ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ



ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ КОМЕРЦІЙНОГО

СЕКСУ (ПКС)

 

Надання сексуальних послуг зазвичай є основним джерелом доходів працівника комерційного сексу (ПКС). ПКС розуміють, що попереджувати клієнтів про ризик інфікування ІПСШ або пропонувати менш приємний для них спосіб сексуального контакту – не найкраща можливість для заробітку грошей. Тому відмова від деяких або від усіх форм поведінки, пов’язаних з ризиком, може зменшити здатність ПКС заробляти собі на життя. Звичайно секс-працівники взагалі уникають розмови про презерватив, коли домовляються з клієнтом про вартість послуги, місце, де вона буде надаватись, тощо. Окрім того, ПКС (особливо з низьким рівнем оплати послуг) можуть зазнавати значного тиску у вигляді фінансових стимулів чи примусу з боку сутенера або клієнта, що змушує їх зважуватись на особливо ризиковану поведінку (наприклад, на проникаючий секс без презерватива). Саме

ці ПКС, які звичайно пропонують свої послуги на вулиці, найменш освічені, мають низький соціально-економічний статус, найбільш уразливі перед агресією та жорстоким поводженням з боку клієнтів, сутенерів, працівників правоохоронних органів. Інфікування ВІЛ та іншими збудниками ІПСШ внаслідок незахищеності перед насильством є серйозною проблемою для ПКС.

Консультант повинен допомогти ПКС знаходити шляхи подолання перешкод, з якими вони стикаються під час спроб зменшити ризик інфікування ВІЛ та ІПСШ. Якщо вони вже інфіковані, попередити про необхідність дотримання профілактичних заходів для попередження поширення ВІЛ-інфекції, інших ІПСШ та кримінальну відповідальність за інфікування їх партнерів.

Слід приділити належну увагу створенню атмосфери довіри, обговорити усі важливі для ПКС питання та можливості отримання необхідної допомоги, поінформувати про установи, заклади, організації, об’єднання громадян, в яких цю допомогу можна отримати. Під час консультування необхідно висвітлити питання, передбачені у розділах 4.2 та 4.3 цього Порядку, з урахуванням особливостей осіб, що консультуються.

Консультування проводиться у такій послідовності:

Інформування про заходи та засоби профілактики інфікування ВІЛ статевим шляхом   З’ясувати про користування пацієнтом засобами запобігання інфікуванню ІПСШ, в тому числі якісними презервативами для орального та анального сексу тощо. Обговорити додаткові заходи для запобігання інфікуванню. Розглянути правила застосування презервативів (використовувати при наявності демонстраційні матеріали: схеми, малюнки, презервативи, муляжі). Обговорити дії у разі, якщо презерватив розірвався. Запитати про наявність та причини випадків сексу без презерватива та власну оцінку ризику інфікування за таких обставин. Разом з особою, що консультується, визначити шляхи уникнення таких ситуацій. Розглянути можливість альтернативного непроникаючого сексу
Оцінка ризику щодо сексуального насильства. Обговорення правил поведінки для зменшення цього ризику З’ясувати: власну оцінку ризику ПКС щодо вірогідності інфікування; поширеність сексуального насильства серед оточення ПКС, з чим це може бути пов’язано; хто найчастіше виявляється насильником (клієнти чи хтось інший). Обговорити разом з особою, що консультується, правила його/її поведінки, що допоможуть уникнути або зменшити ризик насильства та попередити можливі конфлікти  
Інформування щодо екстреної профілактики інфікування у разі сексуального насильства Роз’яснити: причини підвищеного ризику інфікування ВІЛ при сексуальному насильстві (суттєве травмування слизових оболонок тощо); щодо можливості екстреної профілактики ВІЛ у разі сексуального насильства  
Оцінка ризику, пов’язаного із вживанням психоактивних речовин З’ясувати щодо випадків: сексуальних контактів під впливом наркотиків (яких?) чи алкоголю; обслуговування клієнтів, які перебувають у нетверезому стані. Роз’яснити високий ризик інфікування ВІЛ під впливом наркотиків, особливо ін’єкційних. Розробити індивідуальний план зменшення ризику інфікування ВІЛ та дізнатися про наміри щодо особистого захисту  
Визначення ризиків, пов’язаних із статевими контактами, та шляхів профілактики З’ясувати: наявність постійного статевого партнера/партнерів (крім клієнтів); користування партнером засобами запобігання інфікуванню ІПСШ; оцінку пацієнтом безпечності сексу з постійним партнером. Обговорити додаткові заходи щодо запобігання інфікуванню
Визначення факторів підвищеного ризику для ПКС     Пояснити: що при статевих контактах, які супроводжуються сильним травмуванням слизових оболонок, підвищується ризик інфікування ВІЛ; про більшу вразливість щодо інфікування ВІЛ для осіб з запальними захворюваннями статевих шляхів. Скласти з ПКС план зменшення його/її ризику інфікування
Надання інформації та визначення оптимальних профілактичних засобів З’ясувати прийнятність, умови, переваги, недоліки та перешкоди у застосуванні профілактичних засобів

