Несвідоме, свідоме і надсвідоме

Зв’язок свідомого та несвідомого розкрито, зокрема, австрійський психоаналітик Зігмунд Фрейд (1856-1939) наприкінці 19-на початку 20 ст.в рамках психоаналітичногопідходу.

В анатомії особистості він виділяв три взаємодіючі компоненти:

1. ｫВоноｻ - несвідомий компонент, який є успадкуванням людською організацією глибинним шаром, «киплячим котлом інстинктів», невгамовним потягів людини, які підкоряються принципу задоволення.

2. ｻЯｻ - свідомий компонент, Який є посередником між «Воно» і зовнішнім світом. «Я» виконує функцію впливу цього світу на несвідоме.

3. ｫНад-яｻ- це сукупність суспільних норм і стандартів поведінки», які виконують роль цензора» (надсвідоме)

Аналізуючи ｫВоноｻ, Фройд виділив дві основні природжені інстинктивні потреби, які визначають психічну діяльність людини:

1) лібідозну (інстинкт самозбереження, потяг до життя, любов, сексуальний потяг);

2) агресивну (потяг до руйнування, смерті, війни).

Задоволення цих потреб стикається з перешкодами з боку навколишнього світу, суспільства. Тому вони витискуються і створюють сферу ｫнесвідомогоｻОднак інстинктивні потреби все ж таки прориваються, обходячи цензуру «свідомого» і виявляються у вигляді ｫсимволівｻ:

а) все, що виробляє людина (твори культури, мистецтва) - це символізація «витіснених у підпілля несвідомих потреб»

б) вони можуть проявлятися у різних формах повсякденного життя (обмовки, снобачення);.

в) міфи, народні звичаї - це також наслідок символізації витіснених біологічних потреб.

Взаємодія трьох компонентів:

«Я» звичайно перебуває у конфлікті, оскільки вимоги «Воно» і «Над –я» несумісні.

Тому «Я» постійно звертається до механізмів психологічного захисту, роль яких виконують:

а) сублімація - механізмі, який знімає напруження в ситуації конфлікту шляхом трансформації інстинктивних форм поведінки в більш прийнятні для індивіда та суспільства. (Конкретним випадком є переключення енергії лібідо на процеси творчості);

б) проекція – неусвідомлене наділення іншої людини притаманними для даної людині мотивами, рисами та властивостями;

в) витиснення. процес, в результаті якого неприйнятні для індивіда думки, спогади, переживання «виганяються» із свідомості і переводяться в сферу несвідомого, але при цьому вони продовжують впливати на поведінку індивіда і переживатися ним у вигляді тривоги, страху та ін.

в) заміщення – зміна обєкта, на який спрямовані почуття Включається тоді, коли пряме вираження почуттів стосовного даного об’єкта може мати загрозу і викликає тривогу.

Цей підхід використовувався для

а) спершу для лікування психічних захворювань,

б) а згодом застосував для пояснення ролі несвідомого у житті людини.

Позитивні моменти та дискусійні питання теорії Фрейда щодо свідомого та несвідомого:

1 Позитивні моменти: положення про складність та багатоплановість структури особистості; про свідоме та несвідоме; про внутрішні суперечності особистості).

2. Дискусійні моменти: мотивація людської поведінки пов»язується переважно з природженими, інстинктивними (сексуальними та руйнівними) потребами; визначається фатальний антагонізм між свідомим та несвідомим; між індивідом та суспільством.

Пізніше виникла потреба у подоланні біологізаторських поглядів на особистість, у соціалізації фрейдистської теорії особистості, що і було здійснено неофрейдистами:

К.Г.Юнг, А.Адлер, Е Фром та ін.

Один із його представників Е. Фром (1900-1980) – німецько-американський психолог, заперечив біологізм Фройда, переглянув символіку несвідомого, зміщуючи акценти з придушення сексуальності на конфліктні ситуації, зумовлені соціальними причинами, Він увів поняття «соціального характеру», трактуючи його як сполучну ланку між психологією індивіда й соціальною структурою суспільства.