркина Т.Г. Занятые граждане как юридическая категория // Проблеми законності. Вип.40: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С. 94-98.

30. Маркіна Т. Юридичні умови визнання громадянина безробітним // Право України. – 2000. – № 6. – С. 44-46.

31. Маркіна Т. Правовий захист прав громадян на зайнятість // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 12. – С. 37-39.

32. Пантелєєв І.Г. Ринок і безробіття. Соціальна політика дер­жави у сфері зайнятості населення // Праця и зарплата. – 1995. – № 8.

33. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Харків: Фірма “Консум”, 1998. – 480 с.– С. 178-211.

34. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. В 2-х т. Симферополь: Таврида, 1998.

35. Трудовое право Украины / под ред.: Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Харьков: Одиссей, 1999. – 480 с.

36. Фединяк Г. Регулювання працевлаштування та соціального захисту громадян України за кордоном // Право України. – 1998. – № 2. – С. 64-65.

 

Тема 5: Трудовий договір

Заняття 1: Укладення трудового договору

План

1. Поняття і значення трудового договору.

2. Сторони трудового договору.

3. Форма та зміст трудового договору.

4. Види трудового договору.

5. Загальний порядок укладення трудового договору.

Методичні вказівки

Право на працю реалізується працівниками шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Вивчаючи поняття трудового договору, студент повинен чітко розмежовувати його від цивільно-правових договорів, в основу яких покладено досягнення певного результату при допомозі застосування праці. Відповідно до ст. 22 КЗпП України, трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. З’ясувати значення трудового договору можна розглянувши його в трьох аспектах: як угоду про працю працівника, як юридичний факт. що є підставою виникнення трудових правовідносин, як один із центральних інститутів трудового права.

Так як трудовий договір – це двостороння угода, то сторонами його є працівник і роботодавець. Необхідно дати визначення цих понять та з’ясувати, хто може виступати цими суб’єктами: фізичні чи юридичні особи. Для того, щоб стати стороною трудового договору, сторони повинні володіти трудовою правосуб’єктністю. Студентам також необхідно зупинитися на характеристиці елементів правового статусу сторін трудового договору.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Студентам необхідно зупинитись на випадках, при яких дотримання письмової форми є обов’язковим. Під змістом трудового договору розуміється сукупність його умов, які визначають права і обов’язки сторін. При цьому необхідно розрізняти безпосередні умови, що визначаються самими сторонами, – обов’язкові і додаткові, та похідні, передбачені законодавством. При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Студент повинен засвоїти коло осіб, щодо яких не може встановлюватись випробування, строк випробування, та як визначаються результати випробування при прийнятті на роботу.

Повинні бути також усвідомлені особливості змісту і порядку укладення трудових договорів при організованому наборі працівників; про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з неповнолітніми; на тимчасові і сезонні роботи; при сумісництві посад і суміщенні професій.

Ст. 23 КЗпП передбачає види трудового договору в залежності від строку: безстроковий, строковий та на час виконання певної роботи Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк у зв’язку з характером роботи. Договір не укладається, якщо робота має короткостроковий характер, до десяти днів загалом протягом місяця. Необхідно детально зупинитись на особливостях порядку укладення та змісту кожному з видів трудового договору, а також дати визначення, вказати сферу застосування, особливості контракту, відмежувавши його від трудового договору.

Слід з’ясувати, які документи подаються при укладенні трудового договору, а також дати характеристику трудової книжки як основного документа трудової діяльності. День підписання договору сторонами вважається днем його укладення. Студент повинен чітко визначати випадки, коли власник або уповноважений ним орган не може відмовити працівнику в укладенні трудового договору, а також ті випадки, коли належним чином трудовий договір оформлений не був, але працівника фактично допущено до роботи.

 

Завдання

§ Які гарантії при прийнятті на роботу встановлені законодавством?

§ Відмінність трудового договору від цивільно-правових угод.

§ Відмінність контракту від трудового договору.

§ В яких випадках укладається строковий трудовий договір?

§ В чому полягає значення трудової книжки?

§ Чи є обов’язковою письмова форма трудового договору та контракту?

§ Яким категоріям осіб не може бути відмовлено в прийнятті на роботу?

§ Дайте правову характеристику факультативних умов укладення трудового договору.

§ Для яких категорій осіб не може встановлюватися випробування при прийнятті на роботу?

§ У розпорядженні “Про порядок прийняття на роботу в апарат адміністрації області”, підписаному головою адміністрації області, вказувалося, що для вступу на роботу в апарат області потрібно представити наступні документи:

1) трудову книжку;

2) паспорт;

3) диплом про освіту;

4) характеристику з останнього місця роботи;

2) декларацію про доходи;

3) довідку лікаря про проходження попереднього медичного огляду;

4) довідку про забезпеченість житловою площею.

Чи передбачені ці документи законодавством про працю? Чи правомірне це розпорядження?

 

§ Козаков був прийнятий на роботу з місячним випробовним терміном; за вказівкою керівника він приступив до роботи з 12 квітня, хоча в наказі про прийняття на роботу датою початку роботи значилося 15 квітня. 14 травня з Козаковим був розірваний трудовий договір у зв'язку з тим, що він не витримав випробування. Чи правомірні дії керівника? Який порядок розірвання трудового договору при незадовільному результаті випробовування? Чи вправі працівник зі своєї ініціативи звільнитися в період випробного терміну?

§ При укладенні трудового договору з Борисовим про його роботу на посаді інженера-конструктора I категорії конструкторського бюро директор підприємства запропонував в договір включити наступні умови: про режим роботи; про розмір заробітної плати; про дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку; про зобов'язання Борисова протягом перших двох років роботи не використовувати щорічну або інші види відпусток (навчальну, по догляду за хворими членами родини й ін.); про зобов'язання не приймати участі в страйку; про зобов'язання не працювати за сумісництвом у іншого роботодавця. За згодою з Борисовим трудовий договір був укладений. Чи правомірні дії директора підприємства? Який порядок укладення трудового договору й у якій формі?

§ Директор підприємства відмовив у прийнятті на роботу підліткові 15-літнього віку, обґрунтовуючи свою відмову тим, що за законом особи, які не досягли 16 років можуть бути прийняті на роботу у виняткових випадках і тільки з попередньої згоди профкому. Чи правомірна відмова директора? Куди вона може бути оскаржена?

§ Слюсаря 3 розряду Ткаченка було прийнято на роботу в будівельне управління з тижневим строком випробування. На третій день роботи Ткаченко подав заяву про звільнення, в якій просив звільнити його з наступного дня, посилаючись на те, що строк випробування не закінчився, а тому він не зобов'язаний чекати закінчення двотижневого строку. Начальник будівельно­го управління запропонував Ткаченку пропрацювати з моменту подачі заяви два тижні, після чого його буде звільнено за власним бажанням. Як вирішити спір?

§ Сироквас в червні уклав з фірмою “Утекс” контракт, відповідно до якого він повинен був з 1 серпня приступити до робо­ти. Коли 1 серпня Сироквас відповідно до умов контракту вий­шов на роботу, виявилося, що наказ про його зарахування на роботу не видавався, директор перебуває в відпустці, на посаді, щодо якої укладено контракт, працює інший робітник, тому Сироквасу було відмовлено у наданні роботи за контрактом. Чи виникли трудові відносини Сирокваса з фірмою “Утекс”? Як Сироквас може захистити свої права?

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В. М. Вакуленко, О.П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 1040 с.



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.24.122.117 (0.014 с.)