Подання бухгалтерських звітних документів в Італії

За законом необхідні бухгалтерські звітні документи включають балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки і коментарі до звітів. Однак надавати їх у повному обсязі повинні тільки великі компанії, а дрібні та середні можуть обмежитися скороченими варіантами. До великої компанії належать організації, показники діяльності яких перевершують два з трьох установлених обмежень:

1) загальний обсяг активів - 1 млн. євро;

2) загальний обсяг реалізації - 2 млн. євро;

3) кількість працівників - 50 осіб.

Як і в більшості країн ЄС, скорочена та повна форми бухгалтерських документів мають однакову структуру. І в балансовому звіті, і у звіті про прибутки та збитки потрібно відображати порівняльні за роками показники. Будь-які зміни у застосовуваних бухгалтерських підходах чи методах аналізу мають детально пояснюватися в коментарях до звітів, щоб користувач міг порівняти поточні показники з показниками минулого року.

В Італії форма балансового звіту така сама, як у Німеччині. Балансовий звіт розміщується горизонтально. Звіт про прибутки та збитки — вертикально, при цьому перевага надається методові за типами витрат і рідше застосовується функціональний метод. Коментарі є складовою бухгалтерських звітів.

Із 1994 р. діють нові правила складання консолідованих бухгалтерських документів. До цього групові звіти були потрібні тільки для компаній, зареєстрованих на фондовій біржі, і тих структур, що працюють у деяких галузях економіки.

Обов'язок подавати консолідовані бухгалтерські документи покладається тільки на ті групи, показники яких після всіх коригувань перевищують два з трьох встановлених обмежень:

1) загальний обсяг активів — 5,2 млн. євро;

2) загальний обсяг реалізації — 10,3 млн. євро;

3) кількість працівників — 250 осіб.

Окрім основної компанії, ця вимога поширюється на такі структури:

1. Дочірні (холдингові) компанії, якщо вони контролюють більшість прав голосу на двох останніх загальних зборах. У цьому випадку застосовується постатейна консолідація.

2. Групи, що складаються з великої кількості членів, і спільні підприємства. Вони застосовують пропорційну консолідацію.

3. Асоційовані компанії, діяльність яких перебуває під значним впливом, але не управляється основною компанією. Значний вплив найчастіше виявляється, коли частка акцій, які голосують, основної компанії перевищує 20 %, а для компанії, зареєстрованої на фондовій біржі, - 10 %. У цьому випадку використовується метод обліку капіталів.

Є певні винятки, що дозволяють не включати деякі компанії в консолідовані звіти, хоча інформація про них має бути надана в коментарях до звітів:

1. Коли інвестиція здійснювалася не в матеріальному вигляді.

2. Замість постатейної чи пропорційної бухгалтерії можна скористатися методом обліку капіталів, якщо є одна з таких умов: компанія - одержувач інвестицій керується за дорученням чи перебуває в стані ліквідації; інвестиції проводяться для того, щоб у найближчому майбутньому здійснити перепродаж активів; дочірні компанії займаються діяльністю, котра різко відрізняється від профілю інших компаній групи, і включення їх у консолідовані звіти може призвести до порушення принципу істинного та неупередженого подання інформації; інвестиції, одержання необхідної інформації про які може призвести до невиправдано високих витрат засобів чи часу.

Формат подання консолідованих документів збігається з форматом звітних документів окремих компаній, однак при цьому є дві відмінності:

1) балансовий звіт має показувати частку участі дочірніх компаній;

2) звіт про прибутки і збитки відображає функціональний аналіз собівартості.

Операції з іноземною валютою спочатку враховуються за курсом обміну на дату їхнього здійснення. На дату складання балансового звіт у всі грошові активи і пасиви перераховуються за середнім курсом останнього місяця року. Прибутки від перерахування відображаються в розділі пасивів балансового звіту як відкладений дохід. Збитки від перерахування погашаються з цього відкладеного доходу, а якщо його не вистачає, заносяться у звіт про прибутки і збитки. Коли оплачуються грошові статті в іноземній валюті, отримані прибутки чи збитки також відображаються у звіті про прибутки і збитки.

В Італії не розроблено ніяких бухгалтерських правил, пов'язаних з обліком інфляційних впливів. Однак для їхнього обліку дозволяється проводити переоцінку, використовуючи спеціальні індекси. Останній раз така переоцінка проводилася в 1983 р.

Вартість запасу готових виробів відображається за нижчим показником зі значень собівартості і ринкової вартості. Остання визначається або як чиста вартість реалізації, або як відновна вартість. Собівартість обчислюється за методом поглинання витрат, пояснення до якого має бути подане в коментарях до бухгалтерських звітів. Дозволяється використовувати методи середнього зваженого, "останнім надійшов - першим використаний", "першим надійшов - першим використаний".