Подання бухгалтерських документів в Іспанії

Загальний план бухгалтерської справи 1990 р. зобов'язує, щоб річні звітні бухгалтерські документи містили: балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки, коментарі до цих звітів і звіт керівництва компанії. При цьому передбачається два варіанти — повний і скорочений. Компанії можуть подавати звітні бухгалтерські документи, якщо їхні показники не перевищують двох із трьох таких значень:

 

Показники	Для балансового звіту	Для звіту про прибутки і збитки
Загальний обсяг активів	1,4 млн. євро	5,6 млн. євро
Загальний обсяг реалізації	2,9 млн. євро	11,5 млн. євро
Кількість працівників	50 осіб	250 осіб

 

Цікаво зазначити, що нерідко компанія може виявитися в ситуації, коли вона повинна подавати повний балансовий звіт і коментарі та скорочену форму звіту про прибутки і збитки. Структура обох форм усіх документів однакова, а різниця полягає тільки в обсязі наданих зведень і рівневі їхньої деталізації.

Скорочений балансовий звіт показує:

 

Активи	Пасиви
(А) Заявки на участь в акціонерному капіталі, не оплачені на момент складання балансу	(А) Власний капітал
(Б) Основний капітал	(Б) Відстрочений прибуток
(В) Витрати на попередню оплату	(В) Резерв на непередбачені ситуації та платежі
(Г) Оборотний капітал	(Г) Довгострокові зобов'язання
(Д) Короткотермінові інвестиції

 

Звіт про прибутки та збитки подається на основі типу витрат. Його показники проходять під трьома основними підзаголовками:

- Надходження і витрати, що пов'язані з основними видами діяльності.

- Фінансові надходження і витрати.

- Надходження і витрати від надзвичайних операцій (це стосується всіх угод, що виходять за межі основних видів діяльності компанії).

У кінцевому результаті звіт про прибутки та збитки відображає: прибутки та збитки, пов'язані з основними видами діяльності; прибутки та збитки від звичайних фінансових операцій; прибутки та збитки від надзвичайних операцій; прибутки та збитки після сплати податків.

Крім цього, компанії можуть на свій розсуд надавати звіт про прибутки та збитки, складений на функціональній основі.

У коментарі до бухгалтерських звітів має включатися додаткова інформація. У наведеному нижче списку необхідних зведень значком "зірочка" (*) позначені ті коментарі, котрі мають бути в скороченому варіанті.

Отже, список додаткової інформації має включати:

1) вид діяльності*;

2) застосовуваний метод надання бухгалтерської документації*;

3) що вважається прибутком*;

4) застосовуваний метод оцінювання вартостей*;

5) витрати на управлінням*;

6) нематеріальні складові основного капіталу*;

7) матеріальні складові основного капіталу*;

8) фінансові інвестиції*;

9) запаси продукції;

10) зміни обсягів власного капіталу*;

11) субсидії;

12) пенсійні фонди;

13) інші резерви;

14) борги, не пов'язані з виробничою діяльністю*;

15) податкові зведення;

16) гарантії;

17) доходи і витрати*;

18) угоди за участю керівництва*;

19) події, що відбулися після складання балансового звіту;

20) вказівки на зміни в балансовому звіті.

До бухгалтерських звітних документів має додаватися звіт керівників компанії. Переважно його зміст пов'язаний з обговоренням поточних справ та перспектив розвитку. Особлива увага в цьому документі приділяється проблемам досліджень і розробок, проведених компанією.

Щороку бухгалтерські звітні документи мають підшиватися до документів компанії, котрі зберігаються за місцем її реєстрації і доступ до яких відкритий для всіх бажаючих.

Загальний план бухгалтерської справи не передбачає якихось особливих додаткових вимог щодо надання зведень для компаній, зареєстрованих на фондовій біржі, однак біржі вимагають у таких компаній складання внутрішніх зведених бухгалтерських документів кожні три місяці.