З ЧОЛОВІКАМИ (ЧСЧ)

Неприйняття ЧСЧ з боку суспільства створює додаткові бар’єри при обговоренні індивідуальних ризиків, пов’язаних зі статевою поведінкою. ЧСЧ буває складно зізнатися стосовно наявності незахищеного сексу з іншими чоловіками. Потрібно знайти делікатний підхід до пацієнта, щоб реалістично оцінити його індивідуальні ризики і надати необхідну підтримку.

При консультуванні необхідно висвітлити питання, передбачені у розділах 4.2 та 4.3 цього Порядку, з урахуванням особливостей осіб, що консультуються.

Необхідно приділити достатньо уваги розвіюванню певних міфів, пов’язаних із статевою поведінкою, що існують у даній соціальній групі, надати достовірну інформацію щодо безпечних та небезпечних моделей поведінки. Важливо, щоб декілька негативних результатів тесту не призвели до втрати належної уваги ЧСЧ до питань безпечного сексу. Одним із завдань консультування є підвищення мотивації пацієнта до практики безпечної сексуальної поведінки.

Консультування проводиться у такій послідовності:

Обговорення стилю сексульної поведінки З’ясувати стиль сексуальної поведінки: ступінь бісексуальності: наявність сексуальних контактів з особою протилежної статі або зі своєю статтю; наявність постійного партнера, партнера з випадковими статевими стосунками, випадкових партнерів; наявність відносно безпечних сексуальних практик при відносинах з ЧСЧ (взаємна мастурбація, міжстегновий секс тощо)
Обговорення заходів та засобів профілактики інфікування статевим шляхом   З’ясувати ситуацію щодо стереотипів поведінки у разі: використання пацієнтом та його партнером/ партнеркою засобів запобігання ІПСШ, обговорити додаткові заходи; користування пацієнтом якісними презервативами (в тому числі спеціальними для анального сексу), любрикантами та розглянути правила їх застосування
Надання спеціальних рекомендацій щодо їх використання   Роз’яснити з використанням демонстраційних матеріалів переваги та необхідність застосування любриканта. Пояснити, що звичайні креми не замінюють любриканти, які можна придбати в аптечній мережі
Обговорення ризиків інфікування для “активного” та “пасивного” партнерів З’ясувати поінформованість щодо розподілу ризику інфікування між “активним” та “пасивним” партнерами та детально розглянути фактори, які збільшують ризик інфікування обох партнерів
Обговорення ризику інфікування при незахищеному оральному сексі Пояснити щодо вірогідності інфікування як „активного”, так і „пасивного” партнерів при незахищеному оральному сексі, необхідності використання якісних презервативів тощо
Обговорення ризиків, пов’язаних із частою зміною партнерів   З’ясувати розуміння пацієнтом залежності ризику інфікування від кількості статевих партнерів та їх сексуальних контактів. Визначити та розглянути можливість зменшення ризику, пов’язаного із частою зміною статевих партнерів.
З’ясування проходження тесту на ВІЛ в минулому та причини повторних обстежень Обговорити ситуації, які викликають стурбованість щодо можливості інфікування ВІЛ  
Визначення впливу негативного результату тесту на подальшу поведінку та оцінку власних ризиків З’ясувати щодо: практикування безпечного сексу та його тривалості після отримання негативного результату тесту; причини повернення до незахищеного сексу  
З’ясування наявності інших видів ризикованої поведінки З’ясувати про наявність досвіду вживання наркотиків
Обговорення принципів зменшення шкоди, якщо пацієнт вживає наркотики ін’єкційним шляхом Обговорити можливість зменшення ризику інфікування ВІЛ, якщо пацієнт вживає наркотики ін’єкційно, відповідно до розділу 5 цього додатка  
Інформування щодо впливу психоактивних засобів на статеву поведінку     З’ясувати щодо досвіду сексуальних контактів у пацієнта та його партнера з партнером, що перебував під впливом наркотиків (яких) чи алкоголю. Пояснити про вплив наркотичних засобів на сексуальну поведінку, зниження критичного ставлення до можливості інфікування ВІЛ
Оцінка ризику щодо сексуального насильства З’ясувати: власну оцінку щодо причин та ризику зазнати сексуального насильства; поширеність сексуального насильства серед оточення пацієнта
Обговорення з пацієнтом можливості екстреної профілактики в разі сексуального насильства Пояснити причини ризику інфікування при сексуальному насильстві. Надати інформацію про можливість екстреної профілактики ВІЛ у разі сексуального насильства
Оцінка індивідуальних ризиків інфікування ВІЛ та ІПСШ для надавачів сексуальних послуг   З’ясувати: чи користуються пацієнт та його партнери засобами профілактики ІПСШ (якими); чи бувають ситуації, коли не використовується презерватив та чому. Обговорити шляхи зменшення ризику інфікування відповідно до розділу 6 додатка 1 до Порядку
З’ясування хибних уявлень пацієнта щодо безпечних/ небезпечних сексуальних практик Визначити критерії, за якими пацієнт визначає ризиковані та безпечні контакти і як це впливає на вибір його поведінки
Обговорення з пацієнтом ризиків інфікування ВІЛ для ПКС та СІН   З’ясувати поінформованість пацієнта про поширеність ВІЛ серед СІН та ПКС. Розповісти про підвищений ризик інфікування ВІЛ для ПКС, з яких певна частина є СІН
Підсумкове обговорення шляхів та засобів зменшення ризику інфікування Обговорити: можливості захисту пацієнта та його постійного партнера від інфікування ВІЛ; план зниження ризику інфікування та його перший крок  

