Вимоги безпеки до виробничих приміщень

Вимоги до виробничих приміщень. Вибір типу приміщення визначають особливості технологічного процесу, а також можливість боротьби з шумом, вібрацією і забрудненням повітря, наявність відповідних санітарно-гігієнічним вимогам віконних прорізів, можливість забезпечення ефективної вентиляції приміщень та інші умови трудового процесу.

Об’єм і площа приміщень повинні бути, відповідно, 15 м³ та 4,5 м² на кожного працівника.

Приміщення з надлишками тепла, а також зі значними виділеннями шкідливих газів, парів або пилу слід розміщувати біля зовнішніх стін будівель, а у багатоповерхових будівлях – на верхніх поверхах.

Підлога на робочих місцях має бути рівною, теплою, щільною та такою, що не чинить опір ударам, мати неслизьку та зручну для очистки поверхню, стійкою до хімічних впливів та поглинення цих речовин.

Стіни виробничих і побутових приміщень мають відповідати вимогам шумо- і теплозахисту; підлягати легкому прибиранню та миттю; мати оздоблення, що виключає можливість поглинення або осадження отруйних речовин (керамічна плитка, олійна фарба).

Приміщення, де розміщено виробництва з виділенням шкідливих та агресивних речовин (кислоти, луги, ртуть, бензол, сполуки свинцю та інші), повинні мати стіни, стелю та конструкції, які пофарбовано таким чином, щоб попередити сорбцію (осаджування) цих речовин і забезпечити легке очищення та миття цих поверхонь.

У приміщеннях з великим виділенням пилу (шліфування, заточка, розмел та інші) слід передбачити прибирання за допомогою пилососів або гідрозмивання.

Колір інтер’єрів приміщень має відповідати вимогам технічної естетики.

Вимоги до допоміжних приміщень та будівель. До допоміжних відносять приміщення та будівлі адміністративні, санітарно-побутові, громадського харчування, охорони здоров’я, культурного обслуговування, конструкторських бюро, для учбових занять та громадських організацій.

Допоміжні приміщення різного призначення слід розміщувати в одній будівлі з виробничими приміщеннями або прибудованою до них у місцях з найменшим впливом шкідливих факторів, а якщо таке розміщення неможливе, то їх можна розміщувати і в окремих будівлях.

Висота поверхів окремих будівель і прибудов має бути не меншою за 3,3 м, висота від підлоги до низу перекриттів – 2,2 м, а у місцях нерегулярного переходу людей – 1,8 м. Висота допоміжних приміщень, що розміщені у виробничих будівлях, має бути не меншою за 2,4 м.

Площа допоміжних приміщень має бути не меншою ніж 4 м² на одне робоче місце у кімнаті управлінь і 6 м² – у конструкторських бюро; 0,9 м² на одне місце в залі нарад; 0,27 м² на одного співробітника у вестибюлях та гардеробних.

До групи санітарно-побутових приміщень відносять: гардеробні, душові, туалети, кімнати для вмивання та паління, приміщення для знешкодження, сушіння та обезпилення робочого одягу, приміщення для особистої гігієни жінок та кормління немовлят, приміщення для обігрівання працівників. У санітарно-побутових приміщеннях підлоги мають бути вологостійкими, з неслизькою поверхнею, світлих тонів, стіни та перегородки – облицьовані вологостійкими, світлих тонів матеріалами на висоту 1,8 м.

В гардеробних приміщеннях для зберігання одягу мають бути шафи з розмірами: висота 1650 мм, ширина 250…400 мм, глибина 300 мм. Кількість шаф має відповідати списочній кількості працівників.

Технічна естетика виробничих приміщень. Колір оточуючих на робочому місці предметів впливає на емоційний стан працівника: одні кольори діють заспокійливо, інші – дратівливо. Умовно кольори поділяють на теплі (червоний, жовтогарячий, жовтий), які викликають у людини збудження (розширюються зіниці, прискорюється пульс і дихання), прискорюючи її загальну втому на роботі; і холодні (зелений, блакитний, синій), які заспокоюють і зменшують зорову втому.