Консолідовані звітні бухгалтерські документи обов'язкові для груп компаній, показники яких перевищують дві з трьох установлених умов: 1) загальний обсяг активів - 14 млн. євро; 2) загальний обсяг реалізації - 2,9 млн. євро; 3) кількість працівників - 500 осіб.

Холдинговою компанією вважається така, котра має не менше 50 % акцій іншої компанії (дочірньої) або контролює більшість членів її ради директорів. Винятки з обов'язкового надання групових звітних бухгалтерських документів, які включають діяльність дочірньої компанії, настають у таких випадках: дочірня компанія не має матеріальних засобів; дочірня компанія перебуває під судовим контролем і призупинила виплати за своїми зобов'язаннями; для одержання необхідної інформації про діяльність дочірньої компанії потрібні непропорційно високі витрати; дочірня компанія придбана з метою швидкого перепродажу; діяльність дочірньої компанії різко відрізняється від напрямків діяльності інших членів групи.

Консолідація здійснюється за статтями. В асоційованих компаніях, у яких холдингу належить від 20 до 50 % акцій, для консолідації використовується метод капіталу, а в багато групових холдингах, коли контроль здійснюється двома чи більше компаніями, застосовується пропорційний метод.

Звичайний підхід для перерахування іноземної валюти - метод обмінного курсу закриття балансу, при цьому різниця в показниках через перерахування надходить безпосередньо у спеціальний резерв балансового звіту. Якщо діяльність дочірнього підприємства повністю залежить від іспанської холдингової компанії, застосовується монетарно-немонетарний метод і різниця в показниках через перерахування відображається у звіті про прибутки та збитки. Статті в іноземній валюті у власних бухгалтерських документах компанії розраховуються за курсом обміну, що діє на час здійснення угод, які відносять до зазначених статей. При кожному складанні балансу грошові статті перераховуються за обмінним курсом закриття цього балансу. Збитки від перерахування відображаються у звіті про прибутки та збитки. Нереалізовані надходження проводяться в балансовому звіті як пасив.

В Іспанії немає досвіду створення і розвитку всеосяжної системи бухгалтерського обліку та звітності в умовах дії інфляційних процесів. Однак час від часу, відповідаючи на вплив інфляції, в країні дозволялося проводити так звану "актуалізацію вартостей", що означає проведення їхньої переоцінки за допомогою встановлених урядом індексів. Податки від переоцінки не стягуються, але пов'язана з нею наступна амортизація оподатковується. Остання загальна переоцінка в країні відбулася в 1983 р. У 1992 р. було оголошено, що в Баскській провінції переоцінка буде проводитися щорічно за спеціальною податковою схемою. Таким чином, у результаті тісної взаємодії бухгалтерських і податкових норм в Іспанії один із регіонів країни має регулярну систему переоцінки активів.

До 1989 р. звичайною практикою для підприємств була переоцінка їх активів до первісної вартості. Такі регулярні надбавки треба було проводити через звіт про прибутки та збитки, що сприяло підвищенню податкових відрахувань. Ця практика ще може впливати на стан бухгалтерської справи в Іспанії.

Загальний план бухгалтерської справи досить гнучкий і дозволяє застосовувати такі методи оцінки: середньої зваженої, "останнім надійшов - першим використаний", "першим надійшов - першим використаний" та інші, їм подібні. Однак на практиці через податкові підходи прийнятними стають тільки методи "першим надійшов - першим використаний" і середньої зваженої.

Членство Іспанії в ЄС привело до великих змін у системі бухгалтерського обліку та звітності цієї країни. Основні з них:

- формування нового плану, в якому передбачається набагато більше вимог до бухгалтерських звітних документів і відхід від бухгалтерської системи, заснованої на податкових правилах і прив'язаної до них;

- встановлення для груп компаній визначеного обсягу надання консолідованих бухгалтерських звітних документів;

- встановлення для великих і середніх компаній обов'язкового аудиту.

Хоча формальне регулювання бухгалтерських та аудиторських вимог залишається під жорстоким контролем уряду, іспанські професійні органи відіграють останнім часом помітнішу роль у розвитку та вдосконаленні бухгалтерської й аудиторської практики.