 

 

ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ ДОНОРІВ КРОВІ (ЇЇ КОМПОНЕНТІВ), ІНШИХ БІОЛОГІЧНИХ РІДИН, КЛІТИН, ОРГАНІВ, ТКАНИН

Недопущення внутрішньолікарняного інфікування ВІЛ вна­слідок переливання донорської крові (її компонентів), а також використання в медичній практиці отриманих від донорів інших біологічних рідин, клітин, органів, тканин є одним з найважливіших завдань та пріоритетів системи охорони здоров’я України у забезпеченні протидії поширенню ВІЛ-інфекції. Чинним законодавством України передбачено обов’язкове тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції крові (її компонентів), отриманої від донорів крові та донорів інших біологічних рідин, клітин, тканин і органів людини, що використовуються в медичній практиці та наукових дослідженнях.

Обов’язковість дослідження для виявлення ВІЛ-інфекції крові, отриманої від донора крові (її компонентів), інших біологічних рідин, клітин, тканин, органів, або від особи, що виявила бажання стати донором (далі - донор), не суперечить положенням чинного законодавства України про добровільність обстеження на ВІЛ-інфекцію тому, що донор після передтестового консультування має право відмовитись від донорства, тобто і від обов’язкового обстеження перед ним.

Анонімність дослідження, якщо особа обстежується саме як донор, виключається.

Консультування донора має таку ж мету і передбачає висвітлення тих же питань, як і консультування інших категорій населення відповідно до розділу 4 цього Порядку.

Разом з тим консультування донорів (особливо передтестове) має свої особливості.

ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Тестування на ВІЛ військовослужбовців Збройних Сил України з перед- та післятестовим консультуванням є добровільним та здійснюється на загальних підставах відповідно до цього Порядку та керівних документів Міністерства оборони України.

Первинне передтестове консультування може проводитись медичними працівниками закладів охорони здоров’я Збройних Сил України, військовими психологами, а також спеціалістами територіальних центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом та громадських організацій, які пройшли спеціальну підготовку з цього питання.

У військових колективах значне місце може посідати групове консультування без тестування, основною метою якого є підвищення рівня інформованості військовослужбовців щодо шляхів поширення ВІЛ та засобів профілактики. Тестування може бути проведено за бажанням військовослужбовця.

Первинне післятестове консультування відповідно до чинного законодавства України повинно проводитись тим медичним працівником, який буде повідомляти результат тесту. Важливою частиною післятестового консультування є надання військовослужбовцю роз’яснень про можливість подальшого проходження ним військової служби, забезпечення психологічної підтримки, знаходження разом з військовослужбовцем шляхів виходу із складної для нього ситуації.