Таким чином, загальна схема використання кольору або групи кольорів з метою зменшення втоми працівників така: якщо виробничий процес викликає у працівників збудження, слід застосовувати заспокійливі кольори; а якщо на працівників діють будь-які гнітючі фактори, то їм необхідно протиставляти збуджуюче кольорове середовище.

Проектування колірного рішення інтер’єру виробничих приміщень слід виконувати у відповідності із СН 181-70. Так, при роботі, що вимагає зосередженості, рекомендується вибирати неяскраві, малоконтрастні відтінки, які не розсіювали б увагу, а при роботі, що вимагає інтенсивного фізичного або розумового навантаження, рекомендують відтінки теплих кольорів, що підвищують активність.

Таке оформлення інтер’єрів виробничих приміщень сприяє нейтралізації стомлюючого впливу виробничого процесу та послабленню відчуття стомленості і, з рештою, підвищенню працездатності та зменшенню травматизму.

Оснащення робочого місця. Оснащення й обладнання робочого місця залежить від виконуваної роботи, від характеру роботи (розумова або фізична) та від умов праці (оптимальні, допустимі, шкідливі, небезпечні).

Безпосередньо на робочому місці слід передбачати інформаційне устаткування і органи керування; технологічну оснастку (опорні елементи, швидкодіючі затискачі та інше); додаткове обладнання (робочий стіл, сидіння оператора, підставка для ніг, шафа для інструментів та інше); пристрої для укладення матеріалів, заготовок, готових виробів; засоби сигналізації; засоби техніки безпеки.

Площа робочого місця має бути такою, щоб, по-перше, дозволяла зручно, з найменшими витратами енергії, безпечно та продуктивно проводити трудовий процес, тобто відповідала нормам технологічного проектування, і, по-друге, складала не менше 4,5 м² на одного працівника, передбаченої СНиП 2.09.04-87^*.

При розміщенні робочих місць з використанням ПК необхідно дотримуватись таких вимог:

природне світло повинно падати збоку, переважно зліва;

відстань від робочого місця до стін зі світловим прорізами повинна складати не менше 1 м;

відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не меншою за 1,2 м;

відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екрана іншого не повинна бути меншою за 2,5 м, а прохід між рядами робочих місць – не менше 1 м.

Висота робочої поверхні столу для відеотермінала має бути в межах 68-80 см, а ширина повинна забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля (рекомендовані розміри столу: висота – 72,5 см, ширина – 60-140 см, глибина – 80-100 см).

Робоче сидіння (сидіння, стілець, крісло) працівника, який вико використовує ПК повинно бути підйомно-поворотним, плоским, спереду закругленим, а для усунення статичного напруження м’язів рук облаштовано стаціонарними або змінними підлокітниками.

Екран відеотермінала та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей працівника, але не ближче 60 см, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.

Організація робочого місця з ПК для управління технологічним обладнанням має передбачати:

достатній простір для людини-оператора;

вільну досяжність органів ручного керування в зоні моторного поля: відстань по висоті – до 133 см, по глибині – 40-50 см;

розташування екрана відеотермінала в робочій зоні, яке забезпечувало б зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ± 30° від лінії зору оператора;

можливість повертання екрана відеотермінала навколо горизонтальної та вертикальної осі.

5.3. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах
галузі

Вимоги електробезпеки у приміщеннях, де встановлено ПК відображено в НПАОП 0.00-1.31-99. Відповідно до цього нормативного документу під час проектування систем електропостачання, монтажу основного електрообладнання та електричного освітлення будівель та приміщень для ПК необхідно дотримуватись вимог Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), ГОСТ 12.1.006-84, ГОСТ 12.1.019-79, ГОСТ 12.1.030- 81, ГОСТ 12.1.045-84, Правил пожежної безпеки в Україні та інших нормативних документів, які стосуються електротехнічних пристроїв. ПК, периферійні пристрої та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ПК, інше устаткування, електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони за ПУЕ, мати апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів.

Під час монтажу та експлуатації ліній електромережі необхідно повністю унеможливити виникнення електричного джерела загоряння внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, перейти на негорючу ізоляцію.

Лінія електромережі для живлення ПК, периферійних пристроїв та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ПК виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовують для заземлення (занулення) електроприймачів і прокладають від стійки групового розподільного щита, розподільного пункту до розеток живлення.

Використання нульового робочого провідника як нульового захисного провідника забороняється, також не допускається підключення цих провідників на щиті до одного контактного затискача.

Площа перерізу нульового робочого та нульового захисного провідника в груповій трипровідній мережі повинна бути на менше площі перерізу фазового провідника. Всі провідники повинні відповідати номінальним параметрам мережі та навантаження, умовам навколишнього середовища, умовам розподілу провідників, температурному режиму та типам апаратури захисту, вимогам ПУЕ.

У приміщенні, де одночасно експлуатують або обслуговують більше п’яти ПК, на помітному та доступному місці встановлюють аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

ПК, периферійні пристрої та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ПК треба підключати до електромережі тільки за допомогою справних штепсельних з’єднань і електророзеток заводського виготовлення.

Штепсельні з’єднання та електророзетки крім контактів фазового та нульового робочого провідників повинні мати спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника. Конструкція їх повинна бути такою, щоб приєднання нульового захисного провідника відбувалося раніше ніж приєднання фазового та нульового робочого провідників. Порядок роз’єднання при відключенні повинен бути зворотним. Необхідно унеможливити з’єднання контактів фазових провідників з контактами нульового захисного провідника.

Неприпустимим є підключення ПК, периферійних пристроїв та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ПК до звичайної двопровідної електромережі, в тому числі – з використанням перехідних пристроїв.

Електромережі штепсельних з’єднань та електророзеток для живлення ПК слід виконувати за магістральною схемою, по 3-6 з’єднань або електророзеток в одному колі.

Штепсельні з’єднання та електророзетки для напруги 12 В та 36 В за своєю конструкцією мають відрізнятися від штепсельних з’єднань для напруги 127 В і 220 В. Крім того, їх необхідно пофарбувати в колір, який візуально значно відрізняється від кольору штепсельних з’єднань, розрахованих на напругу 127 В і 220 В.

Індивідуальні та групові штепсельні з’єднання та електророзетки необхідно монтувати на негорючих або важкогорючих пластинах з урахуванням вимог ПУЕ та Правил пожежної безпеки в Україні.

Електромережа штепсельних розеток для живлення ПК, периферійних пристроїв та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ПК при розташуванні їх уздовж стін приміщення прокладають на підлозі поряд зі стінами приміщення, зазвичай, у металевих трубах і гнучких металевих рукавах з відводами відповідно до затвердженого плану розміщення обладнання і технічних характеристик обладнання.

При розташуванні в приміщенні за його периметром до п’яти ПК, використанні трипровідного захищеного проводу або кабелю в оболонці з негорючого або важкогорючого матеріалу дозволяється прокладання їх без металевих труб та гнучких металевих рукавів.

Електромережа штепсельних розеток для живлення ПК, периферійних пристроїв та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ПК при розташуванні їх у центрі приміщення, прокладають у каналах або під зйомною підлогою в металевих трубах або у гнучких металевих рукавах. При цьому не дозволяється застосовувати провід і кабель в ізоляції з вулканізованої гуми та інші матеріали, які містять сірку. Відкрите прокладання кабелів під підлогою забороняється.

Металеві труби та гнучкі металеві рукава повинні бути заземлені. Заземлення повинно відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98. Заземлені конструкції, які знаходяться в приміщеннях (батареї опалення, водопровідні труби, кабелі із заземленим відкритим екраном тощо), повинні бути надійно захищені діелектричними щитками або сітками від випадкового дотику.

Є неприпустимим:

Ø експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що втратила захисні властивості за час експлуатації, ізоляцією;

Ø застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ до переносних електропроводок;

Ø застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

Ø користування пошкодженими розетками, з’єднувальними коробками, вимикачами та іншими електроприладами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення;

Ø підвішування світильників безпосередньо на струмопровідних проводах, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

Ø використання електроапаратури та приладів в умовах, які не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виробників.

Необхідно зазначити, що дотримання вищезазначених вимог значно підвищує електробезпеку, однак не може стовідсотково гарантувати неможливість ураження користувача електричним струмом.