 

ДКТ ОСІБ ІЗ СНІДОФОБІЄЮ

Фобії ( від грецької phobos – жах ) - це нав’язливі неадекватні переживання жахів, безпідставної тривоги конкретного змісту, що викликають неврози нав’язливих стійких станів. СНIДофобія – це часто безпідставний страх щодо можливості інфікування та захворювання на СНІД, переконання, що ВІЛ-інфекція -це вирок, СНІД - смерть.

Особливо схильні до СНІДофобії люди з нестійкою та непластичною емоційно-чутливою сферою, легко навіювані, іпохондричні, невротичні, істеричні тощо, які схильні до стресових і депресивних станів. Зазвичай, це люди, які не інфіковані ВІЛ, але мають інші проблеми психологічного характеру.

Ці пацієнти звичайно відрізняються від інших вже під час передтестового консультування. Їм притаманні: підвищена тривожність, сильне відчуття провини, нав’язлива поведінка, депресивний стан, істерія тощо.

Можливими причинами виникнення таких страхів можуть бути:

випадковий статевий контакт з маловідомим партнером з використанням презервативу без порушення його цілісності. Пацієнт намагається пройти тестування „на всяк випадок”, відчуваючи перед близькою людиною провину, яка перетворюється на страх перед СНІДом; інколи причиною жаху можуть бути особисті проблеми пацієнта, пов'язані зі складнощами спілкування (невпевненість) з партнером у сім’ї або з колегами на роботі; страх з приводу сексу з певним ризиком, наприклад, орального сексу; страх з приводу певних подій, які нібито могли призвести до зараження ВІЛ: безпідставна підозра, що під час сну йому ввели інфіковану кров, що інфікування трапилось при медичних маніпуляціях або у громадському транспорті; страх через сумніви у результаті негативного тесту. Пацієнт наполягає на його повторенні, мотивуючи це тим, що він вважає, що його тест на ВІЛ не досліджували, а йому просто повідомили результат, переплутали чи розбили пробірку, переплутали номер результату, що консультант з почуття жалю до пацієнта не повідомляє позитивний результат тесту на ВІЛ тощо. . Перший та другий варіанти страхів базуються на відчутті провини та недостатній інформованості про шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Часто у таких пацієнтів немає можливості обговорити з кимсь проблеми статевих стосунків, відносин з партнерами. З третім варіантом страху справитись значно складніше, хоча він абсурдний. Пацієнт з такою формою захворювання потребує досвідченого консультанта або психотерапевта. Четвертий варіант страху може бути пов’язаний з іншими причинами. Так, чоловік через відчуття провини в зв’язку із статевим контактом з іншим чоловіком або через секс з випадковими партнерками може наполягати на повторних тестах, щоб пересвідчитись, що інфікування не відбулось. Усі ці форми страхів можуть супроводжуватись стійкими симптомами, які мають причину, зовсім не пов’язану з ВІЛ-інфекцією. Однак вони посилюють тривогу пацієнта та примушують його приходити до консультанта знову та знову.

Консультування повинно проводитись у такій послідовності:

Заспокоєння та підтримка Запевнити пацієнта у конфіденційності консультування. Підбадьорити та підтримати його рішення пройти консультування
Оцінка особистого ризику пацієнта З’ясувати соціальний стан та оточення пацієнта. Провести оцінку ризику відповідно до розділу 4.2 цього Порядку
Оцінка емоційного стану пацієнта. Діагностика СНІДофобії Визначити емоційний стан пацієнта. З’ясувати наявність у пацієнта страхів щодо можливості інфікування та захворювання на СНІД
Надання інформації щодо шляхів поширення ВІЛ-інфекції та її профілактики Поінформувати стосовно шляхів поширення ВІЛ-інфекції та засобів перестороги щодо інфікування (розділ 4.2 цього Порядку) з урахуванням того, що емоційний стан пацієнта буде заважати йому усвідомлювати інформацію
Роз’яснення незрозумілих питань З’ясувати питання, які залишились незрозумілими, та надати на них відповідь. Узгодити з ним наявність чи відсутність необхідності проходження тестування
Оформлення процедури тестування Якщо пацієнт наполягає на проходженні тестування, надати інформацію відповідно до розділу 4.2 цього Порядку
Надання інформації про можливість отримання допомоги у інших фахівців При наявності проявів СНІДофобії тактовно проінформувати його про можливість та доцільність отримання консультації у психолога або психіатра

 

 

Начальник Відділу інфекційних соціально небезпечних хвороб МОЗ України Т.А.Александріна


Додаток 2 до розділу 5.3 Порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протокол)

 

ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.27.11 (0.006 с